Тактика дій артилерійських підрозділів. Особливості застосування артилерійських підрозділів аеромобільних військ.

Для вирішення задач наступального бою вогневе ураження противника здійснюється за періодами, зміст і побудова, яких кожен раз визначається конкретно, залежно від характеру дій підрозділів та умов обстановки.

Артилерійські підрозділи в наступі виконують поставлені задачі в періоди:

• артилерійської підготовки атаки;

• артилерійської підтримки атаки;

• артилерійського супроводу наступаючих військ при бої в глибині оборони противника.

В період артилерійської підготовки атаки артилерійські (мінометні) батареї придушують живу силу і вогневі засоби у взводних опорних пунктах, пункти управління, РЛС на передньому краї й у найближчій глибині оборони противника, руйнують окремі ділянки траншів і ходів сполучення та інших оборонних споруд.

У цей період найважливішою задачею протитанкової артилерії є знищення танків і інших броньованих об’єктів. Воно здійснюється вогнем прямим наведенням звичайно протягом всієї артилерійської підготовки атаки. Однак, може виділятися і спеціальний час для ведення вогню. Для знищення важливих цілей прямим наведенням можуть залучатися й артилерійські батареї. Одній гарматі (ПУ ПТКР) призначають 1-2 цілі.

Одна з важливих задач – подавлення (знищення) артилерійських і мінометних підрозділів противника. Вони подавляються (знищуються) вогневими нальотами. Для подавлення (знищення) артилерійської батареї і мінометного взводу противника можуть залучатися до 3-х батарей.

Артилерійська підтримка атаки починається з початком руху механізованих (танкових) підрозділів з рубежу переходу в атаку.

Під час артилерійської підтримки атаки артилерійські (мінометні) батареї і протитанкові підрозділи:

• завдають ураження цілям, що уціліли в ході попереднього вогневого впливу, а також виявленим цілям, протитанковим засобам і танкам противника;

• подавляють виявлені артилерійські і мінометні батареї;

• подавляють живу силу і вогневі засоби, що заважають наступу атакуючим механізованим (танковим) підрозділам.

Артилерійська підтримка атаки здійснюється на глибину бригади першого ешелону противника, що обороняється, а іноді і на більшу глибину.

В ході артилерійської підтримки атаки командири підрозділів повинні вести спостереження за діями підрозділів, що атакують, за їх сигналами і результатами вогню (за необхідністю – корегувати вогонь), доповідати старшому командиру про вихід своїх підрозділів, що атакують на рубіж безпечного віддалення від розривів своїх снарядів.

Безпечним віддаленням від розривів своїх снарядів вважається:

• для механізованих підрозділів, що атакують противника:

• в пішому порядку – 400 м;

• на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) – 300 м.

• для танкових підрозділів – 200 м.

З підходом танкових і механізованих підрозділів до рубежу безпечного віддалення від розривів своїх снарядів та мін артилерія за командою командира батальйону (роти) переносить вогонь в глибину на новий рубіж. При виявленні нових цілей командир батальйону (роти) ставить нові задачі на їх подавлення та знищення.

З оволодінням механізованими підрозділами позиціями бригадних резервів противника, артилерійські підрозділи переходять до артилерійського супроводу наступаючих підрозділів в глибині.

Вогнем артилерії в цей період:

• послідовно подавляється і знищується противник, що протистоїть наступаючим підрозділам;

• підтримується введення в бій других ешелонів (резервів);

• підтримуються дії підрозділів, що форсують водну перешкоду і знищують противника, який організує оборону на вигідних рубежах;

• прикриваються проміжки і фланги наступаючих підрозділів.

Основними об’єктами для поразки вогнем є артилерійські батареї, мінометні взводи, жива сила і вогневі засоби, особливо протитанкові, в опорних пунктах перед наступаючими підрозділами й у глибині, резерви в районах зосередження, при висуванні для контратаки.

Штатні артилерійські підрозділи механізованих підрозділів, як правило, залишаються в безпосередньому підпорядкуванні свого командира і використовуються для підтримки дій підрозділів на напрямку зосередження ними основних зусиль.

Переміщення артилерії здійснюється за розпорядженням командира батальйону (роти). Воно починається після оволодіння ротами першого ешелону взводних опорних пунктів на передньому краю оборони противника. В залежності від характеру дій противника і наших підрозділів дивізіон може переміщатися у повному складі або по-батарейно.

У ході наступу, після виконання завдання по планових цілях, командир дивізіону (батареї) за командами (сигналами) командира загальновійськового підрозділу і за власною ініціативою уражає живу силу, виявлені протитанкові та інші вогневі засоби противника, які заважають наступу підрозділів і розвитку наступу у глибину.

В ході ведення наступу підрозділи повинні бути постійно готові до відбиття контратак противника. При виявленні резервів противника, що висуваються, командир батальйону корегує підготовлені загороджувальні вогні з урахуванням змін напрямку контратак противника. Рухомим або нерухомим загороджувальним вогнем артилерія відбиває контратаку танків і піхоти противника. У випадку прориву контратакуючих танків у район вогневих позицій їх знищують вогнем прямою наводкою.

Командир дивізіону (батареї) зобов'язаний своєчасно переміщувати КСП і підтримувати зв'язок з командиром батальйону особистим спілкуванням.

Вогневе ураження противника в обороні проводиться з метою ураження основного противника, що наступає і створення сприятливих умов для виконання бойових завдань загальновійськовими підрозділами. Воно полягає: в узгодженому, комплексному вогневому впливі на противника усіма засобами з застосуванням ракет і боєприпасів в звичайному спорядженні.

Завдання з вогневого ураження противника в обороні артилерійські підрозділи виконують при проведенні:

• артилерійської заборони висування і розгортання військ противника;

• артилерійського відбиття атаки противника;

• артилерійській підтримці військ, що обороняються в глибині;

• ураження противника в ході контратак.

Артилерійська заборона висування і розгортання військ противника здійснюється при занятті противником вихідного положення для наступу в глибині з виявленням висування військ противника і продовжується до переходу їх в атаку.

Проводиться з метою:

• затримати і дезорганізувати розгортання військ противника;

• порушити управління військами противника;

• нанести ураження частинам першого ешелону противника;

• знизити ефективність вогневої підготовки противника.

Артилерійська відбиття атаки противника починається з переходом противника в атаку і продовжується до завершення бою за першу позицію. Воно здійснюється з максимальним використанням можливостей вогневих засобів.

Артилерійська підтримка військ, що обороняються здійснюється при веденні бою за утримання позицій і районів в глибині оборони.

Здійснюється з метою:

• нанести противнику максимальних втрат і заборонити розвитку його наступу у глибину та в сторону флангів після прориву першої позиції.

Артилерійське ураження противника при проведенні контратак другим ешелоном вогневе ураження може включати наступні періоди:

• вогнева підготовка контратаки;

• вогнева підтримка контратаки;

• вогневий супровід військ, що наступають в глибині.

Під час виклику непланового вогню командир механізованого (танкового) батальйону (роти) може поставити задачу особисто або шляхом цілевказівки:

• по кодованій карті;

• від орієнтира;

• від цілі, по якій уже був підготовлений (проведений) вогонь;

• трасуючими кулями.

Право виклику і припинення вогню має командир батальйону (роти), якому дивізіон (батарея) доданий або який підтримує.