Особливості застосування артилерійських підрозділів аеромобільних військ.

Артилерійські підрозділи діють у тісній взаємодії з аеромобільними підрозділами, послідовно придушують та знищують противника, який чинить опір.

При викиданні (висаджуванні) на об’єкт захоплення або у безпосередній близькості від нього підрозділи протитанкових керованих ракет, станкових протитанкових гранатометів, додані артилерійські підрозділи після приземлення з місця знищують виявлені цілі вогнем прямого наведення. Мінометні підрозділи ведуть вогонь з вогневих позицій по цілям противника, що спостерігаються, підтримуючи бій аеромобільних підрозділів.

При викиданні (висаджуванні) підрозділів на деякому віддаленні від об’єкту захоплення, як правило, проводиться артилерійська підготовка атаки, яка складається з одного або декількох вогневих нальотів артилерійських батарей у поєднанні з вогнем бойових машин, установок протитанкових керованих ракет, станкових протитанкових гранатометів та інших видів озброєння. З початком атаки артилерія переходить до артилерійської підтримки, яка здійснюється на всю глибину завдання, що виконується батальйоном (ротою).

2. Організація, озброєння, тактика дій підрозділів ппо у бою. Бойовий порядок підрозділів ппо, призначення його елементів.

Бойовий порядок підрозділів ППО – це організоване розташування підрозділів на місцевості, або у колонах для ведення бою та для самооборони від наземного противника.

Бойовий порядок зенітного ракетно-артилерійського дивізіону (зрадн) складається з:

• командного пункту (КП);

• бойових порядків батарей;

• пункту технічного забезпечення.

До бойового порядку підрозділів зрадн пред’являються наступні вимоги – бойовий порядок повинен відповідати завданню, замислу дій підрозділів, що прикриваються, очікуваним діям противника та забезпечувати:

• зосередження основних зусиль на прикритті головних сил загальновійськових підрозділів;

• найбільш повне використання бойових можливостей зброї та техніки;

• безперервність та зручність управління;

• безперервну взаємодію з підрозділами, що прикриваються та іншими засобами ППО;

• взаємне прикриття вогневих позицій ВП (стартових позицій (СП)), виключення взаємних радіоелектронних перешкод між сусідніми бойовими машинами;

• швидкий маневр;

• максимальне використання маскування за рахунок захисних можливостей місцевості;

• найменшу уразливість від усіх видів зброї противника.

Зенітні батареї дивізіону можуть знаходитись в бойовому, передбойовому, або похідному порядку підрозділів, які вони прикривають. Вони можуть вести вогонь: в наступі під час руху або з коротких зупинок, в обороні і при розташуванні на місці з підготовлених вогневих позицій. В наступі відстань комплексів «Тунгуска» від батальйонів (рот) першого ешелону становить до 1,5-2 км, а ЗСУ «Шилка» – до 300-400 м, відстань між зенітними взводами повинна складати до 1000 м, відстань ЗРК «Стріла-10» – до 400-600 м, відстань між взводами – до 1000 м.

Зенітно-ракетна батарея (ПЗРК) в наступі може прикривати підрозділи на бойових машинах (відстань від атакуючих підрозділів становить до 200-400 м), або в пішому порядку (відстань становить до 300-500 м), при цьому стрільці-зенітники знаходяться один від одного не ближче як на 15-20 м.

В обороні зенітні батареї займають вогневі позиції з таким розрахунком, щоб відстань між зенітними комплексами (установками) була не більше 2-х км.

При здійсненні маршу зенітні взводи розподіляються по всіх елементах похідної побудови бригади.