Розуміння азів
Приблизно в 16 років юнак вступив до першого вчителя, своєму родичу Якобу ван Сваненбюрха - художникові, тепер зовсім забутого. За три роки молодий Рембрандт придбав початкові навички свого мистецтва. Як ставився ван Сваненбюрха до юному учневі, яке моральне і естетичне вплив він мав на майбутнього творця "Уроку анатомії", ми не знаємо. Ці перші учнівські роки не залишили жодного сліду в літописах того часу. У творах Рембрандта швидше помітно вплив двох інших викладачів - Йоріс ванн Шоотена і Яна Пейнаса.
Йоріс був свого часу досить відомим живописцем натуралістичного, реального спрямування. Він писав портрети бургомістрів, картини, що зображували зборів різних корпорацій Його живопис відрізняється оригінальністю. Ймовірно, саме йому Рембрандт зобов'язаний розвитком тих якостей, які викривають всі йоготвори; тонкому розумінню природи, прагненню зображати дійсність такою, яка вона є, вмінню передавати на мертвому полотні потужну життєву струмінь.
Ян Пейнас користувався славою чудового колориста. Вважають, що у нього Рембрандт перейняв ті теплі, хоча кілька похмурі тони, ту могутню і разом з тим м'яку гаму відтінків, які до цих пір надають картинам генія чарівну красу. У всякому разі, освітлення Пейнаса злегка нагадує рембрандтівської.
Потім на півроку молодий художник опинився в майстерні амстердамського живописця Пітера Ластмана, у якого навчився гравірування.
Повернення
Двадцятирічний Рембрандт знову в рідному місті. Тут він продовжував заняття один, під керівництвом лише свого генії та матері-природи. Перші картини, які дійшли до нас, відносяться до 1627 році: одна з них - "Апостол Петро у темниці", інша - "Міняла". Це юнацькі спроби, не представляють особливого інтересу, але в другій картині, в дивно красивому світлі, що виходить від свічки, наполовину заслоненний рукою міняйли, вже можна дізнатися майбутнього Рембрандта.
Разом з живописом молодий ван Рейн старанно займався гравіюванням. Одна з перших його гравюр - портрет матері, позначений 1628 роком. Видно, що любляча рука працювала над цими гравюрами. У ту епоху своєї художньої кар'єри Рембрандт кілька разів гравірував зображення матері. Самий чудовий з цих естампів відомий під ім'ям "Мати Рембрандта під чорною вуаллю". Поважна старенька сидить у кріслі перед столом, руки її, багато попрацювали на своєму віку, складені на колінах. Особа виражає спокій, яке дає тільки свідомість правильно і чесно прожитого життя, виконаного обов'язку. Оздоблення гравюри воістину дивна: кожна зморшка, кожна вузлувата жилка на зморщених старечих руках повна життя і правди.
Улюбленим предметом спостереження Рембрандта було відображення внутрішнього, духовного життя людини на його обличчі. Він ніколи не пропускав випадку відтворити такий вислів на папері або дошці.
Щоправда, в ці роки (1627-1628) він ще не писав тих портретів, якими так захоплювалися і захоплюються його шанувальники і цінителі. Тому, крім двох портретів матері, є тільки кілька гравірованих зображень самого художника.
На одному з естампів ми бачимо досить некрасивого юнака з повним особою, обрамленим густим волоссям. Але риси дихають такий бадьорістю, самовпевненою силою і добродушністю, що мимоволі вселяють симпатію. На другий гравюрі, названої "Чоловік в обрізаному берете", - те ж обличчя, тільки з виразом жаху: очі майже вийшли з орбіт, рот напіввідкритий, поворот голови вказує на сильний переляк.
Рембрандт часто користувався своїм обличчям для етюдів: це був дешевий і зручний спосіб вправлятися: натурник нічого не вимагав за працю та охоче підпорядковувався капризам художника. Кажуть, сидячи перед дзеркалом, молодий ван Рейн надавав фізіономії різні вирази: гніву, радості, печалі, здивування - і намагався якомога точніше скопіювати своє обличчя. Все життя Рембрандт не залишав цієї звички - в багатьох музеях Європи знаходяться його автопортрети, на яких він зобразив себе в різних віках і у всіляких костюмах.