Автопортрети
Що змушувало Рембрандта так багато і часто писати своє зображення? Може бути, ним керувало дуже зрозуміле і законне бажання людини, що відчуває своюперевагу над точною, котра усвідомлює в душі щось незвичайне, передати нащадкам свій зовнішній вигляд, прагнення не зникнути безслідно не як художник, а як особистість? Може бути, він хотів привернути увагу любителів живопису, які відвідували його майстерню, і тим збільшити кількість замовлень?
Знаючи скромний і швидше безтурботний, ніж розважливий характер Рембрандта, навряд чи можна припустити, що ним керували виключно самолюбство і користь. Швидше, просто не міг такий гордий і владна людина, як Рембрандт, який навіть заради хліба насущного в дні крайньої бідності і потреби ні на йоту не поступався своїми поглядами і звичками, підкорятися примхам натурників і моделей.
В найкоротший час його майстерня стала осередком художнього світу Амстердама. Багаті громадяни постійно зверталися до нього із замовленнями, незважаючи на те, що йому, за словами сучасників, треба було не тільки платити за роботу великі гроші, але ще й просити, благати, щоб він за неї взявся.
Урок анатомії
Через рік після свого переселення в Амстердам Рембрандт створив одне з найбільших своїх творів - "Урок анатомії". Якби творець "Нічного дозору", "Зняття з хреста" та інших видатних картин написав тільки цей "Урок", його було б достатньо для слави одного з перших живописців епохи.
У XVII столітті в Голландії, де живопис процвітала з самого початку Відродження, члени окремих корпорацій охоче замовляли колективні портрети. Цього звичаю особливо дотримувалися хірурги. До Реформації хірургія животіла під гнітом середньовічного релігійного деспотизму. Тільки в середині XVI століття медики отримали право відкрито, без страху покарання і переслідування займатися вивченням своєї спеціальності. Закон, що дозволяє розтин людських тіл для анатомічних досліджень, був оприлюднений у 1555 році. Для розтинів з наукової ланцюгом відвели особливі приміщення; вони називалися анатомічними театрами.
У 1632 році кафедру анатомії в Амстердамі займав лікар і вчений Ніколас Тюльпа, Бажаючи отримати на згадку про улюбленого професора його портрет, члени корпорації хірургів звернулися до живописцю з проханням взяти на себе цю роботу. Такі портрети, за звичаєм епохи, писалися за прийнятим шаблоном: всі розміщувалися навколо столу або ставали в один ряд так, щоб кожне обличчя було однаково видно глядачам.
Але будь-яка рутина була чужа генію. До цих пір ніхто з його побратимів не досяг у портретного живопису тієї невимушеній природності і правди, які вражають в "Урок анатомії". Ця жанрова картина дихає свіжістю, бадьорістю і силою. Її створила рука не тільки великого майстра, але і глибокого психолога і знавця людської душі.
За висловом осіб на портреті легко вгадати характер кожного, прочитати хвилюючі його почуття і думки. Доктор Тюльпа стоїть над тілом, що лежить на операційному столі. Він демонструє оголені м'язи руки, причому мимоволі, за звичкою, властивої анатомам, рухає власними пальцями, як би підтверджуючи пояснення діяльності м'язів. Особа лікаря серйозно і спокійно, він свідомо і впевнено передає слухачам наукові висновки, які для нього вже цілком ясні і безсумнівні.
Навколо лектора тісним гуртком стовпилися сім хірургів. На першому плані, поруч з Тюльпа, троє молодих людей. Один з них, очевидно, короткозорий, уважно розглядає відкриту мускулатуру, другий, як би вражений доводами професора, скинув на нього очі, нарешті, третій, намагаючись розгледіти рух руки Тюльпа, напружено стежить за поясненнями лектора
За цією першою групою - ще чотири хірурга. Трохи позаду професора чоловік середніх пет старанно записує лекцію; рука його зупинилася на півслові: він, мабуть, обмірковує, як би точніше висловити думку. У самого столу, спираючись на нього рукою, вполуоборот до глядачів помістився гарний молодий чоловік. Він - скептик: на його губах майже глузлива посмішка. З інших фігур сповнена експресії крайня: людина вже зрілий, ймовірно, що зустрів чимало труднощів і невирішених завдань у своїй діяльності в якості лікаря. Він написаний у профіль: втупивши очі на Тюльпа, здається, весь перетворився на слух, намагаючись не пропустити жодного слова.
За картині розлитий яскравий і разом з тим м'яке світло: ніде не видно похмурих тонів, якими згодом так любив користуватися Рембрандт. Це освітлення ніби уособлює сяйво науки, изгоняющее всяку темряву і проникаюче в найвіддаленіші куточки.
Майже двісті років "Урок анатомії" знаходився в будівлі, де вперше зазвучав у вільній Голландії голос вільної науки. У 182в році король Вільгельм I купив цю перлину голландської школи за 32 тисячі флоринів (Рембрандт отримав всього 700 гульденів) і пожертвував її картинної галереї в Гаазі.
Звістка про те, що тільки що кінчений портрет Тюльпа і його слухачів вже зданий замовникам і прикрашає стіни анатомічного театру, швидко поширилася по місту. Натовпи цікавих облягали аудиторію, поспішаючи помилуватися новим твором Рембрандта. Слава його зростала, а з нею і кількість замовлень: кожен з жителів міста, що мав хоч якийсь достаток, хотів отримати портрет його роботи, хоча б гравірований на міді.