4.6. Правопорушення та відповідальність у сфері реклами

Правопорушення у сфері реклами перелічені в ст. 27 Закону України «Про рекламу». При цьому норми цієї статті не поширюються на порушення, зазначені у ст. 24¹ цього Закону (якою регулюється розміщення рекламних повідомлень про пошук роботи).

Зокрема, правопорушеннями з боку рекламодавця, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», є:

• замовлення реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

• надання недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

• замовлення розповсюдження реклами, забороненої законом;

• недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

• порушення порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Правопорушенням з боку виробника реклами, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», є порушення прав третіх осіб при виготовленні реклами, а правопорушеннями з боку розповсюджувача реклами, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», визнається розповсюдження та розміщення реклами у забороненому законодавством порядку.

З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку органи державної влади, вказані нижче, можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та про її публічне спростування.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (таким органом є Держспоживінспекція України);

- АМК України – щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;

- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, - щодо реклами державних цінних паперів (Мінфін України);

- НКЦПФР - щодо реклами на фондовому ринку;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури - щодо спорудження житлового будинку (Держархбудінспекція України);

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу) (Мінсоцполітики України).

В частині першій ст. 27 Закону України «Про рекламу» передбачається, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Стосовно адміністративно-господарської відповідальності, то у частинах 4-10 ст. 27 Закону України «Про рекламу» вказуються адміністративно-господарські санкції та дається перелік органів, які вправі їх накладати. Санкції у вказаних пунктах мають переважно форму адміністративно-господарського штрафу (розмір якого визначається кратно до вартості розповсюдженої реклами). Наприклад, штрафи накладаються уповноваженими органами у порядку, встановленому КМ України, на:

• рекламодавців за вчинення дій, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

• виробників реклами за вчинення дій, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами;

• розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Спеціальною санкцією, передбаченою ст. 28 Закону України «Про рекламу», є публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами здійснюється добровільно або за рішенням суду і за рахунок винної особи. При цьому публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами здійснюється в такому ж порядку, в якому вона була розміщена.

1 Детальніше див.: Леся Костенко «Незвичайний «доважок» (дозвільні документи в рекламі)» – Бухгалтерія № 42 (821) – 20 жовтня 2008 р. – С. 54-56.

9