3.4. Філософія Фоми Аквінського

Найбільш відомим представником середньовічної схоластики був італійський філософ і богослов Тома Аквінський (1225 - 1274 pp.). Основна ідея усіх його численних філософських праць, виданих згодом у 18 томах, - це підпорядкування філософії релігії, знання - вірі, істини - божественному одкровенню. Він відомий у церковному середовищі як теоретик богослов'я, котрий обґрунтував п'ять способів доведення буття Бога..

Фома Аквінський, як і філософи-схоласти в цілому, геоцентричну систему Птоломея, згідно з якою нерухомим центром Всесвіту є Земля, а всі інші планети - Сонце, місяць, зірки - обертаються навколо неї, прирівнювали до релігійного догмату, який приймався без доведення.

Нові тенденції у схоластичній філософії Середньовіччя, відмінні від вчення Ф.Аквінського, були представлені у творчості Роджера Бекона (близько 1214- 1294 pp.) і Дунса Скота (1265 - 1308 pp.).

По-перше, вони піддали сумніву схоластичні методи з'ясування проблеми універсалій, пропонуючи взамін їх пустоті і формалізму дослідні методи, котрі «доходять до пізнання причин явищ».

По-друге, на противагу правовірним схоластам і Ф. Аквінському, вони звертали увагу на проблеми природознавства.

По-третє, вони прагнули розірвати зв'язок між філософією і теологією, до певної міри вивільнити філософію від гніту церкви.

Оригінальне номіналістське вчення з елементами матеріалізму представляв послідовник Дунса Скота, його співвітчизник Вільям Оккам (1300-1349 pp.)

Вільям Оккам стверджував, що загальні поняття (універсали) не можуть існувати окремо від речей. Універсали, як ідеальні зразки речей, є лише «витвором» розуму. Реально існують лише окремі речі. Що ж до універсалій, то вони існують «лише у словах».

Схоласти вважали універсалії вічними і незчисленними. Виходило навіть так, що цих універсалій було більше, ніж самих речей. Оккам оголосив справжню війну правовірним схоластам з приводу цього. Він намагався зменшити їх кількість, «зрізати» їх численні прояви («форми», «сутності», «якості» і т.д.). Його критика універсалій отримала у філософії назву «бритва Оккама».

Оккам був переконаний, що вічними є не універсали, а матеріальні речі, матеріальна субстанція, яка немає ні початку, ні кінця і є істинно реальною і самодостатньою.

Оккам не визнавав авторитету церкви, рішуче виступав проти домінування папської влади над світською; ставив під сумнів вчення Томи Аквінського, згідно з яким філософії відводилася роль служниці релігії; вимагав звільнення філософії від релігії. Філософ вважав, що буття Бога, релігійні догмати, не можуть бути доведені, як у томізмі, з допомогою розуму, вони можуть бути сприйняті лише на віру. Невипадково, що за таке вільнодумство Оккам був відлучений від церкви з оголошенням довічного прокляття.

Основні риси філософії Середньовіччя. Слід відзначити, що за рівнем розвитку філософії, культури в цілому, середньовічна філософія була кроком назад порівняно з античністю, хоча падіння Римської імперії, перехід від рабовласництва до феодальних суспільних відносин були прогресивним явищем в історії розвитку суспільства. Феодальний лад відкривав простір для подальшого прогресу у розвитку виробництва, науки, техніки, ремесел, культури, політичних та соціальних відносин.