69.1 Економічний розвиток в добу «Застою».

Восьма п’ятирічка (1966 – 70 рр.) вирізнялася тим, що уряд СРСР на чолі з Олексієм Косигіним проводив економічну реформу. Основні напрямки реформи: розширення самостійності державних підприємств; оцінка їх роботи за показниками прибутковості; створення системи матеріального стимулювання працівників.

Позитивний вплив косигінської реформи позначився зростанням промислового виробництва. Зокрема Україна за підсумками восьмої п’ятирічки наростила обсяги промислового виробництва на 50%. Однак косигінська реформа означала впровадження ринкових елементів в адміністративно- командну економіку, а ця ідея не користувалася підтримкою вищого партійного керівництва. Як наслідок в наступні роки :

• реформування економіки зупинилося;

• темпи економічного зростання уповільнилися;

• відставання від розвинутих країн світу поглиблювалося;

Таким чином сприятливі умови для модернізації було втрачено, радянська адміністративно – командна економіка сповзала у кризу.

69.2 Розвиток сільського господарства в 1964 – 85 роках.

Хрущову вдалося оздоровили стан справ на селі. Тим не менше після його відставки сільське господарство потребувало модернізації. З цією метою держава збільшувала капіталовкладення в аграрний сектор, які використовувалися на масштабні програми електрифікації, механізації, хімізації, меліорації. Однак в процесі модернізації не вдалося подолати такі недоліки колгоспної системи, як технології з великими затратами ручної праці; відстала інфраструктура переробки і збереження продукції, безгосподарність.

Отже в добу «Застою» колективне сільське господарство збільшувало виробництво якісної і дешевої продукції і загалом піднялося на якісно новий рівень. Проблемою залишалося те, що воно ніяк не могло задовольнити попит населення на продовольство і зупинити відтік сільського населення в міста.

70 Політика «Перебудови» .

Політика «Перебудови» була проголошена квітневим 1985 р. пленумом ЦК КПРС з ініціативи нового лідера партії Михайла Горбачова. Її головні напрямки:

- Економічне прискорення і економічні реформи ;

- Розвиток демократії і гласності ;

- «нове мислення» у зовнішніх відносинах;

Горбачовське керівництво взялося за реформування економіки, не розуміючи як подолати наявні труднощі і забезпечити прискорення. Тому напрямки і зміст економічних реформ неодноразово змінювалися. В сукупності вони вели до:

• розширення самостійності державних підприємств, переведення їх на господарський розрахунок і самоокупність;

• легалізації недержавного сектору економіки і приватної власності;

• руйнування адміністративно - командної (планової) економіки;

Провал реформ визначили фактори їх стихійності, непослідовності і суперечливості.

Таким чином прискорення виявилося утопією. В реальному житті почалося падіння виробництва, інфляція та інші ознаки кризи.