Основні вимоги пожежної безпеки до автозаправних станцій
Протипожежний захист автозаправних станцій забезпечується дотриманням вимог ряду нормативних документів, з поміж яких особливе значення мають:
НАПБ Б.05.019-2005 Інструкція щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затв. наказом МНС України від 06.12.05р. № 376. |
ВСН 01-89 Предприятия по обслуживанию автомобилей. |
ДБН 360-92** Планування та забудова міських та сільських поселень. |
ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва. |
ДБН В.2.5.13-98 Пожежна автоматика будинків та споруд. |
ДБН В.2.5.20-2001 Газопостачання. |
СНиП 2.04.02-84* Водоснабжение. Наружные сети и сооружения. |
СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование. |
СНиП 2.09.02-85* Производственные здания. |
Правила устройства електроустановок. - М.: Минэнерго СССР, 1986. |
ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. |
ДНАОП 0.00-1.29-97 Правила захисту від статичної електрики. |
НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні, затв. наказом МНС України від 19.10.04 р. № 126. |
НАПБ Б.03.001-2004 Типові норми належності вогнегасників, затв. наказом МНС України від 02.04.04р. №151. |
Вимоги ряду з них вже вивчались, тому розглянемо лише ті, що не були розглянуті.
Вимоги пожежної безпеки до розміщення АЗС
Загальні вимоги
Територія АЗС повинна бути спланована так, щоб унеможливити розтікання пролитого палива, як на території АЗС, так і за її межами за допомогою влаштування твердого водонепроникного покриття проїзної частини і майданчиків на території АЗС.
На в’їздах і виїздах з території АЗС з наявністю рідкого моторного палива та БП АЗС з наявністю рідкого моторного палива повинні бути похилі підвищення висотою не менше 0,2 м або дренажні лотки для відведення забруднених нафтопродуктами атмосферних опадів в очисні споруди. Дренажні лотки повинні бути приєднані до приймальної воронки. Лотки та воронки слід закривати металевими ґратами.
За периметром майданчика для АЦ повинен бути бортик висотою не менше 0,2м, а в місцях в’їзду (виїзду) на цей майданчик повинні влаштовуватись похилі підвищення (пандуси) з ухилом не менше 2%.
Під час розміщення АЗС повинні дотримуватися відстані до шляхопроводів, мостів та залізничних переїздів, установлених ДБН В.2.3-4-2000 «Споруди транспорту. Автомобільні дороги», та відстані до повітрозабірних (повітровипускних) кіосків вентиляції метрополітену, установлених ДБН В.2.3-7-2003 «Споруди транспорту. Метрополітени».
Огорожа території АЗС (за її наявності) повинна бути провітрюваною та виконуватися з негорючих матеріалів. В ній повинно бути не менше двох розосереджених розтульних воріт для в'їзду та виїзду автотранспорту.
Мінімальні відстані між технологічним обладнанням, об’єктами АЗС та від АЗС (крім АЗС рідкого моторного палива) до сусідніх об’єктів, повинні відповідати зазначеним у таблицях додатку Інструкції.
Мінімальні відстані від АЗС рідкого моторного палива до сусідніх об’єктів, повинні відповідати зазначеним у табл. 7.9* додатка 8.3 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень».
Мінімальні відстані від АЗС (крім АЗС рідкого моторного палива) до сусідніх об’єктів вимірюються від найближчого з вибухопожежонебезпечних пристроїв та джерел забруднення споруд АЗС (стін наземних резервуарів палива та корпусів ПРК, технологічних колодязів, дихальних пристроїв підземних резервуарів, витяжних вентиляційних шахт аварійних резервуарів і очисних споруд, вузла зливання палива в резервуари) до:
зовнішніх стін житлових, громадських, виробничих і складських будинків;
меж ділянок садибних, дачних та садівницьких будинків, дитячих дошкільних установ, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних установ із стаціонаром, санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв, будинків-інтернатів загального та спеціального типів, закладів відпочинку, фізкультурно-спортивних та фізкультурно-оздоровчих комплексів, а також майданчиків для ігор, занять фізкультурою та спортом, відпочинку населення, місць масового перебування людей.
Мінімальні відстані між технологічним обладнанням, будинками та спорудами, розташованими на території АЗС, вимірюють від стінок технологічного обладнання, зовнішніх стін будинків або споруд. Дозволяється відстані між підземними і наземними резервуарами зберігання палива на території АЗС вимірювати від стінок наземних резервуарів до дихальних пристроїв підземних резервуарів.
У разі розміщення АЗС поблизу лісових масивів (у тому числі парків, скверів), насаджень і посівів сільськогосподарських культур, де можливе поширення вогню, по периметру меж території АЗС повинна бути 5 м зорана земельна смуга або наземне покриття, поверхнею якого полум’я не поширюється.
Відстань від АЗС до полів сільськогосподарських культур повинна бути не менше 30 м, а до лісових масивів (у тому числі парків, скверів) – не менше зазначених в табл. 7.8* ДБН 360-92** та таблицях додатку Інструкції.
Для озеленення територї АЗС повинні використовуватись кущі та дерева, у період цвітіння яких не виділяються волокнисті матеріали та пухасте насіння.
Територія АЗС повинна обладнуватись відповідними знаками за ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» та ГОСТ 12.4.009-83 «ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание», такі як: «Вогненебезпечно», «Курити заборонено», «Використання відкритого вогню заборонено», а також покажчиками місцезнаходження пожежного водоймища, гідранта, первинних засобів пожежогасіння.
|
|
|
|
Пожежонебезпечно. Легкозаймисті матеріали |
Вибухонебезпечно. Вибухові матеріали |
Заборонено курити
|
Заборонено відкрите полум'я. Заборонено курити |
|
|
|
|
Комплект обладнання для пожежогасіння |
Вогнегасник |
Пожежний кран-комплект |
Пожежна драбина
|
Вимоги до розміщення традиційних, блочних, контейнерних та модульних АЗС
Розміщення традиційних, блочних, контейнерних та модульних АЗС у населених пунктах та за їх межами здійснюється відповідно до пункту 7.60* ДБН №360-92** та пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442.
Мінімальні відстані між будинками, спорудами та технологічним обладнанням, розташованими на території традиційних та блочних АЗС (типи А, Б), повинні відповідати зазначеним у табл. 1, а на території модульних та контейнерних АЗС (типи В, Г) – у табл. 2 додатка до Інструкції.
Відстані не нормуються:
між будинками сервісного обслуговування транспортних засобів, якщо стіна більш широкого будинку є протипожежною 2-го типу (вогнестійкістю REI 60);
між будинками для персоналу АЗС за умови, якщо в них відсутні приміщення сервісного обслуговування водіїв, пасажирів і транспортних засобів;
між резервуарами для зберігання палива та ПРК на контейнерній та блочній АЗС.
Резервуари для зберігання палива на модульних АЗС та контейнерні АЗС повинні бути на окремому майданчику у вигляді суцільної бетонної плити, піднятої не менше ніж на 0,1м вище планувальної відмітки прилеглої території, з водовідвідним лотком за периметром, який з’єднано трубою з очисними спорудами для атмосферних опадів, забруднених нафтопродуктами.
Розмір майданчика повинен забезпечувати можливість встановлення резервуарів або блок-пункту, а також стоянки автотранспорту, що заправляється, або автоцистерни, що зливає нафтопродукт. Зона стоянки автотранспорту повинна мати ухил поверхні не менше 2 % до водовідвідного лотка.
Майданчики з резервуарами для зберігання палива модульних АЗС та контейнерними АЗС повинні огороджуватися негорючою стіною або земляним обвалуванням, що перешкоджає розтіканню пролитих нафтопродуктів. Висота стіни (обвалування) визначається з розрахунку, щоб у межах огородження утворювався об'єм не менший за об’єм найбільшого резервуара з паливом і верх стіни (обвалування) на 0,2м був вищим за рівень імовірно пролитого палива.
У разі використання резервуара підвищеної надійності (двостінного резервуара) влаштовувати огороджувальну стіну або обвалування не обов’язково.
Модульні АЗС з одностінними резервуарами палива повинні бути за межами населених пунктів та підприємств; мати в своєму складі паливні резервуари місткістю не більше 10 м3; розташовуватися з дотриманням відстаней до сусідніх об’єктів у відповідності з табл. 3 додатка до Інструкції.
При цьому, відстані до лісового масиву хвойних та змішаних порід, зазначені у табл.3, можуть бути зменшені у 2 рази, якщо вздовж межі лісового масиву та прилеглої території АЗС влаштовано 5 м смугу зораної землі, або наземне покриття, з поверхнею, яка не поширює полум’я. Відстані до виробничих та складських будинків у разі їх віднесення до категорій А і Б повинні збільшуватися на 50%, категорії В – на 25%.
Резервуари зберігання палива повинні бути встановлені в ємностях для збору пролитого палива об’ємом не менше об’єму найбільшого з резервуарів зберігання палива. Ємність для збору пролитого палива у разі встановлення в неї декількох резервуарів, до рівня половини своєї висоти повинна розділятись негорючими перегородками, місця з’єднання яких з ємністю повинні бути герметичними.
Вимоги до розміщення ПАЗС
Розміщення ПАЗС повинно здійснюватись відповідно до пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442.
Розміщення ПАЗС у межах населених пунктів дозволяється лише на території АЗС з рідким моторним паливом під час проведення на них ремонтних робіт, не пов’язаних з використанням відкритого вогню, заповненням та видаванням палива з використанням обладнання цих АЗС. Під час розміщення ПАЗС на території АЗС експлуатація будинків сервісного обслуговування забороняється.
ПАЗС на території АЗС повинна розміщуватися на одному з проїздів поруч із заправними острівцями таким чином, щоб по проїзду з протилежного боку острівця забезпечувався безпечний під’їзд автотранспорту для заправки. При цьому спереду та ззаду ПАЗС повинні встановлюватися тимчасові огородження з негорючих матеріалів.
Вимоги до розміщення ПЗП
ПЗП рідкого моторного палива повинні влаштовуватися на території автотранспортних підприємств, інших промислових, сільськогосподарських та складських підприємств відповідно до вимог ВСН 01-89/Мінавтотранс СРСР «Предприятия по обслуживанию автомобилей». Мінімальні відстані від ПЗП рідкого моторного палива до сусідніх об’єктів повинні прийматись відповідно до табл. 7.9* та додатка 8.3 ДБН 360-92**.
ПЗП скрапленого вуглеводневого газу (АГЗС, АГЗП-стаціонарного, АГЗП-тимчасового), стисненого природного газу (АГНКС) та БП АЗС (які використовуються як ПЗП) повинні влаштовуватися на території автотранспортних підприємств згідно з вимогами Інструкції.
Вимоги до розміщення АГЗС (АГЗП-стаціонарного, АГЗП-тимчасового)
Розміщення АГЗС (АГЗП-стаціонарних, АГЗП-тимчасових) повинно виконуватись відповідно до вимог розділу 8 ДБН В.2.5-20-2001 та наступних положень.
Планування території АГЗС (АГЗП-стаціонарного) повинно унеможливлювати утворення місць накопичення СВГ – застійних зон.
Навколо території АГЗС повинна передбачатись вільна від забудови смуга шириною не менше 10 м.
У разі розташування АГЗС в сельбищній зоні загальна місткість резервуарів зберігання палива при їх підземному розміщенні повинна бути не більше 100 м3, а місткість одного резервуара – не більше 10 м3. При наземному розташуванні резервуарів загальна місткість резервуарів повинна бути не більше 50 м3, а місткість одного резервуара – 5 м3.
Мінімальні відстані від резервуарів зберігання СВГ до будинків (споруд), розташованих за територією АГЗС (АГЗП-стаціонарних) та транспортних мереж повинні бути не менше вказаних у табл. 4 та 5 додатка до Інструкції. При цьому, відстані до виробничих та складських будинків у разі їх віднесення до категорій А і Б повинні збільшуватися на 50%, категорії В – на 25%.
Мінімальні відстані від паливороздавальних колонок СВГ до будинків та споруд, розташованих за територією АГЗС (АГЗП-стаціонарних), повинні бути не менше 15 м, до огорожі АГЗС – не менше 10 м.
Мінімальні відстані між технологічним обладнанням, будинками та спорудами, розташованими на території АГЗС, повинні бути не менше вказаних в табл. 6 додатка до Інструкції, а розташованими на території стаціонарних та тимчасових АГЗП – у табл. 7 додатка до Інструкції.
При цьому, відстань від ПРК до резервуара з СВГ стаціонарних АГЗП, конструкція яких передбачає розміщення на одній рамі резервуарів СВГ, насосу та ПРК, може визначатися згідно з технічними умовами заводу виробника. Відстань між наземними резервуарами СВГ та ПРК може бути зменшена у випадках, передбачених ДБН В.2.5-20-2001.
Межа вогнестійкості опор для встановлення резервуарів СВГ повинна бути не менше R 120.
Розміщення АГЗС та стаціонарних АГЗП на території підприємств не дозволяється, за винятком автотранспортних підприємств, де такі АЗС використовують як ПЗП.
Мінімальні відстані від технологічного обладнання, будинків і споруд АГЗС (АГЗП-стаціонарних) до будинків, споруд автотранспортного підприємства, на території якого вона розміщується повинні бути не менше вказаних у табл. 8 додатка до Інструкції.
На території АГЗС та АГЗП не повинно бути:
пунктів наповнення побутових балонів;
газорозподільних пунктів природного газу;
котелень (крім АГЗС);
будинків і споруд сервісного обслуговування водіїв та пасажирів.
Як виняток, на території АГЗС та стаціонарних АГЗП дозволяється розміщувати лише підприємства роздрібної торгівлі супутніми товарами без торгівельної зали.
Вимоги до розміщення АГНКС
Навколо території АГНКС повинна бути вільна від забудови смуга шириною не менше 10 м.
Мінімальні відстані від технологічного обладнання, будинків та споруд АГНКС до сусідніх об'єктів, а також між технологічним обладнанням, будинками та спорудами АГНКС повинні бути не менше зазначених в табл. 9 та 10 додатка до Інструкції. При цьому, відстані до виробничих та складських будинків у разі їх віднесення до категорій А і Б повинні збільшуватися на 50%, категорії В – на 25%.
Відстані від підземного технологічного обладнання зі СПГ до будинків і споруд сервісного обслуговування водіїв і пасажирів повинні бути не менше 10 м, а до об’єктів, зазначених у табл. 10 додатка до Інструкції, – не менше 4 м.
Розміщення АГНКС на території підприємств не дозволяється, за винятком автотранспортних підприємств, де такі АЗС використовуються як ПЗП.
Мінімальні відстані від технологічного обладнання, будинків та споруд АГНКС до будинків, споруд автотранспортного підприємства, на території якого вона розміщується, повинні бути не менше зазначених в табл. 8 додатка до Інструкції.
Вимоги до розміщення БП АЗС
На території БП АЗС не повинно бути:
ПАЗС;
пунктів наповнення побутових балонів;
будинків та споруд сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, за винятком: підприємств роздрібної торгівлі з продажу супутніх товарів без торгівельної зали; підприємств роздрібної торгівлі з продажу супутніх товарів з торговельним залом площею не більше 50 м2, якщо на АЗС рідкого моторного палива, що мають у складі стаціонарний АГЗП, влаштовано наземні резервуари СВГ загальною ємністю не більше 10 м3 або підземні резервуари СВГ загальною ємністю не більше 20 м3;
наземних резервуарів для зберігання рідкого моторного палива та СВГ, за винятком стаціонарних АГЗП з наземними резервуарами СВГ загальною ємністю не більше 10 м3 та АЗС рідкого моторного палива типів А, Б малої та середньої потужності (крім території автотранспортних підприємств);
тимчасових АГЗП.
Навколо території БП АЗС повинна бути вільна від забудови смуга шириною не менше 10 м.
Майданчик, на якому розташовані будинки, споруди та обладнання для приймання, підготовки та зберігання СПГ, а також майданчик для зберігання СВГ у резервуарах (крім стаціонарного АГЗП), повинні мати самостійну провітрювану негорючу огорожу, яка визначає їх територію, що закрита для сторонніх осіб.
Мінімальні відстані від технологічного обладнання, будинків та споруд БП АЗС до сусідніх об'єктів, а також між технологічним обладнанням, будинками та спорудами БП АЗС повинні бути не менше зазначених в табл. 9 та 10 додатка до Інструкції. При цьому відстані від ПРК, в одному корпусі яких суміщені ПРК СВГ та рідкого моторного палива (дозволяється за погодженням з ДДПБ), повинні визначатися за найвищим показником для колонок СВГ та рідкого моторного палива.
Розміщення БП АЗС на території підприємств не дозволяється, за винятком автотранспортних підприємств, де такі АЗС використовуються як ПЗП.
Мінімальні відстані від технологічного обладнання, будинків та споруд БП АЗС до будинків, споруд автотранспортного підприємства, на території якого вона розміщується, повинні бути не менше зазначених в табл. 8 додатка до Інструкції.
Під’їзні шляхи на території БП АЗС повинні забезпечувати можливість розміщення пожежних автомобілів на відстані не менше 5 і не більше 25 м від обладнання з паливом та /або його парами.
Вимоги пожежної безпеки до будинків та споруд АЗС
Загальні вимоги
На території АЗС можуть розміщуватися будинки і приміщення: операторської, адміністрації, котельні, приймання їжі, служби охорони, санвузлів, комор для спецодягу, інструменту, запасних деталей, приладів та обладнання. На території АЗК крім цього можуть розміщуватися будинки, приміщення сервісного обслуговування пасажирів, водіїв і їх транспортних засобів: підприємства роздрібної торгівлі з продажу супутніх товарів, кафе (без літніх майданчиків), санітарні вузли, пости технічного обслуговування і мийки автомобілів.
На території АЗС не дозволяється розміщувати:
мотелі, кемпінги, тимчасові об'єкти роздрібної торгівлі, крім випадків розміщення їх на АЗС за межами населених пунктів, та за умов дотримання мінімальних відстаней, зазначених у табл. 7.9* ДБН 360-92** та в табл. 4, 9 додатка до Інструкції;
будинки, споруди, приміщення, що не належать до об'єктів АЗС;
котельні АЗС з наземними резервуарами зберігання рідкого моторного палива;
приміщення категорій А, Б (за винятком приміщень для обладнання зі СПГ і для перекачування СВГ, що належать до технологічної системи АЗС) та Г (за винятком котельні АЗС);
будинки, споруди, приміщення, в яких застосовується відкритий вогонь (крім котельні АЗС);
приміщення для проведення вогневих робіт;
підземні приміщення, підпідлогові простори, а також підземні споруди (тунелі, канали тощо) з наявністю вільного простору в межах вибухонебезпечних зон АЗС.
Будинки (споруди) на території АЗС, повинні бути одноповерховими I, II, III, IIIа ступенів вогнестійкості. Двоповерховими можуть бути будинки (крім ІІІа ступеня вогнестійкості) з площею поверху не більше 150 м2, у яких відсутні складські приміщення для легкозаймистих та горючих рідин.
У будинках IIIа ступеня вогнестійкості металеві конструкції незалежно від їх фактичної межі вогнестійкості повинні мати вогнезахист.
Для зовнішнього облицювання огороджувальних конструкцій (зовнішніх стін) будинків АЗС не повинні застосовуватися горючі матеріали груп Г4, В3.
У внутрішніх шарах системи зовнішнього облицювання (утеплення) стін будинків АЗС не повинні застосовуватися матеріали групи Г4.
Під будинками АЗС і з боку евакуаційних виходів не повинні прокладатися трубопроводи з паливом.
Підприємство роздрібної торгівлі з продажу супутніх товарів, яке розташоване на території АЗС з наземними резервуарами для зберігання рідкого моторного палива або на території АГЗС, повинно бути без торгівельної зали.
У приміщеннях сервісного обслуговування транспортних засобів не повинно бути процесів з обертанням горючих газів, горючих рідин (наприклад, фарбування), а також горючого пилу.
Приміщення для персоналу АЗС, у т. ч. приміщення операторської, у разі розміщення в будинках сервісного обслуговування водіїв, пасажирів та їх автотранспортних засобів, повинні відокремлюватись протипожежними перегородками І типу (операторська – глухими перегородками) та перекриттям 3 типу.
Рівень підлоги приміщень АЗС повинен бути не менше ніж на 0,2 м вище від планувальних позначок прилеглої території АЗС.
Приміщення сервісного обслуговування автотранспортних засобів (за винятком приміщень механізованої мийки автомобілів, що працюють на рідкому моторному паливі) і приміщення сервісного обслуговування водіїв і пасажирів у разі розміщення в одному будинку повинні відокремлюватись між собою протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттям 3-го типу, а також мати самостійні евакуаційні виходи назовні. При цьому:
в складі приміщень сервісного обслуговуання автотранспортних засобів повинно бути не більше 2 постів технічного обслуговування;
в будинку не повинні поєднуватися приміщення громадського харчування та приміщення продажу легкозаймистих та горючих рідин.
В окремому будинку сервісного обслуговування транспортних засобів повинно бути не більше 3 постів технічного обслуговування. Приміщення різного функціонального призначення (пости технічного обслуговування, приміщення механізованої мийки автомобілів, комори тощо) повинні розділятися між собою негорючими перегородками з межею вогнестійкості не менше:
ЕI 30 - для будинків I ступеня вогнестійкості,
ЕI 15 - для будинків II, III, IIIа ступенів вогнестійкості,
а приміщення для транспортних засобів (крім механізованої мийки) повинні відокремлюватися від інших приміщень негорючими перегородками з межею вогнестійкості не менше як ЕI 45.
В складі АЗК, розміщених в населених пунктах, повинні бути пости технічного обслуговування тільки легкових автомобілів.
Приміщення категорії В, а також комори зберігання легкозаймистих і горючих рідин підприємства роздрібної торгівлі з продажу супутніх товарів повинні розміщуватися біля зовнішніх стін будинків з віконними прорізами.
Змащувальні мастила (у тому числі відпрацьовані) повинні зберігатися в ємкостях загальною місткістю не більше 1 м3, під землею, або у спеціальному приміщенні, відокремленому протипожежними перегородками 1-го типу з самостійним виходом назовні.
Приміщення будинків АЗС з виходами в бік майданчика для АЦ, ПРК, резервуарів зберігання палива, розташованими на відстані менше 15 м від цих споруд та обладнання, повинні мати додатковий евакуаційний вихід, який виконується на більшій за вказану відстані або в бік, вільний від технологічного обладнання.
Навіси повинні бути з негорючих матеріалів. У покритті навісів висотою не менше 4 м дозволяється використання матеріалів групи горючості Г1 (за винятком навісів або частин навісу над місцями заправки вантажних автомобілів).
Влаштування навісів над майданчиками для АЦ і над наземними резервуарами для зберігання рідкого моторного палива не дозволяється.
Покриття проїздів, заправних острівців і майданчиків для АЦ повинно бути стійким до впливу нафтопродуктів.
Висота наземної частини колодязів для інженерних споруд повинна бути не менше 0,05 м. Конструкція колодязів повинна запобігати потраплянню до них ґрунтових вод.
Майданчик для АЦ з рідким моторним паливом повинен бути обладнаний аварійним резервуаром і зливним трубопроводом, які забезпечують злив палива з майданчика без його переливання на іншу ділянку території АЗС у разі можливої розгерметизації зливного патрубка АЦ.
Аварійний резервуар повинен бути з негорючих матеріалів, що унеможливлюють потрапляння палива в ґрунт. Місткість резервуара повинна бути не менш ніж на 10% більша за сумарну місткість використовуваних на АЗС автоцистерн. Зливний трубопровід повинен закінчуватися на відстані не більше 0,1 м від дна резервуара. Аварійний резервуар оснащується трубопроводом деаерації.
Глибина залягання аварійного резервуара та зливального трубопроводу повинна виключати замерзання в них води в холодну пору року.
Зливний трубопровід і лоток (трубопровід) відводу зливних стоків повинні бути оснащені запірною арматурою (заглушками, засувами тощо).
Фундаменти для наземних резервуарів зберігання палива повинні виключати накопичення палива під резервуарами. Висота фундаменту повинна бути не менше ніж на 0,2 м вище прилеглого майданчика. Розміри фундаменту в плані повинні перевищувати розміри резервуара зберігання палива не менше ніж на 0,5 м в усіх напрямках.
У котельні АЗС повинні використовуватись, як правило, автоматизовані електричні водонагрівальні котли з температурою теплоносія не вище 80 °С.
У разі застосування рідкопаливних котлів, останні повинні бути розраховані для роботи на дизпаливі з температурою спалаху парів не менше 450С. При цьому, котельні повинні розміщуватися в окремо розташованому одноповерховому будинку або прибудові до будинків I, II ступенів вогнестійкості, призначених для персоналу АЗС або миття транспортних засобів. Відокремлення котелень від основного будинку повинно виконуватись протипожежною стіною І типу. Відведення димових газів в атмосферу повинно здійснюватись через димову шахту з негорючих матеріалів, виконану з зовнішнього боку стіни будинку котельні, яка знаходиться з притилежного боку від паливних резервуарів, ПРК та майданчика для АЦ. Димова шахта повинна обладнуватися іскрогасником, установленим на виході димових газів. Із зовнішнього боку будинку котельні на трубопроводі подавання палива до котла повинна встановлюватися запірна арматура і зворотний клапан, що закривається у разі відключення насоса подавання палива.
Електричний або газовий котел для опалення та гарячого водопостачаня операторської повинен бути не потужніше 30 кВт, розміщуватися в окремому, відокремленому глухими протипожежними перегородками І типу, приміщенні, обладнаному автоматичною пожежною сигналізацією.
АЗС повинні обладнуватися блискавкозахистом відповідно до ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блисковкозахисту будівель і споруд (IEC 62305: 2006, NEQ)» (не нижче ІІ рівня).
Система заземлення, електроустановки будинків і споруд АЗС повинні відповідати вимогам ПУЕ, ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» та ДНАОП 0.00-1.29-97 «Правила захисту від статичної електрики».
На території АЗС не повинно бути повітряних ліній електропередач.
АЗС повинні бути обладнані телефонним або радіозв'язком, а також системою гучномовного зв'язку.
Специфічні вимоги до будинків і споруд АГЗС (АГЗП-стаціонарних), АГНКС та БП АЗС
Для опалення та гарячого водопостачання приміщень АГЗС (АГЗП-стаціонарних), АГНКС, БП АЗС дозволяється влаштовувати автоматизовані водонагрівальні котли з використанням палива, яке використовується на зазначених АЗС для заправлення автотранспорту (природний газ, парова фаза СВГ, дизельне паливо). Котельні зазначених АЗС повинні розміщуватися в окремо розташованих будинках.
Приміщення для технічного обслуговування і миття автомобілів, що працюють на рідкому моторному паливі, СПГ або СВГ, повинні передбачатися в одному або декількох окремо розташованих будинках.
Приміщення для миття автомобілів дозволяється влаштовувати спільним на декілька автомобілів, а приміщення технічного обслуговування автомобілів, що працюють на СПГ або СВГ, повинні бути розраховані на 1 автомобіль і відокремлюватися від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу.
У приміщеннях категорій А, Б за вибухопожежною небезпекою повинні влаштовуватися легкоскидні конструкції, які відповідають вимогам пункту 2.42 СНиП 2.09.02-85* «Производственные здания».
Скидні труби СПГ повинні розташовуватися вертикально, забезпечуючи викид газу вгору. Верхній зріз скидного трубопроводу повинен перевищувати висоту будинків і споруд, розташованих у радіусі 5 м від зазначеного трубопроводу, не менш ніж на 1 м. Висота скидного трубопроводу повинна бути на 3 м вище від прилеглого майданчика.
Не дозволяється:
влаштування навісів з непровітрюваними об'ємами (пазухами, кишенями) над обладнанням зі СПГ, включаючи загальний навіс над майданчиками заправних острівців, на яких, крім заправки автомобілів бензином, дизпаливом або СВГ, здійснюється заправка СПГ;
передбачати для БП АЗС спільні майданчики для АЦ з рідким моторним паливом і для АЦ з СВГ;
розміщувати установки для виробництва скрапленого природного газу на території АГНКС або БП АЗС, у складі яких є АГНКС, без погодження з центральним органом держпожнагляду.
Вимоги пожежної безпеки щодо обладнання АЗС засобами протипожежного захисту
Для протипожежного захисту АЗС повинні передбачатись:
застосування пересувної пожежної техніки;
зовнішній протипожежний водопровід та/або водойми (резервуари);
установки пожежної сигналізації;
установки пожежогасіння (автоматичні, автономні);
системи оповіщення про пожежу та керування евакуацією людей;
первинні засоби пожежогасіння.
Вогнегасники, установки пожежної сигналізації та пожежогасіння повинні мати сертифікати відповідності.
Влаштування протипожежного водопостачання для зовнішнього пожежогасіння АЗС повинно здійснюватись згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения».
Зовнішнє пожежогасіння АЗС повинно бути від водойми (пожежного резервуара) або не менш ніж від 2 пожежних гідрантів.
Водойми (пожежний резервуар), гідранти повинні розташовуватися на відстані не більше 200 м від АЗС, але не ближче 35 м від резервуарів палива та паливороздавальних колонок.
Загальна місткість водоймищ (пожежних резервуарів) повинна становити:
для АЗС рідкого моторного палива, АГНКС та АГЗП-стаціонарних - не менше 100 м3;
для АГЗС та БП АЗС - не менше 200 м3.
Максимальний час відновлення об'єму води для зовнішнього пожежогасіння повинен бути не більше 24 годин.
Витрати води на зовнішнє пожежогасіння АЗС визначаються розрахунком як сумарні витрати води на пожежогасіння будинків та споруд і на охолодження наземних резервуарів для палива. Витрати води на пожежогасіння будинків АЗС визначаються згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84 (для будинків сервісного обслуговування водіїв і пасажирів, а також будинків для персоналу АЗС - як для громадських будинків, а для будинків сервісного обслуговування транспортних засобів - як для виробничих будинків), але не менше 10 л/с. Загальні витрати води на охолодження наземних резервуарів палива повинні прийматись не менше 15 л/с.
Розрахункова тривалість гасіння пожежі на АЗС та подавання води на охолодження наземних резервуарів повинна прийматись не менше 60 хв.
Витрати води на зовнішнє пожежогасіння БП АЗС крім цього повинні включати витрати води на охолодження АЦ, наземно розташованого обладнання з СВГ. Інтенсивність подавання води на охолодження АЦ і наземно розташованого обладнання з СВГ слід приймати:
для поверхні АЦ - 0,1 л/с на 1 м2 поверхні, що захищається;
для місць розташування технологічного обладнання, у т.ч. ємкості, штуцери і запобіжні клапани, вузли запірної арматури, трубопроводи та обладнання насосної - 0,5 л/с на 1 м2 поверхні, що захищається.
За умови розміщення поза межами населених пунктів та забезпечення пересувними установками порошкового пожежогасіння з масою заряду вогнегасного порошку не менше 240 кг, зовнішнє протипожежне водопостачання може не передбачатись:
на АЗС рідкого моторного палива, де застосовуються підземні резервуари та відсутні приміщення сервісного обслуговування;
на АГНКС, де відсутні приміщення сервісного обслуговування;
на АГЗС (АГЗП-стаціонарних, АГЗП-тимчасових), розташованих від прилеглих будинків та споруд на відстані понад 300 м.
Види, кількість і порядок розміщення первинних засобів пожежогасіння повинні передбачитись відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні (НАПБ А.01.001-2004) та Типових норм належності вогнегасників (НАПБ Б.03.001-2004).
Усі приміщення АЗС, крім приміщень категорії Д та приміщень з мокрим процесом (санітарні вузли, душові, приміщення для миття автомобілів тощо), повинні бути обладнані автоматичними установками пожежної сигналізації.
Приміщення категорії В площею понад 20 м2, торгівельні зали та складські приміщення з наявністю легкозаймистих і горючих речовин незалежно від площі, приміщення постів технічного обслуговування площею понад 100 м2, а також приміщення БП АЗС, АГЗС об'ємом 500 м3 та більше, у яких розміщується обладнання для перекачування скрапленого вуглеводневого газу, яке входить до складу технологічної системи АЗС, повинні бути обладнані автоматичними установками пожежогасіння.
Для обладнаня цих приміщень дозволяється застосовувати автономні установки пожежогасіння. При цьому, варто враховувати, що:
якщо автономна установка пожежогасіння не забезпечує подавання сигналу про пожежу, то обладнані нею приміщення додатково обладнуються автоматичною пожежною сигналізацією;
площа або об’єм захищуваних приміщень не повинні перевищувати значень показників «захищувана площа» або «захищуваний об'єм» відповідної установки.
ПРК повинні оснащуватися автономними установками пожежогасіння або пересувними вогнегасниками.
Суміщені в одному корпусі ПРК рідкого моторного палива та СВГ повинні оснащуватися автономними установками пожежогасіння та пересувними вогнегасниками.
За наявності технічної можливості, яка уточнюється підрозділами Державної пожежної охорони, сигнали від приймально-контрольних приладів автоматичних установок пожежної сигналізації та пожежогасіння повинні виводитися на пульти централізованого пожежного спостереження.
У разі спрацювання установки пожежної сигналізації у приміщенні АЗС повинні бути забезпечені в автоматичному режимі:
подавання сигналу про пожежу у приміщення операторської з цілодобовим перебуванням у ньому персоналу АЗС;
припинення операцій з наповнення резервуарів паливом;
перекриття запірної арматури на трубопроводах подавання СВГ до резервуара та парів СВГ у вільний простір АЦ;
відключення всіх ПРК, компресорного та насосного обладнання;
подавання сигналу на пульт централізованого пожежного спостереження Державної пожежної охорони.
Протипожежний режим (р.7.12 ППБУ)
Загальні вимоги
До роботи на АЗС повинні допускатися лише особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають про це відповідне посвідчення.
Автомобілі, що чекають черги для заправлення, повинні знаходитися біля в'їзду на територію АЗС, поза зоною розміщення паливних резервуарів і колонок.
Забороняється палити, проводити ремонтні та інші роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню як у будівлі АЗС, так і на відстані менше 20 м від її території.
На АЗС мають бути вивішені на видних місцях плакати, які містять обов'язки водія під час заправляння автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки.
Місця заправлення та зливання нафтопродуктів в нічний час повинні освітлюватися.
Кришки зливних та замірних труб, люків оглядових та зливних колодязів повинні утримуватися закритими.
Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах повинно здійснюватися спеціально призначеними для цієї мети стандартними вимірювальними приладами (пристроями).
Зливати нафтопродукти в підземні резервуари необхідно закритим способом (трубопроводом або через шланг).
Перед зливанням нафтопродукту з автоцистерн у резервуар слід заміряти рівень нафтопродукту в цьому резервуарі. Процес зливання повинен контролюватися працівником АЗС та водієм автоцистерни.
Наконечники зливних шлангів повинні бути виготовлені з матеріалу, що виключає можливість іскроутворення у разі ударів об корпус резервуара, і заземлені.
Автоцистерни під час зливання повинні бути приєднані до заземлювального пристрою. Гнучкий заземлювальний провідник має бути постійно приєднаним до корпусу автоцистерни і мати на кінці пристосування для приєднування до заземлювального пристрою (струбцину, спеціальний наконечник тощо). Кожна цистерна автопотяга повинна бути заземлена нарізно до повного зливання з неї нафтопродуктів.
Для захисту від прямих ударів блискавки і заземлення високих потенціалів усі металоконструкції та електропровідні неметалеві частини технологічного обладнання (резервуари, трубопроводи, паливороздавальні колонки тощо) мають бути приєднані до заземлювального пристрою.
Кожне технічне обслуговування, ремонт, перевірка роздавальних колонок повинно фіксуватися в журналі обліку ремонту устаткування.
Очищення резервуарів повинно здійснюватися не рідше 1 разу на 2 роки відповідно до вимог ГОСТ 1510-84 «Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение», а також у разі заміни марки нафтопродукту.
За герметичністю фланцевих, різьбових та інших типів з'єднань у колонках, роздавальних рукавах, трубопроводах та арматурі повинен бути встановлений постійний нагляд, витікання, що виникло, слід негайно усунути.
Кришки оглядових і приймальних колодязів, а також колодязів очисних споруд повинні виконуватися з негорючих матеріалів або матеріалів групи горючості Г1 та унеможливлювати іскроутворення під час ударів. Їх дозволяється відкривати лише для проведення технологічних операцій, профілактичних заходів, вимірів і добору проб.
Для відкривання і закривання пробок металевої тари та проведення інших робіт у вибухонебезпечних зонах на АЗС повинен бути набір інструменту з металу, що не утворює іскор.
Ефективність вентиляційних установок повинна перевірятися щорічно спеціалізованими організаціями з відміткою в журналі.
Під час заправлення на АЗС слід дотримуватися таких вимог:
мотоцикли й моторолери подаються до бензоколонок з непрацюючими двигунами, пуск та вимкнення яких мають здійснюватися на відстані не менше 15 м від колонок, а автомобілі - своїм ходом, з наступним вимкненням двигунів до початку процесу заправлення;
нафтопродукти відпускаються безпосередньо в бензобаки. Допускається відпускати власникам індивідуального транспорту нафтопродукти в спеціально призначені для цього каністри. Забороняється відпускати паливо в іншу скляну тару та тару з полімерних матеріалів;
облиті нафтопродуктами частини автомобілів, мотоциклів та моторолерів до пуску двигунів водіями насухо протираються;
випадково розлиті на землю нафтопродукти необхідно засипати піском, а просочений пісок і промаслені обтиральні матеріали збираються в металеві ящики з кришками, які щільно закриваються, і після закінчення робочого дня вивозяться з території АЗС;
відстань між автомобілем, який знаходиться під заправленням, та автомобілем, що стоїть за ним, має бути не менше 3 м, а відстань між усіма іншими автомобілями, які стоять у черзі - не менше 1 м; при цьому для кожного транспортного засобу повинна бути забезпечена можливість маневрування та виїзду з території АЗС.
На АЗС забороняється:
заправлення транспортних засобів з працюючими двигунами;
проїзд автотранспорту над підземними резервуарами;
робота в одязі та взутті, облитих бензином;
заправлення транспортних засобів (крім легкових автомобілів), у яких перебувають пасажири;
заправлення автомобілів, завантажених небезпечним вантажем (вибуховими речовинами, стисненими та зрідженими горючими газами, ЛЗР і ГР, отруйними та радіоактивними речовинами тощо);
в'їзд на територію АЗС і заправлення тракторів, не обладнаних іскрогасниками;
відпускання палива роздавальними колонками, котрі підключені до заповнюваних резервуарів (під час зливання нафтопродуктів);
приєднання заземлювальних провідників до пофарбованих та забруднених частин автоцистерни;
використання як заземлювачів трубопроводів з ЛЗР, ГР та горючими газами, а також інших трубопроводів;
експлуатація вибухозахищеного електрообладнання зі знятими деталями оболонки, у тому числі кріпильними, передбаченими його конструкцією;
експлуатація АЗС без переносного газоаналізатора у вибухозахищеному виконанні.
Вимоги під час експлуатації пересувних автозаправних станцій
ПАЗС повинні розміщуватися на спеціально відведених майданчиках за погодженням з місцевими органами державного пожежного нагляду.
На кожній ПАЗС повинні бути нанесені фарбою написи «Пересувна АЗС», «Вогненебезпечно» та знак класифікації вантажу.
Кожна ПАЗС має бути укомплектована первинними засобами пожежогасіння і повинна мати інструкцію щодо заходів пожежної безпеки для водія-заправника.
Перед початком відпускання нафтопродуктів водій-заправник зобов'язаний:
забезпечити надійне гальмування автомобіля й причепа на майданчику;
надійно заземлити ПАЗС (вертикальний заземлювач під час установлення забивають у землю на глибину 0,5-0,6 м);
підготувати до застосування первинні засоби пожежогасіння;
надійно зафіксувати дверцята шафи паливороздавальних агрегатів під час відкривання, протерти підлогу шафи;
перевірити герметичність трубопроводів та паливороздавальних агрегатів, у разі необхідності негайно усунути несправності, що виникли.
Вимоги під час експлуатації контейнерних автозаправних станцій
Кожна АЗС піддається випробуванню для підтвердження відповідності вимогам технічних умов не рідше 1 разу на 3 роки, про що має бути складений акт.
Перед роботою АБП необхідно:
відчинити двері та зафіксувати їх;
провітрити приміщення впродовж не менше 15 хв.;
переконатися у справності електроживлення, заземлення, засобів пожежогасіння, герметичності трубопроводів та колонки.
Забороняється:
зливання палива з автоцистерни через замірний люк;
здійснення приймання палива за умови повного бака АБП;
приймання нафтопродуктів за наявності нещільностей у з'єднаннях вентилів та трубопроводів, у випадку наявності підтікання;
залишення без нагляду відкритими блок-пункту і контейнера зберігання.
До паспорта (інструкції) КАЗС повинні бути занесені номер телефону, прізвище, посада особи, відповідальної за її безпечну експлуатацію.
Висновок: Знання вимог пожежної безпеки до автозаправних станцій дозволить, при відповідному їх практичному застосуванні, створити належні умови для забезпечення їх пожежної безпеки.
Висновок по лекції: В системі профілактичних заходів питання протипожежного захисту автозапраних станцій займає особливе місце. Знання пожежної небезпеки автозапраних станцій у комплексі з протипожежними вимогами до них дозволить, при відповідному їх практичному застосуванні, запобігти виникненню пожеж та загибелі людей на них.
Приклади пожеж
03/12/03
Взрыв АЗС в Карачи
3 декабря в г. Карачи — столице провинции Синд (Пакистан) — на автозаправочной станции, принадлежащей представительству компании Shell, произошел взрыв. 14 чел., находившиеся на станции, получили ранения и ожоги. Кроме того, были серьезно повреждены пять автомобилей.
04/12/03
Взрыв на АЗС в Одессе
На следующий день после пакистанской трагедии произошел еще одни взрыв на АЗС — в г. Одесса (Украина). Станция, работающая под брендом «Лукойл», находилась на реконструкции; взрыв произошел во время сварочных работ в одном из резервуаров. В результате происшествия один рабочий погиб, двое получили ранения разной степени тяжести.
30/01/07
Взрыв на американской АЗС
30 января в г. Гент (Западная Вирджиния, США) прогремел взрыв на автозаправочной станции, работающей под брендом BP. Взрыв был настолько мощным, что его смогли наблюдать посетители лыжного курорта в полукилометре от места аварии. В результате инцидента четыре человека погибли и девять получили тяжелые ранения. Среди пострадавших — пожарный и врач скорой помощи.
11/10/2007