21. Закони грошового обігу та основні шляхи інтенсифікації руху грошей в сфері обігу та платежів.

Закони грошового обігу – це закони, що відображають причинно-наслідкові зв’язки грошово-товарних відносин. Кн = (СЦ-К+П-ВП) : О

Кн – кількість грошей, необхідних для обігу

СЦ – сума цін товарів, які продаються і купуються

К – товари, які продаються в кредит

П – платежі, по яких настав термін сплати

ВП – платежі, що взаємопогашаються

О – кількість оборотів грошової одиниці

Швидкість обігу грошей – показник, що відображає інтенсивність руху грошей, як засобів обігу та платежу. Рівнянні Фішера: V=P · Q/M

де P · Q – номінальна величина ВВП

М – грошова масса

V – швидкість обігу грошей

Основні показники швидкості обігу грошей

-показник обігу грошей у платіжному обороті – відношення суми безготівкових коштів, що проходять через банківські поточні рахунки, до середньої величини грошової маси;

-швидкість повернення грошей у каси установ банку – від­ношення суми надходжень грошей у каси банку до середньорічної маси грошей в обігу;

-швидкість обігу грошей у готівковому обороті – відношення суми надходжень і видач готівки (у тому числі оборот пошти) до середньорічної маси грошей в обігу.

Фактори, що визначають швидкість обігу грошей

-зміна обсягу, структури та ефективності суспільного виробництва

-величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну

-розвиток ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення

-збалансованість ринку

Прискорення обігу грошей компенсує їх масу в умовах збільшення обсягів ВВП. В умовах розбалансованості економіки, коли грошовий попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним чинником.

Коли грошова маса зростає скоріше, ніж ВВП, то швидкість обігу грошей зменшується і, навпаки.

У сучасний період гроші надходять в обіг через механізм банківського кредитування економічних суб’єктів. Обслуговуючи різноманітні акти купівлі-продажу товарів та інші платежі, гроші постійно віддаляються від того місця, де вони вступили в сферу обігу, переходять від одного економічного суб’єкта до іншого.

Гроші вилучаються з обігу при погашенні банківських позичок.

22. Інструменти грошово - кредитного регулювання.

Об'єктами грошово-кредитного регулювання є попит та пропозиція на грошовому ринку. Вибір проміжних цілей)-грошово кредитної політики може вплинути на стан грошового ринку через формування як пропозиції, таки попиту на гроші.

Суб'єктів грошово-кредитного регулювання виступають преж де всього центральний банк (відповідно до властивими йому функціями провідник грошово-кредитної політики держави) і комерційні банки.

Надзвичайно важливе значення для ефективного здійснення грошово-кредитного регулювання має і стабільність банківської системи. Банківський сектор є тим каналом, що через який передаються імпульси грошово-кредитного регулювання всій економіці. Отже, регулювання центральними банком діяльності комерційних банків можна розглядати також як один із напрямів грошово-кредитного регулювання економіки з боку центрального банку.

Методів грошово-кредитного регулювання - це сукупність способів, що інструментів впливу суб'єктів грошово-кредитного регулювання на об'єкти для досягнення поставлених цілей.

У рамках грошово-кредитного регулювання застосовуються прямі й непрямі методи.

Прямі методи носять характер адміністративних заходів у формі різних директив Центрального банку, що стосуються обсягу грошової пропозиції та ціни на фінансовому ринку. Реалізація цих заходів дає найбільш швидке ефект з точки зору контролю центрального банку за ціною або максимальним обсягом депозитів та кредитів, особливо в умовах економічної кризи. Проте з часом прямі методи впливу, у разі несприятливого », з точки зору господарюючих суб'єктів, впливу на їх діяльність можуть викликати перелив, відтік фінансових ресурсів у« тіньову економіку »або за кордон.

Непрямі методи регулювання грошово-кредитної сфери впливають на мотивацію поведінки господарюючих суб'єктів за допомогою ринкових механізмів. Природно, що ефективність використання непрямих методів регулювання тісно пов'язана зі ступенем розвитку грошового ринку. У перехідних економіках, особливо на перших етапах перетворень, використовуються як прямі, так і непрямі методи з поступовим витісненням перший другими.