- •Розділ 1. Культура фахового мовлення
- •Тема 1.1. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі і типи мовлення
- •Стилі сучасної української літературної мови
- •Лексична диференціація та синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю
- •Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
- •Норми української літературної мови Культура мови та культура мовлення
- •Тема 1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки)
- •Форми монологічного мовлення систематизують:
- •Форми публічного виступу
- •Тема 1.4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики
- •Риторика. Основні закони риторики
- •Зміст риторики, сутність і компоненти поняття «риторична формула»
- •Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.
- •Тема 2.2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
- •Тема 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та телефонній розмові
- •Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни
- •Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки)
- •Тема 3.3. Лексикографія сучасної української літературної мови
- •Тема 3.4. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
- •Розділ 4. Нормативність і правильність фахового мовлення
- •Тема 4.1. Морфологічні та орфографічні норми сучасної української літературної мови
- •Специфіка вживання частин мови у професійному спілкуванні
- •Відмінкові форми іменників
- •Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові
- •Правопис прислівників
- •Дієслово
- •Займенник
- •Синоніміка прийменникових конструкцій
- •4.2. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Однорідні члени речення
- •Розділ 5. Складання професійних документів
- •Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів
- •Класифікація документів
- •Тема 5.2. Укладання документів щодо особового складу
- •Автобіографія
- •Основні реквізити:
- •Автобіографія
- •Резюме Лозинська Марта Іванівна
- •Характеристика
- •Наказ №____
- •Тема 5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документі
- •Доповідна записка
- •Листа Туристична фірма «Глобус»
- •Тема 5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •Реквізити наказу:
- •Наказую:
- •Акціонерне товариство «Аско»
- •Розпорядження
- •Інструкція
- •Тема 5.5. Укладання фахової документації (зразок для напряму підготовки «Економіка та підприємництво»), обліково-фінансові документи
- •Реквізити:
- •Реквізити:
- •Доручення
- •Розписка
Тема 3.3. Лексикографія сучасної української літературної мови
Тема 3.4. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
Під точністю мови розуміють передусім точність слововживання, тобто правильний вибір слова і доречне його вживання у відомому для всіх значенні і у відомих для всіх словосполученнях, а також точне відтворення фразеологізмів.
Абревіація належить до безафіксного словотворення, вона поєднує два способи - скорочення та складання. Твірною основою для абревіатур є переважно словосполучення: райвно - районний відділ народної освіти, демблок -демократичний блок, НЕП - нова економічна політика, СНД - Співдружність Незалежних Держав тощо.
Уживання великої букви у скорочених назвах установ, закладів, організацій, утворених з частин слів, залежить від того, чи пов'язується назва з адресною функцією:
а) складноскорочення пишуться з великої літери, якщо вони є власними назвами, тобто виконують адресну функцію і вживаються на позначення установ: Держкіно, Міненерго, Укратом, Промінвестбанк;
б) з малої літери пишуться складноскорочення, якщо вони є родовими назвами: держадміністрація, облвиконком, міськрада.
Запис абревіатур залежить від того, чи збереглися вони у свідомості їх носіїв як абревіатури. Так, великими літерами пишуться абревіатури, які не відмінюються (СНД, СІЛА, ГЕС. ТЕЦ, МТС, ВНЗ), і малими, якщо вони відмінюються і перетворилися у звичайні слова-корені, за допомогою яких будуються нові слова (неп, бо за часів непу, непман, непівська модель економіки).
При комбінованому записі деяких абревіатур в одному слові поєднуються два способи словотвору (ДонНТУ: Дон - складноскорочення від власної назви Донецький і НТУ - невідмінювана абревіатура від національний технічний університет), або поступового переходу абревіатур до розряду звичайних слів, коли вони починають відмінюватися, що й підкреслюється додаванням закінчення (СНІДу)
Топонім |
Прикметник |
Назва мешканців |
Вінниця |
вінницький |
вінничанин, вінничанка |
Волинь |
волинський |
волинянин,волинянка |
Дніпропетровськ |
дніпропетровський |
дніпропетровець, дніпропетровка |
Донецьк |
донецький |
донеччанин, донеччанка |
Житомир |
житомирський |
житомирець, житомирка, житомирянин, житомирянка |
Запоріжжя |
запорізький |
запорожець, запорожка |
Івано-Франківськ |
івано-франківський |
іванофранківець іванофранківка |
Київ |
київський |
киянин,киянка |
Кіровоград |
кіровоградський |
кіровоградець, кіровоградка |
Кременчук |
кременчуцький |
кременчучець, кременчучка |
Крим |
кримський |
кримчанин, кримчанка |
Луцьк |
луцький |
лучанин, лучанка |
Луганськ |
луганський |
луганець, луганка, луганчанин, луганчанка |
Львів |
львівський |
львів'янин, львів'янка |
|
|
|
Одеса |
одеський |
одесит, одеситка |
Полтава |
полтавський |
полтавець, полтавка, полтавчанин, полтавчанка |
Рівне |
рівненський |
рівненчанин, рівненчанка |
Тернопіль |
тернопільський |
тернопільчанин, тернопільчанка |
Харків |
харківський |
харків'янин, харків'янка |
Херсон |
херсонський |
херсонець, херсонка |
Черкаси |
черкаський |
черкащанин, черкащанка, черкасець, черкаска |
Чернівці |
чернівецький |
чернівчанин, чернівчанка |
Ялта |
ялтинський |
ялтинець, ялтинка |
В офіційному мовленні нерідко послуговуються формою мешканець Львова, Харкова, Сум.
