Відмінкові форми іменників

Ми зупинимося лише на тих відмінкових формах, які мають слабку норму, тобто часто виникають складності у написанні закінчення.

Питання щодо норм спостерігаємо в родовому відмінку однини іменників II від­міни. Щоб з'ясувати, які саме іменники мають закінчення - а (я), а які - у (ю), розглянемо такі схеми:

Запам'ятайте!

Деякі іменники мають паралельні закінчення, причому значення слів не змінюється: полка - полку, стола - столу, моста - мосту, гурта - гурту.

У ряді іменників зміна флексій впливає на значення: папера (документа) - паперу (матеріалу), пояса (частина одягу) - поясу (просторове поняття), терміна (слово) - терміну (часу).

Сплутування цих закінчень впливає на зміст висловлення, наприклад: У сейфі не було акту замість: У сейфі не було акта.

Як відомо, іменники чоловічого роду II відміни мають паралельні закінчення: -ові, -у (тверда група); -еві (єві), -у (ю) - м'яка і мішана групи. Уживання подвійних форм у сучасній українській мові характерні для всіх іменників II відміни чоловічого роду без будь-якої семантичної і стилістичної диференціації, однак закінчення -ові, -еві (єві) найхарактерніші для назв істот (людей): прокуророві. У назвах істот закінчення -у вживається тоді, коли поряд виступає кілька іменників із флексією -ові, -еві (єві) і їх потрібно урізноманітнювати:

1. Заяву подали начальникові райвідділу полковникові Харчуку Іванові Степановичу, замість: Заяву подано начальнику райвідділу полковнику Харчуку Івану Степановичу.

Отже, прізвище рекомендують закінчувати на - у, а чергувати з іменем на (-ові, -еві): Філіпчуку Іванові Петровичу, Михальчуку Вячеславові Васильовичу.

Форма знахідного відмінка може збігатися із формою називного або родового. Це пов'язано із граматичним розрізненням категорії істот/неістот, наприклад: побачив товариша, знайшов економіста, потурбував бухгалтера, але показувати приклад, уміння тощо. Однак деякі назви неживих предметів виступають у знахідному відмінку у двох формах - заточив олівець/олівця, написати лист/листа, перев'язати палець/пальця, купити ніж/ножа. Форми із нульовим закінченням є стилістично нейтральними, а отже, вживаються без будь-яких обмежень. Сфера вживання форм із закінченням -а (я) - розмовне мовлення і художня література.

Утворюючи форми орудного відмінка, слід пам'ятати про групи іменників: виконавцем, інженером, лікарем, господарем, прокурором, суддею,

але Гончаром, Плющом (хоч: гончарем, плющем).

Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові

У ділових паперах (листах, анкетах, автобіографіях, довідках) ім'я і по батькові ставиться після прізвища, а в особистих листах, виступах — перед прізвищем.

При утворенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович, -йович: Сергій — Сергійович, Василь — Васильович, Ігор — Ігорович.

Жіночі імена по батькові мають суфікс -івна, а після голосних -ївна: Ігор — Ігорівна, Петро — Петрівна, Микола — Миколаївна.

Але треба пам'ятати винятки: Григорій — Григорович — Григорівна, Сава — Савич — Савівна, Лука — Лукич — Луківна.

У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають закінчення -івн(и), -ївн(и), а в давальному -івн(і), їв(і): Олексіївни — Олексіївні, Петрівни — Петрівні.

Кінцеві приголосні г, к, х у іменах та прізвищах змінюються на з, ц, с: Ольга — Ользі, Одарка — Одарці, Муха — Мусі.

	Болгарський, сербський звук [и (і)] передається:
	Літерою и	Літерою ї					Літерою і
	Між буквами, що позна- чають приголосні: Хрисюв,	Після букв, що позначають голосні: Раіч, Стоіч.					На початку слова: Ілієв, Івич, Ільеску.
	Родич, Ягич.
	Польський, чеський, словацький звук [и (і)] передається:
	Літерою і				Літерою и
	На початку слова та після приголосного: Івашкевич, Міцкевич.				1. Після шиплячих: Міклошич, Шимчак, Жижка.
					2. У суфіксах -ик, -ицьк, -ич: Коперник, Конопницька, Сенкевич, Фучик.
	Правопис складних іменників
	Разом пишуться:		Через дефіс пишуться:
	1. Іменники, утворені з двох основ із сполучним голосним, якщо:		1. Іменники, що означають протилежні чи близькі за змістом поняття: купівля-продаж,
	а) одна з основ прикметникового чи дієслівного походження: чистотіл,		щастя-доля, хліб-сіль. 2. Іменники, що означають професію, спе-
	землероб, дощомір, чорнозем; б) обидві основи іменникові: верболіз,		ціальність, учений ступінь, державну по- саду, військове звання: лікар-еколог, член-
	носоріг. 2. Іменники, утворені з двох чи кількох основ без сполучних голосних,		кореспондент, генерал-полковник. 3. Іменники, в яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета,
	якщо: а) складаються з числівника у формі		названого другим словом: блок-система, козир- дівка.
	родового відмінка та іменника: п’ятиденка, сімдесятиріччя;		4. Іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, тонно-кілометр.
	б) перша основа - дієслово у формі II особи однини наказового способу		5. Складні прізвища та географічні назви: Нечуй-Левицький, Івано-Франківськ.
	та іменник: перекотиполе, горицвіт; в) першою частиною виступають		6. Складні сполучення, що називають рослини: люби-мене, мати-й-мачуха, розрив-трава.
	пів-, напів-, полу-: півгодини, півночі, напівімла, полумисок.		7. Іншомовні та українські назви проміжних сторін світу: норд-ост, південно-східний.
	3. Усі складноскорочені слова: Держбанк, облспоживспілка; слова з першими частинами авіа-, авто-, агро-, біо-, гео-, гідро-		8. Іменники, першою частиною яких є іншомовні компоненти: віце-, екс-, обер-, унтер-, лейб-, штабе-: екс-чемпіон, обер- лейтенант.
	та ін.: автогурток, агрокомплекс.		9. Скорочені іменники, в яких наводиться початок і кінець слова (графічні скорочення): б-ка (бібліотека), т-во (товариство).

Увага!

Кількісні числівники два, три, чотири, а також такі, які закінчуються на два, три, чотири, при поєднанні з іменниками IV відміни або множинними іменниками у Н. в. вимагають додаткового лічильного слова: штуки, пари, голови, екземпляри, одиниці тощо. Наприклад: двадцять чотири голови телят, сорок три штуки дверей, триста двадцять дві пари саней. У непрямих відмінках це слово опускається. Наприклад: двадцяти чотирьох телят, сорока трьох дверей, трьохсот двадцяти двох саней.

Увага!

Якщо числівник містить при собі іменники половина, третина, чверть, то форми два, три, чотири з половиною вимагають Р. в. однини: два з половиною метри, три з половиною літри, дві з чвертю години, але п'ять з половиною і вище - Р. в. множини: п'ять з половиною років, тридцять вісім з половиною градусів, п'ять з чвертю метрів.

У висловах на позначення дат: сьоме вересня, трете січня і под. відмінюється лише числівник, так само при дробових числівниках іменник не відмінюється: одна друга тонни, однієї другої тонни, одній другій тонни.