- •Розділ 1. Культура фахового мовлення
- •Тема 1.1. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі і типи мовлення
- •Стилі сучасної української літературної мови
- •Лексична диференціація та синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю
- •Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
- •Норми української літературної мови Культура мови та культура мовлення
- •Тема 1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки)
- •Форми монологічного мовлення систематизують:
- •Форми публічного виступу
- •Тема 1.4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики
- •Риторика. Основні закони риторики
- •Зміст риторики, сутність і компоненти поняття «риторична формула»
- •Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.
- •Тема 2.2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
- •Тема 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та телефонній розмові
- •Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни
- •Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки)
- •Тема 3.3. Лексикографія сучасної української літературної мови
- •Тема 3.4. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
- •Розділ 4. Нормативність і правильність фахового мовлення
- •Тема 4.1. Морфологічні та орфографічні норми сучасної української літературної мови
- •Специфіка вживання частин мови у професійному спілкуванні
- •Відмінкові форми іменників
- •Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові
- •Правопис прислівників
- •Дієслово
- •Займенник
- •Синоніміка прийменникових конструкцій
- •4.2. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Однорідні члени речення
- •Розділ 5. Складання професійних документів
- •Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів
- •Класифікація документів
- •Тема 5.2. Укладання документів щодо особового складу
- •Автобіографія
- •Основні реквізити:
- •Автобіографія
- •Резюме Лозинська Марта Іванівна
- •Характеристика
- •Наказ №____
- •Тема 5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документі
- •Доповідна записка
- •Листа Туристична фірма «Глобус»
- •Тема 5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •Реквізити наказу:
- •Наказую:
- •Акціонерне товариство «Аско»
- •Розпорядження
- •Інструкція
- •Тема 5.5. Укладання фахової документації (зразок для напряму підготовки «Економіка та підприємництво»), обліково-фінансові документи
- •Реквізити:
- •Реквізити:
- •Доручення
- •Розписка
Відмінкові форми іменників
Ми зупинимося лише на тих відмінкових формах, які мають слабку норму, тобто часто виникають складності у написанні закінчення.
Питання щодо норм спостерігаємо в родовому відмінку однини іменників II відміни. Щоб з'ясувати, які саме іменники мають закінчення - а (я), а які - у (ю), розглянемо такі схеми:
Запам'ятайте!
Деякі іменники мають паралельні закінчення, причому значення слів не змінюється: полка - полку, стола - столу, моста - мосту, гурта - гурту.
У ряді іменників зміна флексій впливає на значення: папера (документа) - паперу (матеріалу), пояса (частина одягу) - поясу (просторове поняття), терміна (слово) - терміну (часу).
Сплутування цих закінчень впливає на зміст висловлення, наприклад: У сейфі не було акту замість: У сейфі не було акта.
Як відомо, іменники чоловічого роду II відміни мають паралельні закінчення: -ові, -у (тверда група); -еві (єві), -у (ю) - м'яка і мішана групи. Уживання подвійних форм у сучасній українській мові характерні для всіх іменників II відміни чоловічого роду без будь-якої семантичної і стилістичної диференціації, однак закінчення -ові, -еві (єві) найхарактерніші для назв істот (людей): прокуророві. У назвах істот закінчення -у вживається тоді, коли поряд виступає кілька іменників із флексією -ові, -еві (єві) і їх потрібно урізноманітнювати:
1. Заяву подали начальникові райвідділу полковникові Харчуку Іванові Степановичу, замість: Заяву подано начальнику райвідділу полковнику Харчуку Івану Степановичу.
Отже, прізвище рекомендують закінчувати на - у, а чергувати з іменем на (-ові, -еві): Філіпчуку Іванові Петровичу, Михальчуку Вячеславові Васильовичу.
Форма знахідного відмінка може збігатися із формою називного або родового. Це пов'язано із граматичним розрізненням категорії істот/неістот, наприклад: побачив товариша, знайшов економіста, потурбував бухгалтера, але показувати приклад, уміння тощо. Однак деякі назви неживих предметів виступають у знахідному відмінку у двох формах - заточив олівець/олівця, написати лист/листа, перев'язати палець/пальця, купити ніж/ножа. Форми із нульовим закінченням є стилістично нейтральними, а отже, вживаються без будь-яких обмежень. Сфера вживання форм із закінченням -а (я) - розмовне мовлення і художня література.
Утворюючи форми орудного відмінка, слід пам'ятати про групи іменників: виконавцем, інженером, лікарем, господарем, прокурором, суддею,
але Гончаром, Плющом (хоч: гончарем, плющем).
Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові
У ділових паперах (листах, анкетах, автобіографіях, довідках) ім'я і по батькові ставиться після прізвища, а в особистих листах, виступах — перед прізвищем.
При утворенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович, -йович: Сергій — Сергійович, Василь — Васильович, Ігор — Ігорович.
Жіночі імена по батькові мають суфікс -івна, а після голосних -ївна: Ігор — Ігорівна, Петро — Петрівна, Микола — Миколаївна.
Але треба пам'ятати винятки: Григорій — Григорович — Григорівна, Сава — Савич — Савівна, Лука — Лукич — Луківна.
У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають закінчення -івн(и), -ївн(и), а в давальному -івн(і), їв(і): Олексіївни — Олексіївні, Петрівни — Петрівні.
Кінцеві приголосні г, к, х у іменах та прізвищах змінюються на з, ц, с: Ольга — Ользі, Одарка — Одарці, Муха — Мусі.
|
|
|
|
|
|
||
|
Болгарський, сербський звук [и (і)] передається: |
||||||
|
Літерою и |
Літерою ї
|
|
|
Літерою і |
||
|
Між буквами, що позна- чають приголосні: Хрисюв, |
Після букв, що позначають голосні: Раіч, Стоіч. |
На початку слова: Ілієв, Івич, Ільеску. |
||||
|
Родич, Ягич. |
|
|
||||
|
Польський, чеський, словацький звук [и (і)] передається: |
||||||
|
Літерою і |
Літерою и |
|||||
|
На початку слова та після приголосного: Івашкевич, Міцкевич. |
1. Після шиплячих: Міклошич, Шимчак, Жижка. |
|||||
|
|
2. У суфіксах -ик, -ицьк, -ич: Коперник, Конопницька, Сенкевич, Фучик. |
|||||
|
Правопис складних іменників |
||||||
|
Разом пишуться: |
Через дефіс пишуться: |
|||||
|
1. Іменники, утворені з двох основ із сполучним голосним, якщо: |
1. Іменники, що означають протилежні чи близькі за змістом поняття: купівля-продаж, |
|||||
|
а) одна з основ прикметникового чи дієслівного походження: чистотіл, |
щастя-доля, хліб-сіль. 2. Іменники, що означають професію, спе- |
|||||
|
землероб, дощомір, чорнозем; б) обидві основи іменникові: верболіз, |
ціальність, учений ступінь, державну по- саду, військове звання: лікар-еколог, член- |
|||||
|
носоріг. 2. Іменники, утворені з двох чи кількох основ без сполучних голосних, |
кореспондент, генерал-полковник. 3. Іменники, в яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, |
|||||
|
якщо: а) складаються з числівника у формі |
названого другим словом: блок-система, козир- дівка. |
|||||
|
родового відмінка та іменника: п’ятиденка, сімдесятиріччя; |
4. Іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, тонно-кілометр. |
|||||
|
б) перша основа - дієслово у формі II особи однини наказового способу |
5. Складні прізвища та географічні назви: Нечуй-Левицький, Івано-Франківськ. |
|||||
|
та іменник: перекотиполе, горицвіт; в) першою частиною виступають |
6. Складні сполучення, що називають рослини: люби-мене, мати-й-мачуха, розрив-трава. |
|||||
|
пів-, напів-, полу-: півгодини, півночі, напівімла, полумисок. |
7. Іншомовні та українські назви проміжних сторін світу: норд-ост, південно-східний. |
|||||
|
3. Усі складноскорочені слова: Держбанк, облспоживспілка; слова з першими частинами авіа-, авто-, агро-, біо-, гео-, гідро- |
8. Іменники, першою частиною яких є іншомовні компоненти: віце-, екс-, обер-, унтер-, лейб-, штабе-: екс-чемпіон, обер- лейтенант. |
|||||
|
та ін.: автогурток, агрокомплекс. |
9. Скорочені іменники, в яких наводиться початок і кінець слова (графічні скорочення): б-ка (бібліотека), т-во (товариство). |
|||||
|
|
|
|
|
|
||
Увага!
Кількісні числівники два, три, чотири, а також такі, які закінчуються на два, три, чотири, при поєднанні з іменниками IV відміни або множинними іменниками у Н. в. вимагають додаткового лічильного слова: штуки, пари, голови, екземпляри, одиниці тощо. Наприклад: двадцять чотири голови телят, сорок три штуки дверей, триста двадцять дві пари саней. У непрямих відмінках це слово опускається. Наприклад: двадцяти чотирьох телят, сорока трьох дверей, трьохсот двадцяти двох саней.
Увага!
Якщо числівник містить при собі іменники половина, третина, чверть, то форми два, три, чотири з половиною вимагають Р. в. однини: два з половиною метри, три з половиною літри, дві з чвертю години, але п'ять з половиною і вище - Р. в. множини: п'ять з половиною років, тридцять вісім з половиною градусів, п'ять з чвертю метрів.
У висловах на позначення дат: сьоме вересня, трете січня і под. відмінюється лише числівник, так само при дробових числівниках іменник не відмінюється: одна друга тонни, однієї другої тонни, одній другій тонни.
