Концентрація метану в суміші

, %.

Глибина обсадки свердловин при бурінні їх з виробок, які підтримуються за очисним вибоєм

, м.

Знак “+” приймається при бурінні свердловин за падінням пласта, а “–” – при бурінні свердловин за підняттям пласта.

Параметри  та h_cp розраховуються за формулами, що наведені у пункті 6.8.

Кількість одночасно працюючих свердловин

,

де K_д.в. – коефіцієнт ефективності дегазації, приймається рівним 0,5; I_д.с – метановиділення з пластів і порід, які залягають на відстані більшій ніж h_cp від пласта, що розробляється, м³/хв.

Результат округляється до найближчого більшого цілого числа.

Відстань між свердловинами визначається за формулою

, м,

де L_пр – гранична в площині пласта відстань від очисного вибою, на якій спостерігається метановиділення зі зближених пластів у свердловини, м.

Якщо обчислене r_c<10 м, то приймається r_c=10 м, а кількість свердловин перераховується з округленням до більшого цілого числа за формулою

.

6.10. Визначення параметрів свердловин при підземній дегазації пластів, що надробляються

Дегазація пластів, що надробляються, здійснюється на відстані не більш ніж 35 м від пласта, що розробляється, з перебурюванням свердловинами усіх пластів, які залягають у цій зоні.

При розробці пласта за простяганням свердловини буряться з розворотом до очисного вибою (рис. 6.6):

Кут розвороту свердловини визначається за формулою

, град,

а кут нахилу свердловини до горизонту

, град,

де a₁ – довжина проекції осі свердловини на горизонтальну частину виробки, м (приймається рівною 40 м); b₁ – довжина зони, що перешкоджає розвантаженню порід у виробці, з якої буриться свердловина, м (для умов задачі b₁=0);  кут падіння пласта, град; Δ – відстань від проекції вибою свердловини на пласт, що розробляється, до межі розвантаженої зони у виробці, м; М  відстань по нормалі від пласта, що розробляється, до пласта, що надробляється, м.

Верхній знак (“+” або “–”) в формулах приймається при бурінні свердловин за падінням пласта, а нижній – при бурінні свердловин за підняттям пласта.

Довжина свердловини

, м.

6.11. Поверхнева дегазація виробленого простору свердловинами

Кінцевий діаметр вертикальної свердловини (рис. 6.7) в залежності від дебіту метаноповітряної суміші, що нею видобувається, приймається в межах 100-200 мм.

Рис. 6.7. Дегазація пластів, що підробляються, та виробленого простору свердловинами, пробуреними з поверхні:

1 – пласт, що розробляється; 2 – очисний вибій; 3 – конвеєрний штрек;

4 – вентиляційний штрек; 5 – свердловини

При заданому розрідженні в усті свердловини дебіт метаноповітряної суміші з однієї свердловини визначається за формулою

, м³/хв,

де T – абсолютна температура метаноповітряної суміші, K;

, , ;

l_c – довжина свердловини, м; l_оч – довжина лави, м; m_в – потужність пласта, що виймається, м; B – розрідження в усті свердловини, мм рт. ст.; d_в.т – еквівалентний внутрішній діаметр свердловини, м.

Метановидобуток із свердловин визначається за формулою

, м³/хв,

де I_в.п – газовість виробленого простору, м³/хв; n – кількість одночасно працюючих свердловин; r – коефіцієнт, що визначається в процесі дегазації; при проектуванні приймається рівним 19.

Середня концентрація метану в суміші, що видобувається, визначається за формулою

, %.

6.12. Визначення параметрів свердловин, що пробурені над куполами обвалення, для дегазації виробленого простору

Розрахунки виконуються для схеми дегазації, наведеної на рис. 6.8.

Кут розвороту φ свердловини від лінії падіння пласта і кут нахилу свердловини до горизонту β (рис. 6.8) визначаються за формулами:

,

,

де а₁ – проекція свердловини на горизонтальну проекцію осі виробки, з якої буряться свердловини, м; b₁ – довжина зони, що перешкоджає розвантаженню порід у виробці, з якої буриться свердловина, м (для схеми, рис. 6.8 b₁=0); c₁ – резерв, що враховує можливе відхилення свердловини від заданого напряму, м; h – відстань по нормалі від устя свердловин до покрівлі пласта, що розробляється; вважається додатнім, якщо устя свердловини розташовується нижче покрівлі пласта і від’ємним – вище покрівлі, м; (для умов задачі h приймається зі знаком “”); ψ  кут розвантаження порід, град; h₁  потужність безпосередньої покрівлі, м; верхній знак (“+” або “–”) в формулах приймається при бурінні свердловин за падінням пласта, а нижній – при бурінні свердловин за підняттям пласта.

Довжина свердловини

, м.

1 – вентиляційний штрек;

2 – газопровід;

3 – дегазаційні свердловини;

4 – конвеєрний штрек.