Тема 8. Регулювання банківської діяльності та нагляд

Ключові терміни та поняття для вивчення

1. Органи банківського нагляду. Обов’язкове існування органів, що здійснюють банківській нагляд, у кожній державі зумовлене економічною необхідністю стабільного і безпечного функціонування банківської системи, уникнення кризових явищ, забезпечення впевненості у банківській діяльності кредиторів і вкладників. Залежно від конкретних особливостей країни, органи банківського нагляду мають різний правовий статус, структуру, функції і повноваження, хоча і є схожими у своїй меті і завданнях. Порівнюючи і аналізуючи побудову цих органів у багатьох державах світу, необхідно звернути увагу на деякі закономірності і відмінності їх функціонування, позитивні і негативні риси.

2. Реєстрація комерційного банку - це момент відповідного запису у "Республіканській книзі реєстрації банків і кредитно-банківських установ". Він означає створення згідно з чинним законодавством специфічної юридичної особи - банківської установи. Зворотний процес - закреслення реквізитів банку з Республіканської книги - свідчить про те, що банк як юридична особа перестав існувати.

3.Дозвіл на здійснення банківської діяльності - це документ, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, визначені законодавством.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Перелічені операції належать до виключно банківських операцій, здійснювати які дозволяється тільки юридичним особам, котрі мають банківську ліцензію

4. Організаційно-правова форма створення комерційних банків.

- Банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

- Учасниками банку можуть бути юридичні особи та громадяни, резиденти і нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

- Забороняється використовувати для формування статутного фонду банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення, кошти, одержані в кредит та під заставу, а також збільшувати статутний фонд банку для покриття збитків.

- Банки мають право створювати банківські об'єднання, види яких визначаються законом, а також бути учасниками промислово-фінансових груп. Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання.

- Умови та порядок створення, державної реєстрації, ліцензування діяльності та реорганізації банків, вимоги щодо статуту, формування статутного та інших фондів, а також здійснення функцій банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність. Законодавство про господарські товариства та про кооперацію поширюється на банки в частині, що не суперечить цьому Кодексу та зазначеному закону.

5.Філія комерційного банку - це банківська установа, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку, має свій субкореспондентський рахунок і МФО, здійснює банківські операції на основі довіреності головного банку і дозволу, виданого регіональним управлінням НБУ за місцем знаходження філії.

6. Представництво комерційного банку - це установа банку, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується, не має права здійснювати банківські операції. Відкриває поточний рахунок у НБУ.

7.Ліцензування банківської діяльності.

Створення нового банку регулюється загальним або спеціальним банківським законодавством, яке в більшості країн передбачає необхідність отримання спеціального дозволу (ліцензії) на відкриття банку. Ліцензування має за мету обмежити здійснення банківських операцій тільки тими юридичними особами, які мають дозвіл на їх проведення від уповноваженого органу.

Для отримання ліцензії кредитна установа, що подає заяву, має дотримуватись низки вимог, передусім відносно:

· мінімального розміру статутного капіталу;

· джерел формування статутного капіталу;

· складу засновників банку;

· кваліфікації, досвіду та репутації керівництва банку;

· кола операцій, що виконуватимуться банком, та стратегії його діяльності;

· правильності оцінки банківських активів за їх ринковою вартістю;

8.Критерії ліцензування.

- мінімальний розмір статутного капіталу. Цей критерій має найбільше значення під час розгляду заявок на видачу ліцензій;

- фінансовий стан засновників банку та їхня репутація;

- перспективи діяльності нового банку, що визначаються на підставі висновків незалежного аудиту;

- професійна придатність керівництва тощо.

9.Вимоги, що пред’являються при ліцензуванні банківських операцій.

Політика ліцензування, що має бути сформульована в законодавчих або нормативних актах, мусить передусім дати відповіді на такі питання:

- Яка кількість банків необхідна, якими мають бути темпи зростання банківської системи при ліцензуванні нових банків?

- Яким має бути розмір статутного капіталу, необхідний для захисту вкладників нового банку?

- Хто може бути власником нового банку і чи повинні бути обмеження щодо власності?

- Який тип власності є кращим для нового банку з погляду забезпечення його фінансової стабільності?

- Хто керуватиме новим банком?

- У який спосіб новий банк задовольнятиме потреби населення, які нові послуги він може запропонувати?

10.Економічні нормативи - показники, встановлені Національним банком України з метою регулювання банківської діяльності на основі безвиїзного нагляду для здійснення моніторингу діяльності окремих банків і банківської системи в цілому. Національний банк України встановлює наступні економічні нормативи, що є обов’язковими до виконання всіма банками:

- Нормативи капіталу: мінімального розміру регулятивного капіталу – Н1 (120 млн. грн.); достатності (адекватності) регулятивного капіталу – Н2 (не менше 10%); (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) – Н3 (не менше 9%); (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до зобов’язань (Н3-1) (не менше 10%).

- Нормативи ліквідності: миттєва ліквідність – Н4 (не менше 20%); поточна ліквідність – Н5 (не менше 40%); короткострокова ліквідність – Н6 (не менше 60%).

- Нормативи кредитного ризику: максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента – Н7 (не більше 25%); великих кредитних ризиків – Н8 (не більше 8-ми кратного розміру регулятивного капіталу); максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру – Н9 (не більше 5%); максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам – Н10 (не більше 30%).

- Нормативи інвестування: інвестування в цінні папери окремо за кожною установою – Н11 (не більше 15%); загальної суми інвестування – Н12 (не більше 60%).

11.Регулятивний капітал - один із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільності банківської діяльності. Регулятивний капітал банку складається із основного та додаткового капіталу.

12.Ліквідність - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

13.Валютна позиція комерційного банку (закрита, відкрита).

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті.

Валютна позиція буває:

— закрита;

— відкрита.

При рівності вимог і зобов'язань банку позиція вважається закритою, при нерівності вимог і зобов'язань банків — відкритою.

Якщо сума активів в іноземній валюті врівноважена сумою пасивів у тій самій іноземній валюті (АV = LV), то така позиція називається закритою, або позицією зведення чи відповідності.

14.Нормативи капіталу.

- норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),

- норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) (Н2), - норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (НЗ).

15.Нормативи ліквідності.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів.

Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками.

Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 %.

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно).

Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання.

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 %.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати взяті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань. До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

16.Нормативи кредитного ризику.

- Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента.

- Норматив великих кредитних ризиків

- Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру.

- Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам.

17.Нормативи інвестування.

З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме — за прямими інвестиціями, Національний банк України встановлює нормативи інвестування:

норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою; норматив загальної суми інвестування.

18.Субординований капітал - включає кошти, що залучені від юридичних осіб на умовах субординованого боргу.

19.Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше ніж за п'ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів..

20.Контроль за дотриманням банками економічних нормативів.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними формами звітності) та щомісячно (на підставі форм звітності за 1 число місяця).

21.Безвиїзний нагляд - це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому, а також застосування наглядовими органами певних заходів з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків. У більшості країн безвиїзний нагляд базується на аналізі звітності (балансовий звіт, звіт про прибутки/збитки та інші супутні форми), що подається органам банківського нагляду на регулярній основі і дає їм можливість постійно поновлювати інформацію про фінансовий стан банків, зокрема про їхню капітальну позицію, ліквідну позицію, рентабельність, а також певною мірою і про якість активів.

22. Інспекційні перевірки.

Інспекційні перевірки банків в Україні здійснюються на основі Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 276. Дане Положення регулює процес планування та проведення інспекційних перевірок службою банківського нагляду Національного банку України банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ.

Першочерговим завданням інспекційних перевірок є перевірка достовірності інформації, наданої банками у звітах, та оцінка спроможності керівництва банків дотримуватися відповідних положень, механізмів і процедур.

23.Звітність комерційних банків.

Одним із основних принципів підприємництва є свобода прийняття рішень суб'єктом економічних відносин. Будь-яке економічне рішення базується на обробці інформації, що міститься у звітності.

Звітність — це процес надання комерційним банком інформації про свою діяльність тим, хто її потребує для прийняття відповідних рішень.

Метою звітності є забезпечення інформацією про фінансовий стан банку, його діяльність на валютному ринку та участь у виконанні окремих доручень уряду та Національного банку України.

24.Звіт про інспектування - документ єдиної форми про результати проведеного комплексного інспектування банку — юридичної особи, що складається керівником інспекторської групи та обов’язково затверджується керівником підрозділу інспектування.

25.Рейтингова система CAMEL.

Система рейтингу банків CAMEL отримала назву відповідно до назви її компонентів:

«С» (Capital adequacy) — адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

«A» (Asset quality) — якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

«М» (Management) — менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів і правил;

«Е» (Earnings) — надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

«L» (Liquidity) — ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов’язань.

Деякі компоненти системи CAMEL можна оцінити за даними звітності, наданої банком в НБУ, а деякі вимагають проведення перевірок на місцях для більш точної оцінки. Таким чином, оцінка банку за даною системою є безперервним процесом.

26.Примусові та не примусові заходи впливу.

Заходи впливу, які застосовує НБУ, мають не примусовий і примусовий характер.

Не примусові заходи впливу застосовуються до комерційних банків НБУ при незначному рівні підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній діяльності комерційного банку і носять характер добровільності їх вирішення й розуміння комерційним банком наявності проблем.

Примусові заходи впливу застосовуються НБУ, якщо діяльність комерційних банків та їх установ характеризується високим рівнем ризику, якщо вони порушують чинне законодавство, економічні нормативи, порядок, строки й технологію виконання банківських операцій, допускають несанкціоновану емісію, не виконують нормативні акти НБУ, не подають звітність чи подають недостовірну звітність, якщо діяльність їх збиткова і спричиняє становище, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку, перешкоджає антимонопольним діям чи праву клієнта вибрати банк.

27.Тимчасова адміністрація - спеціальний тимчасовий орган управління фінансової установи, до якої застосовується захід впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації, що здійснює функції виконавчого, а також наглядового (у разі наявності) органів управління фінансової установи.

28.Реорганізація комерційного банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам.

Реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням НБУ. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Порядок здійснення примусової реорганізації банків встановлюється Законом “ Про банки і банківську діяльність ” та нормативно-правовими актами Національного банку України.

29.Ліквідація комерційного банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону.

Банк може бути ліквідований:

1) з ініціативи власників банку;

2) з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

30.Процедура банкрутства.

Банкрутство комерційного банку характеризуються набагато масштабнішими негативними економіко-соціальними наслідками, ніж банкрутство великого промислового підприємства. Неспроможність банківської установи погасити свої зобов'язання призводить до збитків для клієнтів, вкладників, акціонерів та держави.

Основні причини фінансової кризи банку:

- дефіцит прибуткових банківських операцій;

- збільшення обсягу обов'язкових резервів, а отже, і частки активів, що не приносять доходів;

- дефіцит прибуткових та не ризикованих інвестиційних проектів (дефіцит надійних об'єктів кредитування);

- внутрішні причини (низький рівень менеджменту, високі витрати, ризикована валютно-кредитна політика тощо).