Тема 1. Особливості планування розвитку міського господарства

Значення міського господарства для розвитку міст. Економіка будь-якого територіального утворення, нехай-то регіон, область чи місто, характеризується насамперед показниками діяльності підприємств, що відносять до сфери матеріального виробництва. Саме їх виникнення та діяльність зумовили зростання міст і формування агломерацій. Водночас, існування міст зажадало появи цілого ряду підприємств, чия діяльність була пов'язана не стільки безпосередньо з підприємствами сфери матеріального виробництва, скільки з наданням послуг для забезпечення функціонування міста в цілому, і насамперед задоволення потреб населення.

Наприклад, підприємства водо-, електро-, газо-, теплопостачання, як правило, обслуговують підприємства виробничої, побутової та житлово-комунальної сфери і населення. При цьому населення споживає значну або більшу частину з тих послуг, які вони надають споживачам. Діяльність деяких підприємств (готелі, лазні, підприємства зеленого господарства, житлово-експлуатаційні організації, підприємства міського електричного транспорту, предпрємства громадського харчування тощо) безпосередньо зовсім не пов’язані з обслуговуванням потреб промисловості.

У зв'язку з цим організації і підприємства, що знаходяться на території міст, відповідно до їх значення у житті й розвитку населених пунктів почали поділяти на дві умовні групи: так званi містотвірні й містозабезпечуючi сфери ( групи підприємств).

Таким чином, хоча на початковому етапі процесу урбанізації локомотивом створення та формування міст була промисловість, але надалі - з розвитком міст, зростанням їх населення і території, підвищенням вимог соціальних стандартів - все більшу значущість у процесі розвитку міст почала мати саме інфраструктура міста, оскільки саме вона почала відігравати провідну роль в забезпеченні передумов подальшого розвитку існуючих міст. Недостатній розвиток цієї складової міста як соціально-економічної системи унеможливлює ефективне функціонування як міста в цілому, так підприємств містоутвірної сфери, зокрема.

О тже мiське господарство в цiлому та його основна складова частина - житлово-комунальне господарство виконують не тільки важливу соціальну функцію, а є одним з факторів впливу на рівень суспільної продуктивності праці, , та опосередковано ‑ і на розвиток міста.

Необхiдно пiдкреслити, що мiж містотвірної і містозабезпечуючою сферою iснує досить тiсний взаємозв’язок. Діяльність кожної із зазначених груп підприємств впливає на розвиток іншої.

Сучасна концепція планування і управління развитком міст. В умовах ринкової економіки проблема забезпечення сталого та найбільш ефективного розвитку міст (особливо великих), стає однією з виключно актуальних у наш час. Разом з тим необхідно констатувати, що на даний момент ця соціально-економічна проблема ‑ недостатньо досліджена і немає достатнього методологічного підґрунтя.

Накопичений в нашій країні до початку ринкових перетворень практичний досвід та методологічна база вирішення проблем розвитку міст у нових умовах господарювання вимагають переосмислення, оскільки докорінно змінилися умови здійснення управлінської діяльності на рівні міста. За цих обставин може бути цікавим досвід, який накопичили країни з розвинутими ринковими економічними відносинами, де помітно активізувалися дослідження, в яких мають місце спроби розповсюдження теоретичних моделей стратегічного планування управління розвитком підприємств на принципово новий об'єкт - місто. Ці спроби обумовлені тим, що стратегічне планування розвитку міста, в нових для країн Заходу умовах глобалізації економічних відносин, стає об’єктивно необхідним і найефективнішим інструментом (методом) забезпечення сталого розвитку міст за рахунок забезпечення їх високої конкурентоспроможності в системі міжнародних економічних відносин в довгостроковій перспективі.

Узагальнена схема формування стратегічного плану розвитку міста, що грунтується на концептуальній моделі стратегічного планування, наведена у табл. 1.1.

Таблиця 1.1 ‑ Етапи формування стратегічного плану розвитку міста

Етап	Сутність етапу
1.	Обгрунтування стратегічної орієнтації розвитку міста.
2.	Стратегічний аналіз початкових умов і чинників розвитку міста.
3.	Прогнозування майбутніх умов розвитку міста і основних чинників впливу.
4.	Формування стратегічної мети розвитку міста як соціально-екононмічно-екологічної системи.
5.	Розробка стратегічної програми соціально-економічного розвитку міста.
6.	Визначення стратегії реалізації заходів стратегічної програми соціально-економічного розвитку міста
7.	Контроль процесу реалізації стратегічної програми соціально-економічного розвитку міста.

На даний час у світовій практиці сформувався тип управління містами, який у спеціальній літературі отримав назву “управління крупною міською агломерацією”, що не зводиться до чисто державного (регіонального), муніципального і тим більше до тільки чисто місцевого самоврядування. Саме на рівні великих міст найбільш наочно проявляє себе необхідність комплексного урахування громадських інтересів різних регіональних рівнів.

П роцес організації управління і планування соціально-економічного розвитку міст при цьому підході до управління містом виходить з того, що метою управління є поліпшення якості життя населення. При цьому стратегічне планування соціально-економічного розвитку міст розглядається як найважливіший елемент діяльності органів місцевої влади щодо реалізації цілеспрямованого управління.

Саме у процесі стратегічного планування соціально-економічного розвитку міст забезпечується баланс інтересів різних зацікавлених сторін у вирішенні всього комплексу проблем розвитку міста з урахуванням як короткострокових, так і довгострокових наслідків управлінських рішень, що приймаються на регіональному (місцевому) рівні.

Особливості планування мiського господарства. При плануванні розвитку міського господарства як складової частини інфраструктури міста необхідно враховувати ряд особливостей розвитку підприємств галузі.

Ці особливості обумовлені впливом ряду об’єктивних факторів, що суттєво позначаються на:

• організації виробничого процесу на підприємствах галузі;

• основних техніко-економічних показниках діяльності підприємств та стратегії їх розвитку;

• якості обслуговування споживачів послуг.

Ігнорування цих чинників у процесі планування діяльності підприємств міського господарства в цілому, та житлово-комунального господарства, зокрема, призводить до зниження ефективності діяльності підприємств, ускладнення умов розвитку і функціонування міст. Враховуючи, що діяльність підприємств житлово-комунального господарства, що є основною галуззю міського господарства, має дуже важливе соціальне значення у житті територіальної громади міста, це також може призвести до загострення соціального напруження у суспільстві. Тому при плануванні діяльності підприємств міського господарства необхідно виходити не тільки з критеріїв економічної доцільності, а й враховувати соціальні наслідки прийняття тих чи інших управлінських рішень.

Ф актори, що обумовлюють особливості планування розвитку підприємств житлово-комунального господарства на сучасному етапі розвитку економіки, наведені на рис. 1.1. Розглянемо більш детально деякі з них.

Наприклад, необхідність обов’язкового забезпечення комплексного та взаємоузгодженого розвитку всіх підгалузей житлово-коммунального господарства є першорядним стратегічним завданням, і одночасно першою особливістю планування розвитку житлово-комунального господарства міст.

Темпи розвитку окремих підгалузей повинні враховувати:

• існуючий рівень забезпечення потреб міста даним видом послуг та необхідність доведення його до нормативних значень;

• потреби розвитку інших підприємств жилово-комунального господарства з урахуванням перспективного плану соціально-економічного розвитку міста;

• необхідність створення передумов для функціонування підприємств містотвірної сфери.

Це обумовлено тим, що у разі відсутності комплексного розвитку різних галузей житлово-комунального господарства виникають диспропорції, що призводять до:

• зниження ефективності використання основних фондів на підприємствах окремих галузей ЖКГ;

• погіршення якості надання послуг тощо.

При вирішенні питань забезпечення комплексного розвитку житлово-комунального господарства треба виходити з можливостей задоволення попиту, що існує на даний вид послуг, за рахунок потужностей підприємств різних форм власності й відомчого підпорядкування, які розташовані на території міста.

Рис. 4.1 – Чинники, що обумовлюють особливості планування діяльності підприємств міського господарства

Наприклад:

• невідповідність площ зелених насаджень у містах діючим нормам вимагає для забезпечення комфортних умов мешкання збільшення кількості зелених насаджень і, відповідно, нарощування потужностей підприємств зеленого господарства, які здійснюють вирощування посадочного матеріалу, висадку та догляд за зеленими насаджаннями;

• відсутність вільних потужностей підприємств теплопостачання, водопостачання і водовідведення може:

• перешкоджати введенню в експлуатацію нового житлового фонду;

• перешкоджати покращенню якості обслуговування споживачів;

• сприяти погіршенню екологічної ситуації у навколишньому середовищі;

• стримувати розвиток промислових підприємств та міста в цілому.

• недостатній розвиток шляхового господарства може стати фактором, що:

• перешкоджає наданню якісних транспортних послуг та забезпеченню умов для зниження так званої « транспортної втоми»;

• погіршує умови життя та праці людей на територіях, що наближені до шляхів з інтенсивним рухом транспорту та місць його накопичення.

Сучасні реалії розвитку економіки держави свідчать, що такий надзвичайно важливий узагальнюючий показник ефективності економіки країни як енергоємність валового внутрішнього продукту, що характеризує ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, за станом на середину 90-х років в Україні, за оцінкою фахівців, у три-п'ять разів перевищував показники розвинутих країн світу і був надзвичайно незадовільним [ 6 ].

Енергомісткість житлово-комунальних послуг також значно перевищує показники розвинутих країн Європи. Особливо це стасується опалення і освітлення житлового фонду, питомих витрат енергоносіїв на виробництво теплоенергії і водопостачання. Підприємства житлово-комунального господарства та інші споживачі щороку споживають близько 10 млрд. кВт. год електроенергії і 8,5 млрд. куб. метрів природного газу. Витрати енергоресурсів на одиницю виготовленої продукції та наданих комунальних послуг більше ніж у 2 - 3 рази перевищують зарубіжні показ­ники [ 19 ].

Крім того, актуальним э проблема збереження навколишнего середовища як екосистеми, в якій функціонує місто і яка є джерелом життєво необхідних ресурсів для його розвитку. Це обумовлює необхідність реалізації у процесі планування діяльності підприємств галузі заходів з впровадження ресурсозберігаючих технологій та стимулювання ресурсозбереження.

В умовах необхідності встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги на економічно обґрунтованому рівні, що характерно для сучасних умов господарювання, необхідно виходити не тільки з потреб підприємств, а й можливостей споживачів оплачувати ці тарифи, а місцевих органів влади забезпечувати відповідні соціальні гарантії. Враховуючи особливе соціальне значення житлово-комунальних послуг, ці чинники повинні бути взаємоузгоджені. Без цього унеможливлюється нормальне функціонування підприємств галузі.