6.Нервова та гуморальна регуляції процесів дихання, їх вікові особливості.

Роблячи навперемінно вдих і видих, людина вентилює легені, підтримуючи в альвеолах відносно сталий газовий склад. Перехід кисню з крові в тканини зумовлюється різницею парціальних тисків його в крові і тканинах. В артеріальній крові парціальний тиск кисню 96 мм рт ст., в тканинній рідині – 20-46 мм рт.ст. Різниця тиску кисню забезпечує енергійний перехід з плазми крові через стінку капіляра в тканинну рідину. Довгастий мозок містить дихальний центр, який координує ритмічну діяльність дихальних м’язів, викликаючи почергово вдих і видих. Автоматія дихального центру зумовлюється нервовими імпульсами, які надходять із нервових закінчень легень, судин, м’язів. Велике значення мають доцентрові нервові волокна, закінчення яких лежать у легенях. При спаданні легень під час видиху відбувається механічне подразнення чутливих закінчень блукаючого нерва в стінках альвеол. Нервове збудження, що виникає при цьому надходить у дихальний центр і збуджує його. Від дихального центру надходять імпульси до дихальних м’язів, які у відповідь скорочуються і відбувається вдих. Під час вдиху легені розтягуються, тоді подразнюються інші нервові закінчення. Збудження, що виникає, досягає дихального центру і викликає його гальмування.Внаслідок цього з дихального центра перестають надходити імпульси до дихальних м’язів, останні розслаблюються і відбувається видих.Великий вплив на стан дихального центру має газовий склад крові. У стінках кровоносних судин є спеціальні нервом закінчення – хеморецептори, які сприймають зміну хімічного складу крові. Венозна кров з СО2 подразнює хеморецептори і рефлекторно збуджують дихальний центр.Під час пологів у крові новонародженого накопичується СО2 і знижується О2. Зміна газового складу крові приводить до підвищення збудливості дихального центра як гуморально, так і рефлекторно. Клітини дихального центра подразнюються і у відповідь виникає перший вдих. Механічні подразнення шкіри дитини, нижча температура довкілля порівняно з внутрішньоутробною, підсихання тіла новонародженого на повітрі – все це сприяє рефлекторному збудженню дихального центра і виникнення першого вдиху.У довільній регуляції процесів дихання бере участь кора головного мозку, ІІ сигнальна система і виникає лише з розвитком мовлення.

Захисні рефлексами виступають кашель і чхання.

Кашель – це глибокий короткий видих (кашльовий поштовх).

Чхання – глибокий видих, який змінюється різким коротким видихом.

7.Будова та внутрішньосекреторна функція підшлункової залози. Гіпо- та гіперфункції підшлункової залози. За своєю будовою підшлункова залоза відноситься до складних альвеолярним залозам. У її складі розрізняють дві нерівні частини:1.основна маса залози здійснює екзокринну (внешнесекреторную) функцію, виділяючи свій травний секрет через вивідні протоки в дванадцятипалу кишку;2.менша частина залози представлена ​​так званими панкреатичними острівцями, відноситься до ендокринних залоз. В організмі людини підшлункова залоза розташована в черевній порожнині за шлунком і щільно прилягає до дванадцятипалої кишки. Підшлункова залоза має часточкову будову і складається з головки, тіла і хвоста. Маса органу близько сімдесяти-вісімдесяти грамів, довжина у дорослої людини складає до двадцяти двох сантиметрів. Внутрішньосекреторна функція підшлункової залози полягає у виробленні інсуліну, ліпокаїну і глюкагону, гормонів регулюють вміст цукру в крові та беруть участь у розщепленні вуглеводів (інсулін і глюкагон), а також впливають на окислення жирних кислот (липокаин). Зовнішньосекреторна функція підшлункової залози зумовлена виробленням панкреатичного соку, що містить ферменти, які беруть участь в процесі травлення, точніше в розщепленні білків і жирів. При недостатній секреції соматотропіну у дитини гальмується ріст і розвивається захворювання гіпофізарна карликовість (зріст дорослої людини не перевищує 130 см). При надлишку гормону, навпаки, розвивається гігантизм. Підвищена секреція соматотропіну у дорослого викликає хворобу акромегалію, при якій розростаються окремі частини тіла - язик, ніс, кисті рук. Гормони задньої долі гіпофіза посилюють зворотне всмоктування води в ниркових канальцях, зменшуючи сечовиділення (антидіуретичний гормон), посилюють скорочення гладких м'язів матки (окситоцин)

8.Травлення в шлунку та кишечнику. Вікові особливості процесів травлення у дітей.

Травлення – складний біохімічний процес, в якому беруть участь травні ферменти завдяки яким гідролізуються складні органічні речовини на прості розчинні до простих розчинних сполук, що легко всмоктуються в кров і лімфу, засвоюються організмом. Зі стравоходу їжа потрапляє у шлунок, проходячи черезкардіальний сфінктер. Шлунок людини розташований піддіафрагмою в лівому підребер'ї надчеревній області. Він має три оболонки:1.зовнішня (адвентиції, очеревина, серозна оболонка);2. м'язовий шар, який складають середній шар (циркулярний) і внутрішній шар (косий); 3. внутрішня (слизова оболонка), вистелена циліндричним епітелієм.У шлунку їжа змішується зі шлунковим соком, активними компонентами якого є соляна кислота і травні ферменти:1. ліпаза — (неактивна, активізується жовчю у дванадцятипалій кишці) розщеплює жири до гліцерину іжирних кислот; 2. пепсин  — розщеплює білки до амінокислот; 3. химозина — (у дітей до 1 року) допомагає перетравити молочні продукти. Після одного року химозин зникає, його функції буде виконувати соляна кислота. Кишечник - Через пілоричний сфінктер їжа потрапляє у тонку кишку. Перший відділ тонкої кишки — дванадцятипала кишка, де відбувається змішування їжі із жовчу, яка забезпечує емульгування жирів, ферментамипідшлункової залози і тонкої кишки, розщеплюють вуглеводи (мальтоза, лактоза, сахароза), білки (трипсин іхімотрипсин). У тонкій кишці відбувається основний обсяг всмоктування поживних речовин через кишкову стінку. Після проходження тонкого кишечника їжа потрапляє у товсту кишку, що складається зі сліпої кишки,ободової, сигмоподібної і прямої кишки. Тут відбувається всмоктування води і деяких поживних речовин, таких як вітаміни, тут же відбувається і формування калових мас.

9. Методико – генетичні консультування.Потребують: - всі, хто знає про випадки спадкових аномалій у своїй родині; - батьки, що самі мають вроджені дефекти; - жінка, у якої було 3 і більше викиднів; - вагітна жінка, віком понад 35 років, чоловік – понад 44 роки; - батьки, які належить до малих етнічних груп; - майбутні батьки, якщо відомо, що вони отримали радіаційне опромінення.

10.Роль печінки і підшлункової залози у процесах травлення.Підшлункова залоза відіграє надзвичайно важливу роль у процесах травлення та засвоєння нутрієнтів і виконує такі функції: o зовнішньосекреторну - секреція підшлункового соку;o внутрішньосекреторну - секреція гормонів (інсуліну, глюкагону, соматостатину, серотоніну, гастрину тощо). На секрецію підшлункової залози впливають різні фактори, які необхідно враховувати при організації харчування здорових та хворих людей: Стимуляція (спеції, бульйони, ефірнф олії, розбавленні соки, жири, жирні кислоти, погано перетравлю вальні білки, алкоголь) Гальмування (лужні елементи, напружена робота, нерозбавлені соки, нестача вітамінів В і К, молочна виворотка) Травну функцію печінки можна поділити на секреторну (жовчоутворення) і екскреторну (жовчовиділення). Жовчоутворення відбувається безупинно і жовч накопичується у жовчному міхурі, а жовчовиділення - тільки під час травлення (через 3-12 хв після початку прийому їжі). При цьому жовч спочатку виділяється з жовчного міхура, а потім з печінки в дванадцятипалу кишку. За добу утворюється 500-1500 мл жовчі. Вона утворюється в печіночних клітинах - гепатоцитах, що контактують із кровоносними капілярами. З плазми крові за допомогою пасивного й активного транспорту в гепатоцит виходить ряд речовин: вода, глюкоза, креатинін, електроліти й ін. У гепатоциті утворюються жовчні кислоти і жовчні пігменти, що надходять у жовчні протоки, які впадають у загальну жовчну протоку. Із загальної жовчної протоки жовч надходить у дванадцятипалу кишку.

11. Взаємодія нервової і гуморальної регуляції в організмі. Гомеостаз. Гомеоста́з — стан рівноваги динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси. Здебільшого це поняття вживається в біології. Гомеостаз підтримується безперервною роботою систем органів кровообігу, дихання, травлення, виділення тощо, виділенням у кров біологічно активних хімічних речовин, які забезпечують взаємодію клітин і органів. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій системі, яка регулює діяльність органів і систем організму. Гомеостаз регулюється безпосередньо проміжним мозком.

Гомеостаз — відносна сталість складу та властивостей внутрішнього середовища біологічних систем різних рівнів організації.

В основі гомеостазу лежать динамічні процеси, оскільки сталість внутрішнього середовища безперервно порушується і так само безперервно відновлюється.

Фізіологічні процеси в організмі і процеси підтримання гомеостазу знаходиться під контролем зворотного зв'язку (керований об'єкт у свою чергу, контролює об'єкт огляду, між ними існує взаємодія).

Гомеостаз — це система скоординованих реакцій, спрямованих на забезпечення, підтримання або відновлення сталості внутрішнього середовища організму.

Організм як тварини, так і людини є відкритою системою, що досить сильно пов'язнана з середовищем. Існує таке поняття, як саморегуляція, для якої було запропоновано назву «gomios stasis» — лат. подібний стан. Гомеостаз — це постійність внутрішнього середовища і фізіологічних функцій організму (сталість хімічного складу та фізико-хімічних властивостей, він виражається наявністю ряду стійких показників (констант), характеризує нормальний стан організма: температуру, тиск крові, кількість у крові речовин(Са, К, Na).

13. Біологічне значення травлення. Регуляція процесів травлена в ротовій порожнині.

Травлення – це складний біологічний процес в якому беруть участь різноманітні травні ферменти, завдяки яким гідролізуються полімерні не рушійні продукти на мономерні розчинні, що легко всмоктуються в кров і лімфу та засвоюються організмом.

Білки гідролізуються в амінокислоти; жири в гліцерин і жирні кислоти; полісахариди в олівосахариди, моносахариди.

Ферменти – це білки, які прискорюють біохімічні реакції, біокаталізатори, які діють на певний хім. зв*язок за принципом за принципом «ключ до замка».

Функції травної системи:

1. Секреторна (виділення ферментів і гідроліз складних речовин).

2. Рухова (механ. обробка їжі – жування, ковтання, перемішування).

3. Всмоктування.

4. Видільна.

5. Захисна.

6. Рецепторна.

7. Інкреторна (синтез гормонів).

Система органів травлення склад. з травного каналу та трвних залоз:

• Слинні

• Підшлункова залоза

• Печінка .

Всі відділи шлунково- кишкового тракту мають подібну анатомічну будову склад. з чотирьох шарів:

1. Внутрішньо слизова оболонка;

2. Підшлункова оболонка;

3. М*язева оболонка;

4. Зовнішня оболонка - сполучна тканина з судинами і нервами.

Найперший етап травлення відбувається в ротовій порожнині, основна її функція це абробація її – первинний аналіз. В ротовій порожнині розрізняють смакову, температурну , тактильну та больову чутливості. Цей процес стимулюють екзокринні залози, які виділяють фермент амілазу язика. виділення слини, допомагає формуванню болюса — харчової грудки, що полегшує проходження їжі по стравоходу. Ковтальний рефлекс координується у ковтальному центрі в довгастому мозку і мосту, його викликає подразнення рецепторів слизової оболонки глотки. У координованому акті ковтання беруть участь м'яке піднебіння і язичок, які запобігають потраплянню їжі в носову порожнину, і надгортанник, який не дає їжі потрапляти втрахеї.

14. Газообмін у легенях та тканинах. Життєва ємність легень. Дихальний цикл.

У спокої людина може вдихнути і видихнути приблизно 500 мл повітря – це буде дихальний об’єм легень.

Об’єм дихального повітря змінюється з віком, відповідно становить:

1 місяць – 30 мл (см³)

1 рік – 70 мл

6 років – 156 мл

10 років – 230 мл

14 років – 300 мл.

При посиленому диханні людина може вдихнути ще приблизно 1500-3000 мл повітря – це додаткове, резервне повітря вдиху.

Після спокійного видиху людина може додатково видихнути ще 1500 мл повітря – резервний об’єм видиху.

Життєва ємність легень (ЖЄЛ) – найбільша кількість повітря, яку людина може видихнути після найглибшого вдиху.

ЖЕЛ - це сума об’ємів дихального, додаткового і резервного повітря.

500 мл + 1500 мл + 1500 мл = 3500 мл

Життєва ємність легень у дітей повільно зростає до 7 років, енергійно збільшується у 8-9 років, даючи максимальний приріст у період статевого дозрівання.

З 18 до 35 років життєва ємність легень є максимальною 3000-6000 мл, а потім з віком зменшується. Здоровий спосіб життя, фізичні тренування значно підвищують ЖЄЛ.

ЖЕЛ (л) чоловіків =2,5 · зріст (м);

ЖЕЛ (л) жінок =1,9 · зріст (м);

Після максимального видиху в легенях залишається ще значний об’єм повітря (1200 мл), який називається залишковим об’ємом. Легені не спадаються і в них завжди мітиться повітря.

Загальна ємність легень = ЖЄЛ + залишковий об’єм.

Дихальний цикл складається з двох фаз: вдиху і видиху.

Дихальні рухи

↓ ↓

вдих видих

Дихальні рухи забезпечують дихальні м’язи:

• міжреберні м’язи;

• міжхрящові м’язи трахеї, бронхів;

• діафрагма;

• черевна стінка;

• великий грудний м’яз,

• м’язи плечового поясу.

Між грудною стінкою і поверхнею легень (між парієнтальним і вісцеральним листками плеври) лежить щілина з негативним тиском. Плевральна щілина закрита герметично, тому під час розширення грудної клітки слідом за її стінками ідуть і легені, які завдяки еластичності їх тканини легко розтягуються. В розтягнутих легенях тиск повітря падає нижче від атмосферного.

Грудна порожнина герметично закрита. Тому при наявності різниці тиску між атмосферним і легеневим повітрям зовнішнє повітря заходить у легені, тобто відбувається вдих. Спокійний видих відбувається пасивно без участі м’язів. Зменшення розмірів грудної порожнини приводить до зменшення об’єму легень, до збільшення тиску в легенях, внаслідок чого частина повітря виходить з легень назовні, поки тиск повітря в легенях не зрівняється з атмосферним.

16. Рецептор – перша ланка рефлекторної дуги. Види. Адаптація до дії подразників. Рецептори – це чутливі нервові закінчення, які сприймають подразнення. Вони поділяються на екстерорецептори – зовнішні, інтерорецептори – внутрішні, ефектори – кінцеві закінчення аксонів у робочих органах. Рецептор сприймає й трансформує подразнення в нервовий імпульс, який далі передається на доцентрове або чутливе, нервове волокно, а знього – на асоціативне.

17. Щитовидна залоза, її вплив на фізичний і розумовий розвиток дитини. Щитоподібна залоза — непарний орган, що складається з двох долей, перешийка та рудиментарної пірамідальної долі. Розташований на передній поверхні шиї, попереду трахеї, і є периферійним гіпофіз-залежним органом ендокринної системи, який регулює основний обміні забезпечує кальцієвий гомеостаз крові. Щитовидна залоза є частиною складної системи нейроендокринної регулювання роботи нашого організму. Вищі центри цієї системи розташовуються на рівні головного мозку, що сприймає і переробного всі сигнали, що надходять із зовнішнього і внутрішнього середовища організму. У нашому мозку є відділи відповідальні за роботу внутрішніх органів (наприклад, гіпоталамус). У цих центрах збирається і аналізується вся інформація щодо роботи організму, і розробляються рішення для тих чи інших завдань. Вплив щитовидної залози на роботу головного мозку триває протягом усього життя. Зокрема багато енергоємні процеси, такі як запам'ятовування нової інформації, придбання нових навичок, адаптація до нових умов, напружений інтелектуальний протікають за обов'язкової участі гормонів щитовидної залози. Таким чином, йод і гормони щитовидної залози відіграють важливу роль у придбанні людиною знань, формування його інтелектуальних здібностей і підтримці їх на певному рівні. Спостереження за хворими з порушенням функції щитовидної залози дозволяє зробити висновок, що під контролем гормонів щитовидної залози знаходиться не тільки інтелектуальна частина мозку, але й емоційна. Наприклад, при патологічному підвищення функції щитовидної залози (гіпертиреозі) спостерігається підвищена дратівливість, емоційна нестабільність, запальність, агресивність. При гіпотиреозі (патологічне зниження функції щитовидної залози) хворі, навпаки, апатичні, безініціативні, постійно скаржаться на слабкість, сонливість, відчуття холоду і скутості. У старечому віці гормони щитовидної залози допомагають зберегти гаснуть згодом функції мозку. Зі сказаного вище можна зробити важливий висновок: інтелектуальні здібності людей всіх віків знаходяться в залежності від роботи щитовидної залози. В період внутрішньоутробного розвитку людини і в ранньому дитинстві гормони щитовидної залози сприяють розвитку мозку як органу, а надалі, коли будівництво мозку припиняється, гормони щитовидної залози визначають становлення інтелектуальних здібностей людини за рахунок енергетичного забезпечення процесів навчання, запам'ятовування і адаптації.

18. Будова синапсів та роль їх у передачі імпульсів в нервовій тканині. Будова синапсу: 2 мембрани ( пресинаптична, постсинаптична і синаптична щілина). У пресинаптичних частинах таких сполук містяться круглі синаптичні пухирці. Гальмівні синапси мають симетричну будову. Синаптична щілину у них звужена і в пресинаптической частині містяться сплощені синаптичні пухирці.

Крім нейрохимических синапсів між нервовими клітинами (переважно між дендритами або тілами нейронів) виникають електротонічних синапси. Останні у ссавців зустрічаються рідко і за будовою відповідають щілинним контактам. Вони проводять збудження завдяки формуванню трансмембранних каналів – коннексонов.

Кожен нейрон на своїй поверхні має величезну кількість (до 10000) синапсів. Інтеграція імпульсів в межах окремого нейрона відбувається так: від синапсів, розташованих на дендритах і тілі, за його плазмолемме передається імпульс до аксонного горбка (генераторному пункту нейрона), де шляхом підсумовування всіх збудливих і гальмівних імпульсів виникає результуючий потенціал дії.

Синаптичні структури мають високу чутливість до дії токсичних факторів, в тому числі психотропних отруйних речовин. Їх зміни відіграють важливу роль у механізмах реактивності нервових тканин.