Змістовні цілі соціально-економічних обєктів

Змістовні цілі соціально-економічних обєктів поділяються на технологічні, економічні, виробничі, адміністративні (управлінські), маркетингові, науково-технічні, соціальні, тощо. До технологічних цілей можна віднести комп'ютеризацію, впровадження гнучких технологій, створення нових підрозділів. Прикладом економічних цілей є зміцнення фінансової стабільності організації, збільшення прибутковості, підвищення ринкової вартості капіталу, прискорення його оборотності.

Виробничі цілі можуть стосуватися випуску визначеного обсягу товарів і послуг, підвищення їхньої якості, зниження собівартості.

Адміністративні цілі передбачають, наприклад, досягнення високої керованості організацією, надійної взаємодії між співробітниками, високої дисципліни, узгодженості в роботі.

Маркетингові цілі пов'язані із завоюванням тих або інших ринків збуту, із збільшенням кількості покупців, клієнтів, з продовженням життєвого циклу товарів і послуг, досягненням лідерства в цінах та ін.

Науково-технічні цілі орієнтують фірму, підприємство на створення і впровадження у виробництво нових і вдосконалення існуючих зразків продукції, доведення їх до рівня вимог світових стандартів.

Соціальні цілі зосереджені на створенні сприятливих умов праці, життя і відпочинку працівників, підвищенні їхнього освітнього й кваліфікаційного рівня тощо (ліквідація важкої фізичної праці, налагодження відносин соціального партнерства, забезпечення людей високоякісним медичним обслуговуванням).

У соціально-економічних обєктів виділяються чотири сфери, стосовно до яких встановлюються цілі, а саме:

• доходи організації;

• робота з клієнтами;

• потреби і добробут співробітників;

• соціальна відповідальність.

Найбільш поширеними напрямками встановлення цілей в організаціях є:

• прибутковість – відображається в показниках величини прибутку, рентабельності, доходу на акцію та інші;

• положення на ринку – описується показниками долі ринку, обсягу продаж, відносною стосовно конкурента долі ринку, долі окремих продуктів в загальному обсягу продаж та інші;

• продуктивність – відображається у витратах на одиницю продукції, матеріалоємності, фондовіддачі, обсязі виробленої продукції в одиницю часу;

• фінансові ресурси – описуються показниками, що характеризують структуру капіталу, рух грошей в організації, величину оборотного капіталу;

• потужності організації – відображаються в цільових показниках, що стосуються розміру площі підприємства, кількості одиниць техніки та інших;

• розробка, виробництво продукта та поновлення технології – описуються в таких показниках, як величина витрат на виконання проектів, строки введення в дію нового обладнання, строки та обсяги виробництва продукта, строки введення нового продукта, якість продукта та інше.;

• зміни в організації та управлінні – виражаються в показниках, які встановлюють завдання по строкам організаційних змін;

• людські ресурси – описуються за допомогою показників, що відображають кількість прогулів, плинність кадрів, підвищення кваліфікації працівників, професійно-кваліфікаційний склад, тощо.

• робота з покупцями, виражена в таких показниках, як швидкість обслуговування клієнтів, кількість скарг зі сторони покупців , чисельність постійних клієнтів та інше;

• надання допомоги суспільству – відображається такими показниками як обсяг благодійності, строки проведення благодійних акцій.

Процес постановки цілей здебільшого відбувається зверху вниз, ніж знизу вверх. Щоб побачити, чому стратегічні цілі одного рівня управління мають тенденцію до переміщення на більш низький рівень управління, приведено в наступному прикладі.

Вище керівництво корпорації N встановлює плановий обсяг прибутку на рівні 5 млн грн. на наступний рік. Після наради корпоративного керівництва спільно з 5 виконавчими директорами кажного з піприємств, з якими повязана діяльність фірми, було вирішено встановити реальну задачу – отримати до кінця року прибуток в 1 млн грн. (кожне з підприємств отримає прибуток в 1 млн грн., а корпорація в цілому отримає 5 млн грн.).

Конкретний результат було погоджено на двох рівнях управлінської ієрархії. Далі генеральний директор одного з підприємств після наради зі своїми менеджерами вирішують, що прибуток в один млн грн. вимагає продажу 100000 одиниць продукції за середньою ціною 50 грн. за одиницю та їх виробництва із середньою собівартістю 40 грн. за одиницю (10 грн. прибутку з одиниці х 100000 од. = 1,0 млн грн.).

Потім генеральний директор і головний інженер затверджують ціль виробництва – виробляти 100000 одиниць продукції за собівартістю 40 грн. Генеральний директор і менеджер з маркетингу визначають ціль маркетингового відділу – збільшити обсяги продаж до 100000 од. за плановою ціною продаж в 50 грн. за одиницю. В свою чергу, менеджер з меркетингу розподіляє цей плановий обсяг продаж по підрозділам, які займаються збутом продукції в заданих регіонах, кожному відповідальному за збут менеджеру.