3. Гетьманування Юрія Хмельницького

Переяславські статті. У жовтні 1659 р. в Переяславі в оточенні російських військ під командуванням О. Трубецького козацька старшина знову обрала гетьманом Юрія Хмельницького. Юрія примусили підписати невигідний для України договір, так звані Переяславські статті, за яким:

1. російські загони мали право розташовуватися в усіх великих містах України;

2. російські воєводи мали право перебувати в Києві, Переяславі, Ніжині, Умані, Брацлаві;

3. козакам заборонялося здійснювати походи й вести зовнішню політику без дозволу царя;

4. обрання гетьмана, призначення старшин і полковників відтепер могло відбуватися тільки з царського дозволу;

5. новообраний гетьман мав присягати на вірність московському цареві;

6. козаки були зобов’язані вирушати в похід за наказом царя;

7. українська церква підпорядковувалася московському патріархатові.

Польсько-російська війна за українські землі 1660 р. У 1660 р. розпочалася нова війна між Польщею і Московщиною за українські землі, у якій узяли участь і українські війська, очолювані Ю. Хмельницьким. Воєнна кампанія московських військ під командуванням В. Шереметева, до яких, за наказом Ю. Хмельницького, приєднався козацький корпус під проводом Т. Цецюри, завершилася нищівною поразкою під Чудновом.

У світлі таких подій 27 жовтня 1660 р. гетьман Ю. Хмельницький оголосив про свій перехід на бік поляків та уклав з Польщею Слободищенський трактат.

Слободищенський трактат. 27 жовтня 1660 р. між гетьманом України Ю. Хмельницьким і Польщею в містечку Слободищі біля м. Чуднова був підписаний Слободищенський трактат. Провідну роль у виробленні його умов з української сторони відіграли козацькі старшини Г. Гуляницький, Г. Лісницький та митрополит Д. Балабан, а з польської - коронний гетьман С. Потоцький і польний гетьман Ю. Любомирський.

Цей договір скасовував невигідні для України Переяславські статті 1659 р. Згідно з його умовами:

1. Гетьманщина розривала союз з московським царем і відновлювала державний зв’язок з Річчю Посполитою на основі Гадяцького договору 1658 р.;

2. залишаючи в силі більшість пунктів договору І. Виговського з королівським урядом, польська сторона не погодилася на створення Великого князівства Руського, яке входило б на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федеративного державного утворення - Речі Посполитої;

3. українські землі, що були у складі Московської держави, одержували тільки автономію з гетьманом на чолі;

4. українські війська зобов’язувалися брати участь у воєнних діях польської армії проти Московського царства й не нападати на Кримське ханство. Козацька рада в Корсуні схвалила Слободищенський трактат, але лівобережні полки (Ніжинський, Чернігівський та Переяславський) на чолі з Я. Сомком і В. Золотаренком не погодилися з умовами договору й висловилися за збереження союзницьких відносин з Москвою. Це започаткувало поділ Гетьманської держави на Правобережну й Лівобережну частини. Кілька походів Ю. Хмельницького в 1661-1662 pp. на Лівобережжя з метою домовитися завершилися невдачею. Лівобережні полки зберегли вірність Москві й обрали навесні 1662 р. наказним гетьманом переяславського полковника Якима Сомка.

Україна поділилася на дві частини: Правобережну, де старшина була налаштована пропольськи, та Лівобережну, де козацька верхівка визнавала зверхність Москви. Це неминуче призвело до міжусобиць серед прибічників двох гетьманів.

Подальша доля Ю. Хмельницького. У січні 1663 р., відчуваючи власну неспроможність опанувати ситуацію, Юрій зрікся булави й постригся в ченці під іменем Гедеона. Деякий час він жив у монастирях Києва, Корсуня, Сміли й Чигирина. Упродовж 1664-1667 pp. був ув’язнений у Марієнбурзькій тюрмі за наказом польського уряду. Після звільнення жив в Уманському монастирі.

На початку 70-х pp. ХVІІ ст. Юрія захопили в полон кримські татари й відправили до Стамбула, де його утримували в Едичкульській в’язниці, а через якийсь час - в одному з грецьких монастирів, де колишній гетьман був архімандритом.