47.Суть і зміст виборчого права.

Виборча система є найважливішою формою прямої демократії, головна функція якої полягає у повноваженнях народного представництва. Виборча система це - існуючий у державі порядок формування представницьких органів держави.

Поняття „вибори” або „виборче право” використовується як у вузькому, так і в широкому аспекті. В першому випадку мова йде про право громадян, які проживають на відповідній території, обирати (активне виборче право) і право бути обраним (пасивне виборче право). У другому випадку під виборами розуміють сукупність юридичних норм, які регламентують участь громадян України у виборах представницьких органів влади, організацію і проведення виборів, взаємовідносини між виборцями, депутатами й представницькими установами.

Конституційно-правовий інститут виборів - це сукупність правових норм, що регулюють процес виборів кандидатів у представницькі органи і на виборчі посади. До предмета його регулювання відносяться: основні принципи виборчого права; вимоги, що висуваються до виборців та кандидатів на виборчі посади; порядок формування і діяльність органів, які безпосередньо здійснюють організацію і проведення виборів; статус суб’єктів виборчого процесу - громадян та їх об’єднань; процедура виборчої кампанії і голосування; порядок визначення результатів виборів; способи оскарження порушень, що допускалися в процесі виборів.

48.Принципи виборчого права.

До принципів суб’єктивного виборчого права відносять загальність, свободу, рівність, безпосередність (в деяких випадках в поєднанні з визначеною опосередкованістю), таємницю голосування.

Основні виборчі принципи такі:

1. Загальність виборчого права. Цей принцип означає, що виборчі права (або хоча б активне виборче право) визнаються за всіма дорослими і психічно здоровими громадянами.

Сукупність виборців країни або територіальної одиниці називається їх виборчим корпусом

2. Вільна участь у виборах і обов’язковий вотум. Ці принципи пов’язані з активним виборчим правом.

Принцип вільних виборів означає, що виборець сам вирішує, брати йому участь у виборчому процесі і якщо так, то яким чином. Це означає, що при визначенні результатів виборів не слід брати до уваги, який процент виборців проголосував: якщо хоча б один проголосував, то вибори відбулися. Цей принцип є характерним для країн з англосаксонською системою, хоча і не тільки для них.

3. Рівне виборче право. Цей принцип передбачає рівну для кожного виборця можливість впливати на результати виборів. Рівність виборчого права забезпечується, в першу чергу, наявністю у кожного виборця однакової кількості голосів. Для дотримання принципу рівного виборчого права необхідно, щоб усі голоси мали однакову вагу, тобто рівний вплив на результати виборів.

4. Таємниця голосування. Цей принцип полягає у виключенні зовнішнього нагляду і контролю за волевиявленням виборців. Суть його в тому, щоб гарантувати повну свободу цього волевиявлення.

49.Типи виборчих систем.

Мажоритарна система. В основі мажоритарної системи лежить принцип більшості (переможцем на виборах вважається кандидат, який набрав найбільше голосів). Виборчі округи тут є одномандатними, тобто від кожного округу обирається один депутат. Мажоритарна система має свої різновиди. При мажоритарній системі відносно їх (простої) більшості обраним вважається той кандидат, який отримав голосів виборців більше, ніж будь-який з його суперників. Система проста, тому що забезпечує перемогу одній партії (кандидата) навіть при мінімальній перевазі.

1) абсолютної більшості;

2) відносної більшості;

3)преференційна виборча система.

Мажоритарна виборча система абсолютної більшості передбачає обрання кандидата депутатом, якщо він набрав понад 50 % від загальної кількості поданих в окрузі голосів. При повторному голосуванні необхідно набрати для перемоги більшість голосів. Ця система діє у Франції, Еквадорі, Україні.

При мажоритарній виборчій системі відносної більшості обраним вважається той кандидат, який набере більшість голосів.

Преференційна виборча система застосовується у багатомандатних округах, де виборець самостійно виводить рейтинг усіх кандидатів.

При застосуванні ПРОПОРЦІЙНОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ виборці голосують за список кандидатів від політичної партії (блоку партій). Підставою для вибору є підтримка політичної платформи чи програми розвитку держави, задекларованих зазначеним політичним об’єднанням. Існують три різновиди пропорційної виборчої системи:

– з використанням жорстких списків;

– списків з преференціями;

– напівжорстких списків.

При застосування пропорційної виборчої системи з жорсткими списками (наприклад, у Португалії, Ізраїлі) кожне з політичних об’єднань-учасників виборів (партія, блок, коаліція тощо) пропонує свій виборчий список, самостійно визначаючи послідовність розташування у ньому прізвищ кандидатів в депутати.

Пропорційна виборча система з преференціями (застосовується у Фінляндії, Норвегії, Бельгії, Нідерландах) дає можливість враховувати персональні вподобання виборців. Тобто громадяни мають право не тільки проголосувати за конкретну партію чи коаліцію, а й позначати у списку номери тих кандидатів, яких вони особисто хотіли б бачити в парламенті.

Пропорційна виборча система з напівжорсткими списками (застосовується в Австрії) надає виборцеві можливість за його бажанням проголосувати або за партійний список загалом, або віддаючи перевагу (преференцію) комусь із кандидатів у списку.