2. Міжнародна спеціалізація виробництва –– це:

а) вищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін між ними випущеною продукцією визначеної кількості та якості;

б) форма поділу праці між країнами, за якої збільшення концентрації однорідного виробництва відбувається на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби;

в) взаємовідносини між державами при обміні продуктами праці різних галузей виробництва;

г) об’єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку.

3. Міжгалузева спеціалізація — це:

а) вищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін між ними випущеною продукцією визначеної кількості та якості;

б) форма поділу праці між країнами, за якої збільшення концентрації однорідного виробництва відбувається на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби;

в) взаємовідносини між державами при обміні продуктами праці різних галузей виробництва;

г) об’єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку.

4. Міжнародне виробниче кооперування — це:

а) вищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін між ними випущеною продукцією визначеної кількості та якості;

б) форма поділу праці між країнами, за якої збільшення концентрації однорідного виробництва відбувається на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби;

в) взаємовідносини між державами при обміні продуктами праці різних галузей виробництва;

г) об’єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку.

5. Які з перелічених рис не є характерними для світового ринку:

а) він є категорією товарного виробництва, яке у пошуках збуту своєї продукції вийшло за національні межі;

б) він виявляється в міждержавному переміщенні товарів, які перебувають під впливом не тільки внутрішнього, а й зовнішнього попиту і пропозиції;

в) він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику, в яких галузях та регіонах вони можуть бути використані найефективніше;

г) він виконує сануючу роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари та часто їх виробників, які не можуть забезпечити міжнародний стандарт якості за конкурентних цін;

д) на ньому діє особлива система цін — світові ціни;

е) на ньому рух товарів обумовлюється не лише економічними факторами (виробничими зв’язками між підприємствами та регіонами країни), а й зовнішньоекономічною політикою окремих держав;

е) всі риси характерні для світового ринку?

6. До сучасних макроекономічних шкіл, які розглядають проблеми міжнародної економіки, належать:

а) теорія порівняльних переваг, теорія абсолютних переваг, теорема Хекшера — Оліна;

б) неокласична, неокейнсіанська, раціональних очікувань;

в) кейнсіанська, монетаристська, неокласична.

7. Збілъшення сукупного попиту приводить:

а) до збільшення ціни та обсягів виробництва;

б) збільшення ціни та зменшення обсягів виробництва;

в) зменшення ціни та збільшення обсягів виробництва.

8. Зменшення сукупного попиту приводить:

а) до збільшення ціни та зменшення обсягів виробництва;

б) зменшення ціни та падіння обсягів виробництва;

в) зменшення ціни та збільшення обсягів виробництва.

9. Міжнародний поділ факторів виробництва — це:

а) вищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах;

б) стійкий обмін між країнами продуктами, що виготовляються ними з найбільшою економічною ефективністю;

в) історично усталена концентрація окремих факторів виробництва у різних країнах, що є передумовою виробництва ними певних товарів, економічно ефективніших, ніж в інших країнах.

10. Міжнародна торгівля — це:

а) сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що є сукупністю зовнішньої торгівлі всього світу;

б) стійкий обмін продуктами виробництва між контрагентами з різних країн;

в) сукупність експортних та імпортних операцій.

11. Торгове сальдо — це:

а) сума вартісних обсягів експорту та імпорту;

б) різниця вартісних обсягів експорту та імпорту;

в) частка вартісних обсягів експорту та імпорту.

12. Торговий оборот — це:

а) сума вартісних обсягів експорту та імпорту;

б) різниця вартісних обсягів експорту та імпорту;

в) частка вартісних обсягів експорту та імпорту.

Заняття №2