5. Наукознавство, як система знань.

Наукознавство - це наука, яка вивчає закономірності розвитку науки, структуру і динаміку наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами та сферами матеріального та духовного життя суспільства. Наукознавство не є комплексом окремих дисциплін і навіть не синтезом знань різних аспектів науки, це цілісна наука, що вивчає взаємодію різних елементів, які визначать розвиток науки як історично змінюваної цілісності, або системи. Наукознавство узагальнює світовий досвід розвитку науки, активно впливає на інтеграцію вітчизняної науки з науковими системами інших країн, оскільки сучасна наука характеризується цілісним і різностороннім підходом вивчення об'єктів.

(Гончарук Діана, Гречишніков Ілля, Ромашук Ольга, Самчук Володимир)

6. Структура та класифікація науки.

Поняття «наука» включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нових знань, так і результат цієї діяльності — суму здобутих знань, що є основою наукового розуміння світу. Структуру теорії формують наукові концепції, принципи, аксіоми, положення, факти. Основним змістом науки є: теорія як система знань, яка виступає у формі суспільної свідомості і досягнень інтелекту людини; суспільна роль у практичному використанні рекомендацій у виробництві як основи розвитку суспільства.

За класифікацією можна поділити всі науки на наступні групи: природничі науки, технічні науки, медичні науки, суспільні науки, гуманітарні науки. За структурою науки поділяються на фундаментальні і прикладні.

(Гречишніков Ілля, Гук Денис, Самчук Володимир, Сиротюк Вікторія)

7. Основні риси працівника наук.

Наука є особливою сферою людської діяльності, і вона вимагає певних якостей від людей, які нею займаються. Перш за все — це цілеспрямованість‚ є любов до праці, мати витримку і терпіння. Людина повинна бути націлена на подолання різних труднощів, які виникають перед нею. Обов'язкова якість науковця — абсолютна чесність у роботі. Науковий працівник повинен бути скромним і самокритичним, не вважати себе безгрішним, поважати думку колег. Невдоволеність спонукає вченого до творчої праці, і навпаки, відсутність її свідчить про те, що вчений вичерпав свої ідеї, припинив активне наукове життя.

(Гук Денис, Жукова Яна, Сиротюк Вікторія, Стихун Микола)

8. Особливості наукової комунікації

Наукова комуніка­ція — обмін науковою інформацією (ідеями, знаннями, повідомленнями) між ученими і спеціалістами. Є багато підходів до класифікації наукової комунікації. Її поділяють на пряму (безпосереднє спілкування фахівців, зайнятих у науково-дослідницькому процесі), опосередковану (комунікація між ученими через їхні наукові публікації). Також на вертикальну (між науковим керівником і дисертантом) і горизонтальну (пов'язує здобувача з представниками нау­кової школи) та ін. У системі наукової комунікації, науковий документ набуває статусу комуні-ката (особа, яка генерує ідею). 

(Жукова Яна, Заліський Владислав, Стихун Микола, Шарий Віталік)