2.1. Управління організаційною підсистемою підприємства
Організаційна структура — це сукупність відділів і служб, що здійснюють побудову і координацію функціонування системи менеджменту, розробку і реалізацію управлінських рішень з виконання бізнес-плану, інноваційного проекту.
В ТОВ « Щит - комплексна система безпеки» використовують лінійну-функціональну організаційну структуру, яка являє собою систему управління, що заснована на розподілі повноважень і відповідальності за функціями управління та прийняття рішень по вертикалі. При такому управлінні передбачається, що кожний орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов'язковим для виробничих підрозділів (Рис. 2.1).
У такої організаційної структури є свої переваги і недоліки. Перевагами такої організаційної структури є:
висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій;
розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом;
підвищує ефективність управління там, де завдання є повсякденними та повторюваними.
Недоліками цієї організаційної структури є:
труднощі у підтримці функціональних зв’язків між підрозділами;
відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками;
Рис.2.1 Організаційна структура
Управління товариством здійснюється на основі принципів самоврядування трудового колективу і прав власників майна. Вищим органом товариства є загальні збори учасників. У Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган у вигляді директора Товариства,який здійснює поточне керівництво його діяльністю. У період відсутності директора його обов’язки виконує перший заступник директора. (Додаток Б)
Заступник директора відповідає за організаційно-економічне забезпечення діяльності підприємства та координує діяльність економічних підрозділів.
Фахівець служби безпеки забезпечує додержання законності в діяльності підприємства; подає пропозиції по рішенням правових питань виробничої, економічної та соціальної діяльності товариства.
Головний бухгалтер, здійснює бухгалтерський облік та формування повної достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства відповідно до єдиних методологічних основ.
Таким чином, організаційна структура в ТОВ « Щит - комплексна система безпеки» є лінійно-функціональною, в якій має переваги лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більшу роль відіграє функціональне управління, оскільки функціональні служби здійснюють всю технічну підготовку виробництва, готують варіанти вирішення питань, пов'язаних з керівництвом процесом виробництва, звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розрахунків тощо.
2.2 Управління матеріально-технічною підсистемою
У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного постачання. (Додатки В,Г)
Таблиця 2.2.1 – Загальна оцінка стану майна підприємства (тис. грн.)
Показники |
2010 рік |
2011 рік |
Відхилення 2011 р. щодо 2010 р. |
|
Абс., +/- |
Відн., % |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Усього майна (валюта балансу) |
1070 |
1366.7 |
296.7 |
21.75 |
необоротні активи |
43.5 |
45.8 |
2.3 |
5.02 |
у % до майна |
4 |
3.35 |
-0.65 |
19.4 |
Оборотні активи (оборотний капітал) |
1026.1 |
1319 |
292.9 |
22.31 |
у % у % до майна |
95.9 |
96.51 |
0.61 |
0.63 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Запаси сума |
0.3 |
0.7 |
0.4 |
57.14 |
у % до оборотного капіталу |
0.03 |
0.05 |
0.02 |
40 |
Дебіторська заборгованість |
963.5 |
1203.9 |
660.6 |
28.86 |
у % до оборотного капіталу |
93.9 |
91.27 |
-2.63 |
2.88 |
Кошти та їх еквіваленти: |
|
|
|
|
у національній валюті |
62.3 |
114.4 |
52.1 |
45.54 |
у % до оборотного капіталу |
6.07 |
8.67 |
2.6 |
29.98 |
Таблиця 2.2.2 – Аналіз структури оборотних активів (тис. грн.)
Показники |
2010 рік |
2011рік |
Відхилення 2009 р. щодо 2008 р. |
|
Абс., +/- |
Відн., % |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Грошові кошти та їх еквіваленти: |
|
|
|
|
у національній валюті |
62.3 |
114.4 |
52.1 |
45.5 |
Дебіторська заборгованість |
963.5 |
1203.9 |
240.4 |
19.97 |
Виробничі Запаси |
0.3 |
0.7 |
0.4 |
57.14 |
Усього: |
1026.1 |
1319 |
292.9 |
22.21 |
Важливим питанням аналізу оборотних активів є оцінка їх наявності (табл.2.2.2). Найбільша частина оборотних активів представлена удебіторській заборгованості у 2010р. 93.8% у 2011р. 91.3%, значна частина грошових коштах- відповідно 6.07%, 8.7%. Виробничі запаси мають незначну роль у структурі оборотних активів - їх питома вага 0.03% та 0.05%
Протягом року відбулося збільшення оборотних активів на 292.9 тис. грн., в основному за рахунок зростання дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги - на 240.4 тис. грн.
Це можна визнати позитивною тенденцію, оскільки прискорення розрахунків є важливим чинником прискорення оборотності оборотних активів. Вартість запасів зросла на 400 тис. грн..
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість(стабільність).
Фінансова стійкість — це надійно гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і партнерів, довіра кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування.
Таблиця 2.2.3 – Методика розрахунку фінансової стійкості підприємства за 20010 – 2011 рр.
Найменування показників |
2010 рік |
2011 рік |
Відхилення 2011 р. щодо 2010 р. |
|
Абс., +/- |
Відн., % |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Коефіцієнт автономії |
0.65 |
0.79 |
0.14 |
17.72 |
Маневреність робочого капіталу |
0.00046 |
0.00068 |
0.00022 |
32.35 |
Коефіцієнт фінансової залежності |
1.54 |
1.26 |
-0.28 |
22.22 |
Коефіцієнт маневреності власного капіталу |
0.94 |
0.95 |
0.01 |
1.05 |
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу |
0,98 |
098 |
0 |
0 |
Коефіцієнт залучених джерел в необоротних активах |
0 |
0 |
0 |
0 |
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів |
0 |
0 |
0 |
0 |
Коефіцієнт довгострокових зобов’язань |
0 |
0 |
0 |
0 |
Коефіцієнт поточних зобов’язань |
1 |
1 |
0 |
0 |
Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування) |
0.5 |
0.26 |
-0.24 |
92.3 |
1 |
2 |
3 |
4 |
8 |
Коефіцієнт забезпечення власними коштами |
0.64 |
0.78 |
0.14 |
14 |
Коефіцієнт фінансової стабільності |
1.87 |
33.77 |
31.9 |
94.6 |
Коефіцієнт фінансового левериджу |
0 |
0 |
0 |
0 |
Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості свідчить, що майже всі вони відповідають встановленим нормативам.
Водночас, коефіцієнти фінансової стійкості, зростання яких позитивно впливає на фінансовий стан підприємства, в переважній більшості за рік збільшився на 31.9.
Таблиця 2.2.4 – Методика розрахунку показників ділової активності за 210-2011 рр.
Найменування показників |
2010 рік |
2011 рік |
Відхилення 2009 р. щодо 2008 р. |
|
Абс., +/- |
Відн., % |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Коефіцієнт трансформації (обороти) |
2.2 |
2.9 |
0.7 |
24.13 |
Фондовіддача |
54.1 |
106.1 |
52 |
49 |
Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти) |
2.3 |
3.1 |
0.8 |
25.8 |
Період одного обороту обігових коштів(днів) |
156 |
116 |
-37 |
31.9 |
Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) |
1 |
0.42 |
-0.58 |
138.1 |
Період одного обороту запасів (днів) |
360 |
857 |
497 |
58 |
Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність) |
3.37 |
3.8 |
0.43 |
11.32 |
Коефіцієнти оборотності (ділової активності) безпосередньо впливають на фінансові результати діяльності підприємства, його платоспроможність. Як результат прискорення обороту вивільнюються матеріальні елементи оборотних активів (менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва та ін.) і таким чином зменшуються затрати, пов'язані з їх зберіганням. При цьому вивільнюються грошові кошти, які були вкладені в ці запаси, що врешті-решт сприятиме покращенню фінансового стану підприємства.
Таблиця 2.2.5 – Методика розрахунку показників рентабельності за 2010-2011рр.
Найменування показників |
2010 рік |
2011 рік |
Відхилення 2011 р. щодо 2010 р. |
|
Абс., +/- |
Відн., % |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Показники рентабельності щодо реалізації |
||||
Рентабельність за валовим прибутком |
0.11 |
0.00003 |
-0.1 |
|
Рентабельність за операційним прибутком |
0.45 |
0.05 |
-0.4 |
800 |
Рентабельність за чистим прибутком |
0.21 |
0.1 |
-0.11 |
110 |
Показники рентабельності щодо активів |
||||
Рентабельність активів |
0.6 |
3.36 |
2,76 |
82.1 |
Термін окупності активів |
166.6 |
29.76 |
-136.84 |
459.7 |
Рентабельність необоротних активів |
2.9 |
45.9 |
43 |
43.7 |
Термін окупності необоротних активів |
34.5 |
2.17 |
-32.33 |
1489.7 |
Рентабельність оборотних активів |
0.37 |
0.16 |
-0.21 |
131.2 |
Термін окупності оборотних активів |
270 |
625 |
355 |
56.8 |
Показники рентабельності щодо власного капіталу та зобов'язань |
||||
Рентабельність власного капіталу |
1.1 |
0.43 |
-0,67 |
145.6 |
Термін окупності власного капіталу |
90.9 |
232.5 |
141.6 |
60,9 |
Рентабельність позикового капіталу |
1.2 |
1.17 |
0.03 |
2,6 |
Термін окупності позикового капіталу |
83.3 |
85.4 |
2.1 |
2,4 |
2.3 Управління виробничо-технологічною підсистемою
Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою. До фінансової діяльності належить діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. Інвестиційна діяльність охоплює придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.
Таблиця 2.3.1 - Операційні витрати з реалізованої продукції
|
Операційні витрати з реалізованої продукції,робіт,послуг |
З них: |
||||
Матеріальні витрати |
амортизація |
Витрати на оплату праці |
Відрахування на соціальні заходи |
Інші операційні витрати |
||
Усього по підприємству |
3579,8 |
75,4 |
23,9 |
2418,5 |
899,4 |
162,6 |
Таблиця 2.3.2. - Окремі види операційних витрат з реалізованої продукції(робіт,послуг)
Витрати |
Тис.грн |
Витрати на відрядження |
3,5 |
Оплата послуг(робіт),виконаних сторонніми підприємствами |
19,5 |
Орендна плата |
32,6 |
Податки,збори |
0,2 |
З виробничо-технічного погляду підприємство являє собою техніко-технологічний комплекс, систему робочих машин та механізмів, які відповідають його потужності та видам продукції (робіт, послуг), що випускаються.
Виробнича система - складна багаторівнева ієрархічна система, що перетворює вихідні напівфабрикати сировини або матеріалів у кінцевий продукт, що відповідає суспільному замовленню.
Виробничі підсистеми можуть бути різної складності залежно від структури та ієрархічних рівнів елементів. На первинному рівні — це механізми (устаткування, апарати тощо), що обслуговуються робітником (оператором, машиністом та ін.). Кожний механізм і робітник, що обслуговує його, — це два взаємодіючі та взаємозалежні елементи, які складають систему «людина — машина» або робоче місце (робочу систему). Другій рівень являє собою групу робочих місць (дільницю), з яких на третьому рівні формується цех, на четвертому — відповідне виробництво (корпус). Виробнича система визначається поведінкою, еволюцією та набором структур. Структура виробничої системи — це сукупність елементів і стійких зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи й тотожність її самій собі, тобто зберігання основних властивостей системи за різноманітних зовнішніх і внутрішніх змін.
Операційна діяльність. Метою аналізу операційної діяльності є відстеження залежності фінансових результатів бізнесу від витрат і об'ємів реалізації продукції.
Основною задачею аналізу операційної діяльності є одержання відповідей на важливі питання, що виникають у підприємців на всіх етапах грошового обігу, наприклад:
Скільки необхідно мати в наявності капіталу підприємству?
Яким чином мобілізувати ці кошти?
До якого ступеня можна доводити фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?
Що дешевше: придбання чи оренда нерухомості?
До якого ступеня можна нарощувати силу операційного важеля, маневруючи перемінними і постійними витратами, змінюючи тим самим рівень підприємницького ризику, пов'язаного з діяльністю підприємства?
Чи варто продавати продукцію за цінами нижче собівартості?
Чи робити більш того чи іншого продукту?
Маркетингова діяльність повинна забезпечити: надійну, достовірну і своєчасну інформацію про ринок, структурі і динаміці конкретного попиту, смаках і перевагах покупців, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування фірми; створення такого товару, набору товарів (асортименту), що більш повно задовольняє вимогам ринку, чим товари конкурентів; необхідний вплив на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль сфери реалізації.
Методи маркетингової діяльності полягають у тому, що проводяться:
- аналіз зовнішньої (стосовно підприємства) середовищ, у якому входить не тільки ринок, але і політичні, соціальні, культурні й інші умови. Аналіз дозволяє виявити чинники, що сприяють комерційному успіху або перешкоджають йому. У підсумку аналізу формується банк даних для оцінки навколишнього середовища і її можливостей;
- аналіз споживачів, як реальних, так і потенційних. Даний аналіз полягає в дослідженні демографічних, економічних, соціальних, географічних і інших характеристик людей, що приймають вирішення про покупку, а також їхніх потреб у широкому змісті цього поняття і процесів придбання ними як нашого, так і конкуруючих товарів;
- вивчення існуючих і планування майбутніх товарів, тобто розробка концепцій створення нових товарів і/або модернізації старих, включаючи їхній асортимент і параметричні ряди, упакування і т.д. Застарілі, що не дають розрахункового прибутку товари наймаються з виробництва і ринку.
- планування товарорух і збуту, включаючи створення, при необхідності, що відповідають власних збутових мереж із складами і магазинами або агентських мереж;
- забезпечення формування попиту і стимулювання збуту шляхом комбінації реклами, особистого продажу, некомерційних престижних заходів («паблик рилейшнз») і різного роду матеріальних стимулів, спрямованих на покупців, агентів і конкретних продавців;
- забезпечення цінової політики, що полягає в плануванні систем і рівнів цін на товари, що поставляються, визначенні «технології» використання цін, кредитів, знижок і т.п.
- задоволення технічних і соціальних норм реґіону, у якому збувається продукція, що означає обов'язок забезпечити належну безпеку використання товару і захисти навколишнього середовища, відповідність морально-етичним правилам, належний рівень споживчої цінності товару;
- керування маркетинговою діяльністю (маркетингом) як системою, тобто планування, виконання і контроль маркетингової програми й індивідуальних обов'язків кожного учасника роботи підприємства, оцінка ризиків і прибутків, ефективності маркетингових вирішень.
Комерційна діяльність (підприємництво) – ініціативна, самостійна, здійснювана від свого імені, на свій ризик, під свою майнову відповідальність діяльність громадян, фізичних і юридичних осіб, спрямована на одержання доходу, прибутку від користування майном, продажу товарів, виконаних робіт, надання послуг.
Основні комерційні процеси поділяють на наступні види:
вивчення і прогнозування купівельного попиту, вивчення і виявлення потреб населення в товарах і послугах;
виявлення і вивчення джерел надходження і постачальників товарів;
планування та організація раціональних господарських зв'язків з постачальниками товарів, включаючи укладання договорів на постачання товарів, розробку й подання заявок і замовлень на товари, організацію обліку і контролю за виконанням договірних зобов'язань, різні форми комерційних розрахунків та ін.;
планування, організація і технологія проведення оптової закупівлі товарів у різних постачальників (на ярмарках, оптових продовольчих ринках, товар-них біржах, аукціонах, у виробників продукції, торгових посередників і т.д.);
планування, організація і технологія оптового і роздрібного продажу товарів, включаючи форми й методи продажу товарів, умови їх застосування, якість обслуговування і т. д.;
планування і проведення рекламно-інформаційної діяльності зі збуту товарів;
планування і формування асортименту на складах і в магазинах, керування товарними запасами.
Отже, комерційна робота підприємства являє собою велику сферу оперативно-організаційної діяльності торгових організацій і підприємств, спрямована на здійснення процесів купівлі-продажу товарів для задоволення попиту населення й одержання прибутку.
Збутова діяльність. Збутова мережа може бути визначена як структура, сформована партнерами, що беруть участь у процесі конкурентного обміну, з метою надання продуктів і послуг у розпорядження індивідуальних споживачів чи індустріальних користувачів. Цими партнерами є виробники, посередники і кінцеві покупці. Любий збутовий канал виконує визначений набір функцій, необхідних для здійснення обміну.
Функції збуту:
- вивчення результатів сегментації ринку і планування реклами;
- підписання договорів зі споживачами або посередниками;
- облік і контроль виконання договорів;
- розробка плану відвантаження продуктів клієнтам;
- визначення каналів збуту;
- організація прийому, збереження, упакування, сортування і відвантаження продуктів клієнтам;
- інформаційне, ресурсне і технічне забезпечення збуту продуктів;
- стимулювання збуту;
- установлення зворотного зв'язку з споживачами і регулювання.