Тема 4 країни америки

§ 28 Загальна економіко-географічна характеристика регіону

Америка як частина світу складається з двох континен­тів — Північної Америки і Південної Америки (мал. 99). Цю частину світу ще на початку її колонізації назвали Новим Світом на відміну від уже до того обжитого європейцями Ста­рого Світу.

Дехто з дослідників Америки вважає, що люди з Азії при­були сюди ЗО тис. років тому. Там, де нині знаходиться Берингова протока, нібито колись був суходіл. Ним і скористалися вихідці з Азії, щоб переселитися до Америки. За 8 тис. років до нашої ери вони вже розселилися повсюди в Америці.

Можливо, у VIII-IХ ст. в Америці побували нормани (пред­ки сучасних норвежців).

Але відкриття Америки приписують Христофору Колумбу, який у 1492 р., під час своєї першої трансатлантичної по­дорожі, досягнув Вест-Індії.

У 1501 р. італійський мореплавець Амеріго Веспуччі дій­шов висновку, що Америка не є частиною Азії (у що вірив X. Колумб). Відкриті землі назвав Америкою німецький картограф Мартін Вальдземюллер у 1507 р. у своєму звіті про подорож А. Веспуччі. У 1538 р. цю назву повторив фламандський географ і картограф Герардус Меркатор. Так Амеріго Веспуччі зали­шив свій слід в історії та географії. Лише одній людині на пла­неті судилося зафіксувати своє ім'я в назві цілої частини світу.

Південна частина Північноамериканського континенту бу­ла колонізована іспанцями в XVI ст. Східне узбережжя мате­рика відкрили британці та французи у XVII ст. Загарбницькі інтереси останніх двох спричинили між ними Семилітню війну (1756-1763). Англійці перемогли. Згодом англійські колонії зі зброєю в руках вибороли свою незалежність від метрополії під час війни 1775 -1783 рр. й утворили державу — СІЛА. До речі, переклад українською мовою офіційної назви держави — Спо­лучені Штати Америки (United States of America) є невдалим. У першому слові викинуто геть корінь слова «union» (союз). Слово «state» переклали «штатом», хоч англійською мовою це слово означає «держава». Правильним був би переклад «Об'єд­нані Держави Америки».

Канаді метрополія надала конституцію в 1867 р., і країна стала фактично незалежною, набувши статусу домініону Ве­ликобританії.

Упродовж XIX ст. освоювалася західна частина Північно­американського материка. Мексика та південноамериканські колонії здобули свою незалежність від Іспанії в ході визволь­ної війни 1810-1826 рр. Міць Іспанії як метрополії підірвав французький імператор Наполеон, і цим скористалися лати­ноамериканці, виборовши собі незалежність. Шлях Бразилії до незалежності від Португалії був менш кривавим.

До Північної Америки відносять Канаду, СІЛА, Мексику, інші території Центральної Америки та Вест-Індію. Разом з ос­тровами площа Північної Америки становить 24 млн. км², а чисельність населення — понад 450 млн. Центральною Амери­кою вважається частина Північної Америки, що знаходиться у тропічних широтах.

Площа Південної Америки — 17,8 млн. км², чисельність населення — понад 300 млн.

У Північній Америці збереглися володіння США, Велико­британії, Франції (Віргінські острови, Гваделупа, Мартиніка). Найбільший у світі острів — Гренландія — належить Данії, але він має самоуправління.

Оскільки далі в підручнику детально розглядаються Кана­да і США, то в даному параграфі зупинимося переважно на Цен­тральній Америці, Вест-Індії та Південній Америці.

У країнах Центральної Америки, в Мексиці та Південній Америці основна мова іспанська, у Бразилії — португальська. Через те що більшість населення розмовляє мовами, в основі яких лежить латинській алфавіт, Південну й Центральну Аме­рику часто називають Латинською Америкою. У Вест-Індії анг­лійська, французька та іспанська мови насичені місцевими діалектами й існують У вигляді «суржику», який нелегко зро­зуміти тим, хто володів літературними мовами. Такі «модифі­ковані» мови дістали назву «голуб'ячих», бо англійцям здава­лося, що місцеві жителі не говорять, а туркочуть, як голуби.

Бразилія — найбільша У світі країна з португальською мо­вою: тут нею розмовляють у кілька разів більше людей, ніж у самій Португалії.

Природно-ресурсний потенціал. У рельєфі регіону пере­важають середньовисотні гори та вулканічні хребти. Є діючі вулкани. Найвищий з них Тахумулько досягає 4217 м. Регіону властива висока сейсмічність. Клімат — тропічний. Щорічна кількість опадів — 3000-5000 мм. Вологі тропічні ліси поши­рені на північному сході широколисті ліси та чагарники — на південному заході та на півночі. У рельєфі виділяються потуж­ний пояс Анд (найвища точка — гора Аконкагуа сягає 6960 м) на заході та платформний низькогірний схід (мал. 100).

На більшій частині території Південної Америки клімат субтропічний і тропічний, у басейні Амазонки екваторіаль­ний. У рівнинній частині аж до південного тропіка середньо­місячні температури влітку — 20-28 градусів тепла. Взимку (а зима там тоді, коли в нас літо) температури знижуються. Зо­крема, у Патагонії температура падає до 1 градуса тепла. На південночилійських і колумбійських схилах Анд, що звернені до Тихого океану, щороку буває 5-Ю тис. мм опадів. У воло­гих лісах Амазонії дощів випадає 2-3 тис. мм; на захід від Пампи і в Патагонії — лише 150-200 мм.

Природні ресурси Південної Америки багаті й різно­манітні. Є великі регіони з родючими ґрунтами (наприклад, пампа Ла-Платської низовини). Річки Амазонка, Оріноко, Па­рана мають великий гідроенергетичний потенціал та значні резерви прісних вод і є зручними для внутрішнього судно­плавства.

У Південній Америці є великі масиви тропічних лісів. Значні запаси риби та морепродуктів мають води двох океанів, які омивають береги континенту і є основою розвитку рибаль­ства. Багатими є і надра континенту. Тут знаходяться п'ята частина світових запасів нафти, четверта — кольорових ме­талів, майже третина руд чорних металів. Є чималі ресурси ніобію та берилію (Бразилія), літію (Болівія, Чилі), фосфатів (Перу, Бразилія), сірки (Мексика, Чилі), а також урану, хро­му, вольфраму, граніту,

ртуті, азбесту, бору та ін.

На островах Вест-Індії клімат тропічний, сприятливий для сільського господарства. Є запаси корисних копалин, здебільшого руд кольорових металів.

Місце і роль США в Америці. Контрастність країн регі­ону. Оскільки США є світовою супердержавою, то вона домі­нує і в Америці. Недарма ж, коли кажуть «Америка», то під цим словом розуміють саме США. Ще у 1823 р. на весь світ пролунала доктрина тодішнього президента США Джеймса Монро «Америка — для американців», що фактично означа­ло: «Америка — для США».

США відіграють провідну роль в Організації американсь­ких держав (ОАД) — асоціації з 35 країн Західної півкулі, яку створено у 1890 р. для виконання переважно комерційних функцій. Статут і нинішню назву ОАД прийняла в 1948 р. на 9-й Міжамериканській конференції, що відбулася у болівій­ській столиці Боготі. Офіційною її метою є діяльність на благо миру й процвітання регіону та зміцнення суверенітету країн-членів. Генеральний секретаріат ОАД розміщується в столиці США — Вашингтоні.

США — велетенська і найбагатша у світі країна. Інші дер­жави Америки про таке становище не можуть навіть мріяти.

Регіон був, є і, очевидно, тривалий час ще буде ареною гос­трих соціально-економічних контрастів. Для прикладу візь­мімо Бразилію. її економіка — восьма за обсягами виробниц­тва у світі. Досягнення й кризові явища в ній сплелися в один клубок. Економіка Бразилії має хронічні проблеми. Серед найголовніших слід назвати високі темпи інфляції, значну зовнішню заборгованість, глибоку майнову поляризацію сус­пільства, велику кількість безпритульних і безробітних. Зо­крема, кількість безпритульних дітей (так званих вуличних) у Бразилії досягла 3 млн. Водночас ВНП цієї країни вже переви­щив 1 трлн. доларів США.

Ці та інші проблеми стримують економічний розвиток ла­тиноамериканських країн, загострюють соціальні конфлікти, які нерідко переростають у партизанські війни. Нестабільни­ми країнами у цьому відношенні є Колумбія, Мексика, Ніка­рагуа, Гватемала та деякі інші. Наведемо приклади.

Кричуща несправедливість життя, корупція влади, про­дажність політиків, величезна майнова нерівність громадян, коли одні не мають, що їсти і де жити, а інші не знають, куди дівати гроші, авторитарність правління і відсутність демо­кратії, безправне становище корінних жителів-індіанців у ба­гатьох країнах Латинської Америки — усе це спричинює наці­онально-визвольну боротьбу, виникнення революційних рухів, тероризм тощо. В деяких країнах триває громадянська війна, поширені вбивства політиків і журналістів.

Так, упродовж кількох десятиліть не спадає напруженість у Колумбії. На її території воюють кілька партизанських ар­мій. Уряд вдається то до переговорів, то до воєнних операцій. Гострою проблемою в Колумбії є діяльність наркомафії. Уряд веде поки що безуспішну боротьбу з великими наркооб'єднаннями. Наркобарони широко використовують терористичні методи, зокрема вбивства політичних діячів та захоплення заручників.

У 1991 р. розпочалися переговори між урядом Гватемали і повстанцями Гватемальської народної революційної єдності, яка протягом ЗО років вела партизанську війну з урядовими військами. Було укладено угоди про права індіанського насе­лення, повернення біженців, демократизацію політичного життя країни, освіти тощо. У грудні 1996 р. повстанці під контролем ООН склали зброю. Водночас армію й поліцію звільнили від корумпованих елементів.

Не всім верствам нікарагуанського суспільства сподобався прихід до влади в липні 1979 р. сандиністів (так вони себе на­зивають на честь лідера національно-визвольної боротьби 1920-х років А. С. Сандино). В Нікарагуа вибухнула грома­дянська війна, яка тривала до 1990 р. Нині, хоч війни вже не­має, ситуація залишається складною, насамперед тому що більше половини працездатного населення — безробітні.

Економіка Болівії більш як на 50 % залежить від наркобізнесу. Тривала фінансово-економічна криза поглиблюється несприятливою експортною кон'юнктурою — низькими ціна­ми на олово та газ, які є основою болівійського експорту. Сво­го часу латиноамериканському повстанцеві Ернесто Че Геварі саме з огляду на гострі соціальні проблеми Болівія здавалася найзручнішою країною для того, щоб стати другою (після Ку­би) соціалістичною державою Західної півкулі.

Запитання і завдання

1. За літературними джерелами дізнайтеся, хто такий Ернесто Че Гевара і чого він домагався.

2. В яких країнах світу говорять португальською мовою?

3. Чи є іспанська офіційною мовою Організації Об'єднаних Націй?

4. Чому острови Карибського басейну називають ще Вест-Індією?

5. З якого часу Кубою керує Фідель Кастро?

6. Як здобула свою незалежність Бразилія?

7. За «німою» політичною картою на першому форзаці під­ручника знайдіть Мексику, Гаїті, Нікарагуа, Венесуелу, Колумбію та Уругвай.

Державний устрій, форма правління і володіння. Сполу­чені Штати Америки (США) — федерація у складі 50 штатів (у тому числі Аляска і Гаваї) та федерального столичного окру­гу Колумбія (мал. 101). Глава держави й уряду — президент. Законодавчий орган — Конгрес (Палата представників і Се­нат). Володіння США: Віргінські острови у Вест-Індії, Східне Самоа, Гуам та інші острови в Океанії. США — перша за обся­гом ВНП країна світу.

Природно-ресурсний потенціал. Близько половини основ­ної материкової частини країни (не враховуючи Аляски) зай­мають гірські хребти, плоскогір'я і плато Кордильєр. Східний край Кордильєр — це Скелясті гори (мал. 102), які є основним вододілом країни. їх висота в деяких місцях перевищує 4 тис. м. На сході США є невисокі гори Аппалачі (2037 м). Між Кор­дильєрами та Аппалачами лежать внутрішні рівнини, що ма­ють назви Центральна і Велика. Ці рівнини займають таку велику територію, що на них розміщуються великі за пло­щею штати Техас, Дакота, Небраска, Канзас та Оклахома. На рівнинах розкинулися сприятливі для вирощування пшениці та розведення худоби прерії. Територія прерій не обмежується названими штатами. Степи простягаються далі на Середній Захід (штати Міннесота, Айова, Міссурі, північний захід Ар­канзасу) до басейну річки Міссісіпі.

ЗАВДАННЯ Знайдіть названі штати на карті атласу.

Підзолисті ґрунти північних штатів Середнього Заходу придатні для вирощування кукурудзи. Вздовж узбережжя Атлантичного океану та його Мексиканської затоки простяглися Приатлантична та Примексиканська низовини.

На Півдні (американці називають його «Глибокий Пів­день») ґрунти червоно-жовті, сприятливі для вирощування бавовнику, рису, тютюну, цукрової тростини. Тут знаходять­ся нафтоносні поля, які продовжуються і під морським дном Мексиканської затоки.

Півострів Флорида відомий як царина тепла та цитрусо­вих фруктів. Середньорічна температура тут — 29 градусів тепла. У Новій Англії (північний схід країни) зима холодна, сніжна. Американським «полюсом холоду» є Аляска. її серед­ньорічна температура — 13 градусів морозу.

Великі озера утворюють унікальну внутрішню транспорт­ну артерію. Вони є також велетенським резервуаром води для виробництва електричної енергії.

Найвищою точкою країни вважається гора Мак-Кінлі (6194 м), що на Алясці.

Надра США багаті на вугілля, нафту, природний газ, руди чорних і кольорових металів, уран, гірничохімічну сиро­вину тощо.

Близько ЗО % території США зайнято лісами. На більшій частині території країни панує помірний кон­тинентальний клімат. На значних площах клімат субтропіч­ний. Середні температури січня — від 25 градусів морозу на Алясці до 20 градусів тепла на півострові Флорида. На захід­ному узбережжі середні температури липня 14-22, на східно­му — 16-26 градусів тепла. На внутрішніх плоскогір'ях і пла­то опадів мало — 100 мм. У деяких приморських місцевостях їх кількість зростає до 4000 мм, а на Гаваях — навіть до 5000 мм. Ви можете уявити 5-метровий шар води?

У США вперше у світі були створені національні парки. Тут і нині значну увагу приділяють охороні природи і викори­стовують її красу для виховання громадян країни. Світову славу мають національні парки Йосемітський, Єллоустонський і Великий каньйон Колорадо.

ЗАВДАННЯ Нанесіть на контурну карту США: а) мінеральні ресурси країни; б) назви найбільших річок, озер, заток, морів. За

картами атласу визначте, як економіко-гєографічне положення США вплинуло на економічний розвиток цієї

країни.

Населення. За кількістю населення США займає третє міс­це у світі (після Китаю та Індії). Більшість мешканців США — Це вихідці з Європи (євроамериканці — 83,2 %), з Африки (аф­роамериканці— 12,4 %), з азійських і тихоокеанських країн -1,5 % . Частка корінних жителів — індіанців, ескімосів, алеутів, гавайців — становить тепер лише 0,6 % населення країни. Один з десяти американців — виходець з іспаномовної країни, тому дру­га мова в США — іспанська. 74 % населення проживає в містах (мал. 103-106). Особливо виділяються 8 міст-мільйонерів.

ЗАВДАННЯ За картою атласу знайдіть ці міста і нанесіть їх на кон­турну карту.

Віруючих у США понад 90 %. Найпоширеніші релігії — християнство (протестантів — 49,1 %, католиків — 29,6 %), іудаїзм,

іслам.

Життєвий рівень більшості американців є одним з найвищих у світі.

Господарство. США — високорозвинена індустріально-аг­рарна країна, яка стабільно розвивається (див. додаток 19). Провідними галузями промисловості є машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, харчова, легка. Промисловість США в основному розміщується у східній частині країни, Каліфорнії та на північному заході. Індустріалізація США свого часу розпочалася на північному сході. За останні десятиліття промисловість переміщувалася на південь і захід.

Добувають багато нафти, кам'яного вугілля, природного газу. Великими регіонами газо- і нафтовидобутку є штати Техас і Луїзіана, шельф Мексиканської затоки, штати Аляска, Каліфорнія та її шельф, Приозер'я. Головний залізорудний ба­сейн розташований неподалік озера Верхнього. Руди кольоро­вих металів та уран добувають у Кордильєрах, фосфорити — у штаті Флорида, а калійні солі — у штаті Нью-Мексико.

Незважаючи на те, що США мають достатні запаси влас­них природних ресурсів, значну частку потреб у мінеральній сировині та паливі вони забезпечують за рахунок імпорту.

США дуже багато виробляють і споживають електроенер­гії. Основну кількість електроенергії дають теплові станції (понад 2/3); на другому місці — атомні електростанції, на тре­тьому — гідроелектростанції. На атомних електростанціях США працюють понад 100 реакторів. В основному АЕС кон­центруються навколо Чикаго, Нью-Йорка та Детройта: тут знаходяться великі споживачі електроенергії, до того ж, міс­цевість спокійна у сейсмічному аспекті.

США є лідером у розвитку авіаційної і ракетно-космічної техніки (мал. 107), виробництві електронного обладнання (зо­крема, комп'ютерів і мікросхем), приладів, конструкційних матеріалів. Ці галузі прийнято називати наукомісткими, ос­кільки їх розвиток неможливий без проведення наукових досліджень. Основними регіонами наукомістких виробництв є північ Атлантичного узбережжя і Каліфорнія.

США належить до найбільших світових виробників авто­мобілів, сталі, пластмас, синтетичних смол. Добре розвинена кольорова металургія. У великих кількостях виплавляють мідь (понад 1,6 млн. т), алюміній (понад 4,4 млн. т), цинк (по­над 500 тис. т), свинець (близько 500 тис. т).

Сільське господарство. Ця галузь економіки в США високомеханізована й автоматизована. Кількість ферм змен­шується, але їх розміри постійно зростають.

Сільськогосподарське виробництво США давно ведеться на товарній основі. Наприклад, на тваринницькій фермі може не бути жодного плодового дерева. Фермеру-твариннику невигідно витрачати час, працю і землю на вирощування відра яблук. Можливо, цей фермер навіть не знає, як доглядати яб­луні. Зате він добре знається на вирощуванні худоби. За виру­чені за неї гроші він купує і яблука, і всі інші потрібні йому продукти й речі. А фермер-рослинник у своєму господарстві не тримає ні корівки, ні кабанчика. Йому вигідніше і молоко, і м'ясо купувати на ринку, ніж самому займатися примітивним тваринництвом. Сучасна американська ферма — досить дороге підприємство. Започаткувати бізнес у промисловості значно простіше, ніж у сільськогосподарському секторі економіки.

У сільському господарстві США тваринництво дещо пе­реважає рослинництво за обсягом товарної продукції, але різниця в їх частках не така велика, як в інших індустріально-аграрних країнах.

У США ЗО % території розорано, 40 % займають пасови­ща, луки тощо. Інтенсивно застосовується зрошення, особли­во на півдні. Площа зрошуваних земель — близько 20 млн. га.

Основними фуражними культурами є кукурудза і соя. Найінтенсивніше кукурудзу вирощують на Центральній рівнині. Тут уже давно утворився так званий «кукурудзяний пояс», який забезпечує 40 % світового врожаю цієї культури. Крім «куку­рудзяного», є в США і «пшеничний пояс» (мал. 108). Він про­стягається від канадських пшеничних провінцій до Техасу.

Пшениці щороку вирощують 60-80 млн. т. Цікава особ­ливість: обсяги врожаю в США не залежать від природних умов. На них впливає кон'юнктура ринку, як внутрішнього, так і зовнішнього. Якщо ціни складаються сприятливо, то фермери вирощують зерна більше, якщо несприятливо — во­ни штучно стримують обсяг майбутнього врожаю.

З олійних культур у США вирощують сою, арахіс, соняш­ник. Соя тут є третьою за значенням (після кукурудзи і пше­ниці) сільськогосподарською культурою (до речі, боби сої вва­жаються овочем). Уперше в США в комерційних масштабах сою виростили в 1924 р. Нині країна забезпечує майже 40 % світового врожаю сої. Соєву олію США експортує в інші країни світу. Боби сої містять 50 % білка і 25 % олії. Це справжня знахідка як для фуражу, так і для харчування людей.

Північні штати є регіоном вирощування цукрових буря­ків. Цукрову тростину вирощують у дельті Міссісіпі, у Фло­риді, на Гавайських островах.

Овочівництво та садівництво розвинені переважно в райо­ні Великих озер, у Каліфорнії і Флориді. На зрошуваних зем­лях Півдня, від Техасу до Каліфорнії, вирощують бавовник. Колись цей район був суцільним «бавовниковим поясом», а нині це ланцюг окремих його острівців. Бавовник тепер має для сільського господарства США менше значення, ніж у ми­нулому, але все-таки щорічний збір бавовни наближається до 4 млн. т, а це високий показник.

Тютюн у США вирощують у Приатлантичній низовині та на західних схилах Аппалачів.

Про масштаби тваринництва свідчить кількість поголів'я великої рогатої худоби (близько 100 млн.), свиней (близько 60 млн.), овець (майже 11 млн.). Бройлерів вирощують понад 6 млрд. на рік. М'ясне тваринництво тяжіє до Великих рівнин. Свинарст­во найбільше поширене в «кукурудзяному поясі», а молочне тваринництво — в Приозер'ї та на північному сході країни.

Рибний промисел ведеться в основному у відкритому морі. Щороку виловлюється понад 5 млн. т риби.

Лісове господарство зосереджено переважно на пів­нічному заході та в штаті Аляска.

Транспорт. Високого розвитку досягли у США всі види сучасного транспорту. Країна має найдовші у світі мережі залізниць (225 тис. км) та автошляхів (6,3 млн. км) (мал. 109). Інтенсивно використовуються внутрішні водні шляхи (особ­ливо річки Міссісіпі та Огайо, Великі озера).

Тоннаж морського торговельного флоту — понад 23 млн. т дедвейту. Розвивається трубопровідний та авіаційний транспорт. Нафто- і газопроводи пролягають також через канадську тери­торію. Авіатранспорт використовується для внутрішнього спо­лучення і для зв'язків з іншими країнами різних континентів.

Зовнішня торгівля. США експортують промислове обладнання, автомобілі, літаки, продукцію електронної про­мисловості, хімікати, кам'яне вугілля, кукурудзу, сою, військову техніку, озброєння та ін. Імпортують США в ос­новному вироби машинобудування та обробної промисловості. Помітне місце в імпорті посідають паливо, а також хімікати, продукти харчування.

Головні зовнішньоторговельні партнери США — Канада, Японія, Мексика, Німеччина, Великобританія, Китай, Півден­на Корея (табл. 10).

США визнали Україну 26 грудня 1991 р., а дипломатичні відносини між нашими країнами було встановлено 3 січня 1992 р. Крім посольства, США мають в Україні консуль­ства і різні представництва, у тому числі й представництво «Корпусу миру» — організації, яка через молодих добро­вольців пропагує ідеї американського способу життя. Зовнішньоторговельний оборот між двома країнами досяг 1 млрд. доларів США.

Запитання і завдання

1. Які природні ресурси США найбільш повно використову­ються в господарстві країни?

2. Де переважно сконцентровані основні галузі промисло­вості США? Чому?

3. Де зосереджено наукомісткі галузі промисловості США? Чому?

4. Пояси яких сільськогосподарських культур можна виді­лити у США?

5. Де у СІЛА вирощують велику рогату худобу, свиней, овець?

6.Назвіть основні продукти виробництва та експорту США.

7.Який, на вашу думку, стан нинішніх зовнішньоекономіч­них зв'язків України і США?

8.За додатком 19 дайте найзагальнішу характеристику еко­номіки США кінця XX — початку XXI ст.

Державний устрій та форма правління. Канада (мал. 110) федерація, що складається з 10 провінцій і 3 територій. Член Британської Співдружності. Глава держави — королева (ко­роль) Великобританії. Королеву (короля) представляє Гене­ральний правитель Канади (цю посаду в нас неправильно нази­вають «генерал-губернатор»). Законодавчий орган — двопалат­ний парламент (Сенат і Палата громад). Канада входить до «ве­ликої сімки» і посідає десяте місце у світі за обсягом ВНП.

Якщо австралійське суспільство, наприклад, гостро хви­лює проблема — бути чи не бути Австралії республікою, то в Канаді проблема номер один — суверенітет франкомовної провінції Квебек. Прихильники федералізму на референдумі ЗО жовтня 1995 р. здобули у цій провінції непереконливу пе­ремогу над прихильниками суверенітету. Загрозу сепаратиз­му тимчасово усунуто, але не знято з порядку денного.

Природно-ресурсний потенціал. Канада займає північну частину Америки та острови, що прилягають до неї. Це друга (після Росії) за площею країна світу. Північна Канада — край озер і широких річок а низькорослою рослинністю тундри. Сніг лежить більше півроку. Великі території охоплено ба­гаторічною мерзлотою. Зрозуміло, що за таких умов споруд­ження будівель значно ускладнюється, а ведення рослин­ництва унеможливлюється. Західне узбережжя має м'якший клімат. Тут у річках навіть водиться риба лососевих порід.

Східна частина Канади — це рівнини та плато. їх висота — 300-1500 м. На заході височіють гори Кордильєри. Найвищою точкою країни є гора Логан (6050 м) на півострові Юкон.

Більша частина Канади належить до зон помірного і суб­арктичного клімату. Різниці температур надзвичайно вели­кі. Середні температури січня на півночі — 35 градусів морозу, на півдні — 4 градуси тепла. На Тихоокеанському узбережжі середні температури липня — 4 градуси тепла. На півдні кра­їни цей показник у п'ять разів вищий — 21 градус тепла. На півночі щороку випадає до 150 мм опадів. На півдні, у районі Атлантичного узбережжя, їх випадає 1250 мм, а на Тихооке­анському узбережжі — вдвічі більше.

Населення. До Канади свого часу приїхало багато пересе­ленців, в основному з Європи; вони обживались на територіях східного узбережжя. Нині більшість населення проживає в містах (76 %). Східна провінція Квебек вважається центром французької культури (75 % населення — французького похо­дження). Місто Монреаль є другим у світі (після Парижа) за чисельністю франкомовного населення.

На західному узбережжі розташована провінція Британ­ська Колумбія, де живуть нащадки англійців, а також вихідці з Китаю,

Індії, Пакистану та інших країн (табл. 11).

Таблиця 11. Етнічний склад населення Канади

Етнічні групи Кількість, %

Британці 34,4

Французи 25,7

Німці 3,6

Італійці 2,8

Українці 1,4

Голландці 1,4

Місцеві жителі 2,0 (ескімоси та ін.)

Українська діаспора Канади сформувалася з вихідців пере­важно західних регіонів нашої країни. В історичному минуло­му жителі зі сходу України в пошуках кращої долі (насамперед землі) переїжджали на Далекий Схід, Кубань, у Середню Азію. Західні ж українці свої погляди спрямовували за Атлантичний океан. Так виникла в Канаді численна українська діаспора. Втім, українців у США більше, ніж у Канаді. Але в СІЛА вони живуть здебільшого в містах і менше зберегли свою національну ідентичність, ніж канадські українці, які проживають у степо­вих провінціях і займаються сільським господарством (мал. 111).

У 1992 р. населення північно-західних територій Канади проголосувало за створення зони з внутрішнім самоуправлін­ням для ескімосів під назвою Нунавут.

Більшість жителів Канади віруючі (католиків — 46,5 %, протестантів — 41,2 % , православних — 11,5 %).

Господарство. Промисловість. Промисловість Канади інтенсивно розвивається протягом останніх десятиліть. А до цього Канада була переважно сільськогосподарською країною

з розвиненою гірничодобувною промисловістю. Нині Канада є високорозвиненою індустріаль­но-аграрною країною. Вона зай­має провідне місце у світі за ви­добутком сировини для вироб­ництва нікелю, калійних солей, азбесту, цинку, уранової руди, срібла, свинцю, олова та міді. Видобуваються також значні об­сяги молібдену, золота, залізної руди, гіпсу, нафти, природного газу, вугілля.

Отже, Канада — це справжня світова комора корисних природних ресурсів, яка інтенсивно використовується люди­ною. Розвинуті чорна та кольорова металургія, нафтоперероб­ка і нафтохімія. Канада є найбільшим у світі виробником цин­ку, нікелю, алюмінію, азбесту, срібла. Друге місце країна посідає за виробництвом молібдену, поташу, гіпсу, сірки. Це­люлозно-паперова промисловість Канади теж має світове зна­чення. Щороку тут виробляється близько 10 млн. т газетного паперу.

Досить різноманітним є машинобудування. Причому значна кількість підприємств спеціалізується на складанні машин, використовуючи для цього імпортовані в країну ком­поненти.

Розвинені харчова, текстильна та швейна галузі промис­ловості. Велике економічне значення має також лісозаготі­вельна промисловість (мал. 112). Більше половини виробниц­тва електроенергії забезпечують гідроелектростанції.

Сільське господарство. Основною сільськогосподар­ською культурою є пшениця. Збирають її понад ЗО млн.. т що­року, а це більше тонни на душу населення. Зрозуміло, що пшениці вистачає як для задоволення внутрішніх потреб, так і для постачання на експорт. Канада є другим за значенням світовим експортером пшениці (після США). Серед інших важливих культур — ячмінь, овес, льон, рапс, тютюн.

Якщо до уваги брати вартість продукції, то у структурі сільського господарства тваринництво переважає рослин­ництво. Частка тваринництва становить 60 % . Галузь має мо­лочне та м'ясо-вовняне спрямування. Займаються хутровим промислом і рибальством (Канада — світовий постачальник мороженої риби). Найбільше розвинене рибальство на Атлан­тичному узбережжі країни.

Транспорт. У Канаді добре розвинені всі види транспор­ту. Довжина залізниць становить понад 90 тис. км, автомо­більних шляхів — майже в десять разів більше. Річка Святого Лаврентія глибоководна, й океанські кораблі можуть підніма­тися проти течії з Атлантичного океану до Великих озер, які також інтенсивно використовуються для внутрішнього судно­плавства.

Велике значення має повітряний транспорт, особливо для сполучення з віддаленими північними районами. Тоннаж морського торговельного флоту — понад 2,5 млн. брутто-реєстрових тонн. Канада є великою морською державою. Головні порти — Ванкувер, Сет-Іль, Тандер-Бей, Монреаль.

Зовнішня торгівля. Канада експортує автомобілі, папір і целюлозу, нафтопродукти, промислове обладнання, природ­ний газ, нікель, алюміній, мідь. В імпорті переважають ма­шини та інші промислові товари. Основний торговельний парт­нер Канади — США (75 % зовнішньоторговельного обороту). Іншими значними партнерами є Великобританія, Японія, Ні­дерланди. Зі Сполученими Штатами Канада уклала угоду про вільну торгівлю ще в 1989 р. Канада є також учасницею Пів­нічноамериканського договору про вільну торгівлю (НАФТА). Його було укладено в 1992 р., ратифіковано в 1993 р., а набрав він чинності з 1994 р. Крім США і Канади, до цього об'єднан­ня увійшла Мексика.

Враховуючи значення української діаспори в соціально-економічному житті країни, Канада визнала незалежну Україну вже 2 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між державами встановлено 27 січня 1992 р.

Запитання і завдання

1. Які особливості економіко-географічного положення Ка­нади?

1. Які природні умови Канади вплинули на її економіку?

2. Назвіть мінеральні ресурси країни. Яка їх географія?

3. Які особливості населення Канади ви можете виділити?

4. Які галузі промислової спеціалізації Канади?

2. Які галузі сільського господарства є провідними для Ка­нади?

3. Дайте характеристику зовнішньоекономічних зв'язків Канади.

4. За додатком 20 визначте місце Канади серед десяти най­більших країн — користувачів комп'ютерів.

Державний устрій та форми правління. В Латинській Аме­риці понад чотири десятки країн і територій; з них більше тридцяти суверенних держав (мал. 113). Усі вони республіки, деякі — федеративні (наприклад, Бразилія), деякі — унітарні (наприклад, Чилі). Куба є соціалістичною країною, решта — капіталістичні. Розміри територій — від велетенських до кар­ликових. Усі країни регіону, за винятком Болівії та Параг­ваю, мають вихід до моря або є острівними державами.

За цією ознакою країни Латинської Америки вигідно відрізня­ється від африканських чи азійських.

Населення. Індіанські племена потрапили до Південної Америки з півночі континенту. Тепер населення латиноаме­риканських країн складається з осіб європейського походжен­ня, а також нащадків чорношкірих рабів з Африки, мулатів, метисів, самбо, креолів (нащадки європейців). Нагадаємо, що мулати, метиси і самбо є нащадками від шлюбів представни­ків відповідно: європеоїдної та негроїдної рас; європеоїдної та індіанців; індіанців і негрів.

Господарство. Промисловість. Крім США і Канади, розвиненими країнами Америки є Бразилія, Аргентина та Мексика. Вони мають порівняно добре розвинену обробну про­мисловість, багатогалузеве сільське господарство. Світ важко уявити без бразильської кави чи аргентинської пшениці. У країнах, через які пролягають Анди, добувають руди чорних і кольорових металів. Венесуела відома у світі своєю нафтодо­бувною промисловістю. Бразилія, Аргентина, Мексика забезпе­чують 2/3 промислового виробництва Латинської Америки.

Основна галузь промисловості регіону — гірничодобувна. У структурі вартості її продукції переважають нафта і газ (80 %). Решта припадає на гірничорудну сировину. Найкраще розвинута гірничодобувна промисловість у Мексиці, Венесу­елі, Бразилії та Аргентині.

Знижується частка традиційних галузей обробної промис­ловості — текстильної, харчової, взуттєвої. Регіон перебуває в процесі індустріалізації, тому зростає значення хімічної і наф­тохімічної промисловості, чорної і кольорової металургії, а та­кож машинобудування. Серед країн регіону поки що немає та­ких, які б мали надвисокі темпи економічного розвитку. Промис­ловість концентрується у великих містах, що часто забезпечують 50-80% промислової продукції відповідної країни (мал. 114).

Сільське господарство. Ця галузь у країнах регіону є провідною. Великі латифундії чергуються з безліччю малозе­мельних селянських господарств. Латинська Америка — регіон соціально-економічних контрастів. 70 % виробництва продукції сільського господарства забезпечують Бразилія, Мексика, Ар­гентина і Колумбія. Помітних успіхів у розвитку аграрного сектору досягли також Перу, Чилі, Венесуела та Гватемала. Рослинництво є провідною галуззю. Загалом сільському гос­подарству Латинської Америки ще й нині значною мірою при­таманна монокультура. 75 % вартості продукції рослинниц­тва припадає на 10 видів продуктів.

У бразильському сільському господарстві зайнято 35 % на­селення, у тому числі й етнічні українці (у Бразилії їх понад 50 тис, і майже всі вони живуть у штаті Парана й працюють у сільському господарстві).

Бразилія є найбільшим у світі виробником кави: збирає приблизно 1,3 млн. т на рік. Чи можна уявити Бразилію без ка­ви? Вочевидь, ні. Як і без футболу.

Країна має значні обсяги збору цукрової тростини, яка дає не лише цукор. Стебла цієї рослини використовуються для ви­готовлення спирту, який застосовується як пальне для дви­гунів внутрішнього згоряння. Те, що алкоголем заправляють паливні баки автотранспортних засобів, — одна з характерних особливостей Бразилії.

Аргентина, Бразилія і Мексика забезпечують більшу час­тину збору пшениці в регіоні. Країни Центральної Америки та Вест-Індії вирощують каву, банани, цукрову тростину; Перу та Нікарагуа — бавовник.

Латинська Америка має гарні умови для розвитку тварин­ництва. Воно переважно м'ясного спрямування. Молочна продукція посідає друге місце, а вовна та шкіра — третє. На­було поширення птахівництво. Наприклад, для Бразилії воно є важливою експортною галуззю. Розвинуто свинарство. Його розвиток не гальмують релігійні чинники, оскільки більшість населення сповідує католицьку віру, а не іслам. У посушли­вих районах Мексики, Аргентини та Бразилії розводять овець і кіз, а також коней (мал. 115).

Багато країн мають товарне бджільництво. Майже всі кра­їни регіону займаються ловом риби. Особливо розвинений рибний промисел у Чилі, Перу, Колумбії та Мексиці.

ЗАВДАННЯ За комплексними картами країн Південної Америки в атласі визначте найбільших потенційних експортерів

сільськогосподарських культур: кави, рису, какао, ба­нанів, бавовнику, пшениці.

Транспорт. На Латинську Америку припадає лише деся­та частина залізниць світу. Автошляхів — ще менше, але про­тяжність їх зростає. Автомобілем тепер можна перетнути й амазонські джунглі (мал. 116). Частка Латинської Америки у перевезеннях внутрішніми водними шляхами світу стано­вить 33 % . Внутрішній водний транспорт використовує спри­ятливі природні умови — наявність розгалуженої системи великих річок. Є в регіоні також морський транспорт. Напри­клад, Панама належить до країн світу, які мають найбільший морський торговельний флот. Але це лише формальний бік справи. Фактично судна належать іноземцям, які реєструють їх у Панамі та піднімають на них панамський прапор, тому що такий прапор є «дешевим». Розвиток нафтодобувної, газодо­бувної та переробної промисловості викликав появу та поши­рення трубопровідного транспорту.

Економічні зв'язки. Туризм. Країни Латинської Америки досить інтенсивно розвивають економічні зв'язки з іншими регіонами світу. Дуже поширений міжнародний туризм. На­приклад, на бразильський карнавал щороку з'їжджаються сотні тисяч туристів з усього світу.

Регіони. У складі Латинської Америки можна виділити кілька дрібніших регіонів.

Центральна Америка. Держави — Беліз, Гватемала, Гон­дурас, Коста-Рика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор, Мексика.

Найрозвиненішою країною є Мексика (мал. 117), яка має гірничодобувну промисловість, чорну та кольорову металур­гію, машинобудування. Мексика разом із США та Канадою ут­ворюють свій «спільний ринок» (НАФТА). Решта країн — пе­реважно сільськогосподарські. Кава, банани та цукрова трос­тина — основні продукти їх міжнародної спеціалізації.

Вест-Індія. Цей регіон ще називають Карибським басей­ном. Він охоплює Багамські, Великі Антільські, Малі Антільські та інші острови. На островах розміщені такі держави: Ан-тигуа і Барбуда, Багами, Барбадос, Гаїті, Гренада, Домініка, Домініканська Республіка, Куба, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Тринідад і Тобаго, Ямайка, а також володіння США, Нідерландів, Франції і Великобри­танії. Основа економіки — сільське господарство. Вирощують каву, банани, цукрову тростину. Є гірничодобувна промис­ловість та кольорова металургія (Ямайка, Куба). Досить по­тужною є нафтопереробна промисловість, яка працює на при­візній сировині. Деякі країни є великими центрами міжна­родного туризму.

Андські країни — Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія, Чилі. Стрижнем економіки цієї групи країн є гірни­чодобувна промисловість: у Венесуелі — добування нафти, в Пе­ру та Чилі — міді, у Болівії — олова. Експортними сільського­сподарськими товарами є кава, цукор із цукрової тростини, бавовна.

Басейн Ла-Плати (Парагвай, Уругвай, Аргентина). Це пе­редусім великий агропромисловий комплекс, який спеціалі­зується на вирощуванні зернових та олійних культур і на відгодівлі худоби. В Аргентині та Уругваї розвинені галузі об­робної промисловості. Парагвай поки що залишається еко­номічно відсталою країною.

Гайана. Суринам. Гвіана. Вони утворюють окреме угрупо­вання. Основою економіки Суринаму та Гайани є бокситодобувна промисловість і виробництво глинозему. Тваринництво розвинуте слабо, рослинництво — дещо краще. Його продук­цією є рис, цукрова тростина, цитрусові. Гвіана є сільськогос­подарським заморським департаментом Франції. Тут вирощу­ють цукрову тростину. Розвинені рибальство та промисел морепродуктів (зокрема, креветок).

Бразилія. Цю велику країну відносять до окремого регіону.

Запитання і завдання

1. Де найбільш різноманітна природа — у Північній чи Пів­ денній Америці? Чому?

2. Які спільні риси в рельєфі можна побачити, порівнюючи фізичну карту цих материків?

1. Хто такі мулати, метиси, самбо, креоли?

2. Які проблеми мають народи Латинської Америки?

3. Якими галузями здебільшого представлена промисловість країн Північної та Південної Америки? Чи є різниця?

4. Назвіть експортні культури країн Центральної та Півден­ної Америки.

5. Які екологічні проблеми назріли у Південній Америці? Чо­му?

6. Яке місце належить Латинській Америці в глобальних екс­портно-імпортних операціях? Використайте додаток 21.

ВИСНОВКИ

• Країни Америки — величезний і розмаїтий регіон світу. Тут зосереджені як держави «великої сімки» (США і Канада), які на­лежать до найрозвиненіших країн світу, так і слаборозвинені Парагвай і Куба. Серед колись економічно відсталих країн з'явилися нові індустріальні держави — Бразилія і Мексика. В багатьох країнах відсутня внутрішня політична стабільність. Є тут також держави, які швидко розвиваються не на індустріальній основі, успішно надаючи рекреаційні, банківські та ін­ші послуги.

• У багатьох країнах регіону існує велика українська діаспора(США, Канада, Бразилія, Аргентина). Українців тут поважають за працелюбність і законослухняність. Вони зробили важливий внесок у розвиток цих країн.

Африка за величиною території є другим, після Євразії, материком планети. її площа становить понад ЗО млн.. км², чисельність населення — понад 800 млн. Екватор розділяє континент на дві майже рівні частини. Початковий меридіан також проходить через Африку. Материк водночас розміщу­ється у чотирьох земних півкулях — Північній, Південній, Західній та Східній. Територія Африки простяглася з півно­чі на південь на 8 тис. км, із заходу на схід — на 7,5 тис. км (мал. 118).

Природно-ресурсний потенціал. У північній частині мате­рика домінуючим природним елементом є пустеля Сахара, у південній — Центральне плато. Найвищою точкою матери­ка є вулкан Кіліманджаро (5895 м), а найнижчою — озеро Ас-саль, яке лежить нижче рівня океану на 155 м. Атлаські гори розміщені на північному заході, Папські — на півдні матери­ка. На півдні зосереджені також пустелі Калахарі й Намібійська. Обабіч екватора розміщуються пояси сухих саван. Вони мають назву Сахель. Савани і пустелі займають 80 % матери­ка (мал. 119).

Середні температури літа в Африці становлять 25-30, зи­ми — від 10 до 25 градусів тепла. У пустелі Сахара було заре­єстровано найвищу на Землі температуру повітря — 58 гра­дусів тепла. Лише в горах трапляється мінусова температура. Щороку взимку в Атлаських горах випадає сніг. До речі, го­рам Атласу притаманна висока сейсмічність. Наприклад, зем­летрус 1960 р. повністю зруйнував місто Агадир на Атлантич­ному узбережжі Марокко. Найбільша кількість опадів буває в екваторіальній зоні — 1500-2000 мм на рік. На узбережжі Гвінейської затоки цей показник ще вищий — 3000-4000 мм. У пустелях протягом року опадів буває менше 100 мм.

Основний водостік з континенту спрямований до Атлан­тичного океану. Третина Африки належить до безстічних те­риторій. На більшості африканських річок є пороги, тому во­ни малопридатні для судноплавства. Але річки багаті на гідро­ресурси. Великі озера Танганьїка і Вікторія використовують­ся для рибальства і як транспортні артерії.

Вічнозелені вологі екваторіальні ліси ростуть в екваторі­альній зоні та на узбережних рівнинах субтропіків, далі — тропічні ліси, а потім — савани. За площею лісів Африка по­ступається лише Південній Америці, але вирубування переви­щує природний приріст.

Ґрунтова гама Африки дуже різноманітна (мал. 120). Ма­терик багатий на корисні копалини: руди чорних і кольорових металів, алмази, золото. В Африці видобувається понад ЗО % світових запасів мінералів, зокрема понад 50 % алмазів та бли­зько половини золота. Алмази та золото добувають у Цент­ральній і Південній Африці. На нафту, газ і вугілля особливо

багата північ континенту. За покладами міді чільне місце посідають Демократична Республіка Конго та Замбія, бокси­тів — Гвінея, залізних руд — Мавританія. Мінеральна сирови­на здебільшого високої якості, її добувають відкритим спосо­бом. Отже, ресурси для господарювання Африка має.

Державний устрій та форми правління. До 50-60-х років XX ст. Африка була континентом колоніальних і залежних країн. Суверенними були тільки Ліберія та Ефіопія, права до­мініону мав Південно-Африканський Союз (нині це Південно-Африканська Республіка). На сьогодні в Африці налічується 53 самостійні країни, хоча немало з них і досі залишаються у сфері впливу своїх колишніх метрополій. 45 країн Африки є асоційованими членами Європейського Союзу.

За формою правління майже всі держави Африки є рес­публіками. Є три монархії — Марокко, Лесото і Свазіленд. Аб­солютна більшість африканських держав — унітарні. Прикла­дом федерації може бути Нігерія, що відображається в її офіційній назві — Федеративна Республіка Нігерія.

Населення. Основу населення становлять корінні меш­канці Африканського континенту — негроїди. На півночі про­живають араби. Населення острова Мадагаскар виникло від змішування монголоїдної та негроїдної рас. Жителі європей­ського походження становлять незначну частку загальної кількості населення континенту. Найгустіше заселені уз­бережжя Середземного моря і Гвінейської затоки, дельта Нілу та південно-східне узбережжя материка. Щорічний приріст населення Африки — 3 %. Це в 10 разів більше, ніж в Європі.

У 1960 р. населення Африки становило 278 млн. Відтоді його кількість зросла втричі. На континенті проживає багато різних етносів. У більшості своїй вони перебувають на рівні племен і народностей (мал. 121) зі своїми мовами (їх по­над 1000).

Державними (офіційними) мовами в більшості африкан­ських країн є мови колишніх метрополій — англійська, фран­цузька, португальська. Ними володіє тільки грамотне на­селення.

Господарство. Континент залишається найвідсталішим на планеті. Не вщухають етнічні та міждержавні конфлікти. Недостатньо політичних сил, здатних забезпечити соціально-економічний прогрес суспільства. Якщо «зелена революція» вперше дала можливість майже всій планеті вдосталь наїсти­ся, то цього не скажеш про Африканський континент. Неста­ча продовольства стала відчуватися вже у 80-х роках XX ст. її. основними причинами вважають війни, засухи та високі тем­пи приросту населення.

Промисловість. Місце Африки в міжнародному поділі праці визначає передусім гірничодобувна промисловість (мал. 122). Галузі обробної промисловості лише зароджуються (за винятком хіба що Південно-Африканської Республіки).

Сільське господарство. Тропічне та субтропічне зем­леробство спрямоване на експорт. У багатьох країнах земле­робство має монокультурний характер. Наприклад, Сенегал вирощує арахіс, Ефіопія - каву, Гана - какао, Малі - бавов­ник. Практично скрізь для місцевого споживання вирощують коренеплоди — батат, маніок.

Слабо розвинена іригація, хоча в ній є гостра потреба, ад­же на 40 % земельних угідь часто буває посуха.

Тваринництво розвинене там, де немає можливості займа­тися землеробством, наприклад у Мавританії, Сенегалі, Лесото.

Африканське тваринництво — малопродуктивне і низькотоварне. Його матеріальна база слабка. Найкраще воно розвину­те на

півночі Африки.

Транспорт. За колоніальних часів розвивався в основно­му морський і залізничний транспорт. Є певні досягнення в розвитку

автомобільного та авіатранспорту, але до утворення сучасної транспортної мережі Африці йти іде дуже довго.

Зовнішня торгівля. Як уже зазначалося, Африка є поста­чальником на світовий ринок продукції гірничорудної про­мисловості.

Африканські країни експортують у великих кіль­костях також плоди цитрусових, виноградні вина, тютюн, тропічну деревину.

Імпортує Африка різноманітну промисло­ву продукцію, продовольство, нафту і нафтопродукти.

Африканські країни все більше пізнають Україну. Розши­рюються зовнішньоекономічні зв'язки. В цілому торговельне сальдо України з країнами Африки позитивне. Більшість країн континенту (31) підтримують з нашою державою пос­тійні торговельно-економічні та науково-технічні зв'язки. Ос­новні торгові партнери України в Африці — Єгипет, Ліберія, Гвінея і Марокко.

Регіони. Північна Африка. Загальна площа цього регі­ону — близько 10 млн. км². Чисельність населення — понад 200 млн. Майже вся економіка зосереджена у прибережній смузі. Тут знаходяться як промислові підприємства, так і зо­ни субтропічного землеробства. У південній частині регіону землеробство можливе лише в пустельних оазисах. Головною споживчою і торговою культурою пустельних районів є фіні­кова пальма. В алжирській та лівійській Сахарі добувають нафту. Майже все населення Північної Африки розмовляє арабською мовою. Панівна релігія — іслам.

Тропічна Африка. Загальна площа регіону — близько 20 млн. км², а чисельність населення — понад 600 млн. Тро­пічна Африка — найменш урбанізований регіон земної кулі. Переважна частина населення належить до екваторіальної ра­си. Жителі розмовляють мовами сім'ї банту. Поширена також мова суахілі, на Мадагаскарі — австронезійські мови.

Тропічна Африка — економічно найбільш відсталий регіон земної кулі. Тут є лише один район гірничорудної промисло­вості — «мідний пояс» Замбії та Демократичної Республіки Конго. Переважає примітивне сільське господарство спожив­чого спрямування (вирощують маніок, ямс, батат, просо, сорго, кукурудзу, банани, овочі). Є райони товарного рослин­ництва, де культивують какао, каву, арахіс, гевею, олійну пальму, чай, спеції.

Стрімко погіршується якість навколишнього середовища (наступ пустелі, знеліснення, збіднення флори і фауни) (мал. 123).

Південно-Африканська Республіка (ПАР). Вважається єдиною на континенті економічно розвиненою країною. На її частку припадає 2/3 усієї промислової продукції, 4/5 виплав­ки сталі Африки. Розвивається атомна енергетика. Країна багата на мінеральні ресурси — алмази, золото, платину, залізну руду, уран, вугілля, природний газ. Золото та інші ме­тали становлять основу експорту. Працюють металообробні, машинобудівні, харчові та хімічні підприємства. Розвинена воєнна промисловість. Є як землеробство, так і тваринництво. Вирощують зернові, цукроносії, фрукти.

Тривалий час уряд білої меншості проводив політику апартеїду (тобто «відокремленого розвитку рас»). ООН накла­ла на ПАР ембарго на торгівлю та спортивні зв'язки. Після то­го як у ПАР відбулися політичні зміни і стався безкровний при­хід до влади чорношкірих, у 1991-1992 рр. згадані санкції бу­ло скасовано. Економічне становище ПАР не можна вважати благополучним: зберігається безробіття серед чорношкірих, їх рівень життя залишається низьким. На стані економіки по­значилися загальносвітові кризові явища.

ПАР визнала незалежну Україну 14 лютого 1992 р. Дип­ломатичні відносини між нашими країнами було вста­новлено 16 березня 1993 р. Обсяг зовнішньоторговельних зв'язків перевищує 100 млн. доларів СІЛА і має позитив­не сальдо для України.

Запитання і завдання

1. Які природні ресурси має Африка?

2. Назвіть найбільші річки материка і покажіть їх на карті. Які з них найсприятливіші для судноплавства?

3. Які особливості розміщення населення можна виділити в Африці?

4. У чому полягає своєрідність населення Мадагаскару?

5. Чи вплинула «зелена революція» на економіку країн Аф­рики?

6. Визначте, які транспортні проблеми в найближчий час повинні вирішити країни Африки.

7. Що означає вислів: «економіка має монокультурний ха­рактер»? Наведіть приклади.

8. За «німою» політичною картою на першому форзаці підручника знайдіть Нігерію, Кенію, Зімбабве.

9. 

   

Це формально конституційна монархія, а фактич­но парламентська республіка. В адміністративному відношен­ні поділяється на 6 самоуправних штатів і 2 території. Офі­ційна назва країни — Австралійський Союз. Глава держави — королева (король) Великобританії, яку (якого) представляє Ге­неральний правитель (нагадаємо, що в нас цю посаду непра­вильно називають «генерал-губернатор»). Законодавчий орган — двопалатний парламент (Палата представників і Сенат).

ЗАВДАННЯ За картами атласу визначте особливості економіко-географічного положення Австралії.

Природно-ресурсний потенціал. Австралію омивають два океани — Індійський і Тихий. Схід країни займає невисокий Великий Вододільний хребет (найвища його вершина —гора Косцюшко має висоту лише 2230 м). Середня частина Австра­лії — це низовина. Західна частина — плоскогір'я висотою 400-500 м, хребти і столові гори.

На двох третинах Австралії панує клімат пустель і на­півпустель. Середні температури найхолоднішого місяця — липня (на материку, як ви пам'ятаєте, у цей час зима) — коли­ваються в межах 12-20 градусів тепла, а найтеплішого — січня — від 20 до ЗО і більше градусів тепла. Опадів на сході Австралії буває до 1500 мм, а на заході — 250-300 мм. Сніг узимку можна побачити лише на острові Тасманія та на горі Косцюшко (мал. 125).

В Австралії 60 % території належать до безстічних райо­нів. Найповноводніша річка — Муррей, найдовша — Дарлінг. Басейн Муррею — Дарлінгу є найбільшим водозбірним басей­ном країни.

Австралія багата на підземні води, їх запаси зосереджуються на 40 % території, що значно спрощує проблему во­допостачання, зокрема для потреб тваринництва. У більшості австралійських річок вода є лише в період випадання дощів.

ЗАВДАННЯ Нанесіть на контурну карту Австралії основні форми рельєфу, річки, озера і корисні копалини.

Потім річки пересихають чи пере­творюються на ланцюжки озер. Такі річки називають «кріки».Внутрішня частина Австралії за­йнята пустелями і напівпустелями. Найродючіші ґрунти зосере­джені на узбережних східних рів­нинах та на південному заході Ав­стралії. Енергетичні ресурси представ­лені високоякісним кам'яним вугіл­лям, нафтою, природним газом та

ураном. Вони становлять близько 20 % усіх світових запасів. Населення. Близько 80 % населення країни — це нащад­ки переселенців із Британських островів: англійців, шотланд­ців, ірландців, які утворили англо-австралійську націю. Реш­та — переважно емігранти. Аборигенів лишилося не більше 1,5 % (мал. 126). Є українська діаспора — понад 30 тис. чол.; вона дуже згуртована і досить впливова. Серед віруючих при­близно порівну католиків, протестантів і англіканців, є му­сульмани та іудаїсти.

Населення розміщене вкрай нерівномірно: майже 90 % його живе всього на 5 % площі країни.

Більшість населення зайнято у сфері послуг (понад 50 %) і в промисловості (ЗО %). У сільському господарстві працює лише 5 %. Рівень урбанізації досить високий: 86 % населення мешкає в містах. Найбільшими з них є Сідней, Мельбурн, Перт, Брісбен, Аделаїда.

ЗАВДАННЯ За атласом визначте середню густоту населення Ав­стралії.

Мал. 125. Евкаліпти на рівнині і в горах Австралії

Господарство. Промисловість. Австралія — високорозвинена індустріально-аграрна країна. Добувають залізну ру­ду (понад 100 млн. т на рік), боксити, алюміній, рутил, вісмут, свинець, цинк, нікель, уран, вольфрам, золото, срібло, кам'я­не і буре вугілля, нафту, природний газ.

В Австралії розвинута чорна і кольорова металургія. Ра­фінують мідь, цинк, алюміній. Власна сира нафта задоволь­няє 70 % потреб країни.

Частково Австралія навіть експортує нафту. Є підприємства нафтопереробної та нафтохімічної га­лузей промисловості. Порівняно добре розвинене машинобу­дування (електротехнічні й радіоелектронні вироби, верстати і локомотиви). Продукція обробної промисловості реалізу­ється переважно на внутрішньому ринку. її якість нижча від аналогічної експортної продукції інших розвинених країн, а тому на зовнішніх ринках не витримує конкуренції, зокрема зі своїми азійськими сусідами.

Хімічна промисловість Австралії виробляє сірчану кисло­ту, суперфосфат, синтетичний каучук і пластмаси.

Добре розвинена харчова промисловість, значна частина продукції якої направляється на експорт.

ЗАВДАННЯ Складіть схему «Галузева структура промисловості Ав­стралії».

Сільське господарство. У ньому зайнято 5 % праце­здатного населення. Сільськогосподарські угіддя займають приблизно дві третини площі Австралії. Вони періодично по­терпають від посухи. Абсолютна більшість сільськогосподар­ських угідь використовується для потреб тваринництва, тобто вони є луками і пасовищами.

Близько двох третин вартості продукції сільського гос­подарства Австралії забезпечує тваринництво. У жодній з країн світу немає так багато овець, як в Австралії. їх там при­близно 170 млн. голів, тобто на одного австралійця припадає 9 овець. Настриг вовни перевищує 1 млн. т на рік. Серед по­голів'я овець переважають мериносні породи (мал. 127). Ви­робництво м'яса досягає 3 млн. т на рік.

Орні землі займають тільки 6 % території Австралії. По­ловина цієї площі відводиться під пшеницю. її збирають май -

же по тонні на душу населення, і то­му Австралію вважають світовим виробником пшениці. Вирощують також плоди та ягоди; є виноград­ники.

Австралія є відомим у світі вино­робом. Цукру виробляється 5 млн. т на рік.

Розвинуто морське рибальство. Найкращою рибою для австралійця є тунець.

Транспорт. Довжина заліз­ничної мережі Австралії перевищує 57 тис. км, автошляхової — 300 тис. км. Австралія майже не має свого морського торговельного флоту, хоча в країні бага­то портів (мал. 128), основними з яких є Сідней і Мельбурн. Авіаційний транспорт використовується як для внутрішніх, так і для зовнішніх сполучень. Практично відсутній в Ав­стралії внутрішній водний транспорт (через природні чин­ники).

Зовнішня торгівля. Туризм. Австралія є найбільшим у сві­ті експортером залізної руди й алюмінію. Жодна з країн не експортує стільки телятини, як Австралія. За межі країни відправляється також велика кількість вовни, пшениці, мас­ла, сиру, руд кольорових металів, вугілля та ін. Структура експорту така: сировина та енергоносії — 40 %, товари сіль­ськогосподарського походження — ЗО %, продукція обробної промисловості — 20 % .

Основні статті імпорту Австралії — машини, обладнан­ня та інші готові вироби.

Головними торговельними партнерами Австралії є США та Японія (до них експортується переважно сировина), а та­кож Нова Зеландія і країни Європейського Союзу.

Важливе значення має міжнародний туризм.

ЗАВДАННЯ Складіть порівняльну характеристику сільського господарства Канади та Австралії. Зробіть висновки.

Користуйтесь підручником і картами атласу.

Австралійський Союз визнав незалежну Україну 26 грудня 1991 р. Тоді ж було встановлено диплома­тичні відносини між нашими країнами. Обсяг зовніш­ньоторговельних зв'язків коливається з року в рік у ме­жах 15-20 млн. доларів США.

Запитання і завдання

1. Назвіть особливості економіко-географічного положення Австралії.

1. На які природні ресурси багата Австралія?

2. Назвіть основні галузі спеціалізації промисловості Авст­ралії. Які з них мають світове значення?

3. Які галузі сільського господарства мають особливе зна­чення для економіки Австралії?

2. Яка продукція Австралії експортується?

Теми творчих робіт: 1) «Географічне положення Австралії і перспективи її розвитку»; 2) «Господарське освоєння пустель Австралії: проблеми і перспективи».

Загальні дані. Океанія — це острови, розташовані в цент­ральній і південній частинах Тихого океану (мал. 129). На півночі її обмежує Північний тропік, а на півдні — південне узбережжя Нової Зеландії. Зарубіжні географи до Океанії ча­сто відносять і Австралію. Ми ж розглядаємо її окремо.

За особливостями природи й населення острови Океанії звичайно поділяють на три основні групи: Мікронезію, Мела­незію і Полінезію. До Мікронезії належать острови західної частини Тихого океану: Каролінські, Маршаллові, Науру, Гілберта та ін. Меланезія розташована в південно-західній частині океану і включає найбільші острови Океанії — Нову Гвінею, Соломонові, архіпелаг Бісмарка, Нову Каледонію, Нові Гебриди та ін. Полінезію утворюють острови середньої частини океану — Тонга,

Самоа, Кука, Маркізькі, Товарист­ва, Пасхи, Туамоту та багато інших. До цієї групи відносять і Гавайські острови, які належать США.

ЗАВДАННЯ Нанесіть на контурну карту назви найбільших островів Тихого океану.

Природно-ресурсний потенціал. Острови Океанії мають пе­реважно вулканічне або коралове походження. Вулканічні — підвищені, коралові — низовинні. Найвища точка Океанії — гора Кука (3764 м) у Новій Зеландії (острів Південний).

Із корисних копалин найбільше значення мають руди нікелю, хрому, фосфорити, нафта. Є також золото і срібло. У цілому на природні ресурси острови бідні.

Клімат океанічний (субекваторіальний та екваторіаль­ний), а на південних островах — субтропічний і помірний. Ви­падає від 1000 до 10000 мм опадів на рік. Рослинність — во­логі тропічні ліси, савани та луки. Основні рослинні види:

пальми, бамбуки, деревоподібні папоротники, з культурних - кокосові й сагові пальми, хлібне дерево, манго, папайя (динне дерево), цукрова тростина. Тваринний світ бідний.

Населення. На відміну від Австралії, в Океанії більшість населення — корінні жителі (аборигени). Аборигенами вважа­ються папуаси і полінезійці (мал. 130). Серед неєвропейського населення — індіанці, малайці та ін.

Господарство. Економіка Океанії розвинута слабо, рівень життя місцевого населення низький. Країни регіону переваж­но бідні. Лише Науру виділяється своїми природними ресур­сами, які й створили основу багатства громадян цієї країни. Для решти світу країни Океани становлять інтерес з огляду на їх туристичне, стратегічне і транспортно-комунікаційне зна­чення.

Господарство країн регіону перебуває в тісній залежності від колишніх і нинішніх метрополій. Його характер і струк­тура склалися під впливом розташування в екваторіальних і тропічних широтах та ізольованості від решти світу. Перева­жають тропічне землеробство і рибальство. Вирощують коко­сові пальми, коренеплоди (ямс, таро, маніок), цукрову трос­тину, хлібне дерево, банани, овочі та фрукти. Розводять сви­ней, велику рогату худобу й кіз. У деяких країнах, наприклад у Папуа-Новій Гвінеї, добувають мідь і золото, а в Новій Каледонії — нікель.

Єдиною розвиненою країною регіону є Нова Зеландія. Це колишня колонія Великобританії, яка перевищує за площею са­му метрополію. З розрахунку на душу населення вона з надлиш­ком забезпечена земельними ресурсами. Гідний рівень життя населення Нової Зеландії досягається високою продуктивністю праці, використанням новітніх до­сягнень світової науки і технологій. При цьому країна має аграрно-сиро­винну спеціалізацію економіки. Об­робляється 14 % площі країни. Па­совища займають 48 % території.

В аграрному секторі зайня­то 10 % населення країни. Основа сільського господарства — м'ясо-молочне тваринництво та вівчар­ство. Сільськогосподарська галузь Нової Зеландії забезпечує 25 % світового ринку молочної продукції. Займаються також оленяр­ством і свинарством. Вирощують переважно кормові культури, а також пшеницю, овес, ячмінь, фрукти ківі (мал. 131), яблука. Молочне тваринництво в основному концентрується на Пів­нічному острові, а вирощування зернових — на Південному. Важливу роль відіграє рибальство.

У промисловому секторі Нової Зеландії зайнято 25 % самодіяльного населення. Головні галузі промисловості — харчова і легка. Є підприємства гірничодобувної, целюлозно-паперової, хімічної промисловості, чорної і кольорової мета­лургії, машинобудування. Електроенергія виробляється пере­важно на гідростанціях і широко використовується при виго­товленні алюмінію. Є й гідротермальні електростанції.

Транспорт. Протяжність залізниць — 4 тис. км, авто­шляхів — понад 90 тис. км. Основну роль у зовнішньоторго­вельних перевезеннях відіграє морський транспорт. Авіатран­спорт використовується як на міжнародних, так і на внутріш­ніх лініях.

Зовнішня торгівля. Туризм. Основними експортними то­варами Нової Зеландії є м'ясо, масло, вовна, сир. Країна нале­жить до найбільших у світі експортерів цих товарів: вона посідає перше місце за експортом вершкового масла, друге — вовни і третє — сиру та м'яса. Важливим експортним товаром є також фрукти, риба, деревина. Частка сільськогосподарсь­кої продукції в експорті значно перевищує частку промисло­вих товарів.

Міжнародний туризм — також надійне джерело валютних надходжень (мал. 132).

Нова Зеландія імпортує продукцію машинобудування, об­ладнання, транспортні засоби. Частка цих трьох груп товарів становить 40 % вартості імпорту. Крім них, країна довозить нафту, залізо, сталь, бавовняні вироби, бензин, папір, хіміка­ти, гуму та інші товари.

Основні зовнішньоторговельні партнери — Японія, США, Великобританія, Австралія. На країни Азійсько-Тихоокеанського регіону припадає 1/3 експорту Нової Зеландії.

Через віддаленість від України торговельно-економічні відносини між країнами Океанії та нашою державою практично відсутні. Дипломатичні відносини Україна встановила з Новою Зеландією та Республікою Маршал-лові Острови. Нерегулярні торговельні контакти протя­гом року відбуваються з 5-7 країнами регіону. Вони от­римують з України переважно продукцію важкого ма­шинобудування та хімічної промисловості.

Запитання і завдання

1. Назвіть основні острови Тихого океану, що входять доскладу Океанії.

2. Які особливості природи Океанії?

3. Які природні ресурси відіграють провідну роль в еконо­міці країн Океанії?

4. Яку продукцію переважно експортують країни Океанії?

5. Які соціально-економічні проблеми необхідно вирішити цим країнам?

6. За додатком 26 за обрисами територій визначте країни Океанії. Які це країни?

Висновки

Матеріал розділу дає змогу зрозуміти, що господарська діяльність людей відбувається в тісній взаємодії суспільства і природи. Природні чинники визначають спеціалізацію сільсь­кого господарства, стабільність урожаїв, вибір галузей тва­ринництва тощо. Кліматичні умови можуть бути вирішальними, наприклад для індустрії туризму. Вони впливають на розмі­щення виробництва і транспорту. Географічне положення зав­жди було, є і буде важливим чинником соціально-економічно­го розвитку держав. Сучасна і майбутня доля будь-якої країни також залежить від особливостей її географічного положення. Але природні умови не можна вважати такими, що автоматич­но і заздалегідь вирішують економічну долю країни. Так, на од­ному й тому ж півострові є дві різні за рівнем розвитку Кореї. Неподалік від багатої Італії знаходиться бідна Албанія. Швей­царія не має виходу до моря, але за рівнем свого економічно­го розвитку обійшла не лише Непал (який, подібно їй, оточе­ний горами), а й багато острівних держав. Приблизно однако­вий за силою землетрус спричинив невелику шкоду в Японії і катастрофічну — у Вірменії. Розвиток економіки країн зале­жить не лише від природно-ресурсного потенціалу, а й від їх соціально-економічних можливостей, рівня національної сві­домості громадян і їхньої любові до батьківщини, динамізму суспільства тощо. Як свідчить матеріал розділу, найвагоміших успіхів досягли ті держави, які мають усе це та вміють гар­монізувати потенціал природи й людей, утворивши своєрід­ний локомотив, що рухає суспільство шляхом соціально-еко­номічного прогресу.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ ТК (тестовий контроль)

1. Савани і пустелі займають таку частку Африки: а) 50 %; б) 80 %; в) ЗО %.

2. Виберіть правильні твердження:

а) в Африці відсутні райони високої сейсмічності; б) третина Аф­рики належить до безстічних територій; в) Африка багата на ко­рисні копалини; г) річки Африки бідні на гідроресурси.

3. До африканських країн, що не мають виходу до моря, належать: а) Кенія; б) Чад; в) Уганда; г) Нігерія.

4. Монархічний державний устрій має: а) Єгипет; б) Гана; в) Марокко.

5. Щорічний приріст населення Африки становить: а) 3 %; б) 10 %; в) 0,5 %.

6. У міжнародному географічному поділі праці Африка виділяється такою галуззю промисловості:

а) машинобудуванням; б) хімічною; в) гірничою.

7. Вкажіть на помилкові твердження:

а) тропічне і субтропічне землеробство Африки має експортне спрямування; б) африканське тваринництво високотоварне; в) в Аф­риці сформувалася густа мережа сучасних автомагістралей; г) до основних торгових партнерів України в Африці належить Єгипет.

8. Основною релігією Північної Африки є: а) християнство; б) іслам; в) буддизм.

9. Єдиною економічно розвиненою країною Африки є: а) Нігерія; б) Кенія; в) ПАР.

10. Безстічні області в Австралії охоплюють: а) 20 %; б) 60 %; в) 90 % території.

11. Виберіть правильні твердження:

а) серед віруючих в Австралії переважають мусульмани; б) близь­ко 80 % населення Австралії становлять переселенці з Велико­британії; в) населення Австралії розміщене по території дуже не­рівномірно; г) близько 50 % населення Австралії живе в селах.

12. Австралія за рівнем розвитку належить до:

а) середньорозвинених аграрно-індустріальних держав; б) слаборозвинених аграрних країн; в) високорозвинених індустріально-аграрних країн.

13. Основною сировиною для виробництва цукру в Австралії є: а) цукрові буряки; б) цукрова тростина; в) тропічні плоди.

14. До провідних галузей промисловості Нової Зеландії належать: а) харчова і легка; б) машинобудування: в) хімічна.

15. До Океанії належать такі країни:

а) Науру; б) Гаїті: в) Ямайка; г) Мальдіви; ґ) Маршаллові Острови; д) Вануату.

Аборигени - корінне населення якоїсь території чи країни; народ, який споконвічно живе на цій території.

Автаркія - економічна політика, спрямована на створення замкнутого національного або регіонального господарства, на відокремлення його від економіки інших країн.

Автономія - право певної частини держави на незалежне са­моуправління (на основі загальнодержавної конституції); здат­ність окремої системи, наприклад підприємства, здійснювати са­моорганізацію і самоуправління.

Агломерація - група міських поселень навколо одного або кількох великих міст.

Адміністративно-територіальний устрій - поділ країни на окремі частини (області, губернії, штати, провінції, райони то­що), які управляються місцевими органами державної влади (ад­міністрацією).

Аквакультура - промислове розведення і вирощування вод­них організмів (риб, водоростей, молюсків тощо).

Акваторія - ділянка водної поверхні у визначених межах. Наприклад, акваторія порту.

Антропогенні чинники (фактори) - вплив діяльності людини на окремі компоненти природного довкілля чи природи в цілому.

Аридний (клімат, ґрунти, ландшафт) - такий, що формуєть­ся в посушливих, теплих і навіть жарких умовах (пустелі, напів­пустелі).

Асоційований член організації - член певної організації, який бере участь у її роботі на інших умовах, ніж повні її члени.

Бізнес - власна справа, яка дає дохід окремій людині чи ко­лективу людей; комерційна або підприємницька діяльність особи чи групи осіб.

Бюджет - розрахунок прибутків і видатків держави або певної організації (родини) за визначений час (найчастіше за рік).

Валова продукція - загальний обсяг виробництва продукції в грошовому виразі окремого підприємства або галузі господарст­ва за певний період (рік, місяць).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - сума вартості всьо­го, що вироблено на території даної країни за певний період (рік).

Валовий національний продукт (ВНП) - прибуток держа­ви, до якого входить вартість товарів і послуг, вироблених і нада­них національними, тобто даної держави, підприємствами, орга­нізаціями і приватними особами. Сюди входить усе те, що вироб­лене фірмами і людьми цієї країни не лише на її території, а й в інших країнах.

Виключне право - право держави у виключній економічній зоні, тобто прилеглій до суходолу смузі відкритого моря шири­ною 200 морських миль (1 морська миля = 1652 м), встановлюва­ти особливий правовий режим, передбачений відповідною кон­венцією ООН.

Виробнича інфраструктура - транспортні шляхи, кому­нальне господарство, зв'язок, лінії електропередачі, водопрово­ди, склади, тобто об'єкти і споруди, які самі не виробляють про­дукцію, але без них виробництво неможливе.

Війна - організована боротьба між окремими країнами, гру­пами країн, класами, націями, фірмами з метою досягнення пев­них політичних чи соціально-економічних цілей або вирішення нагальних внутрішніх чи зовнішніх проблем. Крім збройного протистояння, бувають інші види воєн — «холодна», економіч­на тощо.

Внутрішня політика - діяльність органів державної влади, спрямована на забезпечення стабільного існування і розвитку суспільства за рахунок внутрішніх ресурсів.

Воєнний стан — введення органами державної влади особли­вого правового статусу в країні чи її частині з метою подолання наслідків стихійного лиха або в разі загрози перевороту, нападу іншої країни, масових безпорядків тощо.

Галузева структура господарства - поділ господарства кра­їни на складові частини — галузі.

Галузь - група близьких за виробничим призначенням і тех­нологією підприємств, зв'язаних єдиним управлінням.

Географічне положення - розміщення певного об'єкта, те­риторії, країни відносно інших об'єктів, територій, акваторій, країн.

Географічний (територіальний) поділ праці - спеціаліза­ція окремих територій або країн на виробництві певної продукції чи наданні певних послуг.

Геополітика - наука, яка вивчає вплив географічних чинни­ків на політичну й соціально-економічну ситуацію в країнах і ре­гіонах світу.

Герб державний - офіційна емблема, символ держави. Зобра­жується на прапорах, печатках, документах, грошах тощо.

Гімн державний - урочиста пісня, яка прославляє державу. Є одним з її символів. Виконується під час визначних подій та урочистих церемоній.

Глобальний - 1) узятий у цілому, загальний, всебічний; 2) по­ширений на всю земну кулю.

Господарство - складна система галузей матеріального ви­робництва і невиробничої сфери: виробництво, трудові ресурси, фінанси, природні ресурси.

Густота населення - відношення між чисельністю постій­ного населення й одиницею площі. Визначається кількістю жите­лів на 1 км².

Дедвейт - повна вантажопідйомність судна (сумарна маса вантажу, пасажирів, екіпажу, пального тощо).

Демографічна політика — діяльність держави, спрямована на регулювання чисельності її населення.

Демографічний вибух - різке прискорення темпів зростання населення (планети, країни, регіону).

Депресія - стан тривалого спаду виробництва в економіці.

Держава - системна організація життя суспільства на основі певних правових норм. Державу можна розглядати як живий ор­ганізм, що постійно розвивається або деградує.

Діаспора - частина народу поза межами країни його поход­ження.

Екзотичний - такий, що властивий далеким, «заморським» країнам; дивовижний; незвичний.

Екологічний - орієнтований на збереження і поліпшення довкілля людини.

Екологія - наука про взаємовідносини організмів і довкілля.

Економіка - 1) наука, яка вивчає фінансово-матеріальний аспект господарської діяльності людей; 2) сукупність суспільно-виробничих відносин; 3) господарське життя, стан господарства (країни, регіону і т. ін.); 4) господарська і фінансова діяльність.

Експансія — поширення впливу окремих країн за межі влас­ної території економічними, воєнними та іншими методами.

Експорт - вивіз товарів з країни або регіону.

Екстенсивне ведення господарства - виробництво з малими затратами коштів і праці, мало механізоване , в якому майже не використовуються досягнення науково-технічного прогресу Ембарго — заборона державою вивезення або ввезення пев­них видів товарів, валюти й інших цінностей.

Еміграція — виїзд громадян зі своєї країни в іншу.

Етнічна спільність - сукупність людей, яка історично скла­лася на певній території і характеризується спільними, відносно сталими особливостями культури і психіки, а також високою самосвідомістю.

Ефективність виробництва - один із найважливіших по­казників розвитку господарства країни, відношення корисного результату (ефекту) до витрат на його одержання.

Євро — спільна валюта більшості країн Європейського Союзу, введена в обіг у 1999 р.

Життєвий простір - наявна територія, яку використовує нація або держава для свого розвитку.

Забруднення - внесення в довкілля нових, не характерних для нього компонентів унаслідок господарської діяльності люди­ни або природних процесів.

Збагачування - обробка корисних копалин з метою підви­щення вмісту в них корисного компонента.

Зовнішня політика - політика держави, спрямована на ор­ганізацію відносин з іншими державами.

Імміграція - в'їзд іноземців у будь-яку країну на постійне або тимчасове проживання.

Імперіалізм - зовнішня політика великої держави, спрямо­вана на економічне, воєнне, культурне та інше поневолення країн і народів (прямою експансією або приєднанням, «возз'єд­нанням», створенням союзів тощо).

Імперія - велика держава, до складу якої входять території інших країн і народів (здебільшого приєднані примусово).

Імпорт - ввезення товарів у країну з інших країн.

Інвестиції — капіталовкладення в будь-яку сферу господар­ської діяльності з метою її розвитку й одержання прибутку.

Інтеграція - об'єднання в ціле раніше ізольованих частин.

Інтенсифікація виробництва - розвиток виробництва на основі застосування найефективніших засобів праці й техно­логічних процесів, використання передових методів організації праці, значних досягнень у галузі науки і технології.

Інфляція - постійне підвищення цін внаслідок зростання не забезпеченої реальними товарами маси грошей в обігу.

Інфраструктура - сукупність галузей господарства, що об­слуговують виробничу й невиробничу сфери і безпосередньо лю­дину. До інфраструктури належать транспорт, зв'язок, матері­ально-технічне постачання, соціальні та освітні установи, мережі електропостачання та інші інженерні комунікації (водо-, тепло-, газопостачання), іригаційні споруди.

Каботаж — плавання суден між портами однієї держави: у межах одного моря - малий каботаж, у межах кількох морів - великий каботаж.

Канал - штучна водна споруда. Канали поділяються на суд­ноплавні, зрошувальні, осушувальні, енергетичні, водопровідні, лісосплавні. Великі канали використовуються одночасно для ба­гатьох цілей.

Капітал - фінансові засоби, призначені для придбання зем­лі, споруд, обладнання тощо.

Квота - визначені державою обсяги імпорту або експорту якогось товару за певний період. Встановлює обмеження з метою захисту власного виробника, утримання певного рівня цін.

Колонія - країна, позбавлена іншою державою політичної та економічної незалежності.

Конвертування валюти — операція обміну (конверсія) ва­люти даної країни на валюти інших країн.

Конкуренція - суперництво між людьми, фірмами, держава­ми за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів.

Конурбація - декілька міських агломерацій, які зрослися між собою.

Локальний - місцевий, обмежений порівняно вузькими рам­ками якого-небудь географічного району.

Мегалополіс - найбільша форма розселення. Утворюється внаслідок злиття великої кількості міських агломерацій.

Меліорація — цілеспрямоване поліпшення довкілля госпо­дарськими заходами.

Метрополія - держава, яка володіє колоніями.

Митниця — державна організація, яка здійснює контроль за ввезенням до країни і вивезенням з неї товарів і вантажів, а та­кож утримує з цих операцій мито, яке йде в державний бюджет.

Мито — податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон.

Міграція населення — переміщення і переселення людей з одного місця на інше, пов'язані зі зміною постійного місця про­живання.

Модернізація — вдосконалення, оновлення, переробка, пере­будова відповідно до сучасних вимог.

Монокультурна спеціалізація - виробництво однією краї­ною протягом багатьох років одного або кількох видів продукції, переважно сировинної чи продовольчої, на експорт.

Монополія - виключне право на щось, панування в якійсь галузі господарства певної фірми, підприємства чи держави. В ба­гатьох країнах світу запроваджено антимонопольне законодавст­во, яке стимулює конкуренцію, а отже, і постійне покращання та здешевлення продукції.

Морський пором - судно, призначене для перевезення на па­лубі залізничних вагонів через море або протоку.

Навколишнє середовище (довкілля) - середовище життя і ді­яльності людей.

Науково-технічна революція (НТР) - бурхливий розвиток науки і перетворення її в безпосередню продуктивну силу.

Науково-технічний прогрес (НТП) - єдиний, взаємозумовлений поступальний розвиток науки і техніки; основа соціально­го прогресу.

Національний дохід — вартість, створена за рік господарством країни, з вирахуванням матеріальних затрат на її створення.

Нація - населення певної країни або території, яке має спіль­ні походження, мову, звичаї, характер. Нині це найважливіша спільність людей, в якій відбувається прогрес цивілізації і ство­рюються матеріальні та духовні цінності.

Обробна промисловість - сукупність усіх галузей промис­ловості, які обробляють і переробляють сировину гірничодобув­ної промисловості, лісового господарства, рибальства та ін. До найважливіших галузей обробної промисловості належать ма­шинобудування і металообробка, чорна і кольорова металургія, хімічна, деревообробна, целюлозно-паперова та деякі інші галузі.

Озонова діра - розріджена ділянка озонового шару в атмо­сфері. Виникнення озонових дір загрожує всьому живому на пла­неті, оскільки крізь них до Землі з космосу проникає шкідливе ультрафіолетове випромінювання.

Ойкумена (ойкумена ) - заселена людьми частина земної кулі.

Опустелювання — втрата на певній території природного рослинного покриву внаслідок дії природних та антропогенних чинників.

Політика - діяльність, спрямована на перемогу в боротьбі за власні інтереси. Може бути державною, певної організації чи окремої людини.

Прапор державний — один з основних символів держави; пря­мокутна або трикутна тканина певного кольору (кольорів).

Приватизація - перехід державної чи іншої власності у при­ватну шляхом купівлі або безплатної передачі.

Природний приріст населення - перевищення народжува­ності над смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік).

Природні ресурси - компоненти природи, які можуть бути використані в господарстві тепер або в майбутньому.

Прогноз - передбачення розвитку подій або стану об'єктів у майбутньому, що базується на спеціальних наукових дослі­дженнях.

Продуктивність праці — показник трудової діяльності лю­дей, що вимірюється кількістю продукції, яку виготовляє за оди­ницю часу один працівник, або кількістю часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції.

Продукція - усе, що виробляє і випускає у сферу споживан­ня господарський об'єкт.

Рекреаційний - призначений для відпочинку і лікування.

Рекультивація земель — відновлення порушених внаслідок господарської діяльності земель.

Реструктуризація боргу — перегляд умов надання кредитів (термін повернення, сума, відсотки).

Ресурси - матеріальні засоби, кошти, цінності, певні запаси, які в разі потреби можна використати для розв'язання якихось проблем.

Референдум - всенародне опитування з метою визначення ставлення людей до тієї чи іншої проблеми.

Ринок, ринкова система господарювання - система відно­син між виробниками і споживачами продукції чи послуг, яка ба­зується на об'єктивних (не залежних від волі людини) еконо­мічних законах.

Робоча сила — всі працевлаштовані дорослі громадяни кра­їни та безробітні, які шукають роботу.

Розселення населення - розміщення населення на території країни, регіону, міста.

Сальдо - різниця між грошовими надходженнями та витра­тами за певний відрізок часу.

Світове господарство — сукупність національних госпо­дарств, пов'язаних між собою міжнародним поділом праці.

Собівартість - кількість грошей, витрачених на виробниц­тво і реалізацію одиниці продукції (тонни, кубометра тощо). Собі­вартість є основою для встановлення ціни на продукцію.

Соціальна географія - галузь географії, що досліджує тери­торіальну організацію соціальних структур у конкретних природ­них і суспільно-історичних умовах.

Соціальна інфраструктура - система установ, підприємств, що обслуговують населення (пасажирський транспорт, підприєм­ства побутового обслуговування тощо). Від рівня розвитку інфраструктури багато в чому залежать ефективність розвитку еко­номіки і поліпшення умов життя населення.

Спеціалізація виробництва - зосередження виробництва од­норідної продукції на окремих підприємствах.

Стагнація - застій у виробництві, торгівлі, взагалі в госпо­дарстві.

Статево-вікова структура населення - розподіл населен­ня за віком і статтю, який характеризується часткою населення кожної групи в загальній його чисельності.

Танкер - судно для перевезення нафти та інших рідких ван­тажів без тари.

Територіальна концентрація - зосередження, скупчення об'єктів чи явищ на певній території.

Територіальна організація - розміщення об'єктів по тери­торії в певному порядку.

Територіальна структура господарства - поділ господар­ства країни або її економічних районів на окремі чітко виражені територіальні елементи (зони, райони, області, промислові цент­ри, вузли та ін.).

Територіальні води - морська акваторія, смуга прибережної води завширшки 12 морських миль, яка прилягає до території держави і належить їй.

Територія - частина земної поверхні з певними межами, які відділяють її від іншої ділянки землі.

Товар - продукт, призначений для продажу.

Транспорт - галузь господарства, яка здійснює перевезення вантажів і пасажирів, а також засоби перевезення.

Транспортний вузол - пункт, де сходяться, перетинаються, розгалужуються не менш як дві-три лінії одного або двох видів транспорту.

Трудові ресурси - працездатна частина населення певної країни.

Унітарний - єдиний; такий, що становить єдине ціле.

Урбанізація - процес зростання міст і підвищення їх ролі в розвитку суспільства.

Урожайність - кількість сільськогосподарської продукції в центнерах на 1 га посівної площі.

Утилізація - використання, переробка відходів.

Феросплави - сплави заліза з іншими металами. Найпоши­ренішими є сплави заліза з марганцем, кремнієм і хромом.

Фірма — господарське, торговельне або промислове підпри­ємство.

Флот - сукупність суден однакового призначення (торго­вельний, пасажирський та ін.).

Целюлоза - подрібнена і хімічно оброблена деревна маса. Ви­користовується як первинна сировина для виробництва паперу, штучного волокна, вибухових речовин та ін.

Цивілізація - рівень розвитку людства і його окремих частин (суспільства, матеріальної та духовної культури) на певний пе­ріод часу.

Шельф - мілководна частина підводної окраїни материків від берегової лінії до материкового схилу.

Якість життя - рівень забезпечення потреб людини в сус­пільстві.