§ 10 Промисловість світу (обробні галузі)

Обробними галузями промисловості вважаються такі, що пов'язані з перебробкою природної сировини і штучно ство­рених матеріалів з метою виготовлення необхідних товарів.

За час, що минув після Другої світової війни, географія га­лузей обробної промисловості світу зазнала значних змін. Швидкими темпами ця галузь розвивалася в країнах з низь­ким рівнем оплати робочої сили, бо її продукція ставала кон­курентоспроможною на світових ринках. Лідирували в тем­пах розвитку галузей обробної промисловості країни Східної та Південно-Східної Азії, а країни з розвиненою ринковою економікою перейшли до так званої деіндустріалізації, тобто в них промисловість стала відігравати в економіці значно меншу роль, ніж раніше. А обробна промисловість, наприклад, Східної Азії розвивалася такими бурхливими темпами, що світ заговорив про «економічне диво» цього регіону.

Наведемо найяскравіший приклад. Другу світову війну Японія закінчила в руїнах, але вже в середині 1990-х років її ^економіка за обсягом виробництва вийшла на друге місце у ^світі й становила 2/3 від економіки США. І це при тому, що кількість населення в Японії вдвічі менша, ніж у США.

В основі такого економічного дива лежать освіта широких мас населення, високий ступінь заощаджень, політична ста­більність, розвиток галузей промисловості, спеціально орієн­тованих на експорт. Країни Південно-Східної Азії відкрили свою економіку для вітрів конкуренції.

Індія, країни Африки та Латинської Америки, навпаки, розвивали економіку в замкнутому середовищі, а тому й від­стали.

Нині 80 % світового промислового виробництва зосеред­жено у трьох регіонах земної кулі — Північній Америці, Єв­ропі та Японії.

Чорна металургія. З огляду на дешеву робочу силу та лібе­ральні екологічні вимоги чорна металургія інтенсивніше роз­вивається у країнах «третього світу», ніж у промислово розви­нених державах.

Ще в недалекому минулому чорна металургія тяжіла до басейнів кам'яного вугілля, що пояснюється її великою енергомісткістю: для виплавки чавуну потрібно більше вугілля, ніж залізної руди. Нині витрати на видобуток вугілля менші, ніж витрати на добування і збагачення руди. Технічний про­грес на транспорті та інші чинники забезпечили можливість створення чорної металургії в місцях споживання її продук­ції, віддалених від родовищ вугілля і залізної руди. Яскравим прикладом цього є металургійні центри Японії та країн Схід­ної Європи. Сталеливарна промисловість США згортається. Світовим «сталеливарником» і стале-експортером залишаєть­ся Західна Європа. Великим експортером сталеливарної про­дукції стала Японія. Нові металургійні центри з'явилися у Бразилії, Південній Кореї, Японії, на Тайвані. Цьому сприяли дешева робоча сила, урядові субсидії та податкові пільги на експорт сталі (мал. 24).

Кольорова металургія. Підприємства кольорової мета­лургії тяжіють до джерел сировини. Розвинену кольорову ме­талургію мають США, Росія, Канада, Австралія, Казахстан, Іспанія, Чилі, Демократична Республіка Конго, Замбія, Ма­лайзія, Індонезія.

Оскільки виробництво кольорових металів є екологічно шкідливим, то протягом останніх десятиліть його інтенсивно стали розміщувати в країнах, що розвиваються, з їх лібераль­ними стандартами у сфері охорони навколишнього середо­вища. Тому кольорова металургія зосереджена переважно у країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Використовують же кольорові метали в основному промисло­во розвинені країни.

інакше розміщується виробництво алюмінію. Деякі руди (боксити) мають такий високий вміст цього металу (до 60 %), що економічно доцільно транспортувати їх до регіонів, бага­тих на електроенергію. На Австралію, Гвінею та Ямайку при­падає понад 70 % світового видобутку бокситів. Найбільшими споживачами первинного алюмінію нині є США, Японія та Німеччина. Інтенсивно розвивається алюмінієва промисло­вість у Бразилії, Суринамі та Венесуелі.

Машинобудування. Без машинобудівної продукції існу­вання людства просто неможливе. Машинобудування є голо­вною галуззю промисловості світу. Приблизно 90 % його продукції забезпечують індустріально розвинені країни. Лідера­ми в цій галузі є США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Росія, Іспанія, Китай, Бразилія. В економічно від­сталих країнах частка продукції машинобудування в загаль­ному обсязі обробної промисловості не перевищує 20 % .

У світовому автомобілебудуванні панівне становище займають транснаціональні компанії. Чотирнадцять провід­них компаній забезпечують понад 80 % світового виробництва продукції галузі (табл. 4). Лідером автомобілебудування є Японія. На неї припадає четверта частина світового випуску ав­томобілів. Добре розвинене автомобілебудування також у США, Західній Європі, Бразилії, Австралії, Східній Азії. Що­року у світі випускається 40-45 млн автомобілів. Чверть випуску становлять вантажні автомобілі та автобуси. Приблизно поло­вина випущених автомобілів використовується для заміни транспортних засобів, що вибувають з ладу, а половина йде на приріст автопарку (мал. 25).

Мікроелектроніка. Розвиток сучасної мікроелектронної промисловості бере свій початок від винайдення транзис­тора у 1948 р. в американській корпорації «Веll Теlерhоnе lаЬогаtогіеs». Транзистор прийшов на зміну вакуумній трубці. На початку 1960-х років з'явилися інтегральні схеми, а на по­чатку 1970-х — мікропроцесори. У цей період у виробництві напівпровідників домінували США. Нині лідирує Японія. У ви­робництві побутових приладів високі місця посідають Східна і Південно-Східна Азія, а також Бразилія. Розвинена ця галузь і в Європі (мал. 26).

Інші галузі машинобудування. Аерокосмічна про­мисловість належить до сфери так званих високих техноло­гій, тобто є наукомісткою. Країн, що випускають літаки, раке­ти та космічні апарати, небагато. Лідер галузі — США. Поміт­ними у світі є позиції Франції, Великобританії, Росії, Японії, Китаю, Індії, України. Прості моделі літаків виробляють і в інших країнах.

Продукція важкого машинобудування — машини та об­ладнання для гірничодобувної, енергетичної, металургійної, машинобудівної та інших галузей. їх виробництво тяжіє до Джерел сировини та кваліфікованої робочої сили. Важке ма­шинобудування розвинене в США, Великобританії, Японії, Німеччині, Франції, Росії, Китаї, Індії та Україні.

Кораблебудування та локомотиво будування в основному поширені групі розвинених країн світу — в Японії, Німеччині, США, Росії, Австралії, Південній Кореї, Польщі, Іспанії та ін.

Хімічна промисловість. Найважливішим регіоном хіміч­ної промисловості вважається Західна Європа. Чільне місце у структурі хімічної промисловості посідає нафтохімія. Вона тяжіє до морського узбережжя, адже саме туди надходить наф­та з-за океану та з Північного моря. Нафтопереробні підпри­ємства у Східній Європі споруджено на трасах нафтопроводів. Нафтохімія США концентрується на узбережжі Мексикансь­кої затоки — в районі великого нафтогазоносного басейну. Розвинена нафтохімія і в Японії (мал. 27), Китаї та нових інду­стріальних країнах — Південній Кореї, Таїланді, Тайвані.

Хімічна промисловість віднедавна розвивається і в країнах «третього світу». У регіоні Перської затоки виріс новий ра­йон нафтохімії світового масштабу. Нафтохімічні підприємства з'явились у Північній Африці та Латинській Америці. Наукомісткі галузі хімічної промисловості (фармацевтика, вироб­ництво хімікатів спеціального призначення та високоякісних пластмас) поширені в індустріально розвинених країнах.

Легка промисловість. Така її галузь, як текстильна, протягом останніх десятиліть у розвинених країнах занепала, тоді як в азійських та латиноамериканських, навпаки, зросла. Але за експортом текстилю все ще лідирують Німеччина та] Італія. Виготовлення одягу високими темпами розвивається в Індії, Сінгапурі, Південній Кореї, Малайзії, Домініканській Республіці, Гонконзі (на нього припадає 14 % світового екс­порту одягу, тоді як на Італію і Південну Корею — по 9,5 %, на США — лише 2,5 %).