3. Сутність і методи обчислення рентабельності

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливим по­казником. Однак він не може характеризувати рівень ефективно­сті господарювання.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи під­приємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі зробле­ними витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати дія­льності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, по­слуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються в розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що беруться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або по­точними витратами характеризує таке поняття, як рентабель­ність.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибу­тку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отри­маного прибутку.

Рентабельність — це відносний показник, тоб­то рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

На рис. 3 наведено класифікацію показників рентабельності.

Рис. 3. Класифікація показників рентабельності

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку мо­жна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборот­ний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднан­нями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять У відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових під­приємств.

5. Розподіл і використання прибутку

Прибуток є важливим показником ефективності виро­бничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовує­ться на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є дже­релом формування фінансових ресурсів самих підприємств і ви­користовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розпо­ділу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасни­ками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підпри­ємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової полі­тики держави, від правильного вирішення якого залежить розви­ток економіки в цілому.

Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що за­лишився в розпорядженні підприємств після здійснення плате­жів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за раху­нок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Рис. 4. Схема розподілу і використання прибутку