Відповідно до Положень «Стандартів бухгалтерського обліку»

Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залиша­ється у повному розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Завданням фінансового менеджменту є пошук оптимальних шляхів розподілу прибутку. Як правило, одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а друга — на розширен­ня та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, створення та поповнення резервних фондів підпри­ємства, соціальні програми.

Зокрема, сума прибутку спрямовується:

• на виплату дивідендів;

• на поповнення статутного капіталу;

• на поповнення резервного капіталу.

Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку то­вариства, яка залишається у розпорядженні підприємства для ви­плати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та на інші потреби.

Сума нерозподіленого прибутку зменшується внаслідок відра­хувань до резервного капіталу та нарахування дивідендів.

Резервний капітал створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства. Величина резервного капіталу визначаєть­ся засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в акціонерних підприємствах резервний капітал повинен складати не менше 25 % величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відра­хувань від прибутку в передбачених засновницькими документа­ми відсотків (в акціонерних товариствах — не менше 5 % чисто­го прибутку).

Таким чином, для нарахування дивідендів за привілейованими акціями існує два потенційні джерела: нерозподілений прибуток та резервний капітал, а для простих акцій — лише одне джерело — нерозподілений прибуток.