Питання для самоконтролю

1. Поясніть значення терміна „типологія”.

2. Як Ви розумієте поняття „типологічний збіг”?

3. У чому сутність зіставної компаративістики?

4. Який зміст Ви вкладаєте в поняття „поетика”?

5. Назвіть основні напрями досліджень із порівняльної поетики.

6. Поміркуйте над питанням: яку літературознавчу інформацію можна отримати на основі компаративного аналізу оповідних структур?

Лекція № 5. Типологія літературних жанрів

Питання для розгляду

1.Огляд проблематики сучасних досліджень типології жанрів.

2. Внутрішня жанрова типологія новели.

3. Аналіз новели-казки в порівняльно-типологічному аспекті.

Мета: оглядово висвітлити сучасні проблеми жанрової типології; охарактеризувати основні напрями порівняльно-типологічних літературознавчих студій; сприяти формуванню у студентів навичок компаративного аналізу літературних явищ.

Ключові слова: типологія жанрів, новела, внутрішня типологія, новела-казка, порівняльно-типологічний аспект.

Огляд проблематики сучасних досліджень типології жанрів

„У сучасному західному літературознавстві, – наголошує М. Уртминцева, – значного розповсюдження набув рецептивно-комунікативний підхід до типології жанрів через свідомість автора й читача” [44, с. 187]. В основу такої класифікації покладено „горизонт жанрових очікувань читача, який орієнтується на жанрові вподобання у творчості письменника та характер авторського ставлення до попередньої традиції” [44, с. 187]. Дослідниця зауважує: „Однією з актуальних проблем типології жанру є визначення принципів, котрі дають змогу говорити про відому естетичну спільність, про належність того чи іншого факту до певного типу” [44, с. 186].

Французький філософ Ж.-М. Шеффер наголошує на тому, що статус жанрових класифікацій позначений проблемністю, тому, на думку дослідника, „наша первинна задача – не стільки пропонувати нові жанрові дефініції, скільки аналізувати функціонування жанрових імен, якими б вони не були, і намагатися з’ясувати, з чим вони співвідносяться” [45, с. 75]. Власне, поняття модифікації вказує на видозміну, перетворення, позначене виникненням нових якостей. Це один із можливих станів об’єкта, явища, процесу, що характеризується певною структурою. М. Утєхин пропонує таке трактування модифікації: „Вид літературного твору – це і є модифікація жанру або типу жанру” [46, с. 26 – 27]. Загалом типологічні дослідження на рівні жанрів сприймаються теоретиками та істориками літератури як найскладніші, оскільки ефективність такого підходу залежить від підґрунтя типології і набору спільних ознак, які відбивають сутність різних фактів [44, с. 186].

Л. Якименко зазначав, що типологія, яка спирається виключно на загальні сумарні ознаки, неодмінно тяжітиме до схематичності, тому в дослідженнях такої проблематики бажано не оминати конкретно-історичних обставин [47, с. 91]. Ірина та Сергій Жеребкіни зауважують: „Типології жанрів пов’язані з внутрішніми літературними потребами та запитами літературних стратегій. Однак російські формалісти поставили розвиток теорії жанру і жанрової типології в залежність від типології читацької перцепції” [48, с. 182]. Р. Інґарден також звертав увагу на відмінності між літературним твором, узятим у його схематичній структурі, та його конкретизацією при читанні [49, с. 62]. Певною мірою, така подвійність літературного твору, за Р. Інґарденом, суголосна з двічі відзнятою кінострічкою [49, с. 62].