13. Право у загальносоціальному розумінні.

За своїм змістом право у загальносоціальному розумінні розглядають як гуманітарне право, тобто сукупність не зафіксованих юридично уявлень про можливості, якими мають бути наділені (користуватися) людина як біосоціальна істота та природні людські спільноти - сім'я, нація (народ), людство.Таке право є еталоном для держави при творенні юридичних норм позитивного (об'єктивного) права, бо відображає природні права людини, з якими держава повинна рахуватися і не допускати їх нехтування, оскільки вони є відображенням об'єктивної природної дійсності, яка впливає на моделювання соціальної дійсності. Загальносоціальне (природне) право ґрунтується на ідеї визначального характеру природних прав у системі права. В основі права мають лежати природні права, а не закон. У зв'язку з цим Конституція має бути основним законом життя, а не просто законом вищої юридичної сили. Загальносоціальне (природне) право діє як доповнення до позитивного права, що діє в конкретних формах, дає змогу здійснювати нагляд за додержанням норм права. Ці останні містять чіткі орієнтири щодо меж суб'єктивного права.

15.Сутність,поняття та ознаки суб`єктивного права.-Суб. Право-міра поведінки можливих у рамках конкретних правовідносин;-с.п. встановлюється та гарантується державою;-офіційною формою вираження с.п.-слугують закони і підзаконні правові акти;

-с.п. забезпечується наявністю відповідного юр обов`язку.

Поняття с.п.:-визначена державою,регламентована законодавством та забезпечена покладенням на інш осіб міра допустимої поведінки в рамках конкретних правовідносин.

Види с.п.:залежно від сфери реалізації с.п. под.. на:економічні,соціальні,служб,трудові,майнові,сімейні,господ,політ.За статусом суб`єктивних носіїв права:права фізичних осіб та права юр осіб.За здатністю зазнав обмеження:права які підлягають обмеженню і які не підлягають.За формою реалізації:суб`єктивне право вимагати та діяти.Відповідно до здатності реалізовуватися поза правовідносинами с.п.под на:абсолютні та відносні.Залежно від типу суспільних відносин в яких вони реалізовані,суб права под. на:приватні та публічні;процесуальні та матеріальні;Залежно від свого функц. Призн. С.п. под. на:права безпосередньої дії;забезпечуючи;охоронні.

14. Загальнолюдські права і свободи:види гарантії,підстави обмеження.

Права людини - це соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид і міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних матеріальних і духовних потреб людини шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.Поняття «права людини» складне й багатогранне, це - категорія не лише юридична, а й філософська, політична, моральна. Для кращого розуміння сутності цього поняття слід звернути увагу на такі його аспекти:1) права з'являються у людини від моменту народження як невід'ємні умови фізичного і соціального існування та розвитку.2) за змістом права людини - це такі її соціальні можливості, які пов'язані з конкретно-історичними умовами; об'єктивно обумовлені досягнутим економічним і культурним рівнем життя суспільства.3) права людини - це категорія можливої поведінки людини; їх реалізація залежить від бажання конкретної людини, а держава не може і не повинна примушувати до використання прав.4) права людини мають універсальний характер, неподільні, взаємопов'язані та взаємообумовлені, вони є надбанням кожної людини.

Забезпечуючи права і свободи людини держава, своєю чергою, вимагає від неї певної поведінки, що формулюється в системі юридичних обов'язків.Обов'язок - це об'єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утриматися від здійснення певних дій.Основні права і свободи людини і громадянина - це закріплені в Конституції України невід'ємні права і свободи людини і громадянина, що належать їм від народження чи завдяки наявності у них громадянства України, гарантуються Українською державою і становлять ядро правового статусу особи в Україні. Ці права і свободи характеризуються специфічними рисами, а саме:1) вони життєво важливі та найбільшою мірою соціально значимі як для окремої людини, так і для суспільства в цілому і для держави.2) вони не набуваються і не відчужуються за волевиявленням людини і громадянина, тобто належать кожному від народження;3) їм притаманні особливі юридичні властивості та специфічний механізм реалізації.

Конституція оголошує неприпустимим втручання в особисте і сімейне життя людини. Ніхто не може зазнавати, говориться в Основному Законі, втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Можливість особистого і сімейного життя гарантується кожному. Далі в Конституції зазначається, що не допускається "збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.Кожна людина має право жити так, як вона цього бажає. Це право логічно пов'язане з іншими можливостями, що можуть виступати як гарантії його забезпечення, а саме: недоторканність житла, таєм-ниця кореспонденції.Ці права гарантуються Конст Укр. Крім цих гарантій, право на особисте і сімейне життя забезпечується також: можливістю знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею;можливістю судового захисту спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації;можливістю права на відшкодування матеріальної і моральної шкоди