28. Консолідація та кодифікація

консолідація законодавства, тобто підготовка і прийняття укрупнених актів на базі об’єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання. У процесі консолідації множинні нормативні акти у тому самому питанні поєднуються в один укрупнений акт. Такий акт затверджується правотворчим органом як нове, самостійне джерело права, а колишні розрізнені акти визнаються такими, що втратили юридичну силу. Новий укрупнений акт не змінює зміст правового регулювання, не вносить змін у чинне законодавство. У процесі підготовки консолідованого акта здійснюється певне редакційне виправлення, зовнішня обробка розпоряджень з тим розрахунком, щоб усі вони викладалися єдиним стилем, щоб використовувалась уніфікована термінологія. Кодифікація законодавства — це форма систематизації законодавства, при якій відбувається підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), у яких містяться як норми колишніх актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження. Кодифікація — це форма удосконалення законодавства і її результатом є новий за формою і змістом законодавчий акт (кодекс, положення, статут), що заміняє нормативні акти по тому питанню, що раніше діяли. Усе це дозволяє розглядати кодифікацію як найдосконалішу, вищу форму систематизації, як своєрідну форму правотворчості.

Кодифікація відзначається рядом характерних рис:-у кодифікованому акті містяться норми, що регулюють важливі, принципові питання громадського і державного життя;

-кодифікований акт регулює значну і досить широку сферу відносин;-кодифікований акт являє собою зведений акт;-кодифікація розрахована на створення більш стійких і стабільних норм з тривалим терміном їхньої дії;-предмет кодифікації визначається розподілом системи законодавства на галузі й інститути. Кодифікація зміцнює системність нормативних актів, їх єдність і узгодженість. Кодифікований акт очолює систему взаємозалежних нормативних актів;акт кодифікації завжди значний за обсягом, має складну структуру. Це своєрідний укрупнений блок законодавства. В юридичній літературі і практиці розрізняють кілька видів кодифікації. Перший вид — це загальна кодифікація, під якою розуміється прийняття цілої серії кодифікованих актів по всіх основних галузях законодавства і створення на цій основі об’єднаної, внутрішньо узгодженої системи таких актів типу “кодексу кодексів”. Інший вид — галузева кодифікація, що охоплює законодавство певної галузі права (Цивільний, Кримінальний кодекси.Спеціальна (комплексна) кодифікація — це видання актів, що регулюють той чи інший правовий інститут (Податковий, Лісовий, Митний кодекси та ін.).

29.Структура законодавства України

29.Структура законодавства України складалась протягом останніх 20-ти років, за умови існування різних редакції Конституції, до того ж чинним сьогодні є ціла низка актів УРСР та СРСР.Тому умовно все законодавство України в часовому вимірі можна поділити на декілька періодів чи груп:1. Законодавство СРСР, яке формувалося не тільки на юридичному, а й ідеологічному грунті Конституції СРСР до 24 серпня 1991 року, й несе на собі відбиток тих часів і має застосовуватися в Україні, якщо нема українського закону чи урядової постанови, проте в частині коли воно не порушує Конституцію та інші закони України.2. Законодавство Української РСР до 16 липня 1990 року, коли Україна ухвалила Декларацію про державний суверенітет України й визначила принцип верховенства українських законів над союзними.3. Законодавство Української РСР періоду 16 липня 1990 року - 24 серпня 1991 року, тобто до ухвалення Акта про незалежність України.4. 4. Законодавство України від 01 грудня 1991 року до 28 червня 1996 року, сформоване до ухвалення нової Конституції України.5.Законодавство після 28 червня 1996 року, сформоване на основі правових норм Конституції України.6. Фактично судовим рішенням відновлено дію Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року.Тому від 30 вересня 2010 року ми маємо ще один масив законодавства із застосуванням якого можуть бути проблеми, а саме тим, який ухвалено в період дії закону 2222.Наявність архаїчного законодавства є однією з проблем, що ускладнює застосування усієї системи законодавства в Україні. Проте ситуація тут виправляється, з кожним роком число правових актів законодавства СРСР та УРСР, що є чинними, зменшується, оскільки триває їхня заміна на правові акти, ухвалені на підставі Конституції та законів України органами державної влади України відповідно до їхньої компетенції.