2.1. Що нового в Нью-Ейдж?

Для багатьох людей термін Нью-Ейдж очевидно відноситься до важливого зворотного пункту в історії. На думку астрологів ми живемо в Ері Риб, в якій домінує християнство. Але теперішня Ера Риб на початку третього тисячоліття повинна бути замінена Ерою Водолія (14). Ідея Ери Водолія є такою помітною в Русі Нью-Ейдж великою мірою через вплив теософії, спіритуалізму і антропософії, як і їх езотеричних предків. Люди, які підкреслюють нестримну зміну у світі, часто висловлюють прагнення такої зміни, не так у світі самому в собі, як швидше в нашій культурі, в способі відношення до світу; це особливо помітно у тих, які наголошують на ідеї нової парадигми життя. Нова парадигма є для них атракційним підходом, оскільки у деяких її формулюваннях люди не є пасивними спостерігачами, але відіграють активну роль у зміні культури і впровадженні нової духовної свідомості. В її інших проявах більшу силу приписують неуникненній тяглості циклів природи. В кожному разі, Ера Водолія є візією, а не теорією. Однак Нью-Ейдж є великою традицією, яка пов’язує багато ідей, котрі не мають виразного зв’язку з переходом від Ери Риб до Ери Водолія. Існують помірковані, але досить узагальнені візії майбутнього, в якому пануватимуть: планетарна духовність поруч з різними релігіями, подібні політичні планетарні інституції, які матимуть на меті доповнювати функціонування тих більш локальних, а також глобальні економічні інституції, які будуть більш демократичними і заохочуватимуть до співучасті.

Появиться більший акцент на комунікацію і освіту, мішаний підхід до здоров’я, який пов’язуватиме професійну медицину і самолікування, більш андрогенічне саморозуміння і способи інтегрування науки, містицизму, технології та екології. Тому це черговий доказ існування глибокого прагнення повноти і здорового існування людської раси і цілої планети. Деякі традиції, які включились в течію Нью-Ейдж: окультні практики античного Єгипту, Кабала, ранньохристиянський гностицизм, суфізм, традиція Друїдів, кельтське християнство, середньовічна алхімія, ренесансовий герметизм, Дзен-буддизм, йога і багато інших (15).

А ось що є «новим» в Нью-Ейдж. Це «синкретизм езотеричних і світських елементів» (16). Вони поєднуються у широко розповсюджену думку про те, що вже дозрів час фундаментальної зміни в людях, у суспільстві і світі.

Існують різні способи висловлення потреби цієї зміни:• Від механістичної фізики Ньютона до квантової фізики;• Від модерністичної похвали розуму до цінування відчуттів, емоцій і досвідчень (які часто описують як перехід від «лівопівкульного» раціонального мислення до «правопівкульного» інтуіційного мислення);• Від домінації чоловічості і патріархату до відзначення жіночності на рівні індивідуумів і суспільства.

У цьому контексті часто вживається термін «зміна парадигми». У деяких випадках припускається, що  така зміна не те, щоб бажана, але неуникна. Відкидання сучасності, яке лежить в основі прагнення змін, не є новим, але може бути описане як «сучасна віднова поганських релігій з домішкою впливу як східних релігій, так і сучасної психології, філософії, науки і контркультури, яка розвинулась у 1950 і 1960 роках» (17). Нью-Ейдж свідчить про щось, що є щонайменше культурною революцією, складною реакцією на домінуючі ідеї і вартості західної культури, але, незважаючи на це, його ідеалістична критика є іронічно типовою для культури, яку критикує.

Необхідно також зазначити дещо про поняття зміна парадигми. Його  популяризував Томас Кун, американський історик науки, який сприймав парадигму як «цілу констеляцію переконань, вартостей, технік і т.п., які поділяють члени даної групи» (18). Коли наступає зміна однієї парадигми на іншу, вона є радше питанням цілковитої трансформації перспективи, ніж поступового розвитку, це правдива революція. Кун підкреслював, що конкуруючі парадигми є неспівмірними і не можуть співіснувати між собою.  Тому його ідея про зміну  парадигми у сфері релігії і духовності є просто новим способом ствердження, що традиційні вірування не змогли виконати свої завдання. Тим, що діється в реальності, є радикальна зміна сприйняття і розуміння світу, яка ставить під питання не лише зміст, але також принциповий спосіб інтерпретації попередньої візії. Можливо, найвлучнішим прикладом цього, в категорії відношень між Нью-Ейдж і християнством, є цілковита зміна розуміння життя і ролі Ісуса Христа. Погодити ці дві візії неможливо (19).

Як видно, науці і технології не вдалося забезпечити людей тим всім, що колись обіцяли, тому в своїх пошуках сенсу і визволення вони звернулись до духовної сфери.  Нью-Ейдж, такий як ми його знаємо, народився з пошуків чогось більш людського і красивого, ніж пригнічуючий і відчужуючий досвід життя в західному суспільстві. Його ранні поширювачі готувались зайти далеко у своїх пошуках, тому він став підходом дуже еклектичним.  Ця ситуація може стати одним зі знаків «повернення до релігії», але це точно не повернення до ортодоксійної християнської доктрини чи віровизнання. Першими символами проникнення цього руху до західної культури був пам’ятний фестиваль Вудсток (Woodstock) у штаті Нью Йорк у 1969 році і мюзикл Hair, який порушив головні тематики Нью-Ейдж у символічній пісні „Aquarius” (Водолій)[20]. Але вони були просто верхівкою айсберга, розміри якого стали видимими відносно недавно. Ідеалізм 60-тих і 70-тих все ще живе в деяких регіонах, але підлітки більше не становлять більшості серед заангажованих осіб. Зв'язок з ідеологією політичної лівиці ослаб, а психоделічні засоби вже не є настільки істотним елементом, яким були колись. З того часу стільки всього сталось, що все це перестало виглядати як революція – «духовні» і «містичні» тенденції, попередньо обмежені до контркультури, тепер є визнаною частиною головної течії культури, яка впливає на такі різноманітні аспекти життя,  як медицина, наука, мистецтво і релігія. Культура Заходу тепер є більш пройнята вселенською політичною і екологічною свідомістю, а вся ця культурна зміна має величезний вплив на стиль життя людей. Припускається, що «рух»  Нью-Ейдж є тією найважливішою зміною до того, що повинне бути визнаним «значно кращим способом життя»(21).2.2. Що Нью-Ейдж хотів би запропонувати?