2.3.3. Головні теми Нью-Ейджу

Нью-Ейдж не є, власне кажучи, релігією, а зацікавлений у тому, що називається «божественним». Суть Нью-Ейджу полягає у вільному поєднанні різних діяльностей, людей та ідей, які могли б законно залучити цей термін. Не існує єдиного офіційного формулювання будь-чого, як у доктринах головних релігій. Однак, незважаючи на це, і незважаючи на величезну різноманітність в рамках Нью-Ейджу, існує кілька спільних точок:– космос вважається єдиним цілим;– його живить Енергія, яка також ідентифікується як божественна Душа чи Дух;– велика віра покладається на посередництво різних духовних істот;– людина є здатною піднятися до невидимих вищих сфер і контролювати власне життям поза смертю;– припускається, що існує «вічне знання», яке випереджає і є вищим від усіх релігій та культур;– люди слідують за просвітленими вчителями…

2.3.4. Що говорить Нью-Ейдж про...

2.3.4.1. ...Людину?

Нью-Ейдж визнає переконання, що досконалість людської особи можна досягнути з допомогою широкого різноманіття технік і практик (всупереч християнського бачення співпраці із Божою ласкою). Він також поділяє ідею Ніцше, що християнство перешкодило повному прояву правдивого людства. Досконалість, у цьому контексті, означає досягнення самореалізації, відповідно до єрархії цінностей, які ми самі створюємо і яких досягаємо своїми силами: таким чином можемо говорити про «я», яке саме себе створює. Відповідно до такої точки зору, існуватиме більша відмінність між тими людьми, які є зараз, і які будуть, коли в повноті реалізують свій потенціал, ніж між людьми і антропоїдами.

Слід розрізняти езотерику, тобто пошук знань, і магію, чи окультизм: останній є засобом для отримання влади. Деякі групи є і езотеричними, і окультними. В центрі окультизму стоїть прагнення до влади, що базується на мрії стати божественним.

Техніки розширення розуму мають на меті об’явити людям їх божественну силу; використовуючи цю силу, люди готують шлях для Ери Просвітлення. Таке вивищення людства руйнує правдиві відносини між Творцем і створінням, а однією із його екстремальних форм є сатанізм. Сатана став символом бунту проти звичаїв і правил, символом, який часто набирає агресивної, егоїстичної і насильницької форми. Деякі протестантські групи виразили занепокоєння підсвідомою присутністю того, що вони вважають сатанинською символікою у певних видах рок-музики, яка має величезний вплив на молодь. Все це є далеким від послання миру і гармонії, яке знаходимо в Новому Завіті, і часто є наслідком вивищення людства, що включає заперечення трансцендентного Бога.Однак це не є проблемою, яка стосується лише молоді; основні теми езотеричної культури є також присутніми у сфері політики, освіти і законодавства [37]. Це можна чітко побачити у випадку екології. Сильний наголос екологів на біоцентризмі заперечує антропологічне бачення, закладене у Святому Письмі, відповідно до якого люди знаходяться в центрі світу, оскільки їх вважають якісно кращими від інших природних форм. Біоцентричний спосіб мислення також помітний в сучасному законодавстві та освіті, незважаючи на те, що він таким чином недооцінює людство. Таку ж езотеричну культурну модель можна знайти в ідеологічній теорії, яка лежить в основі політики контролю народжуваності та експериментів генної інженерії, які начебто сповнюють людські мрії створити себе заново. Яким чином люди надіються це зробити? Розшифрувавши генетичний код, змінивши природні закони сексуальності та кидаючи виклик границям смерті.

Відповідно до того, що можна назвати класичним переконанням Нью-Ейджу, люди народжуються із божественною іскрою, в розумінні, яке нагадує античний гностицизм; ця іскра пов’язує їх із єдністю Цілого. Тому вони вважаються по суті божественними, хоча беруть участь у цій космічній божественності на різних рівнях свідомості. Ми є співтворцями і самі створюємо свою власну реальність. Багато авторів Нью-Ейджу дотримуються думки, що ми вибираємо обставини нашого життя (навіть наші хвороби і здоров’я), будучи переконаними, що кожна особа вважається творчим джерелом всесвіту. Але нам потрібно пройти подорож для того, щоб зрозуміти яким чином ми підключаємося до єдності космосу. Цією подорожжю є психотерапія, а пізнання універсальної свідомості є спасінням. Гріх не існує; існує лише неповне знання. Ідентичність кожної людської особи розпливається в універсальному бутті і в процесі подальшої інкарнації. Люди піддаються визначеному впливу зірок, але можуть відкриватися на божественність, що живе в них, в їх тривалих пошуках (з допомогою відповідних технік) все більшої гармонії між своїм «я» та божественною космічною енергією. Немає потреби в Одкровенні чи Спасінні, яке би прийшло до людей ззовні, а просто існує потреба відчути спасіння, приховане в них самих (самоспасіння), оволодівши психофізичними техніками, які приводять до остаточного просвітлення.

Деякі етапи на шляху до самоспасіння можна назвати підготовчими (медитація, гармонія тіла, вивільнення енергії самозцілення). Вони є вихідною точкою для процесів спіритуалізації, удосконалення і просвітлення, які допомагають людям осягнути подальший самоконтроль і фізичну зосередженість на «трансформації» особового «я» у «космічну свідомість». Доля людини полягає у серії послідовних реінкарнацій душі в різні тіла. Цей процес розуміється не як цикл самсари, в значенні очищення і покарання, а як поступове сходження до ідеального розвитку потенціалу особи.

Психологія використовується для пояснення розширення розуму як «містичного» досвіду. Йога, дзен, трансцендентальна медитація і тантричні вправи провадять до досвіду самореалізації чи просвітлення. Піковий досвід (пережиття заново свого народження, подорож до брам смерті, біологічний зворотній зв’язок, танець і навіть наркотики – все, що може викликати стан зміненої свідомості) вважається шляхом до єдності і просвічення. Оскільки існує лише один Розум, деякі люди можуть бути каналами (т.зв. channeling) до вищих форм буття. Кожна частина цього єдиного, універсального буття має контакт із кожною іншою частиною. Класичним підходом у Нью-Ейджі є трансперсональна психологія, головними концепціями якої є: Універсальний Розум, Вище Я, колективна та персональна несвідомість і індивідуальне его. Вище Я є нашою правдивою ідентичністю, мостом між Богом як божественним Розумом та людством. Духовний розвиток є контактом із Вищим Я, яке долає всілякі форми дуалізму між суб’єктом і об’єктом, життям і смертю, душею і сома, між я і окремими його аспектами. Наша обмежена особистість є неначе тінню чи сном, створеним правдивим «я». Вище Я містить спогади про попередні (ре-)інкарнації.