Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
L_5.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
255 Кб
Скачать
☆

9. Типи комунікацій для мети пр

Комунікація може бути явною і неявною. Дуже часто ПР зорієнтовані на неявну видачу потрібної інфор­мації, щоб створити потрібний прихильний контекст. Якщо ж цей контекст створюватиметься від імені тієї фірми, про яку буде йти мова, то споживач інформації поставиться до неї з недовірою. Звідси випливає, що для ПР цікавими є на­самперед непрямі методи комунікаційного впливу.

Можна навести такий приклад виборів у Великобританії: коли в газетах з'явилася зла карикатура на Дж. Мейджора як на "слабака", вона була подана просто як витік інфор­мації, оскільки при цьому підкреслювалось, що Т. Блер проти ведення негативної кампанії. З цього прикладу видно, що тим, хто проводив кампанію, вдалося виконати дві протилежні дії: вони "вистрілили" у свого суперника, одночасно показав­ши, що таким негарними справами не займаються.

Досить часто подібні приклади непрямого впливу нале­жать до сфери так званого "чорного ПР". Як приклад можна назвати демонстрацію геїв у Красноярську в підтримку канди­датури О. Лебедя чи повій на Тверській в підтримку С. Кириєнка. Ми бачимо, що тут пряме "так" насправді є опосередкова­ним "проти".

Саме тому такого роду вплив відносять до розряду "чорних ПР". Варто підкреслити публіцистичний характер цього тер­міну — ПР можуть бути або білими, або їх немає взагалі. Але виборчі технології застосовуються в умовах "світової війни", тому дуже часто до їхнього арсеналу належать ті методи, котрі не можна застосовувати в звичайній ситуації.

Юрій Лотман запропонував два можливих варіанти одер­жання інформації462. У першому з них ми додаємо інформацію, читаючи текст за текстом. Це немовби арифметичне підсумову­вання, і саме так читає книги сучасна людина. Людина мину­лого могла читати все життя тільки одну книгу, наприклад, Біблію. Тому в цьому прикладі прирощування інформації йде за іншою моделлю. Текст виступає як збудник, який викликає зростання інформації всередині людини. У першому випадку інформація виробляється на стороні й повністю передається одержувачу. У другому випадку інформація зростає завдяки процесам міркування.

Однак робота в галузі ПР пропонує і третій варіант пере­дачі. Це звернення до вже існуючих у свідомості одержувача тем чи до інших картинок і ситуацій. У цьому разі по­відомлення виступає і не як передавач (перший варіант за Лотманом), і не як збудник міркувань (другий варіант за Лотманом). Повідомлення "включає" ту чи іншу готову си­туацію.

Наприклад, у президентській гонці 1996 р. Доул і Клінтон по-своєму обігрують вік. Доул говорить про вік як досвід. Клінтон — як про молоду енергію. І та, й інша характерис­тика присутня в масовій свідомості, і вони намагаються вклю­чити її своїми комунікативними діями. У своїй президент­ській гонці Єльцин активно використовував проти Зюганова жупел концтаборів, розстрілів, пустих прилавків, пов'язуючи їх з комунізмом. Хоча, кажучи строго логічно, Зюганов до цього так же причетний, як і сам Єльцин. Проте емоційно вдалося включити необхідні типи картинок, які міцно зрос­лися саме з постаттю Зюганова. Утворився, кажучи словами нейролінгвістичних психологів, "якір", що пов'язав появу Зю­ганова з певним типом інформації. Собі ж Єльцин забрав картинку реформ, "прогресу", створивши поділ світу на два класи: реформістів й антиреформістів. Зюганов внаслідок цього виявився представником менш прогресивної частини людства.

Ці три варіанти передачі інформації розрізняються і за ступенем довгочасності. У цьому плані першість можна відда­ти саме третьому виду, оскільки завдяки йому ми виходимо на базові цінності людини, які, якщо і підлягають змінам, то дуже важко.

Гонитва за довгочасним результатом визначає увагу ПР і до візуальної комунікації, оскільки вона довше зберігається в пам'яті. Звідси те звернення до варіанту "торгових марок", яке проходять партії. Так, синій колір став головним для консерваторів. Але не тільки партія, а й сама М. Тетчер по­любила його. Один її колега в парламенті зауважив: "Коли вона одягається в синє, вся нація припадає до телевізорів, щоб подивитися на добрий прочухан"464. А новий імідж лейбо­ристів з 1986 р. включає червону троянду, яка є символом людської любові. Червону троянду схвалено як символ соціа­лізму європейськими політичними партіями. Осел і слон візуально поділили демократів і республіканців у СІЛА. Якщо осел несе біблійні асоціації, то слон — офіційний символ рес­публіканської партії — вперше виник на карикатурах ще в 1874 р., де він намагався розтоптати інфляцію і хаос4в5. При цьому на сьогодні ми навіть не знаємо інтерпретацій деяких візуальних дій, хоча й користуємося ними. Наприк­лад, приспущеність прапора під час трауру. Виявляється, це має символізувати те, що ми надаємо місце для невидимого прапора смерті. Це незнання може мати далеко йдучі на­слідки у випадку зіткнення культур. Так, у деяких областях Китаю кольором трауру є пурпурний. Коли один із вироб­ників жувальної гумки випустив свій товар з обгорткою пур­пурного кольору, купівля її різко впала. Китайці вирішили, що цією жувальною гумкою слід користуватися тільки на похороні468.

Невербальні тексти досить часті на політичній арені. Відповідно і сам політик починає виступати також як невербальний текст. У Великобританії відкрито клуб "Прем'єр", в якому за спілку­вання з міністром потрібно заплатити 10 000 фунтів стер­лінгів, а дві бесіди з прем'єром тягнуть на всі 100 000 фунтів стерлінгів468.

Джон Моллой, автор книги "Одяг для успіху", підкреслює, що одяг може передати такі повідомлення, як "Я компетент­ний", "Я є загрозою". Він стверджує, що владні відносини можна передати відтінками блакитного, а для щирості й теп­лоти підходить коричневий.

Відмінність західних політичних вербальних текстів від наших полягає в значно більшій особистісній їхній прив'язці. Емоції запам'ятовуються, тому такі тексти політичної комуні­кації максимально насичені особистісною інформацією. На­приклад, після виступу дружини Б. Доула на республікансько­му конгресі вся Америка чекала відповідного виступу X. Клін­тон на демократичному конгресі. Ось підсумовуючий аналіз кореспондента: "Хілларі показала, чому її люб­лять і чому її не люблять. Вона була непохитна в прихильності до бідних. З її слів було видно: вона знає, як важко молодій сім'ї без бабусь і тіток. Вона відчуває, як жахливо мати хво­ру дитину і не мати грошей на її лікування. Вона по собі знає, що значить гнучкий режим робочого дня для працю­ючої матері. Для багатьох її слухачів не були відкриттям спогади про те, що Білл був присутнім у пологовому будинку при народженні їхньої доньки, допомагаючи акушерам. Проте стійкість, з якою перша леді захищала навіть такий свій крок, що провалився, як реформа охорони здоров'я, розворот його в бік незаможних, став однією з причин, з якої президент на­ступного ранку сказав: "Я пишаюся моєю дружиною".

Західні політики також чітко знають й інше. Що не мож­на, наприклад, фотографуватися в стандартних фотостерео-типах, до яких належать:

— проходження через контроль;

— копання лопатою;

— потискування рук;

— розрізання стрічки;

— прохід з табличкою.

Спеціалісти вважають, що мінусом такого зображення є повне викреслювання контексту, подібні фотографії підходять під будь-яку іншу подію472. Звідси випливають правила гар­них фотографій:

— включайте у вашу фотографію дію: гарна дія, навіть у застиглому стані, може драматизувати фотографію;

— гарна фотографія має враховувати точку інтересу, звідки починають свою подорож ваші очі;

— на фотографії має бути не більше п'яти людей, їх не слід виставляти в ряд, щоб вони не виглядали як "огорожа".

Слід зазначити, що в ПР-комунікації водночас різко зрос­тає рівень деталізації. Це немовби перехід на великий план у рамках кіномови. Нам важко собі уявити, щоб наші прези­денти, святкуючи своє п'ятдесятиріччя, при всьому чесному народі згадували всіх своїх родичів, як це робить Білл Клінтон 18 серпня 1996 р.: "Я думав про всі дари, які мені дано. Я дякую Господові за свою сім'ю, за всіх, хто тут, і тих, кого вже немає. Я хотів би, щоб мій брат був тут увечері, та його дру­жина і його син з нами. Я хотів, щоб мій прекрасний вітчим був живий, я втратив його, і, о Господи, я втратив свою матір. Вона любила гарні вечірки, ви знаєте, і їй би сподобався сьо­годнішній вечір".

ПР також зацікавлені не тільки в процесах комунікації, а й у посткомунікативних процесах, які протікають після того, як комунікація відбулася. До них ми відносимо, в першу чергу, подальшу усну переказуваність подій масової комуніка­ції. Подія первинної комунікації тоді має сенс, якщо вона породжує подальші пропозиції у вигляді подій вторинної ко­мунікації474. Уся сфера так званого "Spin doctor" — це процеси посткомунікації, оскільки вони вступають у дію, якщо масо­ва комунікація починає інтерпретувати те, що відбувається, не в той бік, як цього хотілося б тим, хто керує цими подіями.

Можна навести приклад такого "лікування ситуації", коли вона і не спростовується, проте немовби перевертається на більш нейтральну, якщо не сприятливу сторону. Так, голова Комітету Російської Федерації з рибальства, відповідаючи на анкету "Известий", каже: "Не цілком згоден з рішенням редакції винести на першу шпальту (в № 158) повідомлення про те, що онук президента Єльцина буде вчитися в англій­ському коледжі. Яка в цьому сенсація? Що тут незвичайного чи осудливого? Адже навчання маленького Бориса оплачуєть­ся не за державний рахунок. Невже в "Известиях" справді думають, що це новина для першої сторінки? Якщо ми вва­жаємо нашу країну цивілізованою і демократичною, нас не може дивувати й шокувати, що діти й онуки перших осіб держави навчаються за кордоном. Невже, наприклад, фран­цузька газета "Монд" повідомила б на першій шпальті про те, що онук чи онучка Жака Ширака здобувають освіту в Англії? Це приватна справа сім'ї".

До проблеми " Spin doctor " належить й інтерпретація ситуа­ції в такій формі, щоб не образити одну зі сторін конфлікту. Після кубинської кризи, наприклад, Джон Кеннеді заборо­нив Держдепартаменту говорити про виведення радянських ракет як про перемогу СІЛА, що дало можливість Радянсько­му Союзу менш боляче сприймати цю ситуацію.

До цієї сфери відносяться всілякі спростування.

ПР також зацікавлені у використанні різноманітних так­тик впливу, запозичених із всіляких дисциплін, насамперед з реклами. У цьому разі акцент зроблено на результатив­ності комунікації. Наприклад, Ч. Ларсон наводить такі типи технік, що використовуються476:

1. Техніка "Так-так", в рамках якої цільова аудиторія відповідає позитивно на ряд запитань, після яких йде необ­хідне для впливу запитання.

2. Не запитуйте "якщо", запитуйте "котрий": у цьому разі вибір немовби робиться за особу, на яку спрямовано пе­реконання. У цьому разі краще виглядає не запитання "Коли ми зустрінемося?", а запитання "Для зустрічі Вам краще вівторок чи середа?"

3. Відповідь на запитання запитанням дає час подума­ти. Навіть просте повторювання має той же ефект.

4. Просіть більше, тоді вони погодяться на менше. Відступ від названої більшої ціни дасть можливість іншій стороні відчути, що вони виторгували для себе явні переваги.

5. Навіювання вимагає використання одного з п'яти від­чуттів для закріплення в пам'яті. Звук дверей автомобіля, що зачиняються, в рекламі доповнює його технічні характе­ристики. Поп-групи використовують канал, коли просять підтримати їх ритмічними аплодисментами. Або такий приклад: коли в радіодетективі треба було зобразити ніч, автори скористали­ся звучанням цвіркунів.

Є також певні обмеження, пов'язані з людською психоло­гією, які необхідно враховувати спеціалістам з ПР. Так, вва­жається, що аудиторія через 30 хвилин пам'ятає тільки 60 відсотків змісту. У кінці дня в пам'яті буде вже тільки 40%, а в кінці тижня — 10%. Тому спеціалісти із кризових ситуа­цій знають, що проблема щезає сама собою протягом 10 днів, якщо, звичайно, вона не буде "підігріватися" за допомогою нової інформації.

І Завершуючи, вкажемо на суттєвість для ПР комунікатив­них дисциплін, що приводить до виділення в деяких західних вузах єдиної спеціальності "ПР і комунікація".

Потрібно враховувати зворотний зв'язок, якого немає сьогодні у взаємовідносинах владних структур зі своїм народом, влада тільки слухає себе, сама ж вона ще не навчилася слухати, і тим порушує аксіоматику ПР.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]