- •Тема 5: Комунікація і вплив на громадськість
- •1. Боротьба за увагу громадськості
- •2. Поширення інформації чи комунікація?
- •3. Процес комунікації та його елементи
- •4. Вплив на громадськість
- •5. Питання етики паблик рілейшнз
- •6. Стратегічні комунікації
- •7. Пр як теорія непрямого комунікативного впливу
- •8. Комунікації виразності
- •9. Типи комунікацій для мети пр
9. Типи комунікацій для мети пр
Комунікація може бути явною і неявною. Дуже часто ПР зорієнтовані на неявну видачу потрібної інформації, щоб створити потрібний прихильний контекст. Якщо ж цей контекст створюватиметься від імені тієї фірми, про яку буде йти мова, то споживач інформації поставиться до неї з недовірою. Звідси випливає, що для ПР цікавими є насамперед непрямі методи комунікаційного впливу.
Можна навести такий приклад виборів у Великобританії: коли в газетах з'явилася зла карикатура на Дж. Мейджора як на "слабака", вона була подана просто як витік інформації, оскільки при цьому підкреслювалось, що Т. Блер проти ведення негативної кампанії. З цього прикладу видно, що тим, хто проводив кампанію, вдалося виконати дві протилежні дії: вони "вистрілили" у свого суперника, одночасно показавши, що таким негарними справами не займаються.
Досить часто подібні приклади непрямого впливу належать до сфери так званого "чорного ПР". Як приклад можна назвати демонстрацію геїв у Красноярську в підтримку кандидатури О. Лебедя чи повій на Тверській в підтримку С. Кириєнка. Ми бачимо, що тут пряме "так" насправді є опосередкованим "проти".
Саме тому такого роду вплив відносять до розряду "чорних ПР". Варто підкреслити публіцистичний характер цього терміну — ПР можуть бути або білими, або їх немає взагалі. Але виборчі технології застосовуються в умовах "світової війни", тому дуже часто до їхнього арсеналу належать ті методи, котрі не можна застосовувати в звичайній ситуації.
Юрій Лотман запропонував два можливих варіанти одержання інформації462. У першому з них ми додаємо інформацію, читаючи текст за текстом. Це немовби арифметичне підсумовування, і саме так читає книги сучасна людина. Людина минулого могла читати все життя тільки одну книгу, наприклад, Біблію. Тому в цьому прикладі прирощування інформації йде за іншою моделлю. Текст виступає як збудник, який викликає зростання інформації всередині людини. У першому випадку інформація виробляється на стороні й повністю передається одержувачу. У другому випадку інформація зростає завдяки процесам міркування.
Однак робота в галузі ПР пропонує і третій варіант передачі. Це звернення до вже існуючих у свідомості одержувача тем чи до інших картинок і ситуацій. У цьому разі повідомлення виступає і не як передавач (перший варіант за Лотманом), і не як збудник міркувань (другий варіант за Лотманом). Повідомлення "включає" ту чи іншу готову ситуацію.
Наприклад, у президентській гонці 1996 р. Доул і Клінтон по-своєму обігрують вік. Доул говорить про вік як досвід. Клінтон — як про молоду енергію. І та, й інша характеристика присутня в масовій свідомості, і вони намагаються включити її своїми комунікативними діями. У своїй президентській гонці Єльцин активно використовував проти Зюганова жупел концтаборів, розстрілів, пустих прилавків, пов'язуючи їх з комунізмом. Хоча, кажучи строго логічно, Зюганов до цього так же причетний, як і сам Єльцин. Проте емоційно вдалося включити необхідні типи картинок, які міцно зрослися саме з постаттю Зюганова. Утворився, кажучи словами нейролінгвістичних психологів, "якір", що пов'язав появу Зюганова з певним типом інформації. Собі ж Єльцин забрав картинку реформ, "прогресу", створивши поділ світу на два класи: реформістів й антиреформістів. Зюганов внаслідок цього виявився представником менш прогресивної частини людства.
Ці три варіанти передачі інформації розрізняються і за ступенем довгочасності. У цьому плані першість можна віддати саме третьому виду, оскільки завдяки йому ми виходимо на базові цінності людини, які, якщо і підлягають змінам, то дуже важко.
Гонитва за довгочасним результатом визначає увагу ПР і до візуальної комунікації, оскільки вона довше зберігається в пам'яті. Звідси те звернення до варіанту "торгових марок", яке проходять партії. Так, синій колір став головним для консерваторів. Але не тільки партія, а й сама М. Тетчер полюбила його. Один її колега в парламенті зауважив: "Коли вона одягається в синє, вся нація припадає до телевізорів, щоб подивитися на добрий прочухан"464. А новий імідж лейбористів з 1986 р. включає червону троянду, яка є символом людської любові. Червону троянду схвалено як символ соціалізму європейськими політичними партіями. Осел і слон візуально поділили демократів і республіканців у СІЛА. Якщо осел несе біблійні асоціації, то слон — офіційний символ республіканської партії — вперше виник на карикатурах ще в 1874 р., де він намагався розтоптати інфляцію і хаос4в5. При цьому на сьогодні ми навіть не знаємо інтерпретацій деяких візуальних дій, хоча й користуємося ними. Наприклад, приспущеність прапора під час трауру. Виявляється, це має символізувати те, що ми надаємо місце для невидимого прапора смерті. Це незнання може мати далеко йдучі наслідки у випадку зіткнення культур. Так, у деяких областях Китаю кольором трауру є пурпурний. Коли один із виробників жувальної гумки випустив свій товар з обгорткою пурпурного кольору, купівля її різко впала. Китайці вирішили, що цією жувальною гумкою слід користуватися тільки на похороні468.
Невербальні тексти досить часті на політичній арені. Відповідно і сам політик починає виступати також як невербальний текст. У Великобританії відкрито клуб "Прем'єр", в якому за спілкування з міністром потрібно заплатити 10 000 фунтів стерлінгів, а дві бесіди з прем'єром тягнуть на всі 100 000 фунтів стерлінгів468.
Джон Моллой, автор книги "Одяг для успіху", підкреслює, що одяг може передати такі повідомлення, як "Я компетентний", "Я є загрозою". Він стверджує, що владні відносини можна передати відтінками блакитного, а для щирості й теплоти підходить коричневий.
Відмінність західних політичних вербальних текстів від наших полягає в значно більшій особистісній їхній прив'язці. Емоції запам'ятовуються, тому такі тексти політичної комунікації максимально насичені особистісною інформацією. Наприклад, після виступу дружини Б. Доула на республіканському конгресі вся Америка чекала відповідного виступу X. Клінтон на демократичному конгресі. Ось підсумовуючий аналіз кореспондента: "Хілларі показала, чому її люблять і чому її не люблять. Вона була непохитна в прихильності до бідних. З її слів було видно: вона знає, як важко молодій сім'ї без бабусь і тіток. Вона відчуває, як жахливо мати хвору дитину і не мати грошей на її лікування. Вона по собі знає, що значить гнучкий режим робочого дня для працюючої матері. Для багатьох її слухачів не були відкриттям спогади про те, що Білл був присутнім у пологовому будинку при народженні їхньої доньки, допомагаючи акушерам. Проте стійкість, з якою перша леді захищала навіть такий свій крок, що провалився, як реформа охорони здоров'я, розворот його в бік незаможних, став однією з причин, з якої президент наступного ранку сказав: "Я пишаюся моєю дружиною".
Західні політики також чітко знають й інше. Що не можна, наприклад, фотографуватися в стандартних фотостерео-типах, до яких належать:
— проходження через контроль;
— копання лопатою;
— потискування рук;
— розрізання стрічки;
— прохід з табличкою.
Спеціалісти вважають, що мінусом такого зображення є повне викреслювання контексту, подібні фотографії підходять під будь-яку іншу подію472. Звідси випливають правила гарних фотографій:
— включайте у вашу фотографію дію: гарна дія, навіть у застиглому стані, може драматизувати фотографію;
— гарна фотографія має враховувати точку інтересу, звідки починають свою подорож ваші очі;
— на фотографії має бути не більше п'яти людей, їх не слід виставляти в ряд, щоб вони не виглядали як "огорожа".
Слід зазначити, що в ПР-комунікації водночас різко зростає рівень деталізації. Це немовби перехід на великий план у рамках кіномови. Нам важко собі уявити, щоб наші президенти, святкуючи своє п'ятдесятиріччя, при всьому чесному народі згадували всіх своїх родичів, як це робить Білл Клінтон 18 серпня 1996 р.: "Я думав про всі дари, які мені дано. Я дякую Господові за свою сім'ю, за всіх, хто тут, і тих, кого вже немає. Я хотів би, щоб мій брат був тут увечері, та його дружина і його син з нами. Я хотів, щоб мій прекрасний вітчим був живий, я втратив його, і, о Господи, я втратив свою матір. Вона любила гарні вечірки, ви знаєте, і їй би сподобався сьогоднішній вечір".
ПР також зацікавлені не тільки в процесах комунікації, а й у посткомунікативних процесах, які протікають після того, як комунікація відбулася. До них ми відносимо, в першу чергу, подальшу усну переказуваність подій масової комунікації. Подія первинної комунікації тоді має сенс, якщо вона породжує подальші пропозиції у вигляді подій вторинної комунікації474. Уся сфера так званого "Spin doctor" — це процеси посткомунікації, оскільки вони вступають у дію, якщо масова комунікація починає інтерпретувати те, що відбувається, не в той бік, як цього хотілося б тим, хто керує цими подіями.
Можна навести приклад такого "лікування ситуації", коли вона і не спростовується, проте немовби перевертається на більш нейтральну, якщо не сприятливу сторону. Так, голова Комітету Російської Федерації з рибальства, відповідаючи на анкету "Известий", каже: "Не цілком згоден з рішенням редакції винести на першу шпальту (в № 158) повідомлення про те, що онук президента Єльцина буде вчитися в англійському коледжі. Яка в цьому сенсація? Що тут незвичайного чи осудливого? Адже навчання маленького Бориса оплачується не за державний рахунок. Невже в "Известиях" справді думають, що це новина для першої сторінки? Якщо ми вважаємо нашу країну цивілізованою і демократичною, нас не може дивувати й шокувати, що діти й онуки перших осіб держави навчаються за кордоном. Невже, наприклад, французька газета "Монд" повідомила б на першій шпальті про те, що онук чи онучка Жака Ширака здобувають освіту в Англії? Це приватна справа сім'ї".
До проблеми " Spin doctor " належить й інтерпретація ситуації в такій формі, щоб не образити одну зі сторін конфлікту. Після кубинської кризи, наприклад, Джон Кеннеді заборонив Держдепартаменту говорити про виведення радянських ракет як про перемогу СІЛА, що дало можливість Радянському Союзу менш боляче сприймати цю ситуацію.
До цієї сфери відносяться всілякі спростування.
ПР також зацікавлені у використанні різноманітних тактик впливу, запозичених із всіляких дисциплін, насамперед з реклами. У цьому разі акцент зроблено на результативності комунікації. Наприклад, Ч. Ларсон наводить такі типи технік, що використовуються476:
1. Техніка "Так-так", в рамках якої цільова аудиторія відповідає позитивно на ряд запитань, після яких йде необхідне для впливу запитання.
2. Не запитуйте "якщо", запитуйте "котрий": у цьому разі вибір немовби робиться за особу, на яку спрямовано переконання. У цьому разі краще виглядає не запитання "Коли ми зустрінемося?", а запитання "Для зустрічі Вам краще вівторок чи середа?"
3. Відповідь на запитання запитанням дає час подумати. Навіть просте повторювання має той же ефект.
4. Просіть більше, тоді вони погодяться на менше. Відступ від названої більшої ціни дасть можливість іншій стороні відчути, що вони виторгували для себе явні переваги.
5. Навіювання вимагає використання одного з п'яти відчуттів для закріплення в пам'яті. Звук дверей автомобіля, що зачиняються, в рекламі доповнює його технічні характеристики. Поп-групи використовують канал, коли просять підтримати їх ритмічними аплодисментами. Або такий приклад: коли в радіодетективі треба було зобразити ніч, автори скористалися звучанням цвіркунів.
Є також певні обмеження, пов'язані з людською психологією, які необхідно враховувати спеціалістам з ПР. Так, вважається, що аудиторія через 30 хвилин пам'ятає тільки 60 відсотків змісту. У кінці дня в пам'яті буде вже тільки 40%, а в кінці тижня — 10%. Тому спеціалісти із кризових ситуацій знають, що проблема щезає сама собою протягом 10 днів, якщо, звичайно, вона не буде "підігріватися" за допомогою нової інформації.
І Завершуючи, вкажемо на суттєвість для ПР комунікативних дисциплін, що приводить до виділення в деяких західних вузах єдиної спеціальності "ПР і комунікація".
Потрібно враховувати зворотний зв'язок, якого немає сьогодні у взаємовідносинах владних структур зі своїм народом, влада тільки слухає себе, сама ж вона ще не навчилася слухати, і тим порушує аксіоматику ПР.
