11. Як змінити призначення платежу після відправки платіжного доручення?

Для того, щоб змінити призначення платежу у вже відправленому переказі, необхідно письмово звернутися до начальника відділення банку, у якому відкрито рахунок підприємства. Лист (у довільній формі, з обов'язковим зазначенням найменування підприємства, номеру рахунку, коду ЄДРПОУ, контактного телефону та усіх реквізитів платіжного доручення) із зазначенням інформації про сплату за відповідну послугу необхідно подати до канцелярії відділення банку. У тексті листа слід зазначити, яке нове призначення платежу вважати правильним

12. Які будуть наслідки, якщо у платіжному дорученні вказано помилкові реквізити отримувача?

Якщо вказано неможливі реквізити (МФО, рахунок), то платіж буде відбраковано на рівні банку підприємства-платника. При підключенні до системи Клієнт-банк це буде видно одразу. Якщо підприємство не користується системою Клієнт-банк, то платіжне доручення повернуть наступного дня із зазначенням причини повернення.

Якщо банк отримувача виявить невідповідність коду та номеру рахунку отримувача, то він зобов'язаний направити до банку платника запит на уточнення платежу. У випадку, якщо протягом 3-х днів з дати перерахування коштів підприємство-платник не виправить реквізит, то кошти буде повернено на його рахунок.

13. Що таке платіжна вимога-доручення?

Платіжна вимога-доручення - комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг) згідно з угодою; нижньої - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, зазначену в рядку "сума до сплати прописом".

У випадку згоди сплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа та здає в банк, що його обслуговує. У разі відмови платника оплатити вимогу-доручення він сповіщає про мотиви відмови безпосередньо одержувача коштів у порядку та у терміни, вказані у договорі.

14.Що таке розрахунковий чек?

Розрахунковий чек - документ, який містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банкові-емітенту), який веде його рахунок, сплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів.

Чекодавець - це юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. Чекодержатель - підприємство, яке є одержувачем коштів за чеком. Банк-емітент - банк, який видає чекову книжку юридичній або фізичній особі.

Перевага чекової форми розрахунків порівняно з іншими полягає у тому, що за рахунок відносної швидкості розрахунків зменшується дебіторська заборгованість. Недоліком є недостатня гарантія платежу.

15.У чому полягає сутність акредитиву та який порядок розрахунку ним?

Акредитив - це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитиву) повинен:

виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;

надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Заявником акредитива виступає платник, який звернувся до обслуговуючого банку для відкриття акредитива.

Банк-емітент - це банк платника, який відкриває акредитив своєму клієнтові.

Бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлено акредитив (продавець, виконавець робіт).

Виконуючий банк - банк бенефіціара або інший банк, який за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Умови та порядок здійснення акредитивної форми розрахунків передбачаються договором між бенефіціаром та заявником акредитива.

Для відкриття акредитива платник подає в банк заяву встановленого зразка з необхідними реквізитами:

o номером договору на відкриття акредитиву;

o терміном чинності акредитива;

o рахунком платника і банка;

o документами, згідно з якими здійснюється виплати за акредитивами;

o строком подання документів;

o видом акредитива та його сумою.