5. Текст у комп’ютері

Для зображення тексту в комп’ютері використовують кодування, тобто вся інформація в комп’ютері, у тому числі й текстова, зберігається у вигляді двійкових чисел (кодів).

Найпростіші тексти використовують кодування окремих символів в ASCII- стандарті, де кожен символ кодується одним байтом. ASCII – це абревіатура англійських слів American Standart Code of Information Interchange (скорочено ASCII або ASC-код), що в перекладі означає американський стандартний код для інформаційної взаємодії.

Код ASCII був розроблений для телетайпа та інших подібних систем зв’язку, спочатку був семибитним і включав символи з кодами від 32 до 128 (кодам від 0 до 31 відповідали службові символи, типу 7 – „дзвоник”, 10 – „переведення рядка”, 13 – „повернення каретки”).

У системі ASCII закріплені 2 таблиці кодування – базова й розширена. Базова таблиця закріплює значення кодів від 0 до 127, а розширена – від 128 до 255.

Перші 32 коди базової таблиці, починаючи з нульового, належать виробникам апаратних засобів (у першу чергу виробникам комп’ютерів та друкарських пристроїв). У цьому інтервалі розташовані так звані керівні коди, яким не відповідають жодні символи мови й тому ці коди не виводяться ні на екран, ні на друкарські пристрої, але за їх допомогою можна керувати виведенням інших даних.

Починаючи з коду 32 до коду 127 розташовані коди символів англійського алфавіту, розділових знаків, цифр, арифметичних дій і деяких допоміжних символів, коди від 128 до 255 вміщують національні алфавіти.

Таблиця 1. Базова таблиця кодування ASCII

Код	Символ	Код	Символ	Код	Символ	Код	Символ	Код	Символ	Код	Символ
32	пробіл	48	0	64	@	80	P	96	’	112	р
33	!	49	1	65	A	81	Q	97	a	113	q
34	”	50	2	66	B	82	R	98	b	114	r
35	#	51	3	67	C	83	S	99	c	115	S
36	$	52	4	68	D	84	T	100	d	116	t
37	%	53	5	69	E	85	U	101	e	117	u
38	&	54	6	70	F	86	V	102	f	118	v
39	‘	55	7	71	D	87	W	103	g	119	w
40	(	56	8	72	H	88	X	104	h	120	x
41	)	57	9	73	I	89	Y	105	i	121	y
42	*	58	:	74	J	90	Z	106	j	122	z
43	+	59	;	75	K	91	[	107	k	123	{
44	,	60	<	76	L	92	\	108	l	124	|
45	-	61	=	77	M	93	]	109	m	125	}
46	.	62	>	78	N	94	^	110	n	126	~
47	/	63	?	79	O	95		111	o	127

Приклади кодових таблиць, що підтримають кирилицю:

1. альтернативне кодування DOS (866);

2. кодування КОІ – 8;

3. кодування WINDOWS (1282).

Під час роботи з дисплеєм комп’ютера в алфавітно-цифровому режимі (на ІВМ-сумісному комп’ютері в такому режимі працює MS-DOS) накреслення символів єдиного доступного набору, що визначається використовуваною кодовою таблицею, завантажується в спеціальну область пам’яті відеоадаптера, що називається таблицею знакогенератора. У русифікованих версіях DOS це робиться зазначенням номера використовуваної кодової сторінки. У нелокалізованих версіях використовуються спеціальні резидентні програми-„русифікатори”, що підтримують одну або кілька кодових таблиць. Системи, в яких застосовується графічний режим відеоадаптера – Windows або операційна система Macintosh MAC OS (Macintosh взагалі має тільки графічний режим роботи дисплея), – більш гнучкі, оскільки кожен символ вимальовується на екрані програмно, „по крапках”. Тому однозначної відповідності коду символу його зовнішньому вигляду в таких системах немає. Саме ця відповідність (між кодом символу і його виглядом, накресленням, образом) і визначається шрифтом. У різних шрифтах один і той самий код (наприклад, 6510) відповідає різним за накресленням символам.

Для того щоб текст, підготований на одному комп’ютері (в одній операційній системі), можна було прочитати на іншому комп’ютері в іншій системі, необхідно використовувати одну й ту саму кодову таблицю або перекодування документа. Для забезпечення однакового вигляду документа, слід мати на обох машинах однаковий набір шрифтів.