3. Аналіз операційних витрат

Операційні витрати (витрати операційної діяльності) є основним видом витрат промислового підприємства, безпосередньо пов'язаних з ви­робництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг). Для аналізу операційні витрати зазвичай класифікують за двома основними напряма­ми, які доповнюють один одного, - за економічними елементами та стат­тями витрат (статтями калькулювання).

Аналіз витрат операційної діяльності передбачає послідовне проведен­ня: аналізу витрат операційної діяльності на одну гривню вартості продукції (товарів, робіт, послуг); аналізу операційних витрат за економічними елементами та аналізу операційних витрат за статтями витрат (статтями калькулювання).

Аналіз витрат на одну гривню вартості продукції. Аналіз витрат операційної діяльності зазвичай розпочинають з аналізу узагальнюваль- ного показника цих витрат - витрат операційної діяльності на одну гривню вартості виробленої (реалізованої) продукції (товарів, робіт, послуг). Використання цього показника для аналізу витрат операційної діяльності зумовлене, насамперед, його універсальністю: його можна ви­значати для підприємств усіх галузей і на всіх рівнях управління та засто­совувати для продукції, яка вже вироблялась (порівнянної), та для про­дукції, яку лише передбачається виробляти (непорівнянної); він дає змогу відстежувати динаміку відносних витрат операційної діяльності за декілька років. Крім того, показник витрат на одну гривню продукції наочно відображає зв'язок між витратами і прибутком (різниця між оди­ницею і значенням цього показника є, по суті, рентабельністю продукції).

Витрати на одну гривню продукції визначають як відношення планових чи фактичних витрат операційної діяльності до обсягу виробленої (реалі­зованої) продукції (товарів, робіт, послуг) у діючих цінах.

Аналіз витрат на одну гривню продукції здійснюють за двома основни­ми напрямами:

- оцінка динаміки витрат на одну гривню продукції;

- виявлення впливу факторів на зміну витрат на одну гривню продук­ції.

Динаміку витрат на одну гривню продукції аналізують у цінах, що діяли в звітному році (у діючих цінах), і в середньорічних цінах поперед­нього року. В результаті аналізу визначають рівень зниження або зростання величини витрат на одну гривню продукції.

За результатами оцінки динаміки витрат на одну гривню продукії можна також провести міжгосподарські порівняння темпів зростанн показника на підприємстві, де проводиться аналіз, з темпами зростанн цього ж показника на інших підприємствах галузі, а також зі середньо галузевими темпами його зростання.

На зміну рівня витрат на одну гривню продукції впливає велика кіль кість факторів, основними серед яких є: зміна структури і асортименту продукції; зміна рівня витрат на виробництво (виробничої собівартості) окремих виробів; зміна гуртових цін на вироблену продукцію (вироби).

Вплив цих факторів на зміну витрат на одну гривню продукції визначають методом ланцюгових підстановок.

Поглиблений аналіз витрат на одну гривню продукції передбачає дослідження впливу на величину витрат на одну гривню продукції таких факторів, як віковий склад продукції, рівень рентабельності окремих видів продукції, зміни цін і тарифів на матеріальні ресурси та послуги.

За результатами дослідження впливу факторів на зміну витрат на одну гривню продукції можна визначити їх вплив на зміну загальної суми витрат на виробництво продукції (робіт, послуг). Для цього абсолютні відхилення (приріст, зниження) витрат на одну гривню продукції за кож­ним фактором слід помножити на обсяг виробленої продукції у звітному періоді в діючих цінах. Слід мати на увазі також, що крім згаданих вище факторів, на абсолютне відхилення загальної суми витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) у звітному році, порівняно з попереднім, впливає зміна обсягу виробленої продукції (робіт, послуг). Цей вплив визначаєть­ся як добуток витрат на одну гривню продукції у зіставних цінах на аб­солютне відхилення обсягу виробленої продукції (робіт, послуг) у звітно­му році порівняно з попереднім.

Аналіз операційних витрат за економічними елементами. Важлив етапом аналізу операційних витрат є оцінка їх динаміки, складу і струк­тури за економічними елементами. Під економічними елементами витрат розуміють сукупність однорідних за економічним змістом видів витрат на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг).

Групування витрат за економічними елементами здійснюється з метою визначення загальної вартості використаних матеріальних, трудових та інших виробничих ресурсів, а також організації контролю за рівнем цих витрат. Витрати операційної діяльності підприємства групуються за та­кими економічними елементами: матеріальними витратами; витратами на оплату праці; відрахуваннями на соціальні заходи; амортизацією; іншими операційними витратами.

Аналіз операційних витрат за економічними елементами передбачає вивчення їхнього складу, структури та її зміни за звітний період чи за декілька періодів. Це дає змогу визначити роль окремих елементів у за­гальних витратах, оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомі- сткість продукції, виявити тенденції їх зміни і вплив на загальну зміну операційних витрат, своєчасно реагувати на відхилення від прогнозних(очікуваних) показників операційних витрат, визначити найважливіші напрями пошуку резервів їх зниження.

Узагальнені вихідні дані для аналізу операційних витрат за економіч­ними елементами містить розділ II "Елементи операційних витрат" форми № 2 або 2 М фінансової звітності "Звіт про фінансові результати".

Для аналізу за даними фінансової звітності складається аналітична таблиця, в якій відображаються абсолютні значення і частки вартості окремих економічних елементів витрат у загальній їх сумі, відхилення значень показників звітного періоду від базових (планованих показників, показників попереднього періоду).

Аналогічно можна проаналізувати динаміку, склад і структуру опера­ційних витрат звітного періоду порівняно з їх плановим рівнем.

Аналіз операційних витрат за статтями витрат (статтями калькулювання). Формування витрат за економічними елементами не дає змоги здійснити аналіз виробничої собівартості одиниці продукції, особ­ливо тоді, коли виготовляється два або декілька видів продукції. Крім того, для внутрішньовиробничого планування і виявлення резервів зни­ження собівартості продукції необхідно знати не лише загальну суму витрат підприємства за певним економічним елементом, а й величину витрат за видами виготовленої продукції та місцем їх виникнення, а також знати, яка частина витрат припадає на основне і допоміжне виробництво та управління. Цьому завданню відповідає групування та аналіз витрат за статтями витрат (статтями калькулювання).

Статті витрат (статті калькулювання) - це певний вид витрат, що формують виробничу собівартість окремих видів продукції й продукції загалом. Це можуть бути як одноелементні, так і комплексні статті витрат, які охоплюють декілька економічних елементів витрат. При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькулювання.

Витрати операційної діяльності в процесі їх класифікації за статтями витрат (статтями калькулювання) поділяють на:

- витрати, що враховуються при визначенні виробничої собівартос продукції (робіт, послуг) - прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати; перелік і склад статей калькул вання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) визначають підприємством самостійно;

- собівартість реалізованих товарів, запасів та іноземної валюти витрати, що не враховуються при визначенні виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) - адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

За способом перенесення вартості на продукцію (віднесення до вироб­ничої собівартості окремих видів продукції, віднесення на діяльність окремих центрів відповідальності тощо) операційні витрати поділяють на прямі та непрямі.

Прямими витратами є такі види операційних витрат, які в повному обсязі можуть бути віднесені до конкретного результату операційної діяль­ності (наприклад, до виробничої собівартості певного виду продукції). До прямих витрат належать: прямі матеріальні витрати (витрати на сирови­ну, основні матеріали, допоміжні матеріали, куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби), прямі витрати на оплату праці (заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконан­ні робіт або наданні послуг); інші прямі витрати, які можуть бути безпо­середньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До непрямих витрат належать такі види операційних витрат, які по­в'язані з виробництвом кількох або всіх видів продукції підприємства. Вони утворюють комплексні статті калькулювання, які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі. Непрямі витрати за вста­новленою методикою розподіляються між окремими видами продукції.

За ступенем впливу обсягу виробництва на величину витрат (за ступе­нем реагування на зміну обсягів виробництва продукції) у складі опера­ційних витрат виділяють змінні та постійні витрати.

Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час пря­мо залежить від обсягу виробництва продукції: зростає зі збільшенням кількості виробленої продукції й знижується з її зменшенням. При цьому залежність змінних витрат від обсягу виробництва може мати: пропорцій­ний характер, коли сума цих витрат збільшується або зменшується пропор­ційно збільшенню або зменшенню кількості виробленої продукції, а розмір цих витрат на одиницю продукції є постійним (витрати на сировину, основ­ні матеріали, комплектуючі вироби тощо); дегресивний характер, коли сума змінних операційних витрат зростає повільніше, ніж обсяг вироб­ництва, а витрати на одиницю продукції знижуються, виявляючи тенден­цію до стабілізації їх розміру (витрати на експлуатацію машин і облад­нання, ремонт, інструменти, рекламу тощо); прогресивний характер, коли сума змінних операційних витрат зростає скоріше, ніж обсяг вироб­ництва; при цьому збільшується й розмір витрат на одиницю продукції (наприклад, витрати на заробітну плату працівників при відрядно-пре­міальній системі оплати праці).

Постійні витрати - це витрати, абсолютна величина яких зі збіль­шенням (зменшенням) випуску продукції суттєво не змінюється. До них належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням діяльністю підприємства (адміністративні витрати, витрати на оренду виробничих приміщень тощо).

Виділення у складі операційних витрат змінних і постійних та їх аналіз є однією з найважливіших умов ефективності управління операційним прибутком підприємства з використанням системи аналізу взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку.

Аналіз операційних витрат за статтями витрат (статтями калькулюван­ня) є важливою складовою аналізу витрат підприємства. Він дає змогу виявити цільове призначення витрат та їх зв'язок з технологічним про­цесом, оцінити витрати за видами виготовленої продукції та за місцем їх виникнення, дослідити зміни розмірів операційних витрат за видами про­дукції та місцями їх виникнення, виявити тенденції цих змін. Одержані результати дають змогу з'ясувати, за якими статтями є економія, а за якими — перевитрачання матеріальних і трудових ресурсів, оцінити "вне­сок" кожної статті витрат у загальну зміну операційних витрат і виявити резерви їх можливого скорочення.

Як і аналіз операційних витрат за економічними елементами, аналіз операційних витрат за статтями витрат передбачає: визначення абсолют­ного і відносного відхилення статей витрат у процесі порівняння звітних їх значень з даними попереднього або декількох попередніх періодів, з відповідними плановими значеннями; обчислення частки кожної стат витрат у загальній сумі операційних витрат; оцінку структурних змін, що відбулися.

Вихідними даними для аналізу структури операційних витрат за стат­тями витрат є результати розрахунків:

- виробничої собівартості продукції;

- розподілу непрямих загальновиробничих витрат;

- кошторису адміністративних витрат;

- кошторису витрат на збут продукції.

За необхідності можна проаналізувати детальніше як статті витрат щодо виробництва кожного виду продукції, так і спільні для підприємства комплексні статті витрат (загальновиробничі, адміністративні, на збут тощо), що містять різні щодо обсягу виробництва витрати. Для аналізу комплексних статей витрат необхідно відобразити їх попередньо за сам стійними статтями калькулювання.