4. Аналіз виробничої собівартості продукції

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) містить: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оп­лату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Для управління витратами важли­во визначити зміни в обсязі та рівні прямих і непрямих витрат для того, щоб надалі можна було розробити дієві заходи щодо їх зниження.

Аналіз прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включають вартість сировини та основних матеріалів для продук­ції, що виробляється, купованих напівфабрикатів та комплектуючих ви­робів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат¹. Матеріали, які використовують не для виробництва продукції (утримання основних засобів, загальноце- хових потреб тощо), до складу цієї статті не включають На переважній більшості промислових підприємств, особливо в обробних галузях промисловості, рівень прямих матеріальних витрат є основним фактором, що визначає рівень собівартості реалізованої продукції й вели­чину валового прибутку. Тому дослідженню саме цих витрат потрібно приділяти особливу увагу.

Аналіз прямих матеріальних витрат розпочинають із загальної оцінки їх динаміки та частки у виробничій собівартості всієї товарної продукції. Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями калькулювання оцінюють, порівнюючи фактичні витрати звітного періоду з плановими або з даними попереднього (базового) періоду, обчислюють вплив окремих факторів на виявлені відхилення. Кількість факторів і методика їх дослі­дження залежать від галузевих відмінностей підприємства, особливостей технологічного процесу виготовлення продукції, методу управлінського обліку (позамовний, попередільний², попроцесний, нормативний), а також видів матеріальних ресурсів, що використовуються.

Факторами першого рівня, що впливають на зміну суми матеріальних витрат, є:

- зміна обсягу виробництва продукції;

- зміна структури виробленої продукції;

- зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.

Фактори зміни обсягу виробництва продукції та структури продукції є елементами, що не підлягають деталізації. Зміна рівня матеріальних ви­трат у собівартості одиниці продукції є складним фактором, що розкла­дається на фактори другого та третього рівнів.

На першому етапі аналізу визначають, які зміни відбулися в сумі пря­мих матеріальних витрат та їх частках у загальній сумі витрат операцій­ної діяльності.

У процесі подальшого аналізу досліджують вплив факторів другого рівня на зміну рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продук­ції, який, як зазначалося вище, є складним фактором і формується під впливом таких факторів другого рівня: норми витрат матеріальних цін­ностей, палива й енергії на одиницю продукції; середньої вартості (ціни) спожитих матеріальних цінностей і тарифів на електроенергію. За необ­хідності аналіз можна поглибити, дослідивши вплив факторів третього рівня на фактори другого рівня.

Аналіз прямих матеріальних витрат завершується зазвичай підрахунком резервів їх зниження і розробленням відповідних заходів щодо їх вико­ристання.

Аналіз прямих витрат на оплату праці. Для підприємств більшості галузей промисловості витрати на оплату праці є другою за значенням складовою витрат у структурі виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Тому ефективне використання трудових ресурсів і зумовлене ним зростання продуктивності праці, зменшення витрат на її оплату та по­в'язаних з ними відрахувань на соціальні заходи є важливим джерелом зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

До складу прямих витрат на оплату праці включають основну, до­даткову заробітну плату та інші грошові виплати робітникам (виключаючи нештатних), які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Аналіз прямих витрат на оплату праці передбачає визначення та оцін­ку динаміки суми прямих витрат на оплату праці, їх складу і структури та розрахунок впливу окремих факторів на їх зміну.

Аналіз динаміки суми прямих витрат на оплату праці, їх складу і струк­тури розпочинають з виявлення абсолютного і відносного відхилень цих показників у звітному періоді порівняно з попереднім (базовим). Після цього досліджують причини виявлених змін. При цьому з'ясовують вплив двох основних факторів: зміни середньооблікової кількості робітників (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати робітників (якісний фактор).

Для розрахунку впливу факторів на зміну суми прямих витрат на опла­ту праці (результативний показник) можна застосувати спосіб абсолютних різниць.

У процесі поглибленого аналізу прямих витрат на оплату праці дослі­джують вплив на середню заробітну плату робітників інших факторів: кількості робочих днів у звітному періоді, тривалості робочого дня (зміни), середньогодинної оплати праці. Методика розрахунку впливу цих факторів аналогічна викладеній вище.

Завершуючи аналіз прямих витрат на оплату праці, підраховують ре­зерви зниження виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) за ра­хунок скорочення непродуктивних виплат основної й додаткової заробіт­ної плати, надбавок і доплат до тарифних ставок та посадових окладів, інших грошових виплат. Слід мати на увазі, що зменшення непродуктив­них витрат на оплату праці не суперечить підвищенню основної й додат­кової заробітної плати, особливо якщо спостерігається відповідне зростан­ня продуктивності праці. Тому в процесі аналізу важливо також оцінити співвідношення темпів зростання середньої заробітної плати і темпів зро­стання продуктивності праці. Розширене відтворення підприємств, як відомо, передбачає, що темпи зростання продуктивності праці випереджа­ють темпи зростання витрат на оплату праці.

Аналіз непрямих витрат. Важливою складовою виробничої собівар­тості продукції (робіт, послуг) є непрямі витрати, до яких згідно з п. 11 П(С)БО 16 "Витрати" належать такі комплексні статті витрат, як змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Аналізуючи непрямі витрати, необхідно враховувати комплексний ха­рактер формування цих витрат, об'єднання в їхньому складі різних, за­лежно від обсягу виробництва продукції, витрат. Загальновиробничі витрати, на основі яких формуються непрямі витрати, складаються з окре­мих елементів: витрати на управління виробництвом; амортизація необо­ротних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхуван­ня, операційну оренду необоротних активів загальновиробничого призна­чення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та ін.; утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробни чого процесу; витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону на вколишнього середовища; інші витрати.

На першому етапі аналізу непрямих витрат вивчають динаміку загальної суми непрямих витрат, їх склад та структуру, визначають відхилення значень цих показників у звітному періоді порівняно з попереднім (базовим) періодом або кошторисом.

Наступний етап аналізу непрямих витрат передбачає дослідження при­чин, що зумовили абсолютне та відносне відхилення непрямих витрат на підприємстві загалом і за кожною статтею витрат. Зважаючи на велику кількість статей витрат (видів непрямих витрат), більшість з яких є ком­плексними, існує багато причин їх зміни (відхилення). Очевидно, що при дослідженні впливу факторів на зміну суми непрямих витрат слід зосере­дити увагу на головних статтях витрат, частка яких у загальній сумі витрат є найбільшою.

Заключний етап аналізу - підрахунок резервів можливого скорочення непрямих витрат і розроблення заходів щодо використання цих резервів як однієї з передумов зниження виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), загальної суми витрат виробництва.

1 Об'єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які по­требують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

2 Переділ — перероблення грубих сортів металу на вищі.