36. Архітектура живопис, та ін. 17-18ст
В архітектурі середини XVI ст. відбуваються суттєві зміни. Зникають оборонні риси, будівлі перетворюються на звичайні житлові палаци. Змінюється комплекс у цілому. запрошуються іноземні спеціалісти.
У культовій архітектурі розвиваються дві течії: продовжують зводитись дерев’яні церкви, що а також розвивається кам’яне мурування. Провідним типом споруд стає так званий козацький собор – п’ятикупольний, з чотирма однаковими фасадами. У внутрішній оздобі храмів, особливо у виготовленні різьблених дерев’яних іконостасів, проявилося блискуче мистецтво народних майстрів.
В архітектурі Західної України переважала загальноєвропейська стилістика, національне начало було виражено відносно слабко (собор Святого Юра у Львові). Найбільш яскравим шанувальником цього напрямку був І. Мазепа Він давав кошти і наглядав за зведенням монастирів, реставрацією собору Святої Софії.
Скульптура була тісно пов’язана з архітектурою В українській мистецькій культурі вона поширювалася, насамперед, у вигляді орнаментального декоративного різьблення, фігурна скульптура тут виступала спорадично, спроби ввести її до церковних інтер’єрів як на західноукраїнських, так і на Лівобережжі залишилися поодинокими епізодами.
Живопис також увібрав досягнення бароко — багатий декор, позолоту, складну композицію, поєднавши їх із традиціями народної творчості. У живопису, графіці, скульптурі спостерігається перехід від середньовічних канонів до реалістичних форм з виразними демократичними елементами. Подальшого розвитку набуває фресковий живопис, формуються головні іконописні школи. Український іконопис вирізнявся живописною розмаїтістю, світськими мотивами, впливом народного світогляду. Оригінальним національним явищем стали народні ікони — так звані Козацькі Покрови, на яких зображувалися козаки, старшини, гетьмани.
42. Класицизм — це художня система, яка панувала не лише в літературі, але й у живописі, скульптурі, архітектурі та музиці.
В Україні класицизм не зміг у силу несприятливих історичних обставин розвинутися як цілісна структурована система, переважно орієнтувався на низькі жанри.
Шедевром українського класицизму стає героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеїда» — твір бурлескний і травестійний. Поширюється також травестійна ода і байка. «Низькі» класицистичні жанри превалюють і в драматургії, а в доробку Г. Квітки-Основ'яненка розвивається нетипова для літератури класицизму проза.
Класицизм в Україні, на відміну від інших національних літератур, народився та існував без боротьби з бароковою літературою. У другій половині XVIII століття, коли Україна стає російською провінцією і втрачає національні літературні й культурні центри, бароко зникає саме собою. Український класицизм, незважаючи на свій не вельми різноманітний прояв, знаменує собою перехід до єдиної літературної мови. Вживання народної мови вимагали існуючі в літературі українського класицизму жанри — травестія, байка, комедія, народне оповідання. Такий перехід від білінгвічного бароко (церковнослов'янська й українська мови) стає для України справжнім літературним ренесансом.
44. Український романтизм — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій. Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М. Гоголь).
45. Реалі́зм — стиль і метод у мистецтві й літературі. У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації.
У старому українському мистецтві реалізм рідко виступав у чистому виді, він був тільки складовою, хоч і не основною частиною таких стилів, як бароко, ампір, класицизм.
У своїх суто реалістичних формах він виступив з половини 19 ст. Частина митців культивувала так званий «ідейний реалізм», опрацьовували більш етнографічно-побутові теми, зверталися до історичних і батальних сцен. Реакція проти «об'єктивного» відображування природи почалася з імпресіонізму, які відкрили чар кольорів і показали, що мистецькість твору незалежна від його зв'язку з реальним світом.
Характерно, що українське народне мистецтво не приймало реалізму як такого, — а завжди намагалося перетворити його своїми стилістичними засобами, де основою були вимоги ритму й гармонії. На Радянській Україні спроби ввести в кераміку, вишивку й килимарство реалістичні портрети були настільки невдалі, що їх здебільшого залишено.
У літературі український реалізм почався з другої половини 19 ст., прийшовши на зміну романтизмові, від якого він перебрав захоплення етнографізмом та героїзацію історичних постатей. Далі реалізм використовували з позицій народницьких і просвітянських та громадсько-програмових. У І. Франка з'являється психологічна мотивація, що набирає рис натуралізму.