Тема 2. Міждержавні відносини в давній індії та китаї.

I.

ДАВНЯ ІНДІЯ (сер. II тис. – VIII ст. до н.е.).

Бл. 1500 р. до н.е.

Переселення аріїв. Ранній ведійський період.

Арії, користуючись бойовими колісницями, долають дравідів. Переймають деякі елементи їх культури (раджі, магараджі, культ Шіви).

Початок I тис. до н.е.

Пізній ведійський період.

(Рігведа (Самаведа), Яджурведа, Атхарваведа). Індія ніколи не була централізованою. Перші приклади міждержавних відносин в Індії надає в основному так звана «політична література», перші джерела з теорії зовнішньої політики.

«Махабхарата»: ідеальний государ Арджуна. «Панчатантра».

326 р. до н.е.

Битва під Гідаспом: перемога Александра Македонського над царем Пором.

З рук Александра Пор одержав назад не тільки свої землі, але й землі тих індійських властителів, хто далі здійснював опір Александру.

321-185 р. до н.е.

Імперія Маурьїв.

Чандрагупта (321-297), засновник імперії Маурьїв. Зіткнення з державою Селевкідів, потім союз з ними і Єгиптом Птоломеїв.

Ашока (272-231 р. до н.е.), цар Магадхи.

Розквіт імперії Маурьїв, що охопила всю Індію. Це перша велика індійська держава. Але імперія залишалася клаптевою, більша частина її - провінції на чолі із царевичами й напівнезалежні області, що вели постійну боротьбу за владу.

317 р. до н.е.

Вигнання грецьких гарнізонів.

Початок н.е.

«Артхашастра» Каутильї.

Артхашастра - головне джерело з теорії зовнішньої політики. Її автор Каутилья жив на рубежі нашої ери й створив концепцію «мандали» (кола). Метою зовнішньої політики проголошується захоплення всіх сусідніх територій, досягнення світового панування. Ідеальний государ - це завойовник. Однак війна вважалася останнім доводом царів, тому що була занадто дорогим засобом. Заохочувалося «мирне завоювання». Якщо ціль зовнішньої політики - завоювання, то сусіди є природними ворогами, а сусіди сусідів - нашими природними союзниками. Мета дипломатії - внесення розбратів у середовище ворогів. Заохочувалися сепаратні договори, усілякі хитрості. Завоювання мало на меті не приєднання іншої держави, а створення васальних держав, згода платити данину й брати участь у спільних походах. Тож, головне - єдина політична влада. Скорений цар одержував свої землі заново з рук переможця.

Велика кількість договорів типу васальної присяги включають клятву вірності переможцеві. Крім клятви обов'язково вводиться пункт про заручників, які відправляються до двору переможця. Як і в Месопотамії, в Індії не було професії дипломата. Ті, хто виконував функції дипломата, ділилися на повноважних представників і гінців. Посли вважалися недоторканними. Індійці приділяли велику увагу послам, які відігравали роль посланників, а іноді й убивць Це породило складні ритуали прийому послів, що запобігали погрозам з їхнього боку. Посольства у віддалені країни були рідкі (делегація до Октавіана Августа згадується в Страбона).

Початок н.е.

Юечжи на території Індії. Кушанська держава (Північна Індія). Налагодження відносин з Китаєм.

IV – VI ст.

Династія Гуптів у царстві Магадха поєднує Південну Індію.

В VI ст. царство Магадха зникає. Перемога принципу сепаратизму.

З 711 р.

Вторгнення арабів.

II.

ДАВНІЙ КИТАЙ (VIII ст. до н.е. – II ст. н.е.).

VIII – V ст. до н.е.

1. Лего («Безліч царств»).

В VIII ст. до н.е., хоча Китай являв собою безліч самостійних держав, китайці відчували свою єдність, вони вважали себе цивілізованими, а всіх інших варварами. Вони називали себе «Серединні держави». Все інше було варварською периферією. Тож варвар - це будь-який не-китаєць. Хоча формально всі китайські правителі були рівні між собою, виділяється царство Чжоу, правитель якого носив титул - Син неба (ван) і мав релігійний авторитет. Серед китайських джерел до нас дійшло кілька трактатів про мистецтво розвідки й військове мистецтво. Такі праці як «Суньцзи» дотепер вивчаються військовими. Особлива увага приділяється шпигунам, щирому скарбу государя. Війна - останній аргумент, засіб, а не ціль. Не ставилося завдання завоювання земель; ставилося завдання взяти військовополонених, тому що Китай був малонаселеною державою й у ньому цінувалися робочі руки. З огляду на зневажливе відношення до варварів, теоретично мови про переговори з ними йти не могло, але на практиці угоди складали.

780 р. до н.е.

Перший договір з кочівниками.

685-643 р. до н.е.

Хуань-гун, государ Ці.

Боротьба за гегемонію. Крім вану з'являється ба (військовий гегемон; той, хто зумів створити коаліцію і її очолити). Починається боротьба між ваном Чжоу й ба Ці. Після смерті Хуань-гуна гегемонів стає вже п'ять. Виробляються норми зовнішньої політики: уявлення про недоторканність послів, нейтралітет, про необхідний привід до війни, про офіційне оголошення війни.

VI ст. до н.е.

Коаліції під керівництвом Цзінь і Чу.

Основа військ - бойові колісниці й піхота.

551-479 р. до н.е.

Конфуцій.

У своїх працях він закріпив ідею величі китайців і неповноцінності варварів. Він побудував власне етичне вчення, використовуючи етику сімейних відносин, які він поширив на державу. За Конфуцієм держава - сім'я, правитель - батько. Всі інші – діти, які повинні йому беззастережно підкорятися. Для конфуціанства характерною рисою є етикет, регламентація посольств, дарунків і т.д. Строгі ритуали, на їхню думку, не обмежують волю, а навпаки допомагають її виразити. У дипломатії дуже велику роль відіграють подарунки. Якщо государ не одержує подарунків - це достатня причина для війни. Сам Конфуцій уважав, що всі конфлікти можна вирішити мирним шляхом, війна ж є несправедливим актом. У Китаї утворився прошарок професійних дипломатів, які продають свої послуги й користуються повагою государів. Конфуцій ставив дипломатів тільки на одну сходинку нижче правителів.

499 р. до н.е.

Переговори Ці й Лу за участю Конфуція.

У цей період 5 гегемонів слабшають, слабкі держави поглинають сильні, що раніше перебували на периферії.

481-221 р. до н.е.

2. Цисюн («сім найсильніших»).

Ці, Вей, Чжао, Хань, Цінь, Чу, Янь.

479-381 р. до н.е.

Філософ Мо Ді.

Війни справедливі й несправедливі; принцип рівності держав.

Гуй Гуцзи.

Принцип державної вигоди; теорія вертикальних (Су Цинь: «ми все в одному човні») і горизонтальних союзів (сильний проти слабких). Даоська доктрина заперечувала перевагу китайців над іншими народами, але ніколи не була офіційною.

343 р. до н.е.

Правитель Вей проголошує себе ваном, але інші 6 правителів ставлять його на місце.

Битва під Маліном.

Бої стають украй масштабними. У битві під Маліном 100 тис. вейців були винищені цінським військом. Титул вана перейшов правителеві Ці, що викликало нові конфлікти. Війни дуже тривалі, часто тривають по сто років. Це викликає утворення великих міждержавних союзів. Починається боротьба не окремих царств, а коаліцій.

III ст. до н.е.

Цінь проти Чу, Вей, Чжао, Хань, Янь, Ці.

Проводяться військові реформи - уводиться кавалерія, основна ударна сила. Китайці все краще взяли в кочівників (нове залізне озброєння й спорядження).

280 р. до н.е.

Початок перемог Цінь.

Практика заложництва, династичні шлюби.

260 р. до н.е.

Битва під Чанпіком. Поразка Чжао.

Битва під Чанпіком триває 46 днів. Лідером стає держава Цінь.

221-202 р. до н.е.

3. Імперія Цінь.

Перше об'єднання Піднебесної. Складання китайського етносу. Цінь - самоназва китайців.

Ін Чжен (246-210 р. до н.е.) - засновник імперії Цінь.

Ін Чжен прийняв титул Цінь Шихуанді – «перший величний правитель Цінь». Вів активну зовнішню політику у всіх напрямках, тому увесь час підвищував податки, у результаті його піддані повстали, і він був скинутий.

Боротьба із сюнну. Завоювання вьєтів. Велика китайська стіна від Ляодунського півострова до Ордосу.

II ст. до н.е. – II ст. н.е.

4. Імперія Хань.

Лю Бан (202 – 195 р. до н.е.) - засновник нової династії.

Прийняв титул Гаоді - «високий імператор». Основні напрямки зовнішньої політики: Північ: боротьба з юечжи й сюнну; Захід: з тібето-бірманськими племенами; Південь: із давньовьєтськими об'єднаннями; Схід - із давньокорейськими народами.

202 р. до н.е. – 25 р. н.е.

Старша (західна династія) Хань.

Північ

205 р. до н.е.

Узяття Ордосу. Початок набігів сюнну.

Імператори ставили своїм завданням оборону держави від сюнну, розширення володінь. Відносини були драматичними, ханьці повинні були платити данину сюнну. При цьому теорія природної нерівності, відношення до варварів як до природних рабів, залишилися незмінними. Непокора Синові Неба - злочин, таким чином всі військові походи є каральними, а не завойовницькими.

200 р. до н.е.

Битва під Пінченом. 60-літня виплата данини сюннському союзу.

198 р. до н.е.

Договір Хань із сюнну - перший в історії Китаю рівноправний договір з варварами.

195 р. до н.е.

Коли імператор Лю Бан умер, вождь сюнну Моде запропонував імператриці Люйхоу укласти з ним шлюб, що було найбільшою образою Китаю. Тому головною метою Китаю стала помста сюнну. Проведення військових реформ: створення важкоозброєної кінноти за сюннуським зразком.

140-87 р. до н.е.

Правління У Ді – період найвищої могутності Хань. Трансконтинентальна торгівля завдяки Великому шовковому шляху.

133 р. до н.е.

Розрив договору із сюнну імператором У Ді («Історія» Сима Цяня).

122 р. до н.е.

Витиснення сюнну з китайських земель на північ Гобі.

Посольство до юеджи - відкриття нового світу на Заході (Середня Азія, Індія, Парфія).

Нове завдання зовнішньої політики Китаю - захоплення контролю над торговельними шляхами, які з'єднують Схід і Захід (Великий шовковий шлях). Самою західною країною, що відвідали китайці, стала Парфія, а пізніше - Рим.

Захід

121 р. до н.е.

Боротьба за Ганьсу – шлях на захід. Плацдарм для завоювань у Східному Туркестані (36 держав).

115-111 р. до н.е.

Посольство в Парфію.

104-102 р. до н.е.

Походи на Фергану після вбивства ханьского посла.

58 р. до н.е.

Західний край.

Частина Східного Туркестану, підкорена ханьцями.

36 р. до н.е.

Останній похід намісника Чен Тана проти сюнну. Перехід до оборони. До початку нашої ери сюнну захопили весь Західний край.

Південь

138-111 р. до н.е.

Захоплення вьєтських держав. Відкриття морського шляху в Індію, Ланку.

Схід

109 р. до н.е.

Убивство ханьского посла в Чосоні (Північна Корея).

108 р. до н.е.

Облога Чосона.

30 років безперервних повстань змусили китайців залишити Чосон. Після смерті У-ді перехід до пасивної зовнішньої політики.

25-220 р. н.е.

Молодша (східна династія) Хань.

До середини 1 ст. н.е. Хань - найбільша держава у світі з населенням більше 50 млн. чоловік (населення Землі - 250 млн.). Складно було вести експансію: через велику територію виникають внутрішні проблеми.

I ст. н.е.

Установлення відносин з Японією, Явою. Експорт шовку в Рим.

32-102 р.

Бань Чао.

Великий полководець, з тисячею воїнів повернув всі землі, загублені Хань в I ст. до н.е.

85, 89, 91 р.

Три вирішальні удари по сюнну. Переселення «гуннів» у Європу.

90 р.

Похід на Хань кушанів.

Зупинені Бань Чао, але в II ст. захопили частину міст-держав Східного Туркестану.

II ст.

Римське посольство в Китаї.

Кінець зовнішньої експансії Хань.

Китай добровільно «закривається». Перемагає ідея обраності китайців, процвітає заложництво, «підпорядкування варварів руками варварів», принизливі ритуали прийому послів.