Тема 5. Боротьба афін і спарти

Джерела.

Історіографія: Фукідід (460-396) «Історія Пелопоннеської війни», Ксенофонт (430-354) «Анабазіс», «Еллініка».

431-404 p. до н.е.

Пелопоннеська війна. Афінська архе проти Пелопоннеської сіммахії.

Причини: Афіни й Спарта боролися за статус гегемона в Греції й колонії за її межами. Крім того, Афіни й Спарта представляли протилежні моделі розвитку: Спарта - олігархія з переважаючим розвитком с/г. Афіни - демократія з розвиненою морською торгівлею. Привід: за часів Перикла, беззмінного стратега Афін (444-429), відбулося захоплення Егіни, Причорномор'я (Сінопа, Істрія, Аполлонія, Ольвія), Великої Греції (Сиракузи, Тарент, Регій), Керкіри. Спарта й Коринф інтригують проти Афін і з архе виходять Мегара, Потідея. Афіни забороняють торгівлю з Мегарою, нападають на Потідею. Реорганізація Афінського морського союзу шляхом поділу міст на 5 податкових округів і встановлення демократії в союзних містах. Союзники, перетворені на підданих і примушені до сплати данини, чинять Афінам опір (440 – вихід Самоса із союзу і здобуття його Периклом). У 425 р. до н.е. членами морського союзу є більш як 400 міст-держав. 432 – рішення про війну Спарти і пелопоннесців, хоча Спарта не схильна до війни (зменшення населення, побоювання нових повстань ілотів, брак джерел фінансування). 432 – Периклів план війни: евакуація мешканців Аттики до фортеці Афіни-пірей. Уникання сутичок з переважаючим спартанським сухопутним військом, застосування флоту проти Пелопоннесу.

431-421 p. до н.е.

1. Архідамова війна.

У Спарти були 60 тис. гоплітів і 300 військових кораблів. В Афін 32 тис. гоплітів, 400 тріер. Спартанці робили все, щоб вести бій на суші, а афіняни - на морі. Війна йшла одночасно на Пелопоннесі, в Егейському морі, Середземному морі, на Сицилії.

432-426 p. до н.е.

Облога Платей (Беотія) Фівами, союзником Спарти.

431-427 p. до н.е.

Руйнування сільської Аттики спартанцями.

Архідам, цар Спарти, починає дрібні бойові сутички в Аттиці (навколо Афін). Вони не можуть зайняти Афіни, але можуть знищити поля й виноградники. Це веде до економічного колапсу Афін. Сільське населення рухається в місто. У результаті Афіни були переповнені, починається епідемія тифу-сипняку (за іншою версією - чуми). Умирає від чверті до третини населення, у т.ч. великий Перикл (495-429). Народним вождем в Афінах стає Клеон.

430-429 p. до н.е.

Утихомирення афінянами Потідеї, Лесбосу, Мітілен.

Афінська архе була ослаблена, тому що дрібні союзники намагалися від її відпасти. Вибірково проходять показові страти, громадяни перетворюються на рабів.

429 p. до н.е.

Капітуляція Потідеї після дворічної оборони, але поразка афінського війська під Спарталом; захоплення Платей спартанцями.

426 p. до н.е.

Наступ Афін на Заході. Перемога Демосфена під Соллієм.

425 p. до н.е.

Захоплення Пілосу (Мессенія). Перший раз в історії 300 спартанців узяті в полон.

Пілос – містечко в 75 км від Спарти. Афіняни там засіли й застосовували пропаганду серед спартанських рабів. Ілоти починають перебігати зі Спарти в Пілос. Афіняни забирають ілотів настільки масово, що спартанці не можуть обробляти свої поля. Спарта пропонує мир, але Клеон відхиляє цю пропозицію.

424 p. до н.е.

Захоплення афінянами о. Кіфери.

425-424 p. до н.е.

Поразки афінян під Коринфом, Делієм (Беотія).

Спартанці, які провели реформу війська під проводом Брасіда, здобули перемогу в битві під Делієм. Це найбільша невдача афінян.

Витиснення із Сицилії, Халкідіки, перемога спартанців під керівництвом Брасіда біля Амфіполя.

Внутрішня боротьба в Афінах: утворюються 2 партії. Клеон очолює партію, що хоче вести наступальну війну, Нікій очолює партію, що виступає за оборонну тактику.

422 p. до н.е.

Поразка афінян біля Амфіполя. Загибель Брасіда й Клеона.

421 p. до н.е.

Нікіїв мир (50 років).

Відновлення попереднього статусу. Оборонний союз Спарти з Афінами проти союзу пелопоннесців з Аргосом.

415-404 p. до н.е.

2. Сицилійська експедиція й Декелейська війна.

415 p. до н.е.

Перепочинок протривав 6 років, цей період сторони активно готувалися. Табір прихильників відновлення війни очолив Алківіад. Завдяки йому Афіни укладають союз з Аргосом, Елідою, Мантінеєю проти Спарти; силоміць домагаються приєднання Мелоса; здійснюють напад на узбережжя Лаконіки. В афінян з'явилася ідея захопити Сицилію, житницю Греції. В 415 р. до н.е. Спарта конфліктувала з Коринфом, своїм найбільшим союзником. Афіняни вирішили напасти на Сиракузи, головну державу на Сицилії. Як привід використали боротьбу Сегести проти Сиракуз. Для походу на Сицилію афіняни підготували 200 трієр і 10 тис. гоплітів. Внутрішньополітична боротьба: помірковані - Нікій; партія молоді - Алківіад. Алківіад був найкращим афінським полководцем свого часу. Коли Алківіад відплив на Сицилію, його супротивники відкривають штучну справу (його обвинувачують у святотатстві) і навздогін експедиції посилають корабель, щоб його повернути. Алківіад втік й перейшов на сторону спартанців.

415-413 p. до н.е.

Сицилійська експедиція під керівництвом Нікія, Ламаха, Демосфена. Облога Сиракуз. Загибель афінян на Сицилії.

В 413 р. до н.е. афіняни гублять усяку надію, тому що спартанці розбивають їхнє сухопутне військо біля Асінару та флот у порту Сиракуз. Відбувається повна катастрофа (втрата 2/3 флоту й 1/3 гоплітів). Страта Нікія й Демосфена, примушення грецьких полонених до підневільної праці в каменоломнях. Паралельно спартанці за порадою Алківіада міняють свій план сухопутної війни, вони захоплюють базу - селище Декелея (22 км від Афін) і переманюють на свою сторону всіх афінських рабів. Аттика спустошується.

412 p. до н.е.

Спартанці уклали союз із Дарієм II.

Спартанці вирішили прискорити хід війни й звернулися до Дарія 2. Дарій дає гроші на будівництво флоту й на підкуп молодших союзників Афін.

412 p. до н.е.

Повстання Хіосу, Клазомен, Мілету. Відпадіння Іонії від Афін.

412 p. до н.е.

Афінський флот в Іонії. База - о. Самос.

411 p. до н.е.

Державний переворот в Афінах. Запровадження олігархії.

Формується диктатура Чотирьохсот. Змінюється конституція, у виборах можуть приймати участь лише 5000 заможних громадян. Флот, що Афіни тримали на Самосі, не визнає цю диктатуру, повстає й створює свою власну республіку на чолі з демократами.

Алківіад очолює флот на Самосі й укладає союз із Тіссаферном. Перемога при Абідосі.

410 p. до н.е.

Перемога афінян під Кізіком.

Повернення демократів до влади в Афінах.

Відхілення спартанської пропозиції про мир. Алківіад успішно діє проти спартанців, але потім залишає керівництво флотом. У 408 р. до н.е. Алківіад повертається до Афін. Після поразки афінського флоту біля Нотії в 407 р. його усувають з посади стратега.

406 p. до н.е.

Прихід персів на допомогу Спарті. Флот Лісандра в Іонії. Перемога афінян біля Аргінуських островів.

Проте керівників флоту, незважаючи на протест Сократа, засуджують на смерть (ненадання допомоги морякам, які тонуть).

405 p. до н.е.

Поразка афінського флоту біля Егоспотамос. Найбільша поразка афінян від Лісандра.

404 p. до н.е.

Облога й капітуляція Афін.

Після довгої облоги Афіни пішли на переговори. Умови були жорстокими: 1) Афінська сіммахія ліквідувалася; 2) афінський флот ліквідувався; 3) Довгі мури навколо Афін і Пірею були знищені; 4) до влади прийшли консерватори («Тридцять тиранів»); 5) в Афіни вводився спартанський гарнізон; 6) перси отримали назад всі грецькі міста Малої Азії.

404-379 p. до н.е.

3. Гегемонія Спарти в Греції.

Суспільна думка по всій Греції міняється не на користь спартанців. Спартанці діяли винятково військовими методами. Постійний тиск на інших греків, особливо Афіни, які не могли довго виносити цю окупацію.

403 p. до н.е.

Повстання Фрасібула й відновлення демократії в Афінах.

Про внутрішню невпевненість нової демократії свідчить засудження Сократа у 399 р. до н.е. на смерть через випиття чаші з отрутою (звинувачення в розбещенні молоді та запровадженні нових богів).

399-394 p. до н.е.

Війна Спарти з Артаксерксом.

У Персії змінилася влада: Артаксеркс 2. Спартанці підтримали повстання царевича Кіра проти брата. Однак він був убитий в 401 р. до н.е. Повернення грецького контингенту («Похід 10 тисяч» під проводом Ксенофонта). Артаксеркс починає воювати проти спартанців на чолі з Агесілаєм. Сатрап Фарнабаз інтригує проти Спарти, дає Афінам гроші на будівництво укріплень, флот, наймане військо.

395-387 p. до н.е.

Коринфська війна. Афіни,Фіви, Коринф та Аргос за підтримки Персії проти Спарти.

Перемога спартанців біля Сард. Загибель Лісандра біля Галіарта (Беотія).

394 p. до н.е.

Поразка спартанського флоту від персів біля о. Кнід.

394 p. до н.е.

Початок відродження Афінського морського союзу.

387 p. до н.е.

Царський/Анталкідів мир.

Афіни починають відроджувати сіммахію, що лякає й Спарту, і Персію. Вони швидко підписують мирний договір між собою. Спарта стає на стражі перських інтересів у Греції. Перси дають Спарті флот, блокують Босфор, щоб припинити експорт зерна з Північного Причорномор’я до Афін. Формується два союзи проти Спарти - навколо Афін і навколо Фів. Новий фактор - народи Півночі (іллірійці, фракійці, кельти, самніти) загрожують Великій Греції.

382 p. до н.е.

Спарта нападає на Фіви.

379-355 p. до н.е.

4. Гегемонія Фів у Греції.

379 p. до н.е.

Беотійський союз.

378-377 p. до н.е.

Перший похід спартанців проти Фів.

378 p. до н.е.

2 Афінський морський союз (70 полісів).

Рівноправність союзників, добровільні внески. Флот з 350 трієр.

376 p. до н.е.

Поразка спартанців біля о. Наксоса.

371 p. до н.е.

Мир Афін і Спарти.

371 p. до н.е.

Другий похід спартанців проти Фів. Перемога фівансько-фессалійської кінноти на чолі з Епамінондом біля Левктри (застосування «косого бойового порядку»).

Початок занепаду Спарти. Відділення Мессенії, Аркадії, і розвал Пелопоннеського союзу. Перси обирають Фіви своїм представником у Греції.

369 p. до н.е.

Союз Спарти і Афін проти Фів.

362 p. до н.е.

Перемога беотійців над спартанцями та афінянами при Мантінеї. Загибель Епамінонда. Кінець фіванської гегемонії.

50-ті рр. IV ст.

Афіни намагаються повернути гегемонію.

Наступає період боротьби всіх з усіма. Греція переповнена найманцями, що борються за що завгодно. Перемагає право сильного.

357-355 p. до н.е.

Союзницька війна. Хіос, Кос, Родос, Візантій проти Афін.

338 p. до н.е.

Розпуск 2 Афінського союзу.

Ісократ про гегемонію Македонії.

Виникає нова теорія порятунку Греції: якщо греки не можуть домовитися, то повинен прийти хтось ззовні й зібрати всіх разом. Ісократ указує на Македонію як найбільш імовірного рятівника.

V-IV ст. до н.е.

Грецькі колонії.

В 6-5 ст. грецькі знання про світ розширилися. Анаксімандр створив першу карту світу з 3 материками. Геродот у сер. 5 ст. до н.е. указує відомі грекам країни - Європа, Азія й Лівія. Греки досягли віддалених куточків світу, таких як Британські острови (Претанія). У той же час розширення експансії на заході було обмежено сусідством етрусків, Карфагену, Риму, а на сході - Персією й скіфами.

1 напрямок – Велика Греція (Сицилія, Південна Італія): Сиракузи, Тарент, Регій, Куми. Це період розквіту колоній.

Сицилія географічно розташована так, що є сполучним пунктом між Грецією й варварами Північної Африки, Італії, Галлії, Іспанії. Головним її ворогом була республіка Карфаген, розташована в Північній Африці, населена пунами, змішаним народом, що включав фінікійський елемент. Більшу частину Сицилії підкорили Сиракузи.

480 p. до н.е.

Сиракузи на стороні греків проти персів і їхнього васала Карфагена. Перемога при Гімері.

427-413 p. до н.е.

Боротьба з Афінським впливом. Сиракузи об’єднують під своєю владою більшу частину Сицилії.

409-405 p. до н.е.

Перша війна з Карфагеном.

406-367 p. до н.е.

Тиранія Діонісія I.

Спирався на 35-тисячне військо найманців, що включало варварів (лівійців, іберів, галлів) і флот (400 судів). Його збройні сили - найбільші в грецькому світі.

398-392 p. до н.е.

Друга війна з Карфагеном.

Діонісій підкорив міста Південної Італії, узбережжя Адріатики. Виконував роль арбітра в племінних суперечках варварів. Підтримував дружні відносини з гегемоном Греції - спочатку зі Спартою, з 368 р. - з Афінами. Держава Діонісія була новим утворенням - не поліс, а велика територіальна держава зі своїм апаратом управління, по суті - прообраз елліністичної держави.

367-306 p. до н.е.

Діонісій II.

Розвал держави. Тільки втручання Коринфу допомогло навести порядок на Сицилії й захистити її від Карфагену.

2 напрямок – Причорномор'я (Гераклея Понтійська, Сінопа, Аполлонія, Істрія, Феодосія, Ольвія, Пантікапей, Фанагорія, Діоскуріада, Фасіс).

Грецькі колонії самі створювали нові колонії. Самим активним був Мілет, що заснував Сінопу, Ольвію, Пантікапей, Фанагорию, Феодосію. У свою чергу Сінопа заснувала Трапезунд. Мегара заснувала Гераклею (Гераклея заснувала Херсонес Таврійський). Навколо Пантікапея сформувалося Боспорське царство, союзник Афін. У сіммахію якийсь час входили також Сінопа, Гераклея, Ольвія. З колоній вивозили в Грецію зерно, м'ясо й рабів. Всі ці колонії - елліністичні: основна частина їхнього населення - не греки, а варвари, які в процесі взаємовигідного співробітництва перейняли грецьку культуру й мову, тобто еллінізувались. Склалися держави, де відсоток варварів був вище, ніж не-варварів. Саме варвари допомогли колоніям здобути самостійність від Греції. Розквіт причорноморських полісів відбувся в 4 ст. до н.е.

437 p. до н.е.

Експедиція Перікла в Сінопу.

Під час Пелопоннеської війни Сінопа відновлює свою незалежність. Сінопа - монополіст у постачанні Причорномор'я й Греції лісом, залізною рудою, фарбою-сінопідою, маслинами, маслиновим маслом, керамікою.

387 p. до н.е.

Сінопа під протекторатом персів.

422 p. до н.е.

Гераклея - центр Криму.

Заснувала Херсонес для відселення туди незадоволених.

380 p. до н.е.

Союз Гераклеї й Феодосії проти Боспорського царства.

Кінець VI ст. до н.е.

Скіфська погроза змусила поліси Керченського півострова об'єднатися в Боспорське царство на чолі з Пантікапеєм.

438 p. до н.е.

Боспор очолює династія Спартокідів. Експансія в Приазов'я, війни з Феодосією.

309-304 p. до н.е.

Евмел Спартокід намагається об'єднати все Причорномор'я. Очищення Чорного моря від піратів.

331 p. до н.е.

Облога Ольвії полководцем Александра Македонського Зопіріоном. Спільна перемога ольвіополітів і скіфів.