Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
KBI_Шкадюк.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Ухилення від одержання припису про виїзд або невиїзд в установлений строк до місця відбування покарання

Засуджені особи, які ухиляються від одержання припису про виїзд або не виїхали в установлений строк до місця відбування покарання, за поданням кримінально-виконавчої інспекції затримуються органом внутрішніх справ для встановлення причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання /частина 4 статті 57 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Після затримання таких засуджених осіб працівник кримінально-виконавчої інспекції встановлює причини ухилення та порушення порядку слідування до місця відбування покарання.

У разі невиїзду осіб, засуджених до обмеження волі, без поважних при­чин, або ухилення від одержання припису, працівник кримінально-виконавчої інспекції надсилає до суду подання про направлення таких засу­джених осіб до місця відбування покарання у порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі /частина 4 статті 57 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Органи внутрішніх справ за постановою суду здійснюють заходи, пе­редбачені законодавством щодо направлення засуджених осіб до місця від­бування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до позба­влення волі.

Поважними причинами неявки засудженої особи до кримінально-виконавчої інспекції у призначений строк визнаються:

  • несвоєчасне одержання виклику;

  • хвороба;

  • інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом.

При наданні особі, засудженій до обмеження волі, дозволу на коротко­часний виїзд за межі виправного центру органи внутрішніх справ здійснюють контроль за місцем її проживання з метою недопущення учинення нею зло­чинів та своєчасного повернення засудженої особи до виправного центру.

Організація та проведення розшуку осіб,

засуджених до покарання у виді обмеження

Волі, місцезнаходження яких невідоме

Якщо місцезнаходження осіб, засуджених до покарань у виді обмежен­ня волі, невідоме, а також у разі неприбуття засудженої особи до місця відбу­вання покарання працівник підрозділу кримінально-виконавчої інспекції, у якому засуджена особа перебуває на обліку, здійснює такі початкові розшу­кові дії:

  • опитує родичів, сусідів та знайомих засудженої особи, установлює його можливе місцеперебування;

  • через працівників відділу кадрів за місцем роботи або навчання встановлює осіб, які можуть знати місцезнаходження засудженої особи.

1. Направляє запити:

  • за місцем проживання родичів та знайомих засудженої особи;

  • до адресно-довідкового бюро, ЖЕКу, селищної, сільської або місь­ кої ради, інших закладів, які можуть мати інформацію про місцепе­ ребування засудженої особи.

2. Перевіряє:

  • медичні установи за місцем проживання, морги /чи не стала засу­ джена особа жертвою нещасного випадку або злочину/;

  • за обліками органів внутрішніх справ /чи немає засудженої особи серед затриманих, адмінарештованих, у спецустановах органів вну­ трішніх справ/.

У разі неприбуття засудженої особи до місця відбування покарання, або якщо місцезнаходження засудженої особи невідоме, тобто вона, ухиля­ється від отримання припису, працівник підрозділ кримінально-виконавчої інспекції, на обліку якого вона перебуває, здійснює першочергові розшукові заходи щодо такої засудженої особи протягом п'ятнадцяти днів з часу отри­мання повідомлення адміністрації виправного центру про неприбуття до міс­ця відбування покарання.

Якщо після здійснення зазначених заходів місцезнаходження засудже­ної особи не встановлено, за поданням кримінально-виконавчої інспекції ор­ганом внутрішніх справ оголошується її розшук та до суду надсилається по­дання про направлення засудженої особи після затримання до виправного центру у порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі /частина 5 статті 57 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Якщо протягом указаного терміну місцезнаходження засудженої особи не встановлене, то працівник кримінально-виконавчої інспекції передає по­дання, копію вироку суду та матеріали початкових розшукових заходів із су­проводжувальним листом до органів внутрішніх справ для здійснення пода­льшого розшуку засудженої особи /частина 5 статті 57 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Проведення розшуку осіб, які ухиляються від виконання кримінально­го покарання, покладається на органи внутрішніх справ /пункт 9 статті 10 За­кону України "Про міліцію", пункт 11.9 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвер­дженого наказом МВС від 20.10.2003 № 1212/.

Одночасно з цим стосовно засудженої особи до суду направляються матеріали для вирішення питання про направлення її до місця відбування по­карання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

Зниклою з місця проживання визнається засуджена особа, місцезна­ходження якої не встановлено протягом ЗО днів у результаті проведення кри­мінально-виконавчою інспекцією початкових розшукових заходів.

Копії матеріалів початкових розшукових заходів долучаються до осо­бової справи засудженої особи, як і всі інші матеріали, що надходять після цього.

У разі потреби працівнику органів внутрішніх справ надаються копії інших документів, що містяться в особовій справі засудженої особи, яка роз­шукується.

Дії працівника кримінально-виконавчої інспекції після встановлення місцезнаходження засудженої особи

Після затримання засудженої особи /установлення місцезнаходжен­ня/ працівник кримінально-виконавчої інспекції з'ясовує всі обставини і при­чини залишення нею постійного місця проживання або порушення порядку слідування до місця відбування покарання і, упевнившись, що мало місце ухилення від відбування покарання, надсилає до суду матеріали для вирі­шення питання про направлення засудженої особи, яка не виїхала без поваж­них причин до місця відбування покарання, у порядку, установленому для засуджених до позбавлення волі.

У разі встановлення місцезнаходження засудженої особи, яка роз­шукувалась і проживає в іншому регіоні /за відсутності ухилення від відбу­вання покарання/, працівник кримінально-виконавчої інспекції негайно над­силає запит про це до підрозділу кримінально-виконавчої інспекції за новим місцем проживання засудженої особи з вимогою негайно провести перевірку за місцем проживання засудженої особи і при потребі зробити запит для на­правлення особової справи засудженої особи.

Після отримання такого запиту працівник кримінально-виконавчої ін­спекції протягом десяти днів проводить перевірку і при позитивному резуль­таті робить запит про направлення на його адресу особової справи засудже­ної особи.

В особовій справі засудженої особи, яка перебуває у розшуку, ма­ють бути:

  • копія постанови про оголошення розшуку із зазначенням номера розшукової справи;

  • довідка про судимість з підрозділів інформаційних технологій ОВС;

  • довідки про стан розшуку засудженої особи через кожні шість міся­ ців.

В особовій справі особи, яка вчинила новий злочин, мають бути:

  • копія постанови про порушення кримінальної справи із зазначенням номера кримінальної справи;

  • інформація про обрання запобіжного заходу стосовно засудженої особи;

  • довідка про судимість з підрозділів інформаційних технологій ОВС;

  • довідки про стан розслідування кримінальної справи стосовно засу­ дженої особи чи розгляді її в суді через кожні шість місяців.

Підстави та порядок зняття з обліку осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі

Виконання покарання у виді обмеження волі припиняється і засуджені особи знімаються з обліку у зв'язку з /із/:

  • засудженням за ухилення від відбування покарання у виді обмежен­ ня волі - за наявності копії вироку, що набрав законної сили;

  • амністією — за наявності постанови /ухвали/ суду про застосування амністії;

  • помилуванням - за наявності розпорядження Служби з питань по­ милування Секретаріату Президента України про виконання Указу Президента України про помилування;

  • скасуванням вироку - за наявності відповідної постанови /ухвали/ суду;

  • звільненням від відбування покарання - за наявності відповідної по­ станови /ухвали/ суду.

З обліку також знімаються:

  • померлі - за наявності відповідної довідки з органу реєстрації актів громадянського стану;

  • засуджені особи за учинення нового злочину - за наявності копії ви­ року, що набрав законної сили;

  • засуджені особи, які прибули до виправного центру, - за наявності підтвердження про прибуття до виправного центру засудженої осо­ би .

Порядок зняття з обліку

Зняття засудженої особи з обліку здійснюється у день надходження відповідних документів до кримінально-виконавчої інспекції.

Про дату та підстави зняття засудженої особи з обліку робиться відповідні відмітки у журналі обліку засуджених до обмеження волі та на пе­ршій сторінці обкладинки особової справи.

Строки та умови зберігання документації

Установлюються такі строки зберігання документів стосовно осіб, які перебували на обліку в кримінально-виконавчій інспекції:

  • три роки - особові справи засуджених осіб, яких було знято з облі­ ку;

  • п'ять років — журнали обліку осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі;

  • три роки - звіти про чисельність засуджених осіб, які перебували на обліку, та справи з листування щодо питань виконання судових рішень.

Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, наступного за роком закінчення провадження матеріалів.

Особові справи засуджених осіб, яких було знято з обліку, зберігаються у пачках за роками зняття з обліку.

Після закінчення строків зберігання всі вищезазначені документи під­лягають знищенню у порядку, визначеному законодавством.

Приблизний план

Заходів, необхідних для направлення осіб, засуджених до покарання у виді обмеження

волі, які на час винесення вироку суду не перебували під вартою, до кримінально-виконавчих установ відкритого типу, та строки їх виконання

№ з/п

ЗАХОДИ

Строк виконання

1.

Унести запис до журналу обліку осіб, засуджених до по­карання у виді обмеження волі

у день отримання су­дового рішення

2.

Завести особову справу засудженої особи

-II-

3.

Викликати засуджену особу до кримінально-виконавчої інспекції

-II-

4.

У разі виявлення неточностей у копіях судових рішень, що перешкоджають виконанню покарання, надіслати до суду, який виніс дане рішення, та прокуророві інформа­цію про виявлені неточності і повернути дане рішення без виконання до суду, який його виніс

протягом трьох днів

5.

Направити до суду, який виніс рішення, установи вико­нання покарань, з якої звільнено засуджену особу або кримінально-виконавчої інспекції, у якій засуджена осо­ба перебувала на обліку, повідомлення про отримання судового рішення

протягом 10 днів з дня отримання копії виро­ку

6.

Направити до відповідного органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженої особи повідомлення про постановку засудженої особи на облік

-II-

7.

Направити до військкомату за місцем реєстрації засу­дженого повідомлення

-II-

8.

Ознайомити засуджену особу з порядком виконання су­дового рішення, правовими наслідками їх невиконання

у день першого при­буття засудженої осо­би до кримінально-виконавчої інспекції

9.

Направити повідомлення власнику підприємства, на яко­му працює чи навчається засуджена особа

-II-

10.

Відбирати за результатом співбесіди у засудженої особи підписку про виконання вимог вироку суду

-II-

11.

Заповнити анкету засудженої особи

-II-

12.

Надання засудженою особою своїх фотокарток

-II-

13.

Вручити засудженій особі припис про виїзд до місця від­бування покарання

-II-

14.

Засуджена особа повинна виїхати до виправного центру

протягом 3 діб з дня отримання припису

15.

Направити повідомлення до виправного центру

-//-

16.

Адміністрація виправного центру зобов'язана направити повідомлення до кримінально-виконавчої інспекції

протягом 3 діб з дня прибуття /неприбуття/ засудженої особи до місця відбування по­карання

17.

Направити до виправного центру особову справу засу­дженої особи

протягом 3 діб з дня отримання повідом­лення про прибуття засудженої особи до місця відбування по­карання

18.

Отримувати від засудженої особи письмове пояснення про свою поведінку при допущенні порушення

щоразу за фактом цьо­го порушення

19.

Направити до суду подання про направлення засудженої особи до місця відбування покарання у порядку, устано­вленому для осіб, засуджених до позбавлення волі

у разі невиїзду без по­важних причин або ухилення від одержан­ня припису

20.

Направити до суду подання про звільнення від відбуван­ня покарання або заміни його більш м'яким видом пока­рання

після надходження до­кументів про визнання особи інвалідом пер­шої або другої групи або досягнення пен­сійного віку, чи жінку, яка стала вагітною

21.

Направити до органів внутрішніх справ подання про привід засуджених

у разі неприбуття за викликом до криміна­льно-виконавчої інспе­кції

22.

Якщо місцезнаходження засудженої особи невідоме, проводити початкові розшукові заходи та передати ма­теріалів до територіальних органів внутрішніх справ

протягом одного міся­ця

23.

Долучати до особової справи засудженої особи, яка зна­ходиться у розшуку, відповідні матеріали

кожні шість місяців

24.

Направити вимоги до підрозділів інформаційних техно­логій з метою встановлення випадків притягнення засу­джених осіб до кримінальної відповідальності за вчи­нення нового злочину

при оголошенні в роз­шук та при вчиненні нового злочину

25.

Знімати засуджених осіб з обліку

після отримання по­відомлення про при­буття засудженої осо­би до місця відбування покарання

26.

Знімати засуджених осіб з обліку за рішенням суду або за іншими документами

у день отримання су­дового рішення про звільнення особи або направлення для від­бування встановленого вироком суду пока­рання чи надходження іншого офіційного до­кумента

При потребі працівниками кримінально-виконавчої інспекції можуть проводи-і інші заходи, у яких виникає необхідність при виконанні покарання.

Розділ VI

Особливості роботи з неповнолітніми

засудженими під час виконання покарань,

не пов'язаних з позбавленням волі

В теперішній час українська кримінально-виконавча система знахо­диться на стадії реформування і введення нових підходів в роботі з засудже­ними.

З введенням в дію нового Кримінального Кодексу України в 2001 році та закріпленням за кримінально-виконавчою інспекцією статуту органу ви­конання покарань, відповідно до статті 11 Кримінально-виконавчого Кодексу України, призвело до деякого методичного вакууму у організації роботи по окремим напрямкам діяльності служби, в тому числі і в роботі з неповноліт­німи засудженими.

Значну увагу слід приділити оцінці особи правопорушника та знижен­ню ризику повторних правопорушень.

В цьому методичному посібнику викладена учбова програма, яка має на меті підвищення кваліфікації та рівня знань працівників, які виконують судові рішення у відношенні неповнолітніх засуджених, а також особливу увагу зроблено на принципи і цінності, які треба враховувати під час такої роботи, підкреслюючи, що правопорушники мають також права, які треба поважати і розвивати, але вони мають і передбачені законом обов'язки, які вони.повинні виконувати.

Для працівників кримінально-виконавчої інспекції актуальною є підго­товка з проведення бесіди з неповнолітнім та його батьками.

На основі проведеного аналізу можна зробити такі висновки і рекоме­ндації:

1. Найактуальнішими напрямами соціально-педагогічної і соціально-психологічної роботи з неповнолітніми, засудженими до покарань, не пов'язаними з позбавленням волі, є:

  • робота з їх сім'ями;

  • психологічна корекція агресивної та конфліктної поведінки неповно­ літніх та розвиток у них комунікативних якостей;

  • формування у неповнолітніх свідомого ставлення до дисципліни, на­ вичок самоконтролю та формування у них здорового способу життя.

Соціально-педагогічна робота з сім'ями неповнолітніх має включати:

  • оцінку впливу сім'ї на поведінку, спосіб життя і особистісний розвиток неповнолітнього;

  • корекцію негативного впливу батьків та допомога сім'ї в подоланні матеріально-побутових проблем;

  • поліпшенні морально-психологічного клімату;

  • виборі адекватних методів і прийомів сімейного виховання.

Для виконання завдань роботи з сім'ями доцільно залучати працівників служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, гро­мадських організацій.

Серед ефективних методів соціальної роботи з сім'ями неповнолітніх можна назвати сімейне консультування, сімейні групові наради і тренінги ба­тьківсько-дитячих взаємовідносин.

Психологічна корекція агресивної та конфліктної поведінки неповно­літніх та розвиток у них комунікативних якостей передбачає психологічну діагностику індивідуальних рис та особистісних якостей неповнолітнього, що спричинюють агресивну поведінку, психологічну допомогу неповнолітньому у подоланні особистісних проблем і конфліктів, розвиток позитивних особи­стісних якостей неповнолітнього та формування у нього вмінь конструктив­ного подолання конфліктів і вирішення проблемних ситуацій у спілкуванні.

Подібні завдання доцільно вирішувати за допомогою індивідуальної роботи неповнолітнього з психологом та залучення їх до соціально-психологічних тренінгів та груп взаємодопомоги. Для проведення індивідуа­льної і групової психологічної роботи доцільно залучати фахівців центрів со­ціальних служб для молоді та громадських організацій, що займаються соці­альною реабілітацією неповнолітніх засуджених.

Формування у неповнолітніх навичок самоконтролю та свідомої дисципліни доцільно проводити за допомогою раціонально організованого контролю за поведінкою неповнолітніх та проведенню з ними індивідуаль­них виховних бесід на основі здорового глузду, а також через залучення не­повнолітніх до соціально-корисної праці, зокрема спрямованої на подолання наслідків власних протиправних дій. При цьому можливо використовувати методики медіації та сімейних групових нарад. Ефективним також може бути залучення неповнолітніх до діяльності молодіжних волонтерських громадсь­ких об'єднань, що співпрацюють з центрами соціальних служб для молоді.

Формування здорового способу життя у неповнолітніх, що перебу­вають на обліку кримінально-виконавчої інспекції, доцільно проводити в процесі індивідуальної роботи з ними, а також залучаючи їх до профілактич­них заходів (тренінгів, семінарів, ігор, масових акцій), що організовуються центрами соціальних служб для молоді та громадськими організаціями.

2. В процесі індивідуально-профілактичної та реабілітаційної роботи з неповнолітніми, засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням во­лі, необхідно систематично відстежувати вплив найближчого соціального оточення (зокрема - неформального) на поведінку неповнолітніх. Також не­обхідно контролювати дотримання прав неповнолітніх установами освіти, підприємствами, де вони працюють, та державними органами, адже пору-

шення прав неповнолітніх може послужити чинником, що спричинить по­вторне правопорушення підлітка.

3. Для виконання завдань, що викладені в пунктах 1 і 2 висновків і ре­комендацій, працівникам підрозділів кримінально-виконавчої інспекції доці­льно надати можливість для отримання додаткової підготовки з проведення консультативної і педагогічної бесіди з підлітками та їх батьками, групової соціальної роботи з неповнолітніми, організації та проведення відновних процедур (медіації, сімейних групових нарад), формування здорового спосо­бу життя.

Соціальна реабілітація - діяльність, спрямована на відновлення стану повноцінної життєдіяльності і соціального функціонування індивіду або со­ціальної групи, що постраждали від певної проблеми або опинилися в стані соціальної дезадаптації.

Технологія соціальної реабілітації - система послідовних кроків (процедур) та методів, що використовуються для досягнення мети та вирі­шення завдань соціальної реабілітації.

Метою соціальної реабілітації дітей (неповнолітніх), схильних, до протиправної поведінки, є повернення цих неповнолітніх до правослухняно-го життя, створення умов для повноцінного фізичного і психічного розвитку зазначеної категорії дітей, для їх успішної соціалізації, подолання особистіс-них проблем і конфліктів з оточенням.

Завдання соціальної реабілітації:

  • Встановити причини протиправної поведінки дитини, чинники, що сприяють її формуванню, заважають виправленню та ресоціалі- зації;

  • Подолати особистіші чинники, що спричинюють протиправну поведінку або заважають соціальній адаптації;

  • Усунути чинники соціального середовища, що ускладнюють со­ ціальну адаптацію дитини, спричинюють її проблеми, негативно впливають на формування її особистості та поведінки;

  • Сприяти закріпленню у дитини мотивації до законослухняної по­ ведінки,

  • Сприяти розвитку позитивних особистісних якостей, оволодінню нею вміннями, необхідними для подолання проблем і задоволення потреб;

  • Сприяти створенню соціальних умов, необхідних для повноцін­ ної життєдіяльності дитини;

  • Інтегрувати дитину до соціально-позитивного середовища

Послідовність етапів соціальної реабілітації неповнолітнього, якому властива протиправна поведінка, зміст діяльності на кожному з етапів, мето­ди, що при цьому можуть бути застосовані, та орієнтовний розподіл обов'язків між фахівцями, залученими до соціальної реабілітації, розкриті в таблиці.

Орієнтовна схема процесу соціальної реабілітації неповнолітнього, засудженого до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі

м

Етап

Метод

Виконавці

1.

Встановлення контакту з дитиною, зїї сім'єю

Бесіда, телефонна бесіда, листування

Працівник КВІ, спеціаліст

цссм, сен

2.

За необхідністю: допомога у по­доланні стресового стану, створен­ня умов для задоволення фізіоло­гічних потреб, для лікування гост­рих захворювань

Бесіда, емпатійне вислуховування, кризове втручання

Психолог, спеці­аліст ЦССМ, фа­хівці медичних установ

3.

Дослідження особистісних рис ди­тини, особливостей її фізичного та психічного розвитку, причин її протиправної поведінки і соціаль­ної дезадаптації. Виявлення і до­слідження проблем дитини, що за­важають її соціальній адаптації та ресоціалізації. Виявлення особис­тісних якостей, що сприяють ресо­ціалізації.

Бесіда, інтерв'ю, методи психодіаг­ностики, спосте­реження, експерт­на оцінка, оцінка незалежних харак­теристик

Психолог, спеці­аліст ЦССМ, ССН; Працівник КВІ

4.

Дослідження чинників соціального середовища (сім'ї, навчальних за­кладів або трудових колективів, неформальних груп), що негативно впливають на дитину, сприяють формуванню у неї девіантної пове­дінки і заважають її соціальній адаптації. Визначення ресурсів се­редовища, що можуть бути вико­ристані для ресоціалізації.

Бесіда, інтерв'ю, методи психодіаг­ностики, спосте­реження, експерт­на оцінка, експер­тиза, оцінка неза­лежних характери­стик

Спеціаліст ССН, Психолог ЦССМ, Інспектор КМСН

5.

Планування заходів з соціальної й психологічної реабілітації та ресо­ціалізації (спільно з дитиною), мо­тивування дитини до співпраці та виправлення

Бесіда, контракт

Працівник КВІ, Психолог ЦССМ, Спеціаліст ССН

6.

Координація спільних дій з навча­льно-виховними закладами, право­охоронними установами, громад­ськими організаціями

Координаційні на­ради, педагогічні консиліуми, обмін інформацією

Працівник КВІ, Спеціаліст ССН, ЦССМ

7.

За необхідністю: Контроль за по­ведінкою дитини, за дотриманням нею умов звільнення від покаран­ня, норм моралі і права, угоди що­до співпраці

Бесіда, спостере­ження, аналіз не­залежних характе­ристик

Працівник КВІ Інспектор КМСН

8.

За необхідністю: подолання зале­жностей, адиктивної поведінки

Лікування, психо­терапія, групи вза­ємодопомоги, те­рапевтичні спіль­ноти

Психолог ЦССМ, фахівці медичних закла­дів, громадські організації

9.

Корекція особистісних рис дитини, що обумовлюють девіантну пове­дінку і сприяють соціальній деза­даптації; набуття навичок подо­лання проблем, позитивної соціа­льної поведінки

Педагогічна бесі­да, щоденник са­моспостереження, консультування, психотерапія, со­ціально-психологічний тренінг, робота груп взаємодопо­моги

Психолог ЦССМ, Соціальний пе­дагог навчально­го закладу

10.

Організація індивідуального педа­гогічного підходу до дитини

Консультування, педагогічні конси­ліуми, індивідуа­льні навчальні програми, шеф­ство

Соціальний пе­дагог навчально­го закладу

11.

Корекція негативного впливу соці­ального оточення (сім'ї, неформа­льних груп однолітків, усунення таврування з боку оточуючих). За­хист прав дитини.

Втручання, робота з суспільною дум­кою, корекційна бесіда, консульту­вання, сімейні гру­пові наради, гру­пові конференції, медіація, предста­вництво і посеред­ництво

Спеціаліст ССН, Психолог ЦССМ, Інспектор КМСН, Працівник КВІ

12.

Створення умов для повноцінного задоволення потреб дитини, розви­тку її творчих здібностей, самореа-лізації в творчій діяльності, для праці та змістовного відпочинку; залучення дитини до груп одноліт­ків соціально-позитивної спрямо­ваності

Працевлаштуван­ня, самокерована групова робота, організація гро­мадських робіт, наукові та творчі гуртки, спортивні секції, волонтер­ська діяльність

Спеціаліст ЦССМ, Соціальний пе­дагог навчально­го закладу, спе­ціалісти центрів зайнятості, гро­мадські органі­зації

13.

Психологічна підтримка і зворот­ний зв'язок

Інтерв'ю, бесіда, консультування

Спеціаліст ЦССМ, Психолог ЦССМ, Праців­ник КВІ.

14.

Оцінка процесу і результату реабі­літації, завершення взаємодії

Інтерв'ю, псиході­агностика, експер­тна оцінка, спо­стереження

Працівник КВІ, Психолог ЦССМ