Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
KBI_Шкадюк.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Розподіл функцій між органами, що залучені до роботи з ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі

О. О

2

§ о.

Кримінально-виконавча інспекція

1 Облік неповнолітніх;

1 Встановлення контакту з неповноліт­нім та його батьками;

1 Первинне дослідження поведінки, проблем та особистості неповноліт­нього, його сім'ї

1 Надання інформації щодо неповнолі­тнього до соціальних служб і КМСН;

1 Координація співпраці соціальних служб, КМСН, освітніх закладів, ін­ших установ та організацій щодо ре­соціалізації неповнолітнього

1 Проведення індивідуальної профілак­тичної роботи з неповнолітнім;

1 Контроль за відбуванням покарання, за поведінкою неповнолітнього;

1 Збір і систематизація інформації щодо процесу та результатів робо­ти з неповнолітнім

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх

  • Збір інформації щодо кри­ мінальної поведінки непо­ внолітнього, його участі в асоціальних угрупованнях;

  • Збір інформації щодо кри­ міногенного впливу сім'ї на неповнолітнього;

  • Реєстрація порушень непо­ внолітніми норм правопо­ рядку;

" Проведення індивідуаль-но-профілактичної роботи з неповнолітнім;

  • Попередження негативно­ го впливу сім'ї та асоціа­ льних угруповань на непо­ внолітнього;

  • Правова просвіта.

Соціальні служби

Центри соціальних служб для молоді

■ Психологічне обстеження неповнолі­тнього; ■ Оцінка соціальної ситуації та соціа­льно-психологічного клімату в сім'ї неповнолітнього ■ Психологічна реабілітація неповнолі­тнього; ■ Психологічна допомога його батькам; ■ Соціальний супровід неповнолітньо­го (сприяння його зайнятості, отри­манню освіти, медичної допомоги, оздоровленню, відпочинку, подолан­ню особистісних проблем); ■ Профілактика адиктивної поведінки та формування здорового способу життя неповнолітнього; ■ Залучення неповнолітнього до соціа­льно-позитивних груп однолітків (ди­тячих організацій, волонтерських за­гонів, спортивних секцій, творчих студій тощо).

Служби в справах неповно­літніх

■ Оцінка соціальної ситуації та соціально-психологічного клімату в сім'ї неповнолітнього; ■ Попередження негативно­го впливу сім'ї на непов­нолітнього; ■ Захист прав неповноліт­нього; ■ Сприяння оздоровленню неповнолітнього, отри­мання ним освіти, праце­влаштуванню

Установи громадського виховання та підтримки

Установи освіти

■ Оцінка поведінки і взаємовідносин неповнолітнього в навчальному за­кладі; ■ Організація індивідуального педаго­гічного підходу до неповнолітнього; ■ Забезпечення належного рівня освіти неповнолітнього; ■ Педагогічна допомога батькам непо­внолітнього; ■ Профорієнтація; ■ Профілактика девіантної поведінки неповнолітнього, формування у ньо­го здорового способу життя; ■ Залучення неповнолітнього до твор­чих гуртків, спортивних секцій тощо.

Громадські організації

■ Надання неповнолітньому та його сім'ї соціальних послуг; ш Залучення неповнолітньо­го до соціально-корисної, творчої діяльності; ■ Залучення неповнолітньо­го до соціально-позитивних груп одноліт­ків; ■ Організація змістовного відпочинку, оздоровлення, зайнятості неповнолітньо­го.

Методи роботи з неповнолітніми засудженими

  1. Семінар - проводиться з метою налагодження взаємодії в профі­ лактиці злочинності серед неповнолітніх та молоді з органами Державної влади та підпорядкованими до неї службами, громадськими і релігійними ор­ ганізаціями, керівниками підприємств і організацій різних форм власності.

  2. Групові заняття - проводяться як з неповнолітніми засуджени­ ми та молоддю, так і з особовим складом інспекцій, згідно розробленого та затвердженого плану роботи. Мають на меті підвищення професійного рівня інспекторського складу та проведення індивідуально-профілактичних та ви­ ховних заходів з неповнолітніми засудженими та молоддю, з метою попере­ дження злочинів.

  3. Індивідуальні бесіди - проводяться окремо з кожним підлітком, або невеликою групою підлітків, з конкретного приводу. Мають на меті ін- дивілізувати підхід до неповнолітнього засудженого, організувати конкретне вирішення тої чи іншої проблеми.

Головними методами роботи з правопорушниками - є групові заняття і індивідуальні бесіди з неповнолітніми та молоддю, що перебувають на облі­ку.

Загальні рекомендації для проведення групового заняття.

  1. Встановити для неповнолітніх засуджених окремий день для явки на реєстрацію та для відмітки (для прикладу - 3 середа кожного місяця).

  2. День занять потрібно об'єднати з днем явки неповнолітніх засу­ джених на реєстрацію чи для проведення профілактичних бесід, про що по­ відомляти при ознайомленні з порядком та умовами відбування покарання.

  3. Під час постановки на облік підлітків, націлити батьків, або за­ конних представників неповнолітніх засуджених, на необхідність їх участі у групових заняттях.

  4. Заняття з неповнолітніми рекомендується планувати не частіше одного разу на місяць.

  5. На день занять не планувати роботу, пов'язану з іншими катего­ ріями засуджених.

  6. До проведення занять залучати весь особовий склад підрозділу кримінально-виконавчої інспекції, розподіливши заздалегідь обов'язки.

  7. Розробити попередній план заняття згідно з тематикою.

  8. Запросити відповідних спеціалістів, обов'язково вказати їм тему заняття, місце проведення, час проведення та попередню кількість і катего­ рію неповнолітніх засуджених. Рекомендується до заняття залучати спеціалі­ стів різних фахів, для виключення однобокого викладення тематики.

  9. Зробити вибірку прикладів по темі з перебуваючих на обліку не­ повнолітніх засуджених та молоді, як позитивного так і негативного характе­ ру, для озвучення під час групового заняття.

  10. Підготувати інформаційні матеріали по темі для ознайомлення (брошури, буклети, стенди, газетні статті, фото, відео документи та інше).

  1. Залучити до підготовки групового заняття та оформлення примі­ щення неповнолітніх засуджених.

  2. Розробити та підготувати відповідні довідки по тематиці групо­ вого заняття, які після його проведення, будуть долучені до особових справ кожного неповнолітнього засудженого, з особистим підписом про ознайом­ лення.

  3. Запросити на заняття представників місцевих засобів масової ін­ формації, для висвітлення процесу.

14. Групове заняття планувати терміном не більше ніж на півтори го­ дини.

Загальні рекомендації для проведення індивідуальних бесід.

Індивідуальні бесіди рекомендується проводити після проведення гру­пових занять з конкретним підлітком, або групою підлітків (не більше 4-5 чоловік) в присутності їх батьків, або представників служби у справах непов­нолітніх районних Державних адміністрацій.

  1. Темою бесіди можуть бути, як проблеми щодо дотримання по­ рядку та умов відбування покарання, так і інші проблемні питання, в тому числі і особисті.

  2. Працівник кримінально-виконавчої інспекції повинен, проводячи бесіду, бути невимушеним, спокійним і відкритим, поважати принципи кон­ фіденційності та довіри, мати бажання розглядати нові, або навіть незвичні ідеї, вміти слухати та ненав'язливо вести бесіду для досягнення конкретного результату.

  3. Долучати до індивідуальних бесід з неповнолітніми засудженими психологів, для формування оцінки особистості правопорушника, щоб допо­ могти інспектору здійснювати усесторонню і структуровану оцінку тих аспе­ ктів життя підлітка, зміна яких може знадобиться для попередження скоєння ним нових злочинів, сфокусувати проведення відповідної роботи на причи­ нах його протиправної діяльності.

  4. Під час бесіди необхідно виявити елементи життя та особистості правопорушника, які можуть знову викликати проблеми, що привели його до скоєння правопорушення і з якими підліток не погоджується.(Наприклад, у засудженого існує серйозна проблема з зловживанням спиртними напоями, але він сам не вважає, що у нього така проблема існує).

  5. Провести тестування підлітка по розробленій методиці, та склас­ ти план роботи з правопорушником .

  6. Якщо не вдається прийти до порозуміння з підлітком, інспектору необхідно для того щоб продовжити роботу з ним, звернути увагу на ті про­ блеми, які підліток виділив сам як головні, та допомогти йому у їх вирішенні, протягом конкретного періоду часу, при цьому ці проблеми повинні бути ма­ ксимально конкретними і не включати недосягаємі цілі.

  7. Після проведення індивідуальної бесіди необхідно обов'язково підвести підсумки, а також нагадати про головні аспекти досягнутих домов­ леностей під час бесіди і обов'язково закінчити зустріч на позитивній ноті.

Етапи соціального дослідження особистості неповнолітнього

  1. Встановлення попередніх судимості затриманої особи на основі офіційних даних міліції.

  2. У ході бесід з правопорушником дається його "соціальна харак­ теристика", тобто біографія, умови життя, які сприяли формуванню особис­ тості.

  3. Встановлення його фізичного та психічного стану.

  4. Здійснюється перевірка та уточнення соціальних відомостей про правопорушника, ставлення його до навчання та праці, до оточуючих, соціа­ льні контакти тощо.

Таким чином, соціальне дослідження особистості є специфічним видом діяльності кримінологічного та соціально-психологічного характеру, воно не має нічого спільного з процесом пошуку та оцінки доказів, встановлення ви­ни правопорушника, які здійснюють органи дізнання та слідства.

Значне місце в соціальному дослідженні особистості займають різного роду бесіди з правопорушником, його близькими, рідними, колегами, друзя­ми. Тому виконання цієї функції вимагає від працівників кримінально-виконавчої інспекції певних знань у галузі психології та педагогіки. Крім то­го, працівник кримінально-виконавчої інспекції має володіти певними навич­ками, які дозволяли б йому долати психологічні бар'єри між ним та правопо­рушником, встановлювати атмосферу взаєморозуміння, довіри та співробіт­ництва.

З метою удосконалювання цього виду діяльності вироблений ряд реко­мендацій з тактики проведення бесід у ході соціального дослідження особис­тості. Успіх бесіди з правопорушником багато в чому залежить від того яке враження складеться у правопорушника про працівника кримінально-виконавчої інспекції. Працівник повинен уміти виражати своє співчуття до невдач правопорушника, залишаючись при цьому людиною, а не тільки до­слідником. Він повинен виявляти максимум терпіння і доброзичливості.

Ретельна оцінка особистості включає аналіз останнього злочину, вчи­неного правопорушником, перелік його попередніх судимостей та інформа­цію про обставини його вчинення.

При проведенні оцінки особливу увагу слід звернути на:

  • ризик - на ризик повторних правопорушень

  • проблеми - на проблеми, пов'язані з протиправною діяльністю

  • що можна зробити - для рішення цих проблем і для зменшення ша­ нсів на вчинення правопорушень

  • мотивацію - бажання правопорушника зробити спробу змінити свою поведінку, використовуючи ті заходи, що здійснюються для нього інспекторами.

Розглянемо простий приклад: Існує ризик того, що певна особа може вчинити крадіжку, це залежить від її залежності від спиртного — визначена проблема. Необхідно з'ясувати, що може зробити сам правопорушник, і що

можемо зробити ми для розв'язання його проблеми. Одначе, якщо у право­порушника відсутня мотивація, навряд чи вдасться щось змінити.

Ризик

Оцінка ризику, це судження, що стосується майбутнього. Інколи кри­мінологи стверджують, що найкращою ознакою поведінки в майбутньому є поведінка в минулому. Звичайно, що ця справа є більш складною, але, з точ­ки зору статистики, здається справедливим той факт, що чим більше злочинів людина скоїла в минулому, тим більшою є ймовірність того, що вона буде скоювати злочини і в майбутньому.

Оцінюючи ризик, важливо бути конкретним і наведена нижче се­рія запитань допоможе більш чіткому його визначенню:

  • Що може відбутися?

  • Який вид злочину зможе вчинити цей правопорушник?

  • Чи існує можливість, що хтось постраждає внаслідок вчинення такого злочину?

  • Хто конкретно?

  • Наскільки тяжким може бути цей злочин?

  • Чи може такий злочин бути вчинено незабаром?

  • За яких обставин вчинення злочину стане більш або менш ймові­ рним?

  • Чи можливо щось зробити, щоб вплинути на ці обставини?

  • Який із вчинків, скоєних правопорушником у минулому, був са­ мим серйозним?

  • За яких обставин це відбулося?

  • Чи повторюються знову поведінка або обставини, що призводили до негативних вчинків у минулому?

  • Чи існували у правопорушника будь-які закономірності (шабло­ ни) поведінки в минулому?

  • Що говорить сам правопорушник про свої можливі дії?

  • Чи бажає правопорушник, щоб його зупинили?

  • Що правопорушник хоче показати своєю поведінкою та словами?

  • Яка інформація про правопорушника доступна з інших джерел - звітів, матеріалів справ?

Дуже корисним є пройти через весь цей перелік - самому, разом з ко­легою або з правопорушником - особливо у справах, що є складними або ви­кликають тривогу.

Слід відзначити, що оцінка ризику - це не одноразовий захід. Результа­ти оцінки слід регулярно переглядати, якщо змінюються обставини.

Деякі з наведених запитань передбачають наявність досить детальної інформації про поведінку правопорушника в минулому. Це питання є важли­вим, хоча в багатьох ситуаціях досить важко отримати необхідну інформа­цію.

Проблеми

Недостатньо просто знати про те, що хтось може вчинити злочин. Вам також необхідно знати, що ви можете зробити, щоб така можливість стала менш ймовірною. Кримінологи встановили чітку залежність між правопору­шеннями і певними обставинами, що впливають на поведінку людей. Деякі з цих обставин є очевидними і вони добре знайомі будь-якій людині, що пра­цює з правопорушниками. Наприклад, такі фактори, як:

  • Зловживання алкоголем або наркотиками. •

  • Відсутність роботи.

  • Відсутність житла.

Ці фактори можуть бути пов'язані з можливістю вчинення правопору­шень. Як тільки вдасться визначити такі проблеми, вони повинні стати осно­вним об'єктом уваги у вашій роботі, хоча тут слід знов зазначити, що про­блеми можуть змінюватися і, тому їх необхідно регулярно переглядати.

Що можна зробити?

Важливо вирішувати питання разом з правопорушниками, а не замість них. Багато правопорушників мають дуже занижену самооцінку і їх необхід­но заохочувати, щоб вони могли побачити свої сильні сторони та розвивати їх. У багатьох випадках значну підтримку можуть надати друзі правопоруш­ника або члени його сім'ї. Крім того, існують певні ресурси за місцем прожи­вання правопорушника, які можна використовувати при роботі з ним. Напри­клад:

  • Медичні установи або психологи, що можуть допомогти вирі­ шити проблеми алкогольної або наркотичної залежності;

  • Організації, що допомагають людям знайти роботу:

  • Організації, що допомагають людям знайти житло.

Слід зауважити, що працівники 'кримінально-виконавчої інспекції та інші особи, що здійснюють контроль за виконанням покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, не можуть і не повинні намагатися вирішити проблеми всіх піднаглядних. Кращим підходом буде визначення проблем та прийняття рішення стосовно того, як їх вирішити, а також допомогти правопорушнику одержати доступ до окремих осіб або організацій, які можуть надати йому допомогу. Часто така робота передбачає встановлення тісних зв'язків або пе­реговори з відповідними організаціями.

Іноді, при роботі над одною проблемою, з'ясовується, що у правопору­шника існують інші, не менш значні проблеми. Наприклад, якщо людина не вміє читати та писати, їй буде важко знайти роботу. Це означає, що необхід­но вирішити проблему неписьменності перед тим, як почати шукати для неї роботу.

Важливим принципом роботи з правопорушниками є надання їм таких самих можливостей, як і іншим людям. Ні в якому разі не менших - оскільки,

як громадяни, вони мають право доступу до будь-яких ресурсів, які доступні решті громади, але ні в якому разі не більших - оскільки надання правопо­рушникам переваг буде несправедливим і викличе невдоволення в суспільст­ві.

Мотивація

В багатьох країнах система кримінального судочинства виходить з припущення, що страх покарання надасть правопорушникам необхідну мо­тивацію до змін. Якби таке припущення було справедливим, то місця позбав­лення волі були б майже порожніми. При роботі з правопорушниками в гро­мадах, слід звертати більше уваги на складні питання мотивації.

Вкрай необхідна є спроба отримати згоду правопорушника до співробі­тництва. Якщо цього не вдасться домогтися, а правопорушник просто знахо­диться під наглядом проти своєї волі та не приймає активної і добровільної участі в роботі, будь-які зміни будуть малоймовірними. Якщо ми бажаємо, щоб правопорушники не просто на вимогу інспектора з'являлися в його кабі­неті, то нам буде необхідно знайти такі методи роботи з правопорушниками, що будуть справедливими, відкритими та змістовними.

Правопорушники не бажають співробітничати з різних причин. Напри­клад:

  • Вони не вважають, що їм необхідно змінитися.

  • Вони не вірять, що зможуть змінитися, а в цьому випадку немає сенсу і намагатися.

  • Вони не можуть побачити зв'язку між протиправною діяльністю та іншими аспектами своєї поведінки - наприклад, зв'язку між пия­ цтвом та крадіжками.

Якщо ви хочете, щоб люди співробітничали з вами, вам також потрібно знати, чому вони не бажають співробітничати.

Оцінка включає вивчення ризику, проблем та можливостей їх вирі­шення з метою зменшення ймовірності протиправної поведінки правопоруш­ників. Слід також приділити увагу комплексним та складним питанням моти­вації. Зазначені принципи є основою формування будь-якого процесу оцінки.

Аналіз усіх вищенаведених даних дозволяє визначити, наскільки ймо­вірним є вчинення цим правопорушником нових злочинів, а також заходи, яких необхідно вжити для зниження ймовірності повторних злочинів.

Результати оцінки можна використовувати різними способами, зокрема для:

  • Надання судам звітів, які можуть допомогти суддям в процесі при­ йняття рішення про міру покарання (слід зазначити, що попере­ дження подальших злочинів є тільки одним з факторів, що береться до уваги суддею);

  • Оцінки особистості правопорушника перед початком періоду нагля- ДУ-

Оцінка особистості є основою роботи з правопорушником протягом періоду нагляду. Слід зробити ще декілька зауважень щодо оцінки особисто­сті правопорушників.

Ще одним моментом, на який слід звернути увагу, є оцінка ймовірності повторної злочинності.

Процес індивідуальної роботи з неповнолітнім засудженим

№

Етап

Завдання

Методи

1.

Встановлення контакту з неповноліт­нім

- познайомитись з неповнолітнім; - визначити об'єкт і предмет взаємо­дії; - надати неповнолітньому інформа­цію щодо можливостей і компетен­ції соціального працівника (агенції); - якщо неповнолітній зобов'язаний співпрацювати згідно з законом -повідомити про його обов'язки; - отримати згоду неповнолітнього на продовження роботи в запропоно­ваних умовах (мандат довіри).

Бесіда (ін­терв'ю), листу­вання, телефонна бесіда

2.

Дослідження проблем, ін­дивідуально­го випадку дитини, при­чин її дезада-птивної пове­дінки

- визначити проблеми, з приводу яких відбувається робота; - сформулювати запит неповноліт­нього, якщо він є; - дослідити дійсні причини і чинники проблем, дезадаптивної поведінки неповнолітнього; - виявити наявні і необхідні ресурси для подолання проблем неповноліт­нього та зміни його поведінки.

Бесіда (інтерв'ю), аналіз докумен­тів. Залучення фахів­ців: психодіагно­стика, експертна оцінка. Опис індивідуа­льного випадку

3.

Планування співпраці з неповноліт­нім

- узгодити з неповнолітнім бачення проблем (проблемної поведінки) та їх причин; - визначити конкретні завдання спі­льної діяльності та послідовність їх вирішення; - визначити шляхи виконання за­вдань, можливе використання тих чи інших методів; - укласти з неповнолітнім угоду щодо співпраці; - мотивувати активні дії неповноліт­нього щодо вирішення своїх про­блем та корекції небажаної поведін­ки.

Бесіда, контракт

№

Етап

Завдання

Методи

4.

Реалізація плану

- стимулювати дії неповнолітнього щодо подолання своїх проблем (по­кращення поведінки); — надавати неповнолітньому безпосе­редню допомогу в межах компетен­ції та доцільності; - надавати неповнолітньому психоло­гічну підтримку; - координувати дії неповнолітнього, інших фахівців і інших установ що­до подолання проблем (покращення поведінки) клієнта.

Консультація, втручання, су­провід, посеред­ництво, предста­вництво інтере­сів. Залучення фахів­ців: Координаційні наради, обмін інформацією

5.

Аналіз ре­зультатів і корекція пла­ну

- проаналізувати реальну поведінку неповнолітнього; - проаналізувати процес подолання проблем, реабілітації й адаптації не­повнолітнього; — визначити ефективність проведених дій; - провести корекцію плану дій.

Бесіда (ін­терв'ю), спосте­реження, психо­діагностика, ана­ліз результатів дій. Залучення фахів­ців: психодіагности­ка, експертна оцінка

6.

Завершення співпраці

- прийняти рішення щодо припинення взаємодії; - підготувати неповнолітнього до по­дальшої самостійної життєдіяльнос­ті; - мотивувати активну позицію по від­ношенню до майбутніх проблем; - надати неповнолітньому психологі­чну підтримку.

Бесіда

Координація дій фахівців в процесі роботи з ресоціалізації неповноліт­нього, засудженого до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі

Встановлення контакту з неповнолітнім та його батьками, первинна оцінка поведінки та проблем (КВІ)

Психологічне

обстеження не­повнолітнього, оцінка соціаль-

но-

лсихологі чного

клімату в сім'ї

(Психолог

ЦССМ)

Збір інформації що­до кримінальної поведінки неповно­літнього, його учас­ті в асоціальних угрупованнях, кри­міногенного впливу сім'ї на неповноліт­нього

Оцінка соціа­льної ситуації та соціально-психологічного клімату в сім'ї неповнолітньо­го

(Спеціаліст ССН)

Оцінка поведі­нки і взаємо­відносин непо­внолітнього в навчальному

закладі (Соціальний педагог навча­льного закладу)

Обмін інформацією, розробка плану соціальної реабілітації

(кооодинаційна нарада)

1 , і

.Ь 2 X

о и

З §

В.В

і 5

■ 5 -І -І

О О

§ І

.§■:

Оцінка процесу і результатів ресоціалізації (координаційна нарада)

У Плані роботи з неповнолітнім подаються відомості про:

  • вчинений злочин;

  • історію протиправної поведінки неповнолітнього (якщо така є);

  • ставлення жертви до неповнолітнього та вчиненого діяння;

  • детальна біографія неповнолітнього;

  • результати медичного характеру;

  • дані про сім'ю та друзів;

• аналіз ситуації в даному населеному пункті та ставлення його ме­ шканців до вчиненого злочину.

Під час проведення бесіди з неповнолітнім на нього заповнюється фо­рма оцінки особистості неповнолітнього.

Ретельно розроблена форма оцінки є найважливішою частиною для ро­боти з неповнолітніми. Така форма оцінки дозволяє систематично ставити піднаглядним належні питання, окреслює чіткі завдання і напрямки нагляду та дозволяє здійснювати моніторинг досягнутого прогресу. Форма оцінки є незамінною відправною точкою для спільної роботи з неповнолітнім, спря­мованої на визначення плану дій в період здійснення нагляду.

Форма оцінки особистості неповнолітнього

Форма оцінки особистості неповнолітнього призначена для того, щоб допомогти працівнику кримінально-виконавчої інспекції здійснювати всебі­чну та структуровану оцінку тих аспектів життя неповнолітнього, зміна яких може знадобитися для того, щоб уникнути вчинення ним або нею нових пра­вопорушень. При роботі з неповнолітніми така форма не може замінити про­фесійного досвіду, навичок або судження, але її призначення - допомогти працівникам кримінально-виконавчої інспекції, що здійснюють нагляд, по­слідовно застосовувати свої професійні навички з тим, щоб забезпечити про­ведення відповідної роботи з неповнолітнім, сфокусованої на причинах його протиправної діяльності. Поділившись висновками, викладеними у формі оцінки особистості, із самим неповнолітнім, працівник кримінально-виконавчої інспекції зможе разом з ним визначити план роботи, що базува­тиметься на вирішенні спільно визначених проблем і, таким чином, розпоча­ти процес зміни його поведінки.

На додаток варто зауважити, що інформацію, що вноситься у форму оцінки, можна узагальнити та використовувати для одержання статистичних даних про неповнолітніх, які знаходяться під наглядом. У цій формі також будуть відмічатися та вивчатися зміни особистих обставин та поведінки не­повнолітніх для того, щоб можна було оцінити, чи призводить здійснюваний нагляд до будь-яких змін у їх житті.

Заповнення форми оцінки: в ідеальному випадку перші дві частини форми слід заповнювати під час першої співбесіди з неповнолітнім, проте це не означає, що працівник кримінально-виконавчої інспекції просто повинен механічно заповнювати усі розділи форми, як у звичайній анкеті. Досвідчені працівники вже заздалегідь мають у своєму розпорядженні власні перевірені методи одержання інформації від неповнолітніх, і вони з легкістю можуть включити заповнення форми у свою звичайну практику роботи. Менш досві­дчені працівники переконаються у тому, що вони досягнуть значно кращих результатів, якщо зможуть спонукати неповнолітнього вільно розповісти про вчинений злочин та про свої особисті обставини ще до початку заповнення форми. У ході цієї роботи може бути потрібно провести декілька співбесід з неповнолітнім.