Програма нової соціально-економічної стратегії.

Ця ситуація потребувала рішучих заходів, які б органічно поєднували невідкладні антикризові дії з реалізацією нової соціально-економічної стратегії. Вони були викладені у Посланні Президента України Л.Кучми до Верховної Ради "Шляхом радикальних економічних реформ" у жовтні 1994 р. і отримали її схвалення.

Основними напрямами та пріоритетними завданнями нової соціально-економічної стратегії були: фінансова стабілізація, що передбачала зниження податків, подолання платіжної кризи, поглиблення банківської реформи; регульована та контрольована з боку держави поетапна лібералізація цін; докорінна структурна перебудова виробництва з метою створення ринкової економіки, яка базуватиметься на приватному секторі; децентралізація управління економікою; лібералізація сфери зовнішньоекономічних зв'язків; соціальний захист, що включає докорінні реформи заробітної плати, соціальної допомоги та соціального страхування.

Основні підсумки економічних та соціальних перетворень за 1994-1999 pp. У 1999 р. уперше за останнє десятиріччя чітко виявили себе ознаки економічної стабілізації. В основному було подолано падіння ВВП.

Якщо спад ВВП у 1996 р. становив 10%, то в 1997 р. - 3,3%. У І жовтні 1999 р. вперше за останнє десятиріччя було отримано приріст ВВП у порівнянні з жовтнем 1998 р. на 2,8%.

Обсяг промислового виробництва зріс на 4,3%. Принципове значення у цьому мали темпи зростання виробництва товарів народного споживання, в т. ч. непродовольчих товарів. Зростання випуску промислової продукції було зафіксовано у 21 регіоні. На 7,5% зросли обсяги житлового будівництва. Намітилася позитивна тенденція скорочення дефіциту Державного бюджету України.

Досягнуто відносно низького рівня інфляції та здійснено подолання штучно утримуваної впродовж 1996-1997 pp. надмірної ревальвації валютного курсу гривні, демонтаж фінансової піраміди, поліпшення умов зовнішньоекономічної діяльності.

Практично у всіх галузях промисловості сформувалися "точки зростання". Це підприємства, що виробляли потрібну ринкові конкурентоспроможну продукцію. Приклад тому - харчова та деревообробна промисловість, де обсяги виробництва за 1999 р. зросли відповідно на 7,8% і 23,6%. Такі ж "точки зростання" сформувалися і в окремих галузях машинобудування, у т. ч. і тих, що пов'язані з виробництвом високотехнологічної продукції.

Сформовано основні атрибути національної економіки: грошову, фінансову, платіжну, податкову, митну, банківську та інші системи, що у своїй сукупності визначають економічну інфраструктуру нашої держави. Вагомим здобутком стало проведення у 1996 р. грошової реформи, забезпечення відносної валютної стабілізації.

Сформовано базові засади багатоукладної економіки. Відбувся перелом у реформуванні відносин власності, утвердженні механізмів приватної власності, розширенні корпоративного та приватного секторів економіки. Станом на 1 січня 2000 р. форму власності змінили 66,7 тис. об'єктів, зокрема з 1994 по 1999 pp. - 63,1 тис. Понад 70% загального обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах.

Реалізовувалися завдання земельної реформи. Майже 6,1 млн. громадян отримали земельні паї, обсяг яких становить більше половини земельних угідь країни. В основному було завершено приватизацію присадибних ділянок, їх власниками стали близько 11 млн. громадян.

Здійснено відчутні заходи щодо лібералізації господарських зв'язків. В Україні утверджено ринковий механізм ціноутворення, здійснено непростий перехід до світових цін, запроваджено ліберальний режим зовнішньої торгівлі. Вирішення цих завдань забезпечило подолання хронічної дефіцитності національної економіки, товарну насиченість ринку.

В економіці утвердилися основи ринкової інфраструктури. На кінець 1999 р. в Україні було зареєстровано 203 комерційні банки, 1330 інвестиційних компаній та фондів, 2250 аудиторських фірм, 262 страхових компаній, 340 бірж, 390 кредитних спілок. Відбулося становлення фондового, товарного, грошового та валютного ринків.

Однією з найбільш прогресивних в українській економіці виявилася сфера зовнішньоекономічної діяльності: з 1993 по 1999 р. частка експорту товарів та послуг у структурі ВВП зросла з 26% до 53%. Експорт зростав значною мірою за рахунок вивезення товарів та послуг у країни далекого зарубіжжя, їхня частка у 1999 р. склала 64%. З 1996 р. Україна забезпечила в зовнішньоторговельному обороті позитивне сальдо. Із 484 млн. дол. у 1994 р. до 3248 млн. дол. у 1999 р. зросли прямі іноземні інвестиції.

Наведені показники є свідченням того, що Україна у 1999 р. уперше зробила реальний крок виходу із затяжної кризи, що на практиці реалізовувалася модель відкритої конкурентної економіки, утвердження якої було одним із ключових завдань економічних перетворень, визначених Президентом у жовтні 1994 р.

Водночас, попри певні позитивні тенденції, соціально-еконо­мічна ситуація в Україні залишалася складною і неоднозначною. Уряди у різних складах, які очолювали В.Масол (червень 1994 - березень 1995 pp.), Є.Марчук (березень 1995 - травень 1996 pp.), П.Лазаренко (травень 1996 - липень 1997 pp.), В.Пустовойтенко (липень 1997 - грудень 1999 pp.) не змогли радикально поліпшити загальноекономічну ситуацію. З грудня 1999 р. уряд очолив В.Ющенко.