Завдання

За середньодекадними температурами повітря (Додаток А) графічним методом знайти дати стійкого переходу температур повітря через 0, 5, 10, 15 ⁰С у сторону збільшення (початок весни, вегетації, активної вегетації, літа) та зменшення (закінчення літа, активної вегетації, вегетації озимих культур, початок зими).

Література

1. Польовий А.М. Практикум з сільськогосподарської метеорології / Польовий А.М. , Божко Л.Ю., Ситов В.М., Ярмольська О.Є. –Одеса, 2002. – 400 с.

Заняття № 4. Вологість повітря та ґрунту

4.1. Характеристики вологості повітря.

4.2. Методи і прилади для виміру вологості повітря.

4.3. Методи визначення ґрунтової вологи.

4.4. Продуктивна волога.

Мета: ознайомитись з основними характеристиками вологості повітря, їх одиницями виміру; пристроєм та принципом дії психрометрів, гігрометрів та самописців; ознайомитись з основними методами визначення вологості ґрунту та запасами продуктивної вологи в ньому.

Завдання: законспектувати основні положення теми; розв’язати приведені наприкінці теми задачі.

Утримання водяної пари, що знаходиться в атмосфері, характеризує вологість повітря. Вимір вологості повітря має велике практичне значення, тому що вологість повітря обумовлює інтенсивність транспірації рослин і випаровування із ґрунту, впливає на біохімічні процеси, що відбуваються в живих організмах.

Волога є одним з незамінних факторів життя рослин. Вона потрібна рослинам протягом всього їх життя. У різні періоди вегетації для нормального росту та розвитку рослинний організм потребує різну кількість ґрунтової вологи та використовує її з різних шарів ґрунту. На рослину однаково несприятливо впливає як нестача, так і надлишок ґрунтової вологи.

Тому агрометеорологія вивчає вологість ґрунту, закономірності її формування та зміни у часі і просторі у різних кліматичних зонах. Встановлення залежності формування урожаю від запасів ґрунтової вологи має значення для оцінки стану посівів і насаджень, для визначення ефективності агротехнічних заходів. Тому на агрометеорологічних станціях і постах ведуть регулярні спостереження за вологістю ґрунту на полях та в садах.

Характеристики вологості повітря широко використовуються для емпіричних розрахунків потреби рослин у волозі, інтенсивності випару й ін.

4.1. Характеристики вологості повітря

Для оцінки вологості повітря на практиці використовують абсолютну вологість, парціальний тиск водяного пару, відносну вологість повітря, дефіцит насичення, точку роси.

Абсолютна вологість (а) - маса водяного пару, що міститься в одиниці об'єму повітря. Виражається вона в кг/м³ або г/м³.

Абсолютна вологість насичення (Е') - максимально можливий вміст вологи в повітрі при даній температурі. Виміряється в г/м³.

Парціальний тиск водяного пару (або пружність водяної пари) (е) – тиск, що мав би водяний пар, що міститься в повітрі, якби він один займав об'єм, що дорівнює об'єму повітря при тій же температурі. Виражається в гектопаскалях (гПа). Парціальний тиск водяного пару може зростати до певної межі, що називається пружністю насичення (Е) - це максимально можливий тиск водяного пару при даній температурі повітря.

Відносна вологість (f) - відношення парціального тиску водяного пару до пружності насичення повітря при тих самих значеннях тиску і температури, виражений у відсотках. Вона характеризується ступенем насичення повітря водяною парою при даній температурі:

(6.1)

Дефіцит насичення (d) - різниця між тиском насиченого водяного пару і парціальним тиском водяного пару при тих самих значеннях тиску і температури:

(6.2)

Насиченим називають повітря, у якому міститься максимально можлива кількість водяного пару при даній температурі.

Точка роси t_d - температура, при якій повітря досягає стану насичення при даних пружності водяного пару й атмосферному тиску. Виражається в °С.