- •Нехай задане рівняння
- •Методи уточнення коренів нелінійних рівнянь Метод поділу проміжку навпіл
- •Значення е задається в межах 10 –410 –6.
- •Метод хорд
- •Комбінований метод хорд та дотичних
- •Метод простої ітерації
- •Метод Ейткена – Стефенсона
- •Метод Стефенсона
- •Методи розв’язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь
- •Прямі методи розв’язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь
- •Перехід від початкової системи
- •Можна записати, що для всіх
- •Метод Гаусса (рядкова і стовпцева форми розкладу матриці а до трикутного вигляду). Розглянемо систему лінійних рівнянь
- •Метод Гаусса з вибором головного елемента.
- •Ітераційні методи розв’язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь
- •Нехай дано лінійну систему
- •Умови збіжності ітераційного процесу Нехай задано зведена до нормального вигляду система лінійних рівнянь
- •Для системи
- •Метод Зейделя
Методи розв’язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь
Ці методи поділяються на дві групи : прямі та ітераційні.
1) Прямі методи зводяться до скінчених алгоритмів для обчислення коренів рівнянь (тобто розв’язки шукають за певними формулами). Вони дають розв’язки після виконання відомого для даного n (n – порядок) числа арифметичних операцій.
Іншими словами,
прямим методом розв’язування лінійної
системи
називають будь-який метод, котрий
дозволяє знайти елементи вектора
з допомогою скінченого числа елементарних
математичних операцій: додавання,
віднімання, ділення, множення, та,
можливо, кореня квадратного.
Оцінити ефективність будь-якого методу можна за допомогою двох – трьох важливих характеристик:
числа операцій, необхідних для реалізації даного методу;
об’єму пам’яті;
чутливості до переносу похибок заокруглення (або обчислювальної стійкості).
Практично всі прямі методи розв’язування систем базуються на зведені матриці А до матриці більш простішої структури – діагональної (тоді розв’язок очевидний) або трикутної – та методів розв’язування таких систем.
До групи прямих методів розв’язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь належать:
– метод Гаусса та його різновиди:
а) класичний метод
Гаусса із зведенням матриці А
до верхньої трикутної матриці і одержанням
розв’язків з допомогою обернених
підстановок. Число операцій (вартість
методу) –
операцій сумування, множення та
операцій ділення (можна ними знехтувати
в порівнянні з
).
б) метод Гаусса з
вибором головного елемента (частковим
або повним). Число арифметичних операцій
при цьому складає ~
сумувань та ~
множень.
Саме цим визначається повна вартість методу, оскільки вартість розв’язку вже самої трикутної системи незначна в порівнянні з вартістю зведення матриці до трикутного вигляду.
– LU-розклад (lower-upper –нижній-верхній)
Якщо використовувати
алгоритм Краута, то число операцій
складе
.
З точки зору об’єму
обчислень методу LU-
розкладу еквівалентний методу Гаусса
з частковим вибором головного елемента;
його переваги – це можливість роботи
з різними векторами вільних членів
та з транспонованими матрицями
(рівняння
– розв’язок знаходиться за тим же
LU-розкладом).
– метод Халецького (схема).
При розкладі симетричних матриць можна зменшити число операцій і об’єм пам’яті. Повна вартість складає половині вартості методу Гаусса + n обчислень квадратного кореня. Метод чисельно стійкий.
– метод Жордана (роблять діагональну матрицю замість трикутної). Досить рідко використовується на практиці.
До прямих методів відносяться також методи для кліткових та розріджених матриць.
2) Ітераційні (або наближені) методи – це методи послідовних наближень. В них необхідно задати деякий наближений розв’язок – так зване початкове наближення. Після цього з допомогою деякого алгоритму проводиться один цикл обчислень, котрий називається ітерацією. В результаті ітерації знаходять нове наближення. Ітерації проводять до тих пір, доки не одержать розв’язок із заданою похибкою. Об’єм обчислень при цьому наперед не відомий.
Чому виникла потреба в ітераційних методах? Чим не влаштовують прямі методи?
Основний недолік
прямих методів – це нагромадження
похибок в процесі розв’язування,
оскільки обчислення на будь-якому етапі
використовують результати (з похибками)
попередніх операцій. Це особливо
небезпечно для великих систем (
і більше) – наростає число операцій, а
також для погано обумовлених систем
(
)
(малі похибки обчислень або вхідних
даних можуть породити значні похибки
в розв’язку). Тому прямі методи
використовують для відносно невеликих
(
)
систем з густо заповненою матрицею та
.
Перевагою ітераційних методів над прямими є те, що окремі похибки, що виникають при обчисленнях, не впливають на кінцевий результат (ітерації закінчуються тільки тоді, коли одержано розв’язок із наперед заданою точністю), а ведуть лише до збільшення числа необхідних ітерацій.
Крім того, розв’язування систем ітераційними методами спрощується ще й тому, що на кожній ітерації розв’язується система з одними і тими ж матрицями.
До ітераційних належить: метод простої ітерації, метод Зейделя, метод верхньої релаксації, та інші.
