- •1 Мета і задачі дисципліни
- •2 Робоча програма дисципліни
- •Без виконання усіх без винятку пунктів табл. 2.6 студент до іспиту допущений не буде. Оцінка виставляється, виходячи з табл. 2.7.
- •2.7 Рекомендована література
- •21. Білоус н.В., Шубін і.Ю. Методичні вказівки для проведення практичних занять з дисципліни "кдм" – електронний варіант ( 24 годин, 2000).
- •3 Огляд рекомендованої літератури
- •Тема 3. Відношення та їх властивості
- •4 Методичні вказівки до вивчення дисципліни
- •Тема 1. Вступ
- •Тема 2. Основні поняття теорії множин. Алгебра множин
- •Тема 4. Відображення та функції
- •Тема 5. Булеві функції та алгебра логіки
- •Тема 6. Двоїстість булевих функцій
- •Тема 8. Алгебра Жегалкіна
- •Тема 9. Функціональна повнота наборів булевих функцій
- •Тема 10. Методи мінімізації булевих функцій
- •Тема 11. Основи математичної логіки
- •Тема 12. Логіка висловлювань Висловлення – це оповідальне речення, про яке можна сказати, істинне воно чи хибне, але не те й інше водночас.
- •Тема 13. Логіка першого порядку (лпп)
- •Тема 14. Основні поняття теорії графів
- •Тема 15. Ейлерові та гамільтонові ланцюги і цикли
- •Тема 16. Планарність графів
- •Тема 17. Відстані на графах
- •Тема 18. Дерева
- •Тема 19. Транспортні мережі
- •Тема 20. Основи комбінаторного аналізу
- •Тема 21. Формули простого перелічення
- •Тема 22. Формула включення та виключення
- •5 Методичні вказівки до тем для самостійного вивчення
- •Тема 1. Методи мінімізації булевих функцій
- •Тема 2. Синтез комбінаційних схем
- •Тема 3. Багатозначна логіка
- •Тема 4. Задача комівояжера
- •Тема 5. Розфарбування графів
- •Тема 6. Цикломатика графів
- •Тема 7. Розрізи графів
- •Тема 8. Комбінаторика
- •Розглянути додаткові розділи комбінаторики та навчитися використовувати їх на практиці [1, с. 438-453; 2, c. 437-453; 10, c. 90-121, с. 192-296, с. 212-216; 12, c. 28-30].
- •6 Індивідуальні контрольні завдання
- •7 Приклад розв’язання деяких типових завдань
- •Побудуємо заданий граф g і деяке відповідне йому остове дерево т (рис. 7.4).
- •Рекомендована література
Тема 3. Багатозначна логіка
Багатозначна (k-значна) логіка – це логіка, в якій змінна може приймати одне з k значень істинності, де k – будь-яке ціле число, більше 1. Функції k-значної логіки визначені і приймають значення, які входять до деякої множини Вk={0,1,..., k-1}, що називається алфавітом цієї логіки.
Функцію
k-значної
логіки однозначно визначає її таблиця
значень (істинності). Множину всіх
функцій k-значної
логіки позначають Рk.
Кількість функцій Рk,
що залежить від n
змінних, дорівнює
.
Як і у двозначній логіці, висловлення
зображуються у вигляді формул k-значної
логіки. Елементарні функції зображують
узагальнення аналітичних функцій
двозначної логіки.
Розглянути основні поняття і функції k-значної логіки [1, c. 230-239; 2, c. 231-238].
Тема 4. Задача комівояжера
Загальна задача комівояжера полягає в тому, щоб, використовуючи задану систему транспортних повідомлень (доріг і т.п.) між пунктами (містами, фірмами тощо) у конкретній зоні обслуговування, відвідати всі пункти в такій послідовності, щоб пройдений маршрут був найкоротшим з усіх можливих. В орієнтованому зваженому графі G зустрічається задача пошуку загального орієнтованого маршруту комівояжера – найкоротшого орієнтованого маршруту, що містить усі вершини графа, і, відповідно, орієнтованого шляху або контуру комівояжера.
Дослідження проблем перебору показує, що серед розв'язуваних задач можуть бути добре, і погано реалізовані. Найбільш типовим обчислювальним методом скорочення перебору є метод галузей і границь. Ефективність же методу може залежати від конкретних даних завдання, і в "поганих" випадках привести до того ж повного перебору.
Розглянути задачу комівояжера та деякі інші алгоритми знаходження ейлерова та гамільтонового циклу [1, c. 314-321; 2, c. 314-321; 4, c. 320-335; 14, c. 53-70].
Тема 5. Розфарбування графів
Різноманітні задачі, що виникають при плануванні виробництва, складанні графіків упакування, збереження і транспортування продукції, можуть бути представлені як задача розфарбування графів, у якій визначається хроматичне число і хроматичне реберне число (хроматичний клас) графів. Алгоритми визначення цих числових характеристик графів мають велике прикладне значення.
Граф G називається k-розфарбовуваним, якщо існує правильне розфарбування ребер у k кольорів. Граф G називається реберно k-хроматичним, якщо хроматичний індекс дорівнює k.
Гіпотеза п'яти фарб формулюється так: «Для кожного планарного графа G справедлива нерівність h(G)5».
Гіпотеза чотирьох фарб формулюється так: «Будь-який планарний граф може бути розфарбований за допомогою чотирьох фарб».
Навчитися розфарбовувати графи та визначити основні галузі застосування алгоритмів розфарбовування [1, c. 314-321; 2, c. 314-321; 4, c. 320-335; 14, c. 53-70].
Тема 6. Цикломатика графів
Для графа G на n вершинах і m ребрах, що містить k компонент зв’язності ранг (позначається через p(G)) визначається як n-k.
Цикломатичне число графа G (µ(G)) визначається як m-n+k.
Справедливо, що p(G)+µ(G)=m. З визначення лісу і ко-лісу випливає, що ранг p(G) графа дорівнює кількості ребер лісу графа G, а цикломатичне число µ(G) – кількості ребер ко-лісу графа G. Ранг і цикломатичне число є одними з найбільш важливих характеристик графа – вони визначають розмірність підпросторів циклів і розрізів графа.
Розглянути поняття цикломатики графів. Навчитися будувати базис циклів [1, c. 286-292; 2, c. 286-292; 3, с. 102-106; 14, c. 87-88].
