3. Позичковий процент та причини диференціації його ставок

Ставка позичкового процента є ціною, яка сплачується за використання грошей.

Ставка позичкового процента залежить від попиту і пропозиції залучених засобів. Попит на залучені засоби залежить від вигідності підприємницьких інвестицій, розмірів споживчого попиту на кредит і попиту з боку держави, організацій та установ.

Розрізняють номінальну і реальну ставки позичкового процента :

• Номінальна ставка - це ставка процента, виражена в грошах (грн., доларах , франках ) по їх поточному курсу.

• Реальна ставка – це ставка процента, вирожена в певних грошових одиницях з поправкою на інфляцію, тобто виражена в незмінних цінах.

Саме реальна ставка визначає прийняття рішень про доцільність чи недоцільність інвестицій.

В умовах досконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної ставки позичкового процента. Однак реальна конкуренція далека від досконалої. Тому навіть в розвинутій ринковій економіці існує широкий діапазон ставок. Величина ставки позичкового процента залежить від :

• ступеня ризику ( що в значній мірі визначається рейтингом і класом позикозаймача, наявністю чи відсутністю застави в забезпеченості позички і т.д., і чим більший шанс, що боржник не виплатить позичку, тим більший позичковий процент буде стягувати кредитор, щоб компенсувати цей ризик ) ;

• строковості ( короткострокові , середньострокові і довгострокові позики; наприклад, довгострокові позички надаються по більш високих ставках процента);

• розміру позики (за інших однакових умов ставка позичкового проценту звичайно більш висока на меншу з двох позик, оскільки адміністративні витрати крупної і дрібної позички приблизно однакові в абсолютному виразі);

• системи оподаткування ( наявність чи відсутність пільг для окремих категорій позичок );

• обмеження умов конкуренції на ринку;

• структури ринку капіталу і т.д .

4. Ринок землі . Економічна рента

Пропозиція землі .

Особливістю землі як економічного ресурсу є її обмежені розміри. Пропозиція землі обмежена не тільки на макро- , але й на мікрорівні. Для більшості ферм розширення земель як в короткостроковому, так і довгостроковому періоді наштовхується на певні труднощі .

Факторами, які впливають на пропозицію землі, є її родючість і розташування. Тому коли ми говоримо про обмеженість землі, то маємо на увазі землю певної якості, розташовану в певному місці. Звичайно, площа хорошої землі навколо конкретного великого міста або навіть ферми обмежена вдвічі : і по якості , і по кількості .

Родючість, наприклад, залежить від якості землі , клімату , характеру застосовуваної техніки, трудових навичок та досвіду тих , хто працює на землі і т.д. В більшості розвинутих країн в сільському господарстві домінують сімейні ферми. Основну частину зайнятих становлять члени фермерських сімей. Вид занять, житло, власність на землю “прив’язують” їх до певної місцевості, різко обмежуючи мобільність. Більшість фермерів нерідко прагнуть найти інші форми доходу (здача кімнат або частини території в оренду і т.д.), однак ці джерела є лише доповненими до їх основного заробітку, який пов’язаний з сільським господарством.

В умовах дрібного (сімейного) виробництва можливості швидкої заміни застосовуваного капіталу також обмежені через нестачу наявних засобів. Правда, як правило, існують визначені резерви підвищення якості та покращення продуктивності землі, які залежать від форм господарювання. Більше того, при нераціональному веденні господарства якість землі може бути не покращена, а погіршена .

Фіксований характер пропозиції землі означає, що крива пропозиції абсолютно нееластична. Якщо на осі абсцис відкласти кількість землі, а осі ординат – ціну землі, то крива пропозиції землі буде представляти пряму, паралельну осі ординат. Тобто пропозиція землі не може бути збільшеною навіть в умовах значного зростання цін на землю. Для того , щоб визначити, яка ціна реально встановиться, необхідно проаналізувати попит, який в даному випадку відіграє активну роль, адже від нього буде залежати рівень цін на землю.

P S

(млн.грн.

за 1 га )

0. Q Q (га)

Рис. Пропозиція землі

Попит на землю .

Попит на землю неоднорідний. Він включає 2 основних елемента: сільськогосподарський та несільськогосподарський попит :

D = Dсг + Dнесг .

де D – сукупний попит , Dсг – сільськогосподарський попит , Dнесг – несільськогосподарський попит .

Якщо на осі абсцис відкласти кількість землі , а на осі ординат – ціну землі, то крива сільськогосподарського попиту на землю Dсг буде мати від’ємний нахил. Це пов’язане з тим, що в міру введення землі в сільськогосподарський обіг ( при даному рівні розвитку техніки і технологій ) ми повинні будемо перейти від кращих по родючості земель до середніх і навіть гірших .

Крива несільськогосподарського попиту також має від’ємний нахил, так як пов’язана головним чином з розташуванням земельних ділянок. Сукупний попит D на землю визначається шляхом додавання кривих сільськогосподарського і несільськогосподарського попиту ( рис.8. )

P

( млн.грн.

за 1 га )

D

Dнесг

Dсг

0 Q ( га )

Рис. Сукупний попит на землю

Сільськогосподарський попит на землю є похідним від попиту на продовольство. Він складається з попиту на продукцію рослинництва, тваринництва і т.д. Сільськогосподарський попит на землю враховує рівень родючості землі і можливості її підвищення , а також її розташування – ступінь віддаленості від центру споживання продукції і сировини.

Сільськогосподарський попит на землю визначається особливостями попиту на продовольчу продукцію. Для виробництва характерна досконала конкуренція , так як в даній галузі переважають сімейні ферми .

Попит на продукти харчування нееластичний. Люди не можуть існувати без їжі, до якої звикли. Тому обсяг попиту на основні продукти харчування мало змінюється навіть в результаті значної зміни цін. В умовах високої інфляції попит на продукти харчування зменшується менше, ніж на інші товари, так як відбувається скорочення частки непродовольчих товарів (наприклад , товарів довготривалого використання ) в бюджеті споживача .

Нееластичність попиту на продукти харчування означає, що навіть незначне скорочення встановлених обсягів пропозиції може виявитися причиною випередженого зросту цін на продовольство. І навпаки збільшення пропозиції ( наприклад, в урожайний рік ) може призвести до різкого зниження цін на сільськогосподарську продукцію .

На сільськогосподарський попит на землю справляє серйозний вплив і такий важливий фактор, як поступове скорочення частки продовольства в бюджеті споживача. Це – довгочасова тенденція. Скорочення частки продовольства в бюджеті споживача призводить до зменшення частки витрат на продукти харчування. Тому частка сільського господарства в національному доході скорочується. Якщо чисельність населення, зайнятого в аграрній сфері , не буде зменшуватись такими ж темпами , як і витрати на с \ г продукцію, то доходи цієї частини населення будуть неухильно знижуватись .

На відміну від сільськогосподарського попиту на землю несільськогосподарський попит має тривалу тенденцію до зростання. Існує декілька видів несільськогосподарського попиту на землю. Це попит на землю для будівництва житла, об’єктів інфраструктури , промисловий попит і навіть інфляційний попит на землю .

Несільськогосподарський попит, як правило, байдужий до рівня родючості землі. Головне для нього – розташування земельних територій, що має особливе значення в великих містах. В різних районах міста ціна землі суттєво відрізняється і звичайно досягає максимуму в центрі міста.

Чиста економічна ( абсолютна ) рента

Економічна рента – це доход власника ресурсу, пропозиція якого строго обмежена. Слово “рента” в перекладі з французької ( фр. rente від латин. reddita ) означає “віддана”.

Земельна рента – доход власника землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких різко обмежена. Пропозиція землі та інших природних ресурсів виступає як запас , рента - як потік .

Спочатку проблема ренти виникла в землеробстві і поняття “земельна рента” і “економічна рента” співпадали. Зараз поняття “економічна рента” ширше, ніж поняття “земельна рента”. Економічна рента включає земельну ренту, але не зводиться до неї . Економічну ренту можуть отримувати зірки естради , знамениті кіноактори , видатні спортсмени .

Пропозиція землі абсолютно нееластична. Тому, якщо ми на осі абсцис відкладемо земельну площу (гектарів землі ), а на вертикальній осі – ренту (суму грошей, яку орендатори щомісячно виплачують за кожний гектар ), то крива пропозиції S буде паралельною осі ординат ( див.рис..). Крива попиту D₀ , буде мати від’ємний нахил внаслідок дії закону зменшення родючості землі .

P

( млн.грн.

за 1 га в S

м ісяць )

R1 E1

Земельна рента

R0 E0

D1

R₂ E2 D0

D2

0 Q* Q ( га )

Рис. 9 Рівновага на ринку землі : зміна рівня земельної ренти .

Перетин кривої попиту D₀ з кривою пропозиції S визначає рівновагу на ринку землі , R_.0 – рівень щомісячної ренти за 1 га землі . Площа OQ * E₀R₀ представляє собою сукупну ренту за всю використану в даному суспільстві землю. Зміна попиту на основний продукт харчування ( пшеницю ) приведе до підвищення щомісячної ренти за 1 га землі з R₀ до R₁ . У випадку зменшення попиту на пшеницю щомісячна земельна рента за 1 га землі зменшиться до R₂ і абсолютна рента - до OQ * E₂R₂ .

Диференціальна рента

В представленій моделі чистої економічної ( абсолютної ) ренти припускалася однакова якість і однакове розташування землі. В дійсності земля відрізняється ( “диференціюється” ) і за родючістю, і за розміщенням. Припустимо, є земля трьох видів : краща , середня і гірша. При рівних вкладеннях капіталу і праці на однакових за розміром територіях можуть бути отримані різні результати внаслідок різної родючості землі. Більш висока продуктивність, а отже і урожайність буде залежати від відмінностей в природній родючості. Тому власник землі буде прагнути отримати весь диференційований додатковий дохід . Тому рента за кращу землю буде вищою, ніж за середню , а за середню вищою , ніж за гіршу . Гірша земля буде давати її власнику лише чисту економічну ( абсолютну ) ренту , а середня і краща окрім абсолютної ренти ще й диференціальну .

Rdif

Диференці- S

альна рента

(млн.грн.за 1 га)

R1* E1*

D1

R 1 E1

D1 =MRP₁

R 1″ E1″

D1″

R 2 E₂

D2 = MRP₂

E₃

0 Q

Q* кількість землі ( га )

D3 = MRP₃

Рис. Диференціальна рента

Рисунок ілюструє механізм отримання диференціальної ренти. Власники кращої землі за кожний гектар будуть отримувати щомісячну диференціальну ренту R₁ , а власники середньої землі – ренту R₂. Диференціальна рента з гіршої землі буде рівна нулю .

Природна родючість землі не є раз і назавжди заданою. Вона може бути покращена чи погіршена в результаті господарювання на землі. До природної родючості може додатися і штучна. Сучасна земля – результат довготривалого процесу вкладу капіталу і праці .

Додаткова віддача від вкладень капіталу може підвищити продуктивність праці, знизити або залишити її на тому ж рівні. Якщо додаткові вклади капітулу приведуть до росту ефективності виробництва, додаткова віддача буде підвищуватися. Тоді при перезаключені орендного договору зросте і рента .

Ціна землі .

Ціна на землю визначається на основі капіталізації ренти. Припустимо, що якась дільниця землі приносить щорічно ренту в R дол. Ціна землі повинна бути рівна сумі грошей, поклавши яку в банк, колишній власник землі отримував би аналогічний процент на вкладений капітал. Відповідно, ціна землі представляє собою дисконтовану вартість майбутньої земельної ренти .

де R –річна рента , і – ринкова ставка позичкового відсотка .

Ціна землі – це безстрокове вкладення капіталу. Тому, якщо рента дорівнює 400 дол. , а ставка позичкового відсотка – 5% , то ціна землі дорівнює 400 / 5% = 400 * 100 / 5 = 8000 дол.

Орендна плата

В дійсності рента складає лише частину суми, яку орендатор платить земельному власнику. Орендна плата включає, крім ренти ще й амортизацію будівель і споруд, які знаходяться на даній землі. Якщо власник землі здійснив якісь інвестиції, то він повинен відшкодувати і вартість відповідних споруд, і отримати відсоток на капітал, бо ж він міг покласти капітал в банк і отримувати процент. Будівництво будинків і споруд на землі, витрати, пов’язані з покращенням родючості і розвитком інфраструктури, приводять до того, що в складі орендної плати все більшу частку складають амортизація і відсоток на капітальні вкладення : рента розмивається. Власники землі прагнуть скоротити строки оренди, а орендатори - її збільшити. Не випадково в Західній Європі склалась традиція здачі землі під будівництво на 99 років. За цей час вартість будівель мала бути цілком списана, а сама будівля прийти в повну непридатність .