Рекомендована література:

1. В.В. Науменко та інші. «Фізіологія с.-г. тварин». – К: «Сільгоспросвіта»; 1994,-с. 406-420.

2. Е.М. Федий, В.В. Науменко. «Физиология с.-х. животных». – К: «Вища школа».- 1978. – с. 306 -308.

3. П.Г. Костюк «Физиология центральной нервной системы» - К: «Вища школа» - 1977. - с. 11- 26.

Питання для самоконтролю:

1. Як побудована центральна і периферична частини нервової системи?

2. Що таке рефлекс і рефлекторна дуга? Яка рефлекторна дуга в безумовних, умовних і вегетативних рефлексів?

3. Фізіологічне значення і наслідки видалення ( пошкодження) різних відділів нервової системи.

4. Як змінюється будова і функції нервової системи в процесі еволюції тварин?

4. Фізіологія збудливих тканин (нервів і м'язів). Загальні властивості живих тканин, подразливість і збудливість, ознаки збудження, єдність процесів збудження та гальмування (6 годин).

Організм тварин побудований із різних тканин і вони можуть перебувати в двох станах:

Фізіологічного спокою і стані дії (збудження)

Збудливість – це здатність тканини відповідати на подразнення специфічною реакцією і хвилеподібним поширенням імпульсів збудження.

Процес переходу тканини від відносного спокою до діяльного стану – збудження.

Воно характеризується: підвищенням обміну речовин, поглинається більше О2, менше – СО2,підвищується теплопродукція, генерація струму дії.

М’язовій тканині властива ще і скоротливість, залозистій – виділення секрету. Гальмування – за природою це є збудження, але таке, що не відповідає функціональному стану тканини; тобто це збудження дуже сильне і не поширюється по ЦНС. За природою збудження і гальмування однакові.

Подразливість – це здатність тканини відповідати на подразнення неспецифічною реакцією.

Подразники - це агенти зовнішнього і внутрішнього середовища, які діють на клітини, тканини і органи організму.

По функціональному відношенню до тканин подразники поділяються на:

• адекватні – ті, до яких організм пристосувався в процесі еволюції;

• неадекватні – не діють в нормальних умовах;

Для м’яза адекватним подразником є нервовий імпульс, неадекватним – удар.

За природою подразники поділяються хімічні, фізичні, біологічні.

За силою подразники поділяються на порогові – сила, яка викликає найменшу реакцію з боку організму, підпорогові – не викликають реакцію організму, надпорогові-сила яких вища за порогову.

Біоелектричні явища в тканинах.

1780р. Гальвані провів досліди по виявленню біострумів організму. За останні роки широкого поширення набула мембранна теорія Ходжкіна—Хакслі (1949), або теорія калієво-натрієвого насосу. Згідно з цією теорією будь-яка жива клітина покрита мембраною, яка складається з чотирьох шарів молекул. Зовнішній шар — це білкові молекули, далі ідуть два шари фосфоліпідів і четвертий, внутрішній, шар представлений білковими молекулами. Товщина мембрани становить близько 5 А. Один ангстрем дорівнює стомільйонній частині сантиметра (108). У мембрані є “пори” і “канали”, діаметром 7—8 А. Пори несуть певний електричний заряд, який полегшує або ускладнює дифузію іонів через мембрану. Мембрана більше проникна для катіонів, ніж для аніонів. Різні катіони також проникають через мембрану з різною швидкістю.

Розрізняють 3 види біоструму:

• біострум пошкодження, який виникає при одночасному з’єднанні пошкодженої і непошкодженої ділянок; пошкоджена ділянка має негативний заряд, непошкоджена –позитивний;

• біострум спокою, клітина на мембрані має позитивний заряд, а всередині – негативний. Позитивний заряд на поверхні клітини обумовлений катіонами К і аніонами Cl. За рахунок К-Na насосу в стані відносного спокою в клітину нагнітається більше катіонів К і менше катіонів Na. Але сумарна кількість аніонів Cl переважає над кількістю катіонів. Таке положення іонів характеризує струм спокою і дорівнює 50 мВ.

• біострум дії якщо клітина отримала стимул (нервовий імпульс), то її мембрана в тисячні долі секунд стає більш проникною для іонів і за рахунок К -Na насосу в клітину нагнітається Na, а викачується К. Але водночас Na нагнітається в 3 рази більше і тому в стані збудження в середині клітини заряд буде позитивний, а на поверхні – негативний. Таке розміщення зарядів обумовлює біострум дії. Він дорівнює 100-110 мВ.

Рекомендована література:

1. В.В. Науменко та інші. «Фізіологія с.-г. тварин». –К: «Сільгоспросвіта»; 1994,- с. 376-404.

2. В.И. Георгиевский «Физиология с.-х. животных». –М., «Агропромиздат»; 1990, - с. 38-52.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке подразнення, подразливість, збудливість та збудження?

2. Специфічні та неспецифічні ознаки збудження?

3. Якими явищами супроводжується збудження у тканинах?

4. Дайте характеристику біострумів спокою та дії.

5. Яке практичнее значення має реєстрація біострумів?

6. Коли в тканинах виникає збудження, а коли гальмування?