Класифікація гормонів за хімічною будовою

Групи	Гормони	Скорочення
Аміни	дофамін	ДА
	адреналін	А
	норадреналін	НА
	мелатонін	−
Йодтироніни	тироксин	Т4
	трийодтиронін	Т3
	дийодтиронін	Т2
Пептиди та білки	вазопресин	ВП
	окситоцин	ОКСТ
	меланотропін;	−
	тиреотропін-релізинг гормон	ТРГ
	гонадотропін-релізинг гормон	ЛГ-РГ, ГНРГ
	соматостатин	СРІФ
	кортикотропін-релізинг гормон	КРГ
	соматокринін	СТГ-РГ, СТГ-РФ
	ангіотензини	АII, АIII
	інсулін	−
	глюкагон	−
	соматотропін	ГР, СТГ
	плацентарний лактоген	ПЛ
	пролактин	ПРЛ
	паратгормон (паратерин)	−
	β-ліпотропін	−
	енкефалін	−
	кальцитонін	−
	кортикотропін	АКТГ
	секретин	−
	холецистокінін	ХЦК
	гастрин	−
	шлунковий інгібуючий пептид	ШІП
Глікопротеїди	фолітропін	ФСГ
	лютропін	−
	хоріонічний гонадотропін	ХГ
	тиреотропін	ТТГ
Стероїди	естроген	Е2, Е3
	прогестерон	П
	тестостерон	Т
	дигідротестостерон	ДГТ
	глюкокортикоїди	−
	альдостерон	−
	метаболіт холекальциферолу	вітамін D3

Класифікувати гормони можливо також в залежності від залоз, що їх виробляють. Так, наприклад, клітини передньої долі гіпофіза виробляють не менше шести гормонів: пролактин (ПРЛ), лютропін, фолітропін, кортикотропін, тиреотропін, соматотропін, β-ліпотропін (попередник ендогенних пептидів з морфіноподібною активністю) і т. д.

Гормони і продуктивність тварин

Регуляція фізіологічних процесів, росту і продуктивності сільськогосподарських тварин завжди здійснюється комплексно, відповідно до віку тварини і навколишньому середовищу. Особливості обміну речовин, що зумовлені гормональним впливом, багато в чому залежить від інтенсивності їх утворення і виділення в кров, тривалості терміну дії, швидкості розпаду і стану рецепторного апарату клітин.

Залози внутрішньої секреції є еферентною ланкою різних функціональних систем. Їх діяльність динамічно змінюється під час пристосувальних реакцій організму, направлених на те, щоб забезпечити більш ефективне функціонування організму. Співвідношення концентрацій різних гормонів та їх взаємовплив визначають гормональний статус організму тварин.

Для росту молодняка найбільш важливим є соматотропний гормон передньої долі гіпофіза. Під впливом цього гормону істотно змінюються метаболічні процеси: у клітинах поліпшується використання азоту, посилюється синтез білків і інших речовин, стимулюється проліферативна активність, активізується утворення компонентів скелету, прискорюється розщеплювання депонованих жирів і глікогену з метою оптимізації енергетичного забезпечення росту.

Дія СТГ проявляється в синергізмі з іншими гормонами, зокрема з інсуліном. Він регулює утворення глікогену в печінці і м’язах, стимулює перетворення вуглеводів у жири. В період активного росту організму вираженою анаболічною дією володіють також тиреоїдні гормони. Важливе значення для росту і розвитку тварин мають естрогени і прогестерон.

При оцінці гормонального статусу тварин необхідно враховувати рівень гормонів, що зумовлюють катаболічні процеси. При цьому суттєву роль відіграють гормони кіркової та мозкової речовин наднирків. Вони приймають активну участь в реакціях пристосування організму до дії стресових чинників, завдяки чому забезпечується належна функціональна рухливість організму і, як наслідок, тварини більш інтенсивно ростуть і розвиваються.

Процес лактації, як найважливіший аспект продуктивності, комплексно регулюється нервовою і ендокринною системами. Зокрема, на підготовку молочної залози до лактації істотний вплив має дія гормонів статевих залоз. Естрогени стимулюють проліферативні процеси і утворення проток, а прогестерон відповідальний за розвиток паренхіми і диференціювання секреторних клітин молочної залози. Взаємозв’язок естрогенів і їх регулюючих чинників гіпоталамуса – гонадоліберинів, а також тиреоліберину активує синтез і надходження в кров аденогіпофізарних гормонів − пролактину і СТГ, які, в свою чергу, синергічно стимулюють лактацію.

Пролактин підсилює проліферативні процеси в молочній залозі під час її розвитку, а при настанні лактації – секреторну активність альвеолярного епітелію. Соматотропін також сприяє розвитку молочної залози, а в період лактації забезпечує підвищення вмісту жиру і лактози в молоці. Інсулін – типовий анаболичний гормон, що стимулює процес лактації, впливаючи на вуглеводний, білковий і жировий обміни в молочній залозі.

Гормони щитовподібної залози – тироксин і трийодтиронін − підсилюють секрецію молока в наслідок активації низки ферментів та інтенсифікації обміну нуклеїнових кислот, що сприяє використанню летких жирних кислот і синтезу молочного жиру. Кортикотропін і глюкокортикоїди спільно з СТГ і пролактином забезпечують необхідний запас амінокислот, що позитивно позначається на синтезі білків молока. Таким чином, для забезпечення високого рівня лактації необхідна відповідна комплексна дія вищезазначених гормонів і підтримка належного гормонального статусу впродовж всієї лактації.

Перспективним є метод визначення вагітності за рівнем прогестерону в крові та молоці, що дозволяє зменшити яловість тварин та уникнути повторного запліднення.

Для досягнення високої шерстної продуктивності у овець необхідна участь тироксину, інсуліну і особливо СТГ, які стимулюють розвиток волосяних фолікулів і утворення волосяних волокон. Навпаки, пролактин, а також гормони кори і мозкової речовини наднирків пригнічують ріст шерстного покриву.

Таким чином, визначення гормонального статусу виявляється необхідним для оцінки обміну речовин і продуктивності з урахуванням віку, статі, породи, умов годівлі і утримання тварин. Найбільш цінні в генетичному і продуктивному відношенні тварини володіють особливим гормональним статусом, і в цьому виявляється широкий діапазон біологічних ефектів на молекулярному, клітинному, тканинному і системному рівнях.

Деякі рослини, що надходять до організму тварин з кормом, виробляють біологічно активні речовини − фітогормони. Вони діють на організм тварин, як естрогени, антиестрогени, антигонадотропіни і антитиреоїдні речовини. Надлишок фітогормонів, що проявляють естрогенну дію, викликає у самок порушення гормонального балансу, гальмує процес лактації і знижує функції відтворення. Антиестрогени діють подібно до прогестерону, що впливає на продукцію гонадотропних гормонів, в наслідок чого знижується плодючість тварин та життєздатність потомства. Антигонадотропіни рослинного походження гальмують, як правило, синтез фолікулостимулюючого гормону, у зв’язку з чим у самок порушується перебіг статевих циклів і припиняється овуляція, а у самців пригнічуються функції сім’яників. Антитиреоїдні речовини викликають гіпофункцію щитоподібної залози, і, як наслідок − молодняк відстає в рості та розвитку, а у дорослих тварин виникають дисфункція яєчників, аборти і затримання посліду.

Рекомендована література:

1. В.В. Науменко та інші. «Фізіологія с.-г. тварин». –К: «Сільгоспросвіта»; 1994,- с. 266-307.

2. В.И. Георгиевский «Физиология с.-х. животных». –М., «Агропромиздат»; 1990, - с. 143-179.

Питання для самоконтролю:

1. Які органи і тканини входять до складу залоз внутрішньої секреції?

2. Яку фізіологічну роль відіграють гормони в організмі тварин?

3. Яка залежність існує між нервовим і гуморальним механізмами регуляції?

4. Яке фізіологічне обґрунтування використанню гормонів та гормональних препаратів в практиці ветеринарії та тваринництва?