4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Лікувально-евакуаційне забезпечення у системі ДСМК. Визначення поняття та мета.

2. Лікувально-евакуаційне забезпечення у системі ДСМК. Завдання.

3. Етап медичної евакуації, визначення поняття та завдання.

4. Перший етап медичної евакуації. Функціональні підрозділи мобільних і стаціонарних лікувальних закладів.

5. Види медичної допомоги у системі ДСМК. Поняття .

6. Обсяг медичної допомоги. Поняття та фактори, що впливають на його визначення.

7. Медичне сортування, його види.

8. Медичне сортування, завдання.

9. Сортувальна бригада, її склад і порядок роботи.

10. Медичне сортування. Сортувальні ознаки.

11. Медичне сортування. Організація на першому етапі медичної евакуації.

12. Медичне сортування. Організація на другому етапі медичної евакуації.

13. Медична евакуація. Поняття та види. .

14. Медична евакуація. Особливості організації при надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру.

15. Медичне забезпечення дитячого населення за умов надзвичайних ситуацій.

16. Перша медична допомога. Мета і зміст заходів.

17. Перша лікарська допомога. Мета, основні завдання.

18. Перша лікарська допомога. Заходи.

19. Кваліфікована медична допомога, мета й завдання.

20. Спеціалізована медична допомога, мета й завдання.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Перша медична допомога. Способи зупинки зовнішньої кровотечі.

2. Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ). Правила використання.

3. Перша медична допомога. Іммобілізація кінцівок при переломах кісток

4. Перша медична допомога. Серцево-легенева реанімація.

5. Аптечка індивідуальна (АІ-2). Склад і призначення.

6. Аптечка індивідуальна (АІ-2).Правила користування

7. Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8). Призначення та правила використання.

Зміст теми:

Лікувально-евакуаційне забезпечення (ЛЕЗ)

Сутність ЛЕЗ полягає в організації своєчасних і послідовно проведених заходів щодо надання медичної допомоги й лікуванню уражених на етапах медичної евакуації (ЕМЕ) з обов'язковим транспортуванням уражених з вогнища в лікувальні установи відповідно до характеру отриманого ушкодження, тобто за медичними показниками.

Вчасне проведення лікувальних заходів досягається швидким уведенням у вогнище катастрофи сил і засобів охорони здоров'я, правильною організацією їхньої роботи й раціональною евакуацією потерпілих за межі районів нещасть. При цьому потерпілі послідовно забезпечуються всіма необхідними видами медичної допомоги: першою медичною, долікарняною, першою лікарською, кваліфікованою й спеціалізованою медичною допомогою.

Необхідність розподілу процесів лікування при катастрофах на етапи привело до вироблення єдиної концепції (доктрини) патогенезу, діагностики й лікування різних видів уражень, обов'язкової для всіх медичних працівників, що в сполученні з уніфікованою медичною документацією забезпечує послідовність проведення лікувальних заходів на етапах медичної евакуації.

Складовими елементами ЛЕЗ є:

1. Надання потерпілим всіх видів медичної допомоги і їхнє лікування.

2. Проведення медичного сортування потерпілих.

3. Медична евакуація.

Робота з надання медичної допомоги у вогнищі масових поразок умовно ділиться на три фази (періоду):

1. Фаза ізоляції, що триває з моменту виникнення катастрофи до початку організованого проведення рятувальних робіт.

2. Фаза порятунку, що триває від початку проведення рятувальних робіт до завершення евакуації потерпілих за межі вогнища.

3. Фаза відновлення - надходження потерпілих на етапи кваліфікованої й спеціалізованої допомоги, проведення планового лікування й реабілітації уражених.

У період ізоляції особливу роль здобуває перша медична допомога. З огляду на, що тривалість фази ізоляції може бути всілякої - від декількох хвилин, до декількох доби. Все населення повинне бути заздалегідь навчено правилам поведінки в надзвичайних ситуаціях і особливо методам надання першої медичної допомоги в порядку само- і взаємодопомоги. Організація такої підготовки є однієї з важливих завдань, як місцевих органів влади, так і охорони здоров'я й повинна бути прив'язана до реальних умов того або іншого регіону.

Фаза порятунку починається з моменту прибуття у вогнище поразки перших бригад швидкої медичної допомоги розташованих поблизу вогнища лікувальних установ. 5-10 таких бригад формують медичний загін, що розгортає пункт екстреної медичної допомоги як перший етап медичної евакуації. У цю фазу робота медиків у першу чергу повинна бути спрямована на проведення заходів невідкладної медичної допомоги за життєвими показниками й підготовку уражених до евакуації в лікувальні установи. У вогнищі проводиться надання першої медичної, долікарняною і першої лікарської допомоги.

Дуже важливе завдання покладає на лікарів бригад, перших прибулих до місця катастрофи. Вони повинні зорієнтуватися в її масштабі й характері, у кількості потерпілих і переважному виді поразок, знайти можливості для інформування керівних органів охорони здоров'я, підібрати місце для розгортання пункту екстреної медичної допомоги. Взяти активну участь у контролі за проведенням рятувальних робіт. Організувати первинне медичне сортування уражених, надання медичної допомоги й підготовку до евакуації.

Види медичної допомоги

Вид медичної допомоги - офіційно встановлений комплекс лікувально-профілактичних заходів, що вирішує певні завдання в загальній системі надання медичної допомоги й лікування й потребуючий для виконання відповідної підготовки осіб, її що роблять, оснащення й певних умов.

У рамках кожного виду медичної допомоги (за винятком першої медичної й долікарняної) передбачається типовий перелік лікувально-профілактичних заходів, виконуваних на даному етапі медичної евакуації відносно певних категорій уражених за медичними показниками, відповідно до конкретних медико-тактичних умов обстановки й можливостями етапу медичної евакуації. Ці заходи в сукупності становлять обсяг медичної допомоги. Обсяг медичної допомоги на етапах медичної евакуації не постійний і може мінятися залежно від обстановки.

Повний обсяг медичної допомоги включає виконання всього комплексу заходів, властивого даного виду медичної допомоги, скорочений обсяг передбачає тимчасову відмову від виконання деяких заходів.

Перша медична допомога – це сукупність найпростіших медичних заходів, виконуваних безпосередньо на місці одержання ушкодження або поблизу його в порядку саме- і взаємодопомоги, а також учасниками аварійно-рятувальних робіт (або медичними працівниками) з використанням табельних і підручних засобів.

Основна мета першої медичної допомоги – порятунок життя ураженого, усунення триваючого впливу вражаючого фактора й найшвидша евакуація потерпілого із зони поразки. Оптимальний строк надання першої медичної допомоги – 30 хвилин після травми. При зупинці подиху цей час скорочується до 5-10 хвилин. Відсутність допомоги протягом 1 години після травми збільшує кількість летальних наслідків серед тяжкопоранених на 30%, 3 годин – на 60% і 6 годин – на 90%, тобто кількість загиблих зростає майже вдвічі.

В обсяг першої медичної допомоги, що не може бути скорочена ні при яких умовах, входять наступні заходи:

- усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від крові, слизу, сторонніх предметів, повороту голови на бік, фіксації мови (шпилькою) при його западінні; при відкритому пневмотораксі - накладення окклюзійної пов'язки на рану грудної стінки;

- проведення найпростіших реанімаційних заходів у вигляді подиху “рот у рот” і непрямого масажу серця;

- тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі; при цьому варто пам'ятати про особливу відповідальність при накладенні кровоспинного джгута - в 40% випадків він накладається не за показниками, відсутність контролю при транспортуванні приводить до розвитку необоротних ішемічних порушень;

- транспортна іммобілізація при переломах, великих пораненнях м'яких тканин і опіках кінцівок табельними й підручними засобами;

- накладення асептичних пов'язок на рани й опіки (за винятком опіків особи) з метою профілактики вторинного інфікування; при проникаючих пораненнях живота з евентерацією кишечнику пов'язка накладається поверх внутрішніх органів, що випали, без спроб їхнього вправляння в черевну порожнину;

- введення знеболюючих препаратів зі шприца-тюбика.

Зазначені заходи повинні бути освоєні всіма, тому що їхнє своєчасне виконання навіть неспеціалістами дозволяє знизити летальність серед уражених в 2 рази.

Долікарська медична допомога розширює можливості першої медичної допомоги за рахунок широкого використання табельних медичних засобів і участі в цьому персоналу із середнім медичним утворенням. Виявляється медсестрою або фельдшером лікарсько-сестриних, фельдшерських, лінійних і спеціалізованих бригад служби екстреної медичної допомоги у вогнищі (зоні) поразки. Долікарська медична допомога попереджає й усуває розлади, що загрожують життя уражених (кровотеча, асфіксія, судороги й ін.) і готовить потерпілих до подальшої евакуації.

Основні заходи долікарської допомоги:

- усунення асфіксії (туалет ротової порожнини, носоглотки, якщо буде потреба - введення повітряводу, інгаляція кисню);

- контроль доцільності й правильності накладення кровоспинного джгута або його накладення при продовженні кровотечі;

- накладення або виправлення неправильно накладених пов'язок;

- введення знеболюючих засобів, антидотів (за показниками), застосування антибіотиків;

- поліпшення або накладення транспортної іммобілізації;

- введення серцево-судинних і інших препаратів (за показниками);

- повторна часткова санітарна обробка відкритих ділянок шкіри й дегазація одягу, що стикається з тілом;

- зігрівання потерпілих, застосування гарячого питва (за винятком поранених у живіт).

Долікарська допомога має бути зроблена протягом першої години після одержання ушкодження.

Перша лікарська допомога включає комплекс лікувально-профілактичних заходів, виконуваних лікарями на першому етапі медичної евакуації й спрямованих на усунення наслідків поразок (захворювань), безпосередньо загрозливі життя потерпілих, а також на профілактику ускладнень і підготовку уражених до евакуації.

Скорочений обсяг першої лікарської допомоги виконується за невідкладними показниками й містить у собі наступні заходи:

- усунення порушення функції зовнішнього подиху (відсмоктування крові й слизи з верхніх дихальних шляхів, прошивання мови, накладення транспортних шин при переломах щелепи, введення воздуховода, зашивання рани грудної стінки при відкритому пневмотораксі, дренування плевральної порожнини при клапанному пневмотораксі, накладення трахеостоми);

- остаточна зупинка зовнішньої кровотечі шляхом прошивання посудини або його перев'язки в рані або протягом;

- проведення комплексу протишокових заходів, спрямованих на забезпечення транспортабельності потерпілого й не ставлять ціль повного виведення його зі стану шоку; це, насамперед, максимально ранній початок інфузійної терапії з використанням колоїдних, кристалоідних і глюкозовміщуючих кровозамісників; це проведення знеболювання не тільки шляхом парентерального введення анальгетиків і наркотиків, але й застосування різних видів новокаїнових блокад, у тому числі й місць перелому; це забезпечення уражених гарячим питвом, “солево-лужною сумішшю”, киснем і їхнє зігрівання; контроль ефективності протишокової терапії повинен здійснюватися виміром частоти пульсу, рівня артеріального тиску й величини погодинного діурезу;

- катетеризація або надлобкова пункція сечового міхура при затримці сечовиділення;

- “транспортна ампутація” кінцівки, що висить на шматку м'яких тканин.

При наданні першої лікарської допомоги в повному обсязі до перерахованим вище заходів додаються наступні:

- ранній початок профілактики гнійно-запальних ускладнень (введення антибіотиків, вакцин, сироваток, інших протизапальних препаратів);

- усунення недоліків першої медичної допомоги (виправлення й накладення асептичних пов'язок, поліпшення транспортної іммобілізації); при добре лежачих пов'язках і транспортних шинах їхню ревізію й виправлення робити недоцільно.

Перелік цих заходів може змінюватися залежно від обставин: кількості прибулих потерпілих, строку їхньої доставки, відстані до найближчої лікувальної установи, забезпеченості транспортом для евакуації й інших показників.

При масовому надходженні уражені заходи будуть виконуватися в рамках скороченого обсягу першої лікарської допомоги. Повний обсяг допомоги здійснюється в тому випадку, якщо кількість потерпілих не перевищує можливостей даного формування.

Оптимальним строком надання першої лікарської допомоги є перші 4-6 годин з моменту одержання ушкодження. Збільшення цього часу прямо пропорційно підвищенню летальності.

Кваліфіковану й спеціалізовану медичну допомогу відносять до госпітальних видів медичної допомоги, які виявляються потерпілим за межами вогнища масової поразки на базі існуючих і додатково розгорнутих медичних установ.

Кваліфікована медична допомога виявляється лікарями-фахівцями широкого профілю лікувальних установ і має на меті усунення наслідків поразок, насамперед загрозливі життя постраждалого, попередження розвитку ускладнень, боротьбу із уже розвиненими ускладненнями й лікування до остаточного результату.

Відокремлюють кваліфіковану хірургічну й терапевтичну допомогу.

По терміновості надання заходу кваліфікованої хірургічної допомоги діляться на три групи.

Перша група - невідкладні заходи щодо життєвих показань, відмова від виконання яких загрожує загибеллю ураженого в найближчі годинники:

- усунення асфіксії;

- повна зупинка кровотечі;

- операції із приводу газової гангрени;

- лапаротомії, торакотомії при травмах черевної й грудної порожнин з поразкою внутрішніх органів і кровотечею.

Друга група - втручання, несвоєчасне виконання яких може привести до виникнення важких ускладнень:

- ампутації при відриванні, деструктивних та ішемічних необоротних змінах кінцівок;

- накладення епіцистостоми при ушкодженні сечового міхура;

- накладення кишкової стоми при позачеревному розриві прямої кишки;

- хірургічна обробка ран, забруднених отрутними й хімічно небезпечними речовинами.

Третя група - операції, відстрочка яких за умови застосування антибіотиків не обов'язково приведе до небезпечних ускладнень:

- первинна хірургічна обробка ран м'яких тканин;

- первинна обробка забруднених опіків.

Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги по терміновості надання діляться на дві групи:

1. Невідкладні - при наявності загрозливі життя потерпілих станів, проводяться в обсязі:

- введення антидотів, сироваток;

- комплексна терапія гострої серцево-судинної недостатності;

- лікування гострої ниркової недостатності, токсичного набряку легких і інших невідкладних станів.

2. Відстрочені - заходу, проведення яких може бути відкладене за умови застосування антибіотиків. Містять у собі різні види симптоматичної медикаментозної терапії.

При сприятливих умовах кваліфікована медична допомога повинна здійснюватися в повному обсязі.

Оптимальним строком надання кваліфікованої лікарської допомоги вважаються перші 8-12 годин після одержання ушкодження.

Спеціалізована медична допомога виявляється лікарями-фахівцями різного профілю в спеціалізованих лікувальних установах з використанням спеціального лікувально-діагностичного оснащення й устаткування з метою максимального відновлення втрачених функцій органів і систем, лікування потерпілих до повного видужання, включаючи реабілітацію.

У лікувальних установах, розташованих за межами вогнища катастрофи, виникає необхідність у наданні спеціалізованої медичної допомоги наступним категоріям потерпілих:

- с ушкодженням голови, шиї, хребта й периферичних нервів;

- с травмами опорно-рухового апарата;

- с ушкодженням органів грудної клітки, черевної порожнини;

- с опіками;

- с променевою хворобою;

- с отруєннями сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР)

- інфекційним хворим;

- потерпілим з розладами психічної діяльності.

Цей вид допомоги передбачає максимальне застосування досягнень медичної науки в практиці лікування потерпілих в екстремальних ситуаціях, її виконанням завершується надання повного комплексу медичної допомоги потерпілим.

Необхідно відзначити, що кваліфікована й спеціалізована медична допомога взаємозалежні й між ними складно провести чітку грань.

Провідну роль у підготовці, організації й наданні кваліфікованої й спеціалізованої медичної допомоги повинні грати центри екстреної медичної допомоги. Якщо буде потреба залучаються спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги.

Питання строків надання спеціалізованої медичної допомоги вирішуються персонально з кожним постраждалої, однак, з огляду на досвід, вона повинна бути зроблена протягом перших двох-трьох доби з моменту ушкодження.

Медичне сортування

У надзвичайних ситуаціях завжди має місце невідповідність між потребою в медичній допомозі й можливістю її надання. Медичне сортування є одним із засобів досягнення своєчасності в наданні медичної допомоги потерпілим. Вона заснована на необхідності надання медичної допомоги в максимально короткий термін можливо більшій кількості потерпілих, що мають шанс вижити. Цей принцип відрізняється від установки на надання допомоги одиничним ураженим, з якої найчастіше зіштовхується цивільна медицина. При завжди наявній при катастрофах диспропорції між кількістю уражених, вагою ушкоджень і кількістю сил і засобів медичної служби територіального обслуговування населення, одночасне надання медичної допомоги всім потерпілим практично нереально.

В умовах одночасного надходження великої кількості уражених для підвищення ефективності лікувально-евакуаційних заходів необхідно визначити:

- кому варто надати допомогу негайно, для порятунку життя;

- хто може бути евакуйований у найближчу клініку за умови, що остання не постраждала при НС;

- кого направити в спеціалізований центр для подальшого лікування;

- виявити контингент, що бідує в амбулаторно-поліклінічному обслуговуванні.

Неможливість одночасного лікування всіх нужденних у медичній допомозі через недолік персоналу, ресурсів і можливостей для прийому потерпілих привела до створення системи поділу уражених на різні групи залежно від ваги стану. Вперше медичне сортування застосував великий російський хірург М.И. Пирогов при обороні Севастополя під час Кримської війни 1853-56 р.

Описуючи безвідрадну картину переповнених пораненими перев'язних пунктів,

М.И. Пирогов писав: " Якщо лікар у цих випадках не припустить собі головною метою колись діяти адміністративно, а потім уже по лікарські, то він зовсім розгубиться й ні голова його, ні руки не виконають допомоги".

Геніально простий принцип пироговського сортування використовується зараз практично у всіх арміях миру. Медичне сортування зберігає повністю своє значення не тільки під час війни, але й застосовується в мирний час при катастрофах і НС, з одночасним масовим надходженням потерпілих у лікувальні установи.

Лікар, що проводить сортування, повинен оцінити механізм поразки, ступінь ушкодження, виразність розладів анатомічних і фізіологічних функцій потерпілого, що супроводжують захворювання, можливість схованих ушкоджень, а потім, використовуючи клінічну й експертну оцінку, зробити правильний висновок.

З огляду на наявність при катастрофах паніки, хаосу, повної плутанини й суєти, вся система сортування для досягнення найбільшого успіху повинна бути простий, ясних і спадкоємної на всіх етапах медичної евакуації. Сортування повинна стати тим знаряддям, за допомогою якого ситуація, що здається некерованою і невідворотною, має адекватно контролюватися. Вона повинна бути динамічним процесом, який виконуватиметься на всіх рівнях системи надання медичної допомоги.

Сутність сортування складається в розподілі потерпілих на групи за принципом потреби в однотипних лікувально-профілактичних і евакуаційних заходах залежно від медичних показань і конкретних умов обстановки.

Метою медичного сортування є прискорення й своєчасне надання всім постраждалої екстреної медичної допомоги (ЕМД) і забезпечення їм подальшої, раціональної евакуації.

Сортування проводиться в дошпитальний період, починаючи з моменту надання першої медичної допомоги на місці надзвичайної ситуації, за межами зони поразки, а також при надходженні уражених у лікувально-профілактичні установи для одержання ними повного обсягу медичної допомоги й лікування до кінцевого результату.

Сортування здійснюється на основі екстреного встановлення діагнозу й прогнозу для життя потерпілого на даному ЕМЕ. Є конкретним, безперервним, повторюваним і спадкоємним процесом при наданні постраждалих всіх видів медичної допомоги.

Базується на єдиній концепції діагностики й лікування поразок від факторів НС, при всіх екстремальних ситуаціях і катастрофах.

Категорії екстреності можуть мінятися швидко й зненацька для супровідні (приймаючого) медичного персоналу у зв'язку з обважненням стану уражених під час евакуації.