Проблеми сортування

Сортування породжує ряд проблем, одна з яких добре відома медичному персоналу й особам, що беруть участь у рятувальних операціях. Це проблема етична. При катастрофах сортування, незалежно від місця проведення, створює альтернативи вибору й лікування на підставі розподілу потерпілих по категоріях залежно від черговості й виду надаваної допомоги. Такий підхід може суперечити повсякденною практикою надання невідкладної медичної допомоги, при якій один важко ураженому, а часом і безнадійному, надають необхідну допомогу протягом тривалого часу.

Моральна відповідальність лікаря, що керує сортуванням, величезна, і тому рішення про переклад в I групу повинне прийматися тільки колегіально, бригадою найбільш досвідчених лікарів.

Традиційно медичний персонал зазнає труднощів у виділенні уражених першої групи у зв'язку з тим, що при звичайній роботі залучаються всі доступні методи сучасної медицини й приймаються всі необхідні міри для порятунку їхнього життя. При катастрофах, коли ресурси обмежені, повинні бути ухвалені рішення, у результаті яких основні зусилля медичного персоналу й медикаменти направляються обмеженому контингенту що мають реальний шанс вижити, у той же час деякі потерпілі одержать тільки паліативну допомогу при несумісних з життям поразках. При масових поразках спроби продовження життя даного контингенту приведуть до зайвих втрат медичних сил і ресурсів на шкоду менш потерпілим, у яких є шанс на виживання.

Медична евакуація

Під цим терміном мають на увазі систему заходів щодо евакуації з вогнища катастрофи потерпілих, яким потрібна медична допомога й лікування за його межами.

Медична евакуація починається з організованого виносу, виведення й вивозу потерпілих із зони катастрофи й завершується доставкою потерпілих у лікувально-профілактичну установу. Медична евакуація забезпечує своєчасність надання медичної допомоги потерпілим і поєднує розрізнені по місцю й часу лікувально-евакуаційні заходи в єдиний процес.

Під терміном “етап медичної евакуації” розуміють сили й засоби охорони здоров'я, розгорнуті на шляхах медичної евакуації й призначені для прийому, медичного сортування, надання певних видів медичної допомоги ураженим і, при необхідності, підготовки їх до подальшої евакуації. У цей час прийнята двохетапна система ЛЕЗ з евакуацією за призначенням.

Першим етапом медичної евакуації, призначеним переважно для надання долікарняної і першої лікарської допомоги, є:

• збережені в зоні нещастя лікувальні установи;

• пункти екстреної медичної допомоги, розгорнуті бригадами швидкої медичної допомоги, що прибули у вогнище катастрофи із найближчих лікувальних установ;

• медичні пункти військових частин, притягнуті для проведення рятувальних робіт.

Основним видом евакуації на дошпитальному етапі є евакуація за призначенням.

Другим етапом медичної евакуації є існуючі й функціонуючі поза вогнищем, а також додатково розгорнуті лікувальні установи, призначені для надання вичерпних видів медичної допомоги - кваліфікованої й спеціалізованої, об'єднаних у категорію шпитальних видів медичної допомоги, і для лікування уражених до остаточного результату.

Основний вид евакуації на госпітальному етапі - по призначенню.

Залежно від обставин, для евакуації потерпілих може використатися спеціальний, пристосований і непристосований автомобільний, водний, залізничний і авіаційний транспорт. При великих катастрофах завжди буде недолік у спеціальному транспорті. необхідно широко використати транспорт народного господарства, обладнати його спеціальними або підручними пристосуваннями для евакуації тяжкопоранених. Необхідно розміщати потерпілих у транспорті таким чином, щоб виключити або звести до мінімуму можливість їхнього додаткового травмування під час евакуації.

У період проведення рятувальних робіт основним завданням лікувальних установ є надання невідкладної медичної допомоги за життєвими показниками. З огляду на ймовірність масового надходження уражених, лікувальні установи відразу після одержання інформації про катастрофу повинні провести підготовку до роботи в умовах надзвичайної ситуації. До підготовчих заходів відносять:

- інформування й виклик персоналу в лікувальну установу;

- виписка хворих, що підлягають амбулаторному лікуванню;

- додаткове розгортання ліжкового фонду;

- перепрофілізація відділень відповідно до переважного характеру поразок у вогнищі;

- переклад прийомного відділення в приймально-сортувальне;

- одержання відповідного медичного майна.

Зазначені заходи здійсненні в короткий час тільки при наявності заздалегідь розроблених планів роботи лікувальних установ у НС, що передбачають взаємодію конкретної установи з іншими медичними об'єктами й з різними службами, що приймають участь у наданні допомоги ураженим.

Така схема організації екстреної допомоги в надзвичайних ситуаціях визнана найбільш доцільному й основному завданню, що відповідає, - збереженню максимального числа потерпілих при виникненні вогнищ масових поразок населення. Цілком природно, що дана схема є не догмою, а керівництвом до дії. При наявності сучасних засобів транспортування уражених і можливостей проведення лікувальних заходів у процесі евакуації може відпасти необхідність у розгортанні першого етапу медичної евакуації. З іншого боку, залежно від реальних умов обстановки й можливостей медичного персоналу, у ряді випадків на першому етапі медичної евакуації надання першої лікарської допомоги може сполучатися із застосуванням елементів кваліфікованої медичної допомоги. Варто мати на увазі, що поза залежністю від розмірів катастрофи і її виду кожному ураженому повинне бути забезпечене надання першої медичної допомоги на місці одержання поразки, тому що всі заходи цієї допомоги спрямовані на порятунок життя уражених і запобігання розвитку небезпечних для них важких ускладнень.

Література

1. Основи організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій / Під ред. В.В. Дурдинця і В.О. Волошина – Київ: Медекол, 1999- 203 с..

2. Медичні сили і заклади Державної служби медицини катастроф. Методичні рекомендації /Під ред. В.О. Волошина – Київ, 1998 – 39с.

3. Планування медичного забезпечення населення адміністративної території при надзвичайних ситуаціях. Методичні рекомендації /Під ред. В.О. Волошина – Київ, 2000 – 102 с.

4. Основи медицини катастроф/ під редакцією Бондаренко Н.І., Ковалева Е.З. – Донецьк: “Касіопея”, 1998, - 366 с.

5. Міжнародне гуманітарне право / Під ред. Базова В.П. – К., “Варта” – 2000 – 176 с.

6. Медичне постачання формувань і закладів Державної служби медицини катастроф України. Методичні рекомендації/ Під ред. Картиша А.П. – К.: 1999, - 158 с.

7. Гридасов В.І., Ковальов В.М., Катрис М.В. та ін. Медицина катастроф / Підручник – Харків.: “Золоті сторінки”. – 2002. –280 с.

8. Дубицький А.Ю., Семенов І.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф/. Навчальний посібник. Київ: Курс, 1999.- 379 с .

9. Воробйов О.О., Кардаш В.Е. Медицина катастроф / Навчальний посібник. – Чернівці. – 2000. – 152 с.

10. сайт кафедри www.klinmedkat.ru

19