Особливості податкових правовідносин

У податкових правовідносинах найбільш виразно, порівняно з усіма іншими формами фінансових правовідносин, простежуються державно-владна й майнова сторони. Відносини із приводу зборів і податків є владно-майновими. Держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями й контролює надходження коштів до бюджету. З іншого боку, податкові надходження є одним з основних каналів формування об'єктів власності держави (хоча спочатку й у специфічній грошовій формі). Розглядаючи дану проблему, Е.А. Ровінський звертав увагу на різну міру прояву владного характеру, що відмежовує фінансове право від інших галузей.

Конкретизація податкових правовідносин передбачає два елементи:

1. реалізацію волі держави як власника коштів;

2. певне поводження учасників податкових відносин.

Податкові правовідносини стосуються різних суб'єктів (держави, юридичних, фізичних осіб), між якими формується певна підпорядкованість. Безперечно, що обов'язок платника носить безумовний характер, при якому відсутня рівність сторін.

Система норм права виділяє податкові правовідносини із суспільних відносин у цілому й дозволяє сформулювати їхні головні особливості.

1. Цільова системність податкових правовідносин підлягає певній меті - установленню й стягненню податків. Податкові правовідносини підлеглі певній логіці, що відображає зміст діяльності держави щодо встановлення й збору податків, обов'язок платника внести у встановлений термін певну суму до грошового фонду держави.

2. Формальна визначеність пов'язана з тим, що правовідносини чітко регулюють певні зв'язки, які виникають між суб'єктами. Особливістю податкових правовідносин є те, що одним із суб'єктів завжди виступає держава. При цьому визначено також коло інших суб'єктів податкових правовідносин, перелік їхніх прав і обов'язків: держави й компетентних органів - встановлювати податки й збори, забезпечувати їх сплату; платників податків - вносити до бюджету або фондів грошову суму у формі податку або збору у встановлений термін і в необхідному розмірі.

3. Забезпечення державним примусом підсилюється тим, що фактично мова йде про охорону власником майна, яке йому належить. Податкові надходження, становлячи основу централізованого грошового фонду держави, є державними коштами, і обмеження реалізації державних інтересів при невиконанні податкових обов'язків породжує охоронну реакцію державного механізму у відповідь.

Відмінність податкових правовідносин від інших майнових правовідносин, наприклад цивільних, полягає насамперед, у нерівності становища їх учасників. Відносини сторін тут засновані на підпорядкуванні однієї сторони (платника податків) іншій (державі в особі його органів або органам місцевого самоврядування). На думку Н.І. Хімічевої, основною особливістю, що визначає інші відмітні риси фінансових правовідносин (у тому числі й податкових), є те, що вони виникають у процесі утворення, розподілу й використання державних грошових фондів, тобто в процесі фінансової діяльності держави. Крім того, одним із суб'єктів податкових правовідносин завжди виступає держава в особі податкових органів, наділених владними повноваженнями. Це єдина система контролю за дотриманням податкового законодавства, за правильністю обчислення, повнотою й своєчасністю внесення до відповідного бюджету податків і зборів, встановлених законодавством. Відмінність податкових правовідносин від інших фінансових правовідносин, які також характеризуються як державно-владномайнові (грошові) відносини, полягає у своєрідності структурних елементів змісту податкових правовідносин.

Таким чином, податкові правовідносини являють собою відносини, які виникають у відповідності з податковими нормами (регулюють установлення, зміну й скасування податкових платежів) і юридичними фактами, учасники яких наділені суб'єктивними правами й несуть юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів.

Податкове право є складною цілісною системою з певною внутрішньою структурою. Його систему можна визначити як внутрішню структуру податкового права, систематизовану сукупність, єдність, взаємозв'язок і диференціацію його елементів, розташованих у певній послідовності та ієрархії. Структурними елементами системи фінансового права є: податково-правові норми та податково-правові інститути, які можна згрупувати в розділи, об'єднані у Загальну та Особливу частини.

Загальна частина податкового права об'єднує податкові норми, що визначають: зміст податкової системи, податку, елементи правового механізму податку, підстави відповідальності за порушення податкового законодавства. Норми Особливої частини податкового права визначають конкретні механізми справляння окремих податків і зборів.